Постанова

від 30.09.2016 по справі 826/9187/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 вересня 2016 року                 11:00                                №826/9187/16           Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про          визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, В С Т А Н О В И В: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» (далі по тексту – позивач, ТДВ «СК «Проксіма») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.05.2016 №0034401204. В обґрунтування позовних вимог ТДВ «СК «Проксіма» зазначає, що підприємством не було допущено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, оскільки за позивачем обліковується переплата по авансовим внескам з податку на прибуток. З метою погашення грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного у декларації з названого податку за 2014 рік, позивач 06.03.2015 звернувся до податкового органу з відповідною заявою. Саме несвоєчасне зарахування відповідної переплати відповідачем призвело до виникнення боргу з податку на прибуток в обліковій картці платника, що стало підставою для застосування штрафу у розмірі 10% відповідної суми боргу. Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що під час проведення камеральної перевірки було встановлено порушення позивачем граничного строку сплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік. Відповідно до інформації, яка міститься в ІС «Податковий блок», позивачем 02.03.2015 була подана податкова декларація з податку на прибуток. Граничний строк сплати визначеного в ній грошового зобов'язання визначено 11.03.2015, але сплата відбулась 19.03.2015. Згідно з листом Державної фіскальної служби України від 06.05.2016 №10165/6/99-99-15-02-02-15: Відповідно до п. 31 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються. Зокрема, штрафні санкції не застосовуються у таких випадках: у разі якщо платник податків у порядку, встановленому п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, виправляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік, шляхом подання уточнюючого розрахунку, чи таке виправлення здійснює у поточній декларації, штрафні санкції на суму заниженого зобов'язання з податку на прибуток, передбачені абзацами 3 - 5 п. 50.1 ст. 50 та п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України; у разі якщо контролюючий орган виявляє за результатами перевірки заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2015 рік, штраф, передбачений п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України. При цьому у разі несвоєчасної подачі податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік у терміни, передбачені пп. 49.18.2 п. 49.18 та п. 49.19 ст. 49 Податкового кодексу України, або якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання у декларації за 2015 рік протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності, передбаченої п. 120.1 ст. 120 та п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України відповідно. У зв'язку з викладеним відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Через канцелярію суду представниками сторін подано клопотання про розгляд справи без їхньої участі, а тому суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати податку ТДВ «СК «Проксіма». За результатом перевірки 12.05.2016 складено Акт перевірки №754/26-50-12-04-23 (надалі - Акт перевірки). В Акті перевірки встановлено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у розмірі 175742,80 грн., за що передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафу у розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання. На підставі Акта перевірки податковим органом 31.05.2016 прийнято податкове повідомлення - рішення №0034401204, яким до ТДВ «СК «Проксіма» застосовано штраф у розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу у розмірі 17574,21 грн. Вважаючи зазначене податкове повідомлення – рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, ТДВ «СК «Проксіма» звернулось до суду з даним позовом. Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі домунтами, згідно рядка 15 податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік податкове зобов'язання за звітний (податковий) період становило 818413,00 грн. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – ПК України) авансовий внесок з податку на прибуток у березні – грудні 2013 року становив 68201,00 грн., а відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України у січні – лютому 2013 – 67783,00 грн. Всього у 2013 році платником було сплачено авансових внесків з податку на прибуток у сумі 817820,00 грн. Згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік загальне податкове зобов'язання (р. 13) становило 212309,00 грн. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 та абзацу 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України податкове зобов'язання зменшено на 817576,00 грн. (р. 14.2). Податкове зобов'язання за звітний (податковий) період становило -605267,00 грн. (р. 15), надміру сплачені авансові внески з податку на прибуток становили 244,00 грн. Як наслідок загальна переплата з податку на прибуток за 2013 рік склала 605511,00 грн. З метою повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті авансових внесків з податку на прибуток ТДВ «СК «Проксіма» 13.03.2014 звернулась до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з відповідною заявою. 10.04.2014 позивачем було отримано лист – відповідь №3600/10/26-50-20-04-10 від 26.03.2014 , в якому було зазначено, що питання щодо повернення надміру сплачених коштів буде розглянуто після закінчення перевірки. 02.03.2015 ТДВ «СК «Проксіма» подало декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, згідно з якою визначено грошове зобов'язання у розмірі 178929,00 грн. (р. 13). Враховуючи не проведення відповідачем повернення надміру сплачених коштів, 06.03.2015 товариством на адресу відповідача було направлено листи №15-16 та №15-17, в яких платник податків просив здійснити зарахування в рахунок сплати податкового зобов'язання у розмірі 178929,00 грн. згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток, а частину суми надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 350000,00 грн. повернути платнику. Зазначені листи були отримані відповідачем 06.03.2015. Відповідно до інформації, яка міститься в картці особового рахунку з податку на прибуток ТДВ «СК «Проксіма» станом на 11.03.2015 за позивачем обліковувалась переплата в розмірі 3186,92 грн. 11.03.2015 проведено нарахування грошового зобов'язання на підставі декларації з податку на прибуток за 2014 від 02.03.2015 в розмірі 178929,00 грн. 19.03.2015 проведено перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший в сумі 178929,00 грн. та в сумі 350000,00 грн. Стаття 36 ПК України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Абзацом 4 названого пункту також закріплено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. На виконання наведених положень Податкового кодексу України, позивачем у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 щомісяця проведено оплату узгодженої суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 30-41). У зв'язку з визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток за результатами складення податкової декларації за 2013 рік у розмірі 212309,00 грн. та проведенням відповідних перерахувань грошових коштів в якості авансових внесків з названого податку, позивачем в податковій декларації вказано суму податку на прибуток, що підлягає сплаті, а саме -605267,00 грн. У зв'язку із зазначенням у призначенні платежу авансового внеску відповідна сума зарахована та обліковується податковим органом як переплата по авансовим внескам по податку на додану вартість. Перевіряючи правомірність таких дій та не врахування сум, сплачених платником податку в якості авансових внесків по податку на прибуток, для погашення грошового зобов'язання по зазначеному податку, суд звертає увагу на таке. Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти висновку, що за результатами отримання податкової декларації по податку на прибуток підприємств та встановивши наявність коштів, сплачених  як авансових внесків по такому податку на прибуток, податковий орган зобов'язаний був погасили грошове зобов'язання по зазначеному податку визначене у податковій декларації і тільки в разі їх недостатності встановлювати факт наявності у позивача несплаченої узгодженої суми грошового зобов'язання. У той же час, в основному нормативно-правовому акті, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, яким є Податковий кодекс України, не міститься такого податку як авансові внески з податку на прибуток. Натомість закріплено порядку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств. Отже, здійснення податковим органом окремого обліку сум, які надходять від платників податків за кодами бюджетної класифікації не покладає на платника податків проводити відповідні сплати та нести будь-яку відповідальність як за неналежне виконання обов'язків по сплаті податків. З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставне неврахування податковим органом сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток під час визначення розміру грошового зобов'язання, яке підлягає сплаті по зазначеному податку у зв'язку з подання податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік, а враховуючи доведення позивачем оплати всієї суми грошового зобов'язання, яка визначена ним у податковій декларації, протиправність винесення відповідачем податкового повідомлення – рішення від 31.05.2016 №0034401204, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання. Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 14.06.2016 по справі №826/13991/14 та позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 08.12.2015 у справі №810/6086/13-а. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1.          Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» задовольнити. 2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.05.2016 №0034401204. 3.          Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» (код ЄДРПОУ 33592726) судові витрати в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                                                                                                                        К.М. Кобилянський