Ухвала

від 25.01.2017 по справі 826/9187/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9187/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Проксіма про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивач, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Проксіма , звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправним та скасувати Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві №0034401204 від 31 травня 2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати податку позивачем на підставі пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.1. п. 75.1. ст.. 75, п. 76.1. ст.. 76 Податкового кодексу України.

За результатом перевірки 12 травня 2016 року складено Акт перевірки №754/26-50-12-04-23.

В Акті перевірки встановлено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у розмірі 175742 грн. 80 коп..

31 травня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0034401204, яким до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Проксіма застосовано штраф у розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу у розмірі 17574 грн. 21 коп.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абз. 4 п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що згідно рядка 15 податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік податкове зобов'язання за звітний (податковий) період становило 818413 грн.

У 2013 році платником було сплачено авансових внесків з податку на прибуток у сумі 817820 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік загальне податкове зобов'язання становило 212309 грн. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 та абзацу 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України податкове зобов'язання зменшено на 817576 грн. (р. 14.2). Податкове зобов'язання за звітний (податковий) період становило - 605267 грн. (р. 15), надміру сплачені авансові внески з податку на прибуток становили 244 грн.

Як наслідок загальна переплата з податку на прибуток за 2013 рік склала 605511 грн.

З метою повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті авансових внесків з податку на прибуток Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Проксіма 13 березня 2014 року звернулись звернулась до відповідача з відповідною заявою.

10 квітня 2014 року позивачем отримано лист - відповідь №3600/10/26-50-20-04-10 від 26 березня 2014 року, в якому зазначено, що питання щодо повернення надміру сплачених коштів буде розглянуто після закінчення перевірки.

02 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Проксіма подало декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, згідно з якою визначено грошове зобов'язання у розмірі 178929 грн.

06 березня 2015 року позивачем на адресу відповідача направлено листи №15-16 та №15-17, в яких платник податків просив здійснити зарахування у рахунок сплати податкового зобов'язання у розмірі 178929 грн. згідно з податковою декларацією з податку на прибуток за 2014 рік надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток, а частину суми надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 350000 грн. повернути платнику.

Зазначені листи були отримані відповідачем 06 березня 2015 року.

Відповідно до інформації, яка міститься в картці особового рахунку з податку на прибуток Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Проксіма станом на 11 березня 2015 року за позивачем обліковувалась переплата в розмірі 3186 грн. 92 коп.

11 березня 2015 року проведено нарахування грошового зобов'язання на підставі декларації з податку на прибуток за 2014 від 02 березня 2015 року в розмірі 178929 грн.

19 березня 2015 року проведено перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший в сумі 178929 грн. та в сумі 350000 грн.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Аналіз зазначеної норми права та фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що встановивши наявність коштів, сплачених як авансових внесків по такому податку на прибуток, податковий орган зобов'язаний був погасили грошове зобов'язання по зазначеному податку визначене у податковій декларації і тільки в разі їх недостатності встановлювати факт наявності у позивача несплаченої узгодженої суми грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем не доведено правомірність неврахування податковим органом сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток під час визначення розміру грошового зобов'язання, яке підлягає сплаті по зазначеному податку у зв'язку з подання податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік.

Враховуючи доведення позивачем оплати всієї суми грошового зобов'язання, яка визначена ним у податковій декларації, відповідачем не доведено правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення від 31 травня 2016 року №0034401204, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Проксіма про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160 , 198 , 200 , 205 , 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 25.01.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Безименна Н.В.