Постанова

від 18.06.2019 по справі 826/9187/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №826/9187/16

адміністративне провадження №К/9901/31102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 (головуючий суддя: Кобилянський К.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (головуючий суддя: Бєлова Л.В., судді: Желтобрюх І.Л., Безименна Н.В.)

у справі № 826/9187/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Проксіма

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Проксіма (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 № 0034401204 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 17574,21 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 31.05.2016 №0034401204.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм: пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК), та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. За доводами касаційної скарги відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

Позивач не реалізував своє процесуальне право надання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті камеральної перевірки від 12.05.2016 № 754/26-50-12-04-23, про порушення позивачем пункту 57.1 ст. 57 ПК України, а саме: порушено терміни сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 175742,80 грн. - на 9 днів.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 №0034401204 про застосування штрафу у розмірі 17574,21 грн. (10 % несвоєчасно сплаченої суми узгодженого грошового зобов`язання у сумі 175742,80 грн.).

Судами попередніх інстанцій встановлено, 02.03.2015 позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, в якій було визначено до сплати суму податкового зобов`язання у розмірі 178929,00 грн. При цьому, за 2013 рік переплата позивача з податку на прибуток становила на 605511,00 грн., яка виникла у зв`язку зі сплатою авансових внесків із податку на прибуток та обліковується контролюючим органом як переплата по авансовим внескам по податку на прибуток. Цю суму переплати позивач просив повернути згідно з листом від 13.03.2014. У зв`язку із нездійсненням повернення цієї суми податку на прибуток, позивач звернувся до відповідача із листами від 06.03.2015 № 15-16 та № 15-17, в яких просив частину переплати у розмірі 178929,00 грн. зарахувати в оплату податкового зобов`язання із податку на прибуток, визначеного згідно з податковою декларацією із податку на прибуток за 2014 рік, а 350000,00 грн. надмірно сплачених сум авансових платежів із податку на прибуток повернути. Разом із тим, згідно з інформацією, яка містилася в картці особового рахунку з податку на прибуток позивача станом на 11.03.2015 за ним рахувалась переплата в розмірі 3186,92 грн.

19.03.2015 відповідачем було здійснено перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший у сумі 178929,00 грн.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абзацом четвертим цього пункту платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань (абзац девятий пункту 57.1 ст. 57 ПК).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК, платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев`ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з абзацом першим пункту 87.1 ст. 87 ПК джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (абзац третій цього пункту).

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій, за встановлення у судовому процесі обставин наявності у позивача переплати із авансових платежів із податку на прибуток; звернення позивача із відповідною заявою про зарахування вказаних сум у рахунок погашення податкових зобов`язань із податку на прибуток, визначених у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік; зробили обґрунтований висновок про безпідставність застосованих до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань із податку на прибуток.

Більше того, питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, зокрема і податку на прибуток до 01.01.2017 виходили за межі предмету камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 ст. 75 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин. з приводу прав і обов`язків у яких виник спір) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (підпункт 75.1.1 цього пункту).

Підпунктом 75.1.2 цього пункту встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 76.1 ст. 76 ПК, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Зміст вищевказаних норм свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

До 01 січня 2017 року (до внесення змін до ст. 75 ПК України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

Невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог статей 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов`язання.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко