Постанова

від 30.09.2016 по справі 826/8560/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2016 року 14:45 №826/8560/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Меганом» доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Меганом» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Меганом») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2016 №0002061401 та від 15.03.2016 №0166140303.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про заниження позивачем доходу та завищення витрат є помилковими, оскільки суми, сплачені позивачем за надані послуги з дослідження можливості «будівництва на території житлового комплексу термального курорту або геронтологічного центру», є адміністративними витратами та жодного відношення до собівартості збудованих квартир не мають.

Крім того, покупець автомобіля, реалізованого позивачем, не є пов'язаною з ним особою, а тому висновки про заниження доходу в результаті здійснення такого продажу за ціною нижче оціночної, є помилковими.

Також позивач вважає помилковими висновки відповідача про невиконання ПАТ «Мегатрон» вимог Податкового кодексу України в частині здійснення нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб як податковим агентом за результатами укладення договорів купівлі - продажу автомобіля і квартири за цінами, нижчими ніж визначено в актах оцінки.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на обґрунтованість висновків акта перевірки від 25.02.2016 №47/26-15-13-01-02/1549366 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень 15.03.2016 №0166140303 та від 24.05.2016 №0002061461.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою, яка міститься у матеріалах справи (т. 2 а.с. 86).

Представник позивача у судове засідання також не прибув, подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження (т. 2 а.с. 106).

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, 10.08.2016 року суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особам ГУ ДФС у м. Києві у період з 29.01.2016 по 18.02.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Меганом» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Меганом», зокрема:

- пункту 39.1 статті 39, підпункту 135.4.1 пунктів 135.4 статті 135, підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153, пункту 138.4, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 238833,00 грн.;

- підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, пункту 172.3 статті 172, пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 43209,00 грн.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у м. Києві 25.02.2016 складено акт №47/26-15-13-01-02/1549366 та 15.03.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000011401, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 298541,00 грн., у тому числі: 238833,00 грн. - основний платіж, 59708,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0166140303, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 62058,00 грн., у тому числі: 43209,00 грн. - основний платіж, 18849,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами оскарження зазначених рішень в адміністративному порядку, рішенням ДФС України від 19.05.2016 №10948/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення - рішення від 15.03.2016 №0000011401 в частині збільшення доходів товариства по операціям з реалізації житлового приміщення фізичній особі ОСОБА_1, і у відповідній частині штрафні санкції скасовано, в іншій частині податкове повідомлення - рішення від 15.03.2016 №0000011401 залишено без змін.

На підставі акта перевірки та рішення ДФС України від 19.05.2016 №10948/6/99-99-11-01-01-25 ГУ ДФС у м. Києві 24.05.2016 винесено нове податкове повідомлення - рішення №0002061461, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 260804,00 грн., у тому числі: 208646,00 грн. - основний платіж, 52161,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Рішенням ДФС України від 16.05.2016 №10679/6/99-99-11-02-01-15 податкове повідомлення - рішення від 15.03.2016 №0166140303 також залишено без змін.

ПАТ «Меганом» не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень - рішень, оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 06.2 АВ декларації з податку на прибуток «Адміністративні витрати».

Відповідно договору про надання послуг від 09.09.2013 №09/09/13-1, укладеного з ІСБ Едванс Корпорейшн (США) та договору про надання консультаційних послуг від 10.06.2013 №07-001676, укладеного з ТОВ «Кушманенд Вейк філд», позивач отримав послуги щодо проведення попередніх переговорів з готельного чи іншого профілю діяльності операторами на предмет зацікавленості в проекті будівництва термального курорту, а також геронтологічного центру на ділянці площею 6,6 га по вул. Леніна, м. Евпаторія, АРК.

За надані послуги позивач сплатив 796800,00 грн. та 247313,00 грн. зазначеним контрагентам.

На переконання податкового органу виконання вищезгаданих договорів пов'язане з виконанням інвестиційного договору від 27.11.2007 №27/11-1, укладеного з ТОВ «Пансіонат «Роднічок» (замовник) та позивачем (інвестор 1) і ВАТ «Будкомплекс (інвестор 2).

Предметом зазначеного договору є інвестування в будівництво а саме: реконструкцію з розширенням об'єкту інвестування, визначеного в статті 4 договору, з метою отримання у власність завершеного будівництва об'єкту інвестування в частках за цим договором.

В перевіряємову періоді на 286 рахунку позивачем фактично обліковувались квартири в м. Євпаторія, що були збудовані в межах виконання інвестиційного договору від 27.11.2007 №27/11-1, до вартості яких мали бути додані витрати, понесені за договорами про надання послуг.

Суд з такими висновками податкового органу погодитися не може.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 названої статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.5 статті 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, метою укладення договорів про надання послуг було отримання інформації про можливість отримання додаткового доходу від проекту по будівництву термального курорту, а також геронтологічного центру на ділянці площею 6,6 га по вул. Леніна, м. Евпаторія, АРК.

Повязаність зазначеного будівництва з інвестиційним договором, за результатами виконання якого позивач набув право власності на квартири, відповідачем будь-якими доказами не підтверджена.

З огляду на викладене суд приходить до висновку щодо правомірності віднесення сплачених позивачем сум за договорами про надання послуг до інших витрат - адміністративних у періоді, в якому такі витрати були понесені.

Також під час перевірки податковим органом було виявлено укладення позивачем 29.01.2013 договору купівлі - продажу транспортного засобу NISSAN TEANA, №АА7798СР, 2007 року випуску за ціною, нижчою за оціночну.

Посилаючись на підпункт 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 ПК України податковим органом зроблено висновок про те, що у випадку продажу продукції особам, які не є платниками податку на прибуток за основною ставкою, отриманий дохід визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін (оціночної ціни) на таку продукцію, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на таку продукцію відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на таку продукцію.

Відповідно до підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпунктом 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 ПК України закріплено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які:

не є платниками цього податку;

сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

За результатами аналізу наведених положень, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що операція з відчуження транспортного засобу фізичній особі, є контрольованою, а тому ціна продажу не може бути меншою від звичайну.

Відповідно до пункту 39.1 статті 39 ПК України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Пунктом 39.2 статті 39 ПК України закріплено, що визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) «витрати плюс»;

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

Згідно з пунктом 39.3 названої статті, тільки у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до пункту 39.14 статті 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

За результатами аналізу наведених положень Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що звичайна ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки, тільки у разі відсутності наданих для застосування методів, визначених у пункті 39.2 статті 39 ПК України.

При цьому, в силу пункту 39.14 ПК України саме на податковий орган покладено обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних.

Однак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності даних для застосування методів, закріплених у пункті 39.2 статті 39 ПК України, що виключає правомірність визначення звичайної ціни транспортного засобу на підставі акта експертної оцінки.

З огляду на викладене відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення - рішення від 25.05.2016 №0002061461, що є підставною для його скасування.

Розглядаючи вимоги ПАТ «Меганом» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2016 №0166140303, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України закріплено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з визначенням, закріпленим у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Однак, як зазначено вище, відповідачем не доведено укладення договору купівлі - продажу транспортного засобу між позивачем та фізичною особою за ціною, нижчою за звичайну, а тому підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами такої угоди відсутні.

Тим часом станом, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами договір купівлі - продажу квартири із фізичною особою та позивачем було укладено 11.09.2013.

01.09.2013 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 04.07.2013 №408-VII до Податкового кодексу України були внесені зміни.

Так, пункт 14.1.71 викладено у новій редакції, а саме:

«звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у підпункті 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 цього Кодексу.»

Названим Законом статтю 39 також викладено у новій редакції. Тим часом у підпункті 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 ПК України закріплено ті ж самі методи визначення ціни, що були передбачені у пункті 39.2 статті 39 ПК України у попередній редакції, а саме:

порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

ціни перепродажу;

«витрати плюс»;

розподілення прибутку;

чистого прибутку.

Посилання на підпункт 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 ПК України з третього абзацу підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України зник після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 15.07.2015 №609-VIII, а саме 13.08.2015.

З огляду на викладене у період виникнення спірних правовідносин положеннями Податкового кодексу України було закріплено обов'язок податкового органу довести розмір звичайної ціни за закріпленими методами. В іншому випадку звичайною є ціна договору.

Відповідач зазначеного обов'язку не виконав, не довів визначення цін на транспортний засіб та квартиру за методами, передбаченими у статті 39 ПК України, що є підставою для висновку про протиправність визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.03.2016 №0166140303.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Меганом» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.03.2016 №0166140303 та від 25.05.2016 №0002061461.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства «Меганом» (код ЄДРПОУ 01549366) судові витрати в сумі 4843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський