Постанова

від 11.08.2016 по справі 810/1662/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 року 810/1662/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 16.11.2015 №125110010/2015/010181/2, від 16.11.2015 №125110010/2015/010190/2 та від 23.11.2015 №125110010/2015/010206/2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, митний пост «Східний термінал» територіального органу Київської митниці ДФС не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та відмовив у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску товарів.

На думку позивача, рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийняті з порушенням чинного законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки в цих документах наявні розбіжності.

Так, зокрема, відповідач вказав про те, що позивачем не були надані документи, які підтверджують таку обов'язкову складову митної товарів, як витрати, понесені на транспортування товарів, оскільки надані довідки про транспорті витрати та рахунки щодо оплати транспортно-експедиційних послуг не є тими документами, які підтверджують понесену позивачем суму витрат на перевезення товарів, оскільки належними доказами понесення транспортних витрат у даному випадку мають бути заявки та акти виконаних робіт, складання яких передбачено відповідним договором перевезення.

Крім того, відповідач також зазначив про те, що ТОВ В«Фоззі-ФудВ» не підтверджено належним чином розмір витрат, які були понесення позивачем на страхування товарів.

Так, зокрема, відповідач зауважив, що позивачем були надані страхові поліси компанії В«Граве УкраїнаВ» , відповідно до яких розмір страхового тарифу становить 0,16% від страхової суми, у той час як відповідно до п. 3.6 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 16.12.2013 №101014611 розмір страхового тарифу становить 0,2% від страхової суми по кожному перевезенню.

Обґрунтовуючи правомірність застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, відповідач зазначив про те, що методи визначення митної вартості 2-а, 2-б не застосовані, у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи визначення митної вартості 2-в та 2-г не застосовані у зв'язку з непідтвердженням позивачем усіх складових митної вартості товарів та відсутністю калькуляції ціни товарів.

Присутній у судовому засіданні 10.08.2016 представник позивача заявив клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі цього, судом було задоволено вищевказане клопотання, про що постановлена усна ухвала без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2014 між компанією VION Food International B.V. (Продавець) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець) був укладений контракт купівлі-продажу №709, за умовами якого продавець зобов`язався продати, а покупець купити м'ясну продукцію (далі - «Товар»), в асортименті, кількості, по цінам у відповідності до інвойсів, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п. 2.1 контракту ціни на товар встановлюються в інвойсах на кожну поставку товару.

Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрати по митному оформленню вантажу в країні експортера.

Ціна товару може бути знижена за взаємним погодженням сторін, що може бути підтверджено будь-яким з перелічених документів, в яких буде вказана ціна на конкретну партію товару: інвойсом, специфікацією на товар, листом продавця, додатковою угодою.

Згідно з п. 2.2 контракту валютою контракту є EURO.

Пунктом 2.3 контракту встановлено, що загальна сума контракту складає 2 000 000,00 EURO (Два мільйони Євро).

За умовами п. 3.1 контракту усі ціни за даним контрактом, а також умови поставок розуміються на умовах FCA Голландія, згідно Правил Інкотермс, 2010.

Конкретне місце поставки вказується у інвойсах.

Поставка здійснюється за адресою одного з підприємств продавця, у відповідності до таблиці.

Відповідно до п. 3.2 контракту кількість товару, яка підлягає відвантаженню, визначається щомісячно.

Датою поставки вважається дата штемпеля на товаросупровідних документах першого перевізника, що підтверджує факт передачі товару продавцем транспортному агенту покупця після письмового погодження з покупцем.

Пунктом 4.1 контракту встановлено, що якість товару повинна бути підтверджена сертифікатом якості, який виданий продавцем і повинен відповідати стандартам і нормам законодавства Європейського Співтовариства для таких товарів.

Відповідно до п.5.1 контракту право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент переходу ризиків на товар у відповідності до з умовами поставки, пункт 3.1контракту.

Згідно з п. 7.1 контракту встановлено, що продавець у відповідності до умов поставки за контрактом несе відповідальність за транспортування товару до пункту призначення, який зазначений в п. 3.1 контракту.

При цьому, продавець зобов'язується підготувати і передати у відповідні строки транспортному агенту покупця товару наступні документи: інвойс - 6 примірників; упоковочний лист - 6 примірник; сертифікат якості - 1; сертифікат походження товару - 1 примірник; ветеринарний сертифікат - 1 примірник; CMR - 3 примірника.

Продавець зобов'язується письмово підтвердити факт відвантаження по факсу/електронній пошті покупцю в день відвантаження.

За умовами п. 8.1 контракту платежі за товар, які постачаються за даним контрактом, будуть здійснюватись шляхом банківського переказу в Євро на банківський рахунок продавця наступним чином: оплата здійснюється через 30 календарних днів з моменту отримання покупцем товару, у відповідності до п. 3.1 та п. 3.2 контракту і за умови надання повного пакету документів, які зазначені в розділі 7 контракту.

Відповідно до п.12.3 контракту будь-які зміни і доповнення до контракту дійсні лише за умови, що вони здійсненні у письмовому порядку і підписні уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом 12.8 контракту встановлено, що контракт діє до 31.12.2015. У тому випадку, якщо сторони, в строк не менше, ніж за 20 днів до закінчення строку дії даного контракту, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір, то останній вважається продовженим строком на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2015 з метою митного оформлення товару (свинячої печінки мороженої без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервованої, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ (для роздрібного продажу) на підставі вищезазначеного контракту, позивачем до Київської міської митниці ДФС було подано митну декларацію №125110010/2015/181077 від 16.11.2015.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 вказаної митної декларації:

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) №853095 від 12.11.2015;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5486 від 12.11.2015;

- довідка про транспортні витрати №709-142 від 12.11.2015;

- рахунок-фактура (інвойс) №5415003246 від 12.11.2015;

- пакувальний лист б/н від 12.11.2015;

- страховий поліс №6809 від 12.11.2015;

- контракт №709від 26.11.2014;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 26.06.2015;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №3 від 01.10.2014;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №4 від 02.02.2015;

- договір надання послуг з організації перевезень вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговування №24 від 13.03.12;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 12.11.2015;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 12.11.2015;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю продуктів №2730 від 12.11.2015;

- сертифікат про походження товару форми А №S1031801270915173520 від 12.11.2015;

- сертифікат якості б/н від 12.11.2015;

- Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013;

- додаткова угода №1від 15.04.2014 до договору добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013;

- додаткова угода №2 від 01.12.2014 до договору добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013;

- додаткова угода №3 від 31.07.2015до договору добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013;

- повідомлення №121115/1 -дог.№1 до договору страхування вантажів від 12.11.2015.

Розглянувши подані позивачем документи, митним органом не була визнана заявлена позивачем митна вартість товару.

Зокрема, відповідач посилається на те, заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документально,зокрема, наявні розбіжності у документах наданих митниці.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2015 митним органом було направлено позивачу електронне повідомлення від 16.11.2015 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме, за наявності: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціям та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що підтверджують транспортно-експедиційні витрати.

На вимогу митного органу позивач листом вих.№2475 від 16.11.2015 надав прайс-лист б/н від 29.10.2015 та комерційну пропозицію б/н від 29.10.2015. Крім того, у вказаному листі позивач зазначив про те, що ним вже надавались митному органу документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Окрім того, позивач роз'яснив, що він не має можливості надати митному органу інші документи, у зв'язку з їх відсутністю.

З пояснень відповідача вбачається, що позивачем не було надано весь перелік додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з чим Київською митницею ДФС в особі митного посту В«Східний терміналВ» було сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125110010/2015/010181/2 від 16.11.2015.

Підставами для коригування митної вартості та її визначення за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення, стали неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, обраний декларантом метод 1 застосовується, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості товарів, містяться розбіжності, а декларант відмовився від надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Інші методи не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації щодо вартості ідентичних, подібних товарів та відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення вартості товару.

Митну вартість визначено за резервним методом, який ґрунтується на інформації щодо вартості товару, яка була зазначена у митних деклараціях №209120000/2015/836519 від 11.09.2015, №209120000/2015/835516 від 04.09.2015.

Також 16.11.2015 з метою митного оформлення товару (свинячої печінки мороженої без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервованої, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ (для роздрібного продажу) на підставі вищезазначеного контракту, позивачем до Київської міської митниці ДФС було подано митну декларацію №125110010/2015/181095 від 16.11.2015.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 вказаної митної декларації:

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) №853013 від 13.11.2015;

- довідка про транспортні витрати №709-143 від 13.11.2015;

- рахунок-фактура (інвойс) №5415003247 від 13.11.2015;

- пакувальний лист б/н від 13.11.2015;

- страховий поліс №6845 від 13.11.2015;

- контракт №709 від 26.11.2014;

- договір на надання послуг з організації перевезень вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговування №24 від 13.03.12;

- ветеринарний сертифікат № ЄДР-00 №207396 від 16.11.2015;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 13.11.2015;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 13.11.2015;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю продуктів №2730 від 13.11.2015;

- сертифікат про походження товару форми А №S103180128 НОМЕР_1 від 13.11.2015;

- сертифікат якості б/н від 12.11.2015.

Розглянувши подані позивачем документи, митним органом не була визнана заявлена позивачем митна вартість товару.

Зокрема, відповідач посилається на те, заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документально,зокрема, наявні розбіжності у документах наданих митниці, а саме:

- транспортні витрати непідтверджені належними документами, зокрема, актами виконання робіт та платіжними документами, а надані довідки про транспортні витрати та рахунки не є належними доками підтвердження, понесених витрат на транспортування;

- не підтвердження розміру страхової суми, яка зазначена в страховому полісі №6845 від 13.11.2015.

З матеріалів справи вбачається, що митним органом було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме, за наявності: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити , необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; документи,що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціям та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що підтверджують транспортно-експедиційні витрати.

З метою виконання вимог митного органу, позивачем було надіслано на адресу відповідача лист вих.№2486 від 16.11.2015, до якого для підтвердження митної вартості товарів, які вказані у відповідній митній декларації, позивачем було долучено наступні документи: прайс-лист від 29.10.2015; комерційну пропозицію від 29.10.2015; рахунок на перевезення №552 від 13.11.2015. Також у вказаному листі позивач повідомив митний орган про неможливість надання інших документів, у зв'язку з їх відсутністю у позивача.

З пояснень відповідача вбачається, що позивачем не було надано весь перелік додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, на підставі чого Київською митницею ДФС в особі митного посту «Східний термінал» було сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110010/2015/50146 від 16.11.2015 і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125110010/2015/010190/2 від 16.11.2015.

Підставами для коригування митної вартості та її визначення за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, обраний декларантом метод 1 застосовується, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості товарів, містяться розбіжності, а декларант відмовився від надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Інші методи не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації щодо вартості ідентичних, подібних товарів та відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення вартості товарів.

Митну вартість визначено за резервним методом, який ґрунтується на інформації щодо вартості товару, як була зазначена у митних деклараціях №209120000/2015/836519 від 11.09.2015, №209120000/2015/835516 від 04.09.2015

Також 23.11.2015 з метою митного оформлення товару (свинячої печінки мороженої без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервованої, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ (для роздрібного продажу) на підставі вищезазначеного контракту, позивачем до Київської міської митниці ДФС було подано митну декларацію №125110010/2015/181210 від 23.11.2015.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 вказаної митної декларації:

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) №851958 від 18.11.2015;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5642 від 19.11.2015;

- довідка про транспортні витрати №709-144 від 18.11.2015;

- рахунок-фактура (інвойс) №5415003296 від 18.11.2015;

- пакувальний лист б/н від 18.11.2015;

- страховий поліс №6905 від 18.11.2015;

- контракт №709 від 26.11.2014;

- договір на надання послуг з організації перевезень вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговування №24 від 13.03.12;

- ветеринарний сертифікат № ЄДР-00 №741824 від 23.11.2015;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 18.11.2015;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 18.11.2015;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю продуктів №2730 від 18.11.2015;

- сертифікат про походження товару форми А №S103180128 НОМЕР_2 від 18.11.2015;

- сертифікат якості б/н від 18.11.2015;

- заява на перевезення вантажу автомобільним транспортом №709-144 від 12.11.2015;

- генеральний договір добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013;

- додаток №1 від 26.06.2012 до договору на надання послуг з організації перевезень вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговування №24 від 13.03.12;

- додаток №2 від 01.10.2014 до договору на надання послуг з організації перевезень вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговування №24 від 13.03.12;

- додаток №4 від 02.02.2015 до договору на надання послуг з організації перевезень вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговування №24 від 13.03.12;

Розглянувши подані позивачем документи, митним органом не була визнана заявлена позивачем митна вартість товару.

Зокрема, відповідач посилається на те, заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документально, зокрема, наявні розбіжності у документах наданих митниці, а саме:

- транспортні витрати непідтверджені належними документами, зокрема, актами виконання робіт та платіжними документами, а надані довідки про транспортні витрати та рахунки не є належними доками підтвердження, понесених витрат на транспортування;

- не підтвердження розміру страхової суми, яка зазначена в страховому полісі №6905 від 18.11.2015.

З матеріалів справи вбачається, що митним органом було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме, за наявності: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити , необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; документи,що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціям та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З метою виконання вимог митного органу позивачем було надіслано на адресу відповідача лист вих.2581 від 23.11.2015, до якого для підтвердження заявленої у вищевказаній митній декларації вартості товару, було надано прайс-лист б/н від 29.10.2015 та комерційну пропозицію б/н від 29.10.2015.

Також у вказаному листі позивач повідомив митний орган про неможливість надання інших документів, у зв'язку з їх відсутністю.

З пояснень відповідача вбачається, що позивачем не було надано весь перелік додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, внаслідок чого Київською митницею ДФС в особі митного посту «Східний термінал» було сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110010/2015/20156 від 23.11.2015 і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125110010/2015/010206/2 від 23.11.2015.

Підставами для коригування митної вартості та її визначення за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, обраний декларантом метод 1 не застосовується, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості товарів, містяться розбіжності, а декларант відмовився від надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Інші методи не застосовується у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації щодо вартості ідентичних, подібних товарів та відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення митної вартості.

Митну вартість визначено за резервним методом, який ґрунтується на інформації щодо вартості товару, яка була зазначена у митних деклараціях №209120000/2015/836519 від 11.09.2015, №209120000/2015/835516 від 04.09.2015.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Вказані норми кореспондуються з п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі - 43831987, 43801781).

Відповідно до ч.1 ст. 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Отже, вищевказана позиція Верховного Суду України підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Суд вважає, що аналіз наданих позивачем при розмитненні товару документів не мав викликати у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності обчислення позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки документи мали оцінюватися в сукупності.

Відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначив про існування розбіжностей в документах, які були подані ТОВ «Фоззі-Фуд» для підтвердження митної вартості товарів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що оспорювані рішення не містять інформації про те, які саме розбіжності наявні у поданих позивачем до митного оформлення документах.

У запереченнях проти позову відповідач зазначив про непідтвердження наданими позивачем документами дійсного розміру витрат, що були понесені на страхування товару.

Так, зокрема, митний орган зауважив про те, що у наданих до митного оформлення товарів страхових полісіах від 12.11.2015 №6809, від 09.12.2015 №7226 та від 18.11.2015 №6905 розмір страхового тарифу становить 0,16% від страхової суми, у той час як відповідно до п. 3.6 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 16.12.2013 №101014611 розмір страхового тарифу становить 0,2% від страхової суми по кожному перевезенню, з приводу чого суд зазначає наступне.

06.12.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна» (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (Страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №101014611.

Відповідно до п.1.1 генерального договору предметом страхування за договором є майнові права страхувальника або вигодо набувача, що не суперечать Закону, і пов'язанні з матеріальними збитками, які завданні йому при перевезення і зберігання вантажів.

Згідно з п. 3.6 генерального договору страхові тарифи та франшизи є наступними: страховий тариф 0,2% від страхової суми по кожному перевезенню; загальна франшиза безумовна по всім ризикам і становить 0,1% від страхової суми по кожному перевезенню, під час якого стався страховий випадок.

Розмір страхових сум визначається страхувальником в повідомленні. Розмір страхової премії по кожному перевезенню зазначається страховиком в полісі (Додаток №3, що є невід'ємною частиною договору), який надсилається страхувальнику протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання від страхувальника повідомлення про перевезення.

Пунктом 12.7 генерального договору встановлено, що зміни в договір можуть бути внесення тільки при спільній згоді сторін у письмовому вигляді.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було погоджено наступні додатки до вказаного генерального договору: Повідомлення (Додаток №1); Бордеро (Додаток №2); Повідомлення (Додаток №3).

Судом встановлено, що між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 15.04.2014, Додаткову угоду №2 від 01.12.2014 та Додаткову угоду №3 від 31.07.2015 до Генерального договору добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013.

Так, зокрема, у п. 1 Додаткової угоди №3 від 31.07.2015 до Генерального договору добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013 сторони дійшли згоди щодо викладення підпунктів 3.6.1 Договору з 01.08.2015 у наступній редакції: « 3.6.1 страховий тариф 0,16% від страхової суми по кожному перевезенню».

Відповідно до п. 2 вказаної Додаткової угоди ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, складена у двох примірниках по одному для кожної із сторін.

Отже, зміна розміру страхового тарифу була обумовлена відповідною досягнутою між сторонами домовленістю.

Як зазначено вище, позивачем під час митного оформлення товару було надано наступні страхові поліси:

- страховий поліс №6809 від 12.11.2015, відповідно до якого сума застрахованих ризиків становить 330328,00 грн., розмір страхового тарифу - 0,16%, розмір страхової премії - 528,52 грн.;

- страховий поліс №6845 від 13.11.2015, у якому визначено, що сума застрахованих ризиків становить 332518,00 грн., розмір страхового тарифу - 0,16%, розмір страхової премії - 532,03 грн.;

- страховий поліс №6905 від 18.11.2015, відповідно до якого сума застрахованих ризиків становить 341008,00 грн., розмір страхового тарифу - 0,16%, розмір страхової премії - 545,61 грн.

Отже, сторонами Генерального договору в результаті укладення Додаткової угоди №3 від 31.07.2015 були внесені зміни до основного договору, зокрема, в частині ставки страхового тарифу, яка була зменшена з 0,2 % до 0,16 %, та підлягає застосуванню з 01.08.2015.

Таким чином, розмір страхового тарифу, який зазначений у вищезазначених страхових полісах (0,16%), відповідає тому розміру, який був встановлений сторонами договору у Додатковій угоді №3 від 31.07.2015.

Крім того, суд вбачає за доцільне зазначити про те, що в даному випадку саме страховий поліс, який був поданий позивачем під час митного оформлення кожної партії товару є належним документом, який безпосередньо підтверджує факт страхування вантажу,

Так, зокрема, у відповідності до абз. 3 ст. 18 Закону України В«Про страхуванняВ» від 7 березня 1996 року N 86/96-ВР факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

При цьому, згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування.

Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що саме страховий поліс є належним документом, який підтверджує здійснення страхування товару та, відповідно, його вартість.

Також заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» не було надано до митного оформлення документи, які підтверджують понесенні позивачем витрати на оплату послуг з перевезення товару, а надані позивачем довідки про транспортні втрати не є належними документами, які підтверджують фактичне понесення позивачем відповідних витрат. Проте, суд не приймає до уваги вказані висновки митного органу у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 3.1 контракту всі ціни за даним контрактом, а також умови поставки на умовах FCA Голландія Incoterms, 2010. Конкретне місце поставки зазначається в інвойсах. Продавець зобов'язується здійснити митне оформлення товару для експорту за свій рахунок. З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю В«АгротепВ» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» (Замовник) було укладено договір надання послуг з організації автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговуванні №24 від 13.03.2012, за умовами якого перевізник зобов'язався здійснити транспортно-експедиційне обслуговування вантажу у відповідності до вказівок та вказівок та за рахунок замовника.

Відповідно до п. 5.1 договору вартість фрахту та інших послуг зазначаються в заявці замовника на перевезення до даного договору, розрахунок здійснюється в гривні, шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку замовника на банківський рахунок перевізника, днем оплати сторони приймають день списання грошових коштів з банківського рахунку замовника.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що платежі та взаємні розрахунки за виконанні послуги здійснюються на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт і виставленого виконавцем рахунка, протягом 30-ти банківських днів, якщо інше не передбачено заявкою на перевезення.

Згідно з п. 5.5 договору датою фактичного надання послуг є дата підписання акта виконаних робіт (послуг).

Ціна договору складається з сум підписаних сторонами актів виконаних робіт (послуг).

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що за умовами договору №24 від 13.03.2012 результати наданих ТОВ В«АгротепВ» послуг перевезення на користь ТОВ В«Фоззі-ФудВ» фіксуються в акті виконання робіт, який підписується у двосторонньому порядку.

Тобто акт виконання робіт складається контрагентом позивача, ТОВ В«АгротепВ» , виключно по завершенню повного циклу господарської операції з перевезення товару.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи заявок на перевезення та рахунків для оплати наданих послуг, ТОВ В«АгротепВ» надавалися послуги з міжнародного перевезення товару з місця навантаження (Apeldoorn, Нідерланди) до місця доставки (с. Димитрово), тобто перевезення вантажу не обмежується пунктом митного посту, а весь обсяг послуг вважається наданим лише при досягненні кінцевого пункту призначення, що, в свою чергу, унеможливлює складання акта виконаних робіт при розмитненні товару, у зв'язку з невиконанням перевізником на цей момент повного обсягу своїх договірних обов'язків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що обов'язок щодо сплати вартості наданих послуг у позивача виникає тільки після підписання відповідного акта виконаних робіт, підписанню якого, як встановлено вище, передує фактична передача товару ТОВ В«Фоззі-ФудВ» .

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до митного органу з митними деклараціями №125110010/2015/181077 від 16.11.2015, № 125110010/ 2015/181095 від 16.11.2015 та №125110010/2015/181210 від 23.11.2015 для проведення митного оформлення відповідного товару, відповідний товар ще не був переданий ТОВ «Фоззі-Фуд», тобто весь обсяг транспортних послуг, який надається перевізником та який фіксується в акті виконаних робіт, замовником отриманий ще не був.

Так, зокрема, судом встановлено, що ТОВ «Фоззі-Фуд» фактично отримало заявлений до митного оформлення товар 17.11.2015, 18.11.2016 та 25.11.2016, про що свідчать акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) №5486 від 17.11.2015, № 5512 від 18.11.2015 та № 5642 від 25.11.2015, копії яких були долучені позивачем до матеріалів справи. Отже, отримання товару та, відповідно, підписання актів виконання послуг може бути здійснено лише після митного оформлення товару та його доставки до пункту розвантаження.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що на момент митного оформлення товару позивач не мав можливості надати відповідачу для підтвердження транспортних витрат акти виконаних робіт та докази оплати наданих послуг з перевезення, оскільки складання вказаних документів мало було здійснено лише після отримання ТОВ В«Фоззі-ФудВ» товару, тобто по закінченню господарської операції, про що безпосередньо зазначено в договорі про надання послуг з організації перевезень вантажів транспортом міжнародного сполучення і транспортно-експедиційного обслуговування №24 від 13.03.2012, який був наявний у митного органу на час здійснення митного контролю.

Отже, враховуючи, що на момент митного оформлення товару господарська операція з перевезення відповідного товару ще не була фактично завершена, суд вважає, що в даному випадку єдиними документами, які можуть підтвердити витрати на транспортування є саме довідки перевізника про транспортні витрати, які й були долучені до документів для митного оформлення товарів.

За таких обставин, суд вважає, що підстав для витребування у ТОВ «Фоззі-Фуд» додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості імпортованого товару у відповідача не було.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як встановлено судом, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому твердження відповідача що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності є неправомірним та необґрунтованим.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018--IV В«Про внесення змін до Закону України В«Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедурВ» , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем були надані відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану вартість товару та усі складові митної вартості.

За таких обставин суд вважає, що у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів через відсутність підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості..

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем у справі не було ніяким чином доведено проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість оскаржувані рішення містять формальну відсилку про неможливість застосування 2 - 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема - на дії по отриманню необхідних відомостей.

За таких умов суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення, які опосередковують застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, - є необґрунтованими, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, суд звертає на те, що спірні рішення були прийняті Митним постом «Східний термінал» який, згідно зі статтею 547 Митного кодексу України, входить до складу Київської міської митниці ДФС як відокремлений структурний підрозділ, у зв'язку з чим резолютивна частина постанови має містити висновок про визнання протиправними та скасування рішень Київської міської митниці ДФС в особі її структурного підрозділу - митного поста «Східний термінал».

Так, відповідно до частини 2 статті 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп. підлягає стягненню на його користь з Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби в особі митного посту «Східний термінал» від 16.11.2015 №125110 010/2015/010181/2, від 16.11.2015 №125110010/2015/010190/2 та від 23.11.2015 №125110010/2015/010206/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5, ідентифікаційний код 32294926) судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Державної фіскальної служби (08307, Київська обл., місто Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код 39470947).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.