Постанова

від 27.09.2016 по справі 822/1263/16

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1263/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представника позивача ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольміра", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 контракт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юні текс", про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2016 року до суду поступив адміністративний позов №164 від 04.07.2016 року, в якому позивач вказує на порушення відповідачем його прав і вимог ПК України та просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення Хмельницької ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області ( правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області ) №0000072202 від 14.03.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 5403380 грн. за основним платежем та 1350845 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000102202 від 14.03.2016 року з підстав зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 907058 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, покликаючись на ті ж докази, що вказані у його заяві та письмових поясненнях № 188 від 20.09.2016 року.

Представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову, про що надали письмові пояснення без реєстраційного номера та дати, які підтвердили в суді.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, однак від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 контракт" до суду поступило письмове пояснення від 14.09.2016 року, в якому просить задовольнити позовні вимоги, а також просить слухати справу за їх відсутності.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6, який є директором ТОВ "Ольміра", в судовому засіданні підтвердив дійсність правочинів і реальність (фактичність) господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ".

Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши докази і оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідачем, на підставі направлень від 04.02.2016 року №15, №16, №17 та відповідно до наказу №89 від 04.02.2016 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача і складено ОСОБА_4 №0144/22/НОМЕР_1 від 19.02.2016 року "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ", код ЄДРПОУ 38709044 з питань законності декларування податку на додану вартість за грудень 2014 року та липень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Юні Текс" код ЄДРПОУ 39155499, за серпень-вересень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Авант Контракт" код ЄДРПОУ 39202297, за вересень-листопад 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Ольміра" код ЄДРПОУ 35746336" (далі - ОСОБА_4 від 19.02.2016 року) ( стор. 14 - 39 справи т.1).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року по справі № 822/173/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, про визнання протиправним та скасування наказу №89 від 04.02.2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Згідно з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року по справі № 822/557/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання неправомірними дії посадових осіб Хмельницької ОДПІ при проведенні документальної виїзної перевірки на підставі наказу №89 від 04.02.2016 року та складанні акта №0144/22/НОМЕР_1 від 19.02.2016 про результати виїзної позапланової перевірки, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" відмовлено повністю.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, відповідно до вимог ч. 1 ст.72 КАС України, встановлено законність наказу №89 від 04.02.2016 року і дій посадових осіб Хмельницької ОДПІ при проведення виїзної позапланової перевірки позивача за результатом якої складено ОСОБА_4 від 19.02.2016 року.

Відповідно до висновку ОСОБА_4 від 19.02.2016 року, встановлено:

- порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за період грудень 2014 року липень-листопад 2015 року на загальну суму ПДВ 5403380 гривень;

- порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ листопад 2015 року) на 907058 гривень ( стор. 39 справи т.1).

На підставі ОСОБА_4 від 19.02.2016 року податковим органом були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000072202 від 14.03.2016 року, яким згідно п.п.2, п.54.3 ст.54 ПК України та п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 5403380 грн. за основним платежем та 1350845 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000102202 від 14.03.2016 року, яким згідно п.54.3 ст.54, п. 58.1 ст.58 ПК України відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 907058 гривень (стор. 10 - 12 справи т.1).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак згідно з Рішенням ДФС України №13073/6/99-99-11-01-02-25 від 13.06.2016 року про результати розгляду скарги, залишено без змін податкові повідомлення-рішення Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області №0000072202, №0000102202 та рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення (стор. 55-58 справи т.1).

Позивачем надано суду: 1) правочини ( Договір № 65 від 18.09.2015 року, укладений між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬМІРА" щодо поставки риби (путасу, сардинели, піленгас) замороженої; Договір № 58 від 08.09.2015 року, укладений між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬМІРА" щодо поставки м'яса курей патраних І категорії замороженого; Договір № 54 від 31.08.2015 року, укладений між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬМІРА" щодо поставки борошна пшеничного І ґатунку; Договір №5 укладений між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІ ТЕКС" щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з питань здійснення державних закупівель та аукціонів; Договір від 01.03.2015 року укладений між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНТ КОНТРАКТ" щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з питань здійснення державних закупівель та аукціонів); 2) видаткові накладні; 3) податкові накладні; 4) банківські виписки; 5) довіреності; 6) товарно-транспортні накладні; 7) рознарядки; 8) платіжні доручення; 9) акти здачі-приймання робіт; 10) акти приймання продовольства, які підтверджують реальність операцій по правочинах з ТзОВ "АВАНТ КОНТРАКТ", ТзОВ "ЮНІ ТЕКС" та ТзОВ "ОЛЬМІРА" ( стор. 59 - 243 т.1, 1 - 220 т.2, 1 - 244 т.3, 1 - 146 т.4, 1 - 256 т.5).

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в місті Києві з 18.01.2016 року по 10.02.2016 року проведено зустрічну звірку, за результатами якої складено Довідку №13-31/133 від 11.02.2016 року зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу та якості операцій та розрахунків що здійснювались між Державною пенітенціарною службою України та ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ". Звірку проведено з 18.01.2016 року по 10.02.2016 року за фактичною адресою: АДРЕСА_1. Цією звіркою в тому числі перевірялись правочини укладені позивачем з ТзОВ "ОЛЬМІРА", якою порушення не встановлено (стор. 127-133 справи т.6).

Отже, податковий орган з 08.02.2016 року по 12.02.2016 року паралельно ( в один час) з Державною фінансовою інспекцією в місті Києві (проводила з 18.01.2016 року по 10.02.2016 року) проводив перевірку позивача, причому відповідач за адресою: Хмельницька область, Волочиський район смт. Війтівці вул. Радянська буд. 9 (юридична адреса), а ДФІ в м. Києві за фактичною адресою ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ": АДРЕСА_2. Позивач у суді заперечує факт можливості проведення перевірки в смт. Війтівці і її фактичне проведення та вважає, що такої не могло бути за відсутності первинних документів, які фактично були в Києві і надавались ДФІ в м. Києві і також стверджує, що не допустив податковий орган до перевірки, який фактично використав тільки копії документів, які надавались на його численні запити до перевірки. Суд, з урахуванням встановлених обставин у цій справі вважає, що податковий орган не встановив факту відсутності первинних документів, які підтверджують реальність правочинів з ТзОВ "АВАНТ КОНТРАКТ", ТзОВ "ЮНІ ТЕКС" та ТзОВ "ОЛЬМІРА" на що вказує в ОСОБА_4 від 19.02.2016 року, адже такі надані суду і вони були предметом перевірки ДФІ в м. Києві.

Відповідно до правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, встановлено, що законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Порушення одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників. Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Позивач наданими письмовими доказами з урахуванням показів свідка ОСОБА_6 ( директор ТОВ "Ольміра") і іншого встановленого судом, підтверджує реальність змін свого майнового стану по господарських операціях проведених з ТзОВ "АВАНТ КОНТРАКТ", ТзОВ "ЮНІ ТЕКС" і ТзОВ "ОЛЬМІРА" відповідно до первинних документів, недійсність яких не встановлена податковим органом. Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи правочини, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам Держави та суспільства і не доведено наявність протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами.

Ці висновки суду не спростовує Витяг з кримінального провадження №32016240000000009, відповідно до якого 12.04.2016 року в ЄРДР зареєстровано провадження відносно посадових осіб ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.1 КК України ( стор. 67 справи т.6), адже на момент вирішення адміністративної справи не має обставин визначених ч.4 ст.72 КАС України, які суд повинен вирахувати при вирішенні цієї справи. Крім цього, потрібно враховувати вимоги п.56.22 ст.56 ПК України, яким стверджено, що якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом. Початок досудового розслідування стосовно платника податків або повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення його службовим (посадовим) особам не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду в межах процедури оскарження рішень контролюючих органів.

Також, у цій справі суд враховує правову позицію висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 року у справі "Щокін проти України" (заява №23759/03) та від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" (заява №39766/05) в яких ЄСзПЛ дійшов висновку, про те що, по-перше національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з частиною 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що суб"єкт владних повноважень має обов"язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, якщо він заперечує проти позову. Отже, податковий орган в суді мав доводити фіктивність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами і інші порушення позивача, якщо такі були. Відповідач, фактично тільки прописав в ОСОБА_4 від 19.02.2016 року, що ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" під час перевірки оригіналів первинних документів не надало і з цього зробив висновок про порушення позивача. Однак, судом встановлено наявність цих документів, які в сукупності з іншими доказами наданими суду (покази свідка ОСОБА_6 Довідка ДФІ в м. Києві №13-31/133 від 11.02.2016 року та інше вищеописане), вказують на відсутність законних підстав для визначення податкових зобов"язань позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями. Тобто, у відповідача були відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів що діяв у межах закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється.

На підставі викладеного, керуючись ПК України і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов №164 від 04.07.2016 року задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000072202 і №0000102202 від 14.03.2016 року, визнавши їх протиправними.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 03.10.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя /підпис/ОСОБА_1 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1