Рішення

від 27.09.2016 по справі 902/623/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 вересня 2016 р. Справа № 902/623/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.,

представників:

позивача: Шевельова Є.О., довіреність № 522 від 23.12.15, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві 14.08.2004р.;

відповідача: Турчанінова О.В., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області 14.04.2008, наказ №02 від 11.02.2009р. (директор),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке спеціалізоване підприємство "Рембудзв"язок" (вул. Сабарівська, 11, м. Вінниця, 21037)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення 15852 грн,

В С Т А Н О В И В :

приватне акціонерне "Просто-страхування" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке спеціалізоване підприємство "Рембудзв"язок" 15852 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.07.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/623/16 з призначенням її до розгляду.

Двічі ухвалами суду від 11.08.2016р. та 08.09.2016р. розгляд справи відкладався з об'єктивних причин (через неявку в судове засідання представника позивача, неподання сторонами витребуваних та необхідність витребування нових доказів). Крім того, ухвалою суду від 08.09.2016р. залучено до участі у справі в порядку ст. 27 ГПК України третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3.

В судове засідання на визначену дату (27.09.2016р.) з'явився представник позивача, який заявлений позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому та подані до суду докази.

Натомість, представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини та мотиви, викладені у відзиві на позовну заяву вих. №163 від 14.09.2016р. Зокрема, останній зазначив, що позивачем невірно надано правове обґрунтування правовідносинам, що склалися між сторонами, оскільки страхувальник виконав умови ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух» та пройшов обов'язків технічний контроль вантажного автомобіля «КРАЗ 6444», д/н НОМЕР_3, протокол технічного стану на час перевірки був дійсним та наступну перевірку необхідно було проходити 04.04.2015р., страхувальник у своєму страховому акті останньою стрічкою підтвердив, що наявність винної особи, до якої можна подати позов «не визначено», страхових жодним чином під час слідства щодо обставин ДТП не виявив бажання провести експертизу технічного стану автомобіля, показання водія не можуть бути доказом того, що він не встежив за технічним станом автомобіля, оскільки він не має технічної освіти, перед виїздом автомобіль був оглянутий механіком, гальмівний шланг автомобіля було замінено безпосередньо перед виїздом авто.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 правом участі в судовому засіданні не скористалася не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином ухвалою від 06.09.2016р., яка надсилалася їй рекомендованою кореспонденцією. Відтак процесуальна позиція третьої особи щодо заявленого позову суду невідома.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації нею її процесуальних прав, а відтак суд ухвалив провести розгляд справи за її відсутності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.04.2014р. між приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" (страховик, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницьке спеціалізоване підприємство "Рембудзв"язок" (страхувальник, відповідач) укладено поліс №АІ 0151974 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України), згідно якого забезпеченим транспортним засобом визнано автомобіль КРАЗ 6444, д.н.з. НОМЕР_3.

21.03.2015р. близько о 13 год. 30 хв. в місті Дніпропетровську на вул. Петровського відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої став автомобіль КРАЗ 6444, д.н.з. НОМЕР_3 з причепом «ЧМЗАП», д.н.з. НОМЕР_4, який належить ТОВ «Вінницьке спеціалізоване підприємство «Рембудзв"язок» та яким керував громадянин ОСОБА_3.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений рекламний щит, який належить ТОВ «Алесан».

Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 15.04.2015р., наявної в матеріалах справи, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, який не встежив за технічним станом автомобіля КРАЗ, внаслідок чого втратив контроль над його керуванням, виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд вантажем, що перевозився на рекламний щит.

Доказів оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 15.04.2015р. та її скасування матеріали справи не містять.

На час виникнення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 керував транспортним засобом на підставі подорожнього листа №15015 від 18.03.2015 року, що свідчить про виконання ним на момент вчинення ДТП своїх трудових обов'язків.

Відповідно звіту від 21.03.2015 року матеріальний збиток, завданий власникові рекламного щита (ТОВ «Алесан) складає 16362 грн.

Згідно полісу №АІ 0151974 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи складає 510 грн.

27.05.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю «Алесан» звернулось до приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування.

10.03.2016 року працівниками ПАТ "Просто-страхування" складено страховий акт 106562 на підставі якого, а також на підставі полісу №АІ 0151974 від 08.04.2014р. страхова компанія сплатила потерпілій особі (ТОВ «Алесан) страхове відшкодування в розмірі 15852 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4481 від 11.03.2016р.

16.03.2016 року на адресу відповідача позивачем направлено регресну вимогу №04-1216 від 16.03.2016р. з вимогою здійснення відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 15852 грн.

Як стверджує позивач у позові та слідує з матеріалів справи, відповіді на вимогу відповідачем не надано, страхову суму не відшкодовано. Непроведення відповідачем погашення згідно заявленої вимоги спонукало позивача звернутись до суду з регресним позовом до страхувальника.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, а також оцінюючи наявні у справі докази, суд виходив із наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним законом.

Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до підпункту 38.1.1 "г" пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у разі, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

При цьому згідно статті 33 Закону України "Про дорожній рух" технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно частини 1 статті 1172 Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого позивачем страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі підпункту 38.1.1. "г" пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Підставою для подання регресного позову згідно наведених вимог закону, є встановлення факту, що ДТП сталась внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Вимоги щодо технічного стану транспортних засобів та їх обладнання визначені у розділі 31 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, та згідно з п. 31.1 технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Як вбачається з матеріалів 21.03.2015р. в місті Дніпропетровську на вул. Петровського відбулась дорожньо-транспортна пригода учасниками якої став автомобіль КРАЗ 6444, д.н.з. НОМЕР_3 з причепом «ЧМЗАП», д.н.з. НОМЕР_4, який належить ТОВ «Вінницьке спеціалізоване підприємство «Рембудзв"язок» та яким керував громадянин ОСОБА_3.

Амур-Нижньодніпровським судом м. Дніпропетровська досліджувались обставини даного ДТП та за наслідками розгляду справи було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, який не встежив за технічним станом автомобіля КРАЗ, внаслідок чого втратив контроль над його керуванням, виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд вантажем, що перевозився на рекламний щит.

Доказів оскарження постанови Амур-Нижньодніпровським судом м. Дніпропетровська від 15.04.2015 року та її скасування матеріали справи не містять.

За приписами ч.5 ст. 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Отже, враховуючи те, що водій автомобіля КРАЗ 6444, д.н.з. НОМЕР_3 з причепом «ЧМЗАП», д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_3 не забезпечив справний технічний стан автомобіля, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, та те, що винною особою у ДТП визнано саме цю особу, а також зважаючи на те, що виплата страхового відшкодування була проведена ПАТ "Просто-страхування" на підставі полісу, згідно якого забезпеченим транспортним засобом визнано автомобіль КРАЗ 6444, д.н.з. НОМЕР_3 з причепом «ЧМЗАП», д.н.з. НОМЕР_4, у позивача на підставі підпункту 38.1.1. "г" пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виникло право регресу до відповідача після виплати страхового відшкодування за цим полісом.

Більше того поясненнями представника відповідача, викладеним у повідомленні про подію, що має ознаки страхового випадку, також підтверджується несправність технічного стану автомобіля: "лопнула тормозна трубка, відказали тормоза".

При цьому з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено, що ним в порядку пункту 36.7. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було оскаржено у судовому порядку рішення позивача про здійснення страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля КРАЗ 6444, д.н.з. НОМЕР_3.

Отже, відповідно до статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та враховуючи встановлені судом обставини, до позивача, з моменту виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як до страхувальника, працівник якого відповідальний за заподіяний збиток.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву вих. №163 від 14.09.2016р. щодо невірного правового обґрунтування правовідносинам, що склалися між сторонами та відсутності підстав для задоволення позову з посиланням, зокрема, на те, що: страхових жодним чином під час слідства щодо обставин ДТП не виявив бажання провести експертизу технічного стану автомобіля; показання водія не можуть бути доказом того, що він не встежив за технічним станом автомобіля, оскільки він не має технічної освіти; перед виїздом автомобіль був оглянутий механіком, гальмівний шланг автомобіля було замінено безпосередньо перед виїздом авто, судом оцінюються критично, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи. До того ж згідно із п.п. а) п. 2.3. Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу, чого не здійснено водієм автомобіля КРАЗ, що стверджується постановою Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 15.04.2015р., яка набрала законної сили та не оскаржувалася відповідачем.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Слід зауважити, що з метою реалізації відповідачем права на судовий захист своїх прав та інтересів, судом задовольнялись клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, для надання можливості останньому надати доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов. Однак, всупереч наведеного, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Із врахуванням наведеного вище вимога позивача являється правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняється судом в повному обсязі.

Враховуючи вище наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору, у зв"язку із задоволенням позову, підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке спеціалізоване підприємство "Рембудзв"язок" (вул. Сабарівська, 11, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 01168173) на користь приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 24745673) 15852 грн виплаченого страхового відшкодування та 1378 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03 жовтня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи