Рішення

від 03.10.2016 по справі 473/2370/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №473/2370/15-ц 03.10.2016 03.10.2016 03.10.2016

Справа №473/2370/15-ц Головуючий першої інстанції Старжинська О.Є.

Провадження №22-ц/784/1850/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 5

Рішення

Іменем України

03 жовтня 2016 року місто ОСОБА_2

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_5 рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року , описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 04 листопада 2015 року, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, про визнання права власності на нерухоме майно, яке придбано на прилюдних торгах по реалізації майна, що перебуває в іпотеці та арештованого нерухомого майна,

УСТАНОВИЛА:

23 червня 2015 року ОСОБА_3 пред'явив позов до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області (далі - ВДВС Вознесенського МРУЮ) про визнання права власності на нерухоме майно, яке було придбано на прилюдних торгах по реалізації майна, що перебуває в іпотеці та арештованого нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 07 червня 2013 року він, відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації майна за №15-0173/13(Н)-1 від 07 червня 2013 року, акту про реалізацію предмета іпотеки від 27 червня 2013 року та акту державного виконавця про реалізацію майна від 27 червня 2013 року, придбав на прилюдних торгах житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та дві земельні ділянки площею 0.0640 га і площею 0.0382 га, що знаходяться за адресою: вулиця Шевченка, №13/1 у місті Вознесенськ Миколаївської області.

Попереднім власником зазначеного будинку та земельних ділянок на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за номером 2381, державних актів на право власності на земельні ділянки, серія ЯГ № 612049 і серія ЯГ № 604129 від 20 червня 2007 року, є ОСОБА_5

Проте, при зверненні до нотаріуса з метою оформлення своїх прав на вищевказане нерухоме майно, приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про придбання заставленого майна на прилюдних торгах на предмет іпотеки (житловий будинок) та свідоцтва про придбання заставленого майна на прилюдних торгах на дві земельні ділянки, про що була постановлена відповідна постанова.

Як на підставу відмови у вчинені відповідної нотаріальної дії, приватний нотаріус посилалась на те, що оскільки предметом іпотеки був лише житловий будинок, то Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів - на земельні ділянки та Свідоцтво про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки - на житловий будинок, відповідно п.3. гл.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, є окремими процесуальними документами, з обов'язковим зазначенням суми внесеної переможцем торгів. Проте, згідно протоколу №15-0173/13(Н)-1 від 07 червня 2013 року житловий будинок разом з земельними ділянками реалізовано одним лотом за ціною 98 350 грн., що позбавляє нотаріуса встановити ціну продажу частини лоту житлового будинку окремо від земельних ділянок, та, як наслідок, видати відповідні свідоцтва.

Окрім того, у Акті про реалізацію предмета іпотеки від 27 червня 2013 року, головним державним виконавцем ВДВС Вознесенського МРУЮ невірно зазначені реквізити нотаріально посвідченого іпотечного договору від 16 травня 2008 року, а саме, замість реєстрового №880, помилково зазначено №881.

Більш того, в протоколі проведення прилюдних торгів, складеного 07 червня 2013 року та в Акті державного виконавця про реалізацію майна від 27 червня 2013 року адресою земельних ділянок зазначена вулиця Шевченка, №13/1, в той час, як відповідно до правовстановлюючих документів - державних актів на право власності на земельні ділянки, земельна ділянка площею 0.0640 га розташована по вулиці Шевченка, №13/1-Б, а земельна ділянка площею 0.0382 га - по вулиці Шевченка, №13/1-А в місті Вознесенськ Миколаївської області.

Посилаючись на викладені обставини та на неможливість оформлення своїх прав у нотаріальному порядку, позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 4810200000:11:025:0011, 4810200000:11:025:0012, що розташовані за адресою: вулиця Шевченка, №13/1 у місті Вознесенськ Миколаївської області, за судовим рішенням.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2015 року замінено відповідача ОСОБА_5 на належного відповідача - ВДВС Вознесенського МРУЮ. Даною ухвалою ОСОБА_5 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 04 листопада 2015 року, позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на те, що рішення суду прийнято без повного та усестороннього з'ясування обставин справи, просив скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у ВДВС Вознесенського МРУЮ знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №975 від 08 листопада 2010 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок №13/1 по вулиці Шевченка в місті Вознесенськ Миколаївської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 29 листопада 2005 року, посвідченого ОСОБА_9, приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області, зареєстрованого в реєстрі за №2381 (а.с.12,13,14).

Кошти від реалізації нерухомого майна мали поступити на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк»), в подальшому - ПАТ «Дельта Банк», в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору від 16 травня 2008 року (30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним Банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого ТОВ «Український промисловий банк» відступив, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги за кредитними договорами).

01 грудня 2010 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.

Згідно постанови державного виконавця ВДВС Вознесенського МРУЮ від 21 грудня 2010 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_5

21 березня 2012 року державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна - предмету іпотеки - житлового будинку №13/1, що розташований по вулиці Шевченка в місті Вознесенськ Миколаївської області.

При примусовому виконанні нерухоме майно було передано в спеціальну торгуючу організацію на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів та 07 червня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_5, за результатами яких складено протокол №15-0173/13(Н)-1 проведення прилюдних торгів по реалізації майна від 07 червня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_3 став переможцем торгів та придбав майно відповідно до характеристики лоту -житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, дві земельні ділянки площею 0.0640 га та 0.0382 га, які знаходиться за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Шевченка №13/1 (а.с.6).

27 червня 2013 року начальником ВДВС Вознесенського МРУЮ затверджено Акт про реалізацію предмета іпотеки та Акт державного виконавця про реалізацію майна (а.с.7,8).

15 травня 2015 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої вбачається, що через помилки, допущені при реалізації нерухомого майна, а саме: реалізацію двох об'єктів нерухомого майна з різним правовим статусом одним лотом без відокремленої вартості кожної частини лоту; невідповідності адреси розташування земельних ділянок правовстановлюючим документам на них; невірним зазначенням реквізитів іпотечного договору щодо реєстрового номеру, видати свідоцтва на право власності на зазначене нерухоме майно на ім'я ОСОБА_3 неможливо, та рекомендовано звернутися до суду із позовом про визнання права власності на зазначене майно (а.с.4-5).

При цьому, процесуальний порядок видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів регулюється: Главою 9 Закону України «Про нотаріат», Законом України «Про виконавче провадження» , Законом України «Про іпотеку» , Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №745/4038, пунктами 244-250 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року №3253/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за №1318/18613.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч.8 ст.57 цього Закону , здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону .

Відповідно до п.п.3.2, 6.1, 6.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (далі - Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 (із змінами і доповненнями, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги. На підставі цього акту нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Підставою для видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів є звернення до нотаріуса набувача нерухомого майна чи його повіреної особи та подання ним документів, які безспірно встановлюють факт набуття права власності на нерухоме майно внаслідок проведення прилюдних торгів.

Відповідно до ст.72 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) таким документом є акт про продаж нерухомого майна з прилюдних торгів.

При видачі свідоцтва нотаріус також перевіряє чи не був порушений процесуальний порядок проведення прилюдних торгів.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 травня 2015 року слідує, що приватний нотаріус вважав, що на зазначені у актах державного виконавця об'єкти нерухомості не може бути видано свідоцтво про право власності, через наявні розбіжності у документах, що були надані нотаріусу, а також порушення, які були допущені під час проведення прилюдних торгів, тому відмовив у видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Відмову приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна позивач не оскаржував, а звернувся до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскаржуваному рішенні та задовольняючи позовні вимоги, суд посилався на таку правову підставу як добросовісність набуття права на спірне майно, зазначивши ст.388 ЦК України . Але відповідно до змісту ст.388 ЦК України, ці норми регулюють умови витребування власником майна від добросовісного набувача, а тому не можуть бути достатньою підставою для визнання права власності на нерухоме майно придбане з прилюдних торгів. До того ж, способом захисту порушеного права власності на нерухоме майно позивачем обрано шляхом подання позову про визнання права власності на це майно (ст.392 ЦК України ), а не витребування майна від добросовісного набувача.

Втім, на думку колегії суддів, у такій спосіб права позивача не підлягають захисту, оскільки обраний останнім спосіб захисту в даному випадку не є належним способом захисту його прав та інтересів.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст.392 ЦК України , якою керувався позивач, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому ст.392 ЦК України .

Отже, оскільки за правилами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності, а позивач на час розгляду справи у суді першої інстанції не був власником спірного майна (у встановленому законом порядку не зареєстрував за собою право власності на нерухоме майно), то позовні вимоги про визнання за останнім права власності на спірне нерухоме майно на підставі положень ст.392 ЦК України задоволенню не підлягають.

При цьому такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі №6-244цс14, яка в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

До того ж, слід зазначити, що спірні правовідносини сторін урегульовані Законом України «Про виконавче провадження» , Інструкцією про проведення виконавчих дій, та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5 і за зазначеними нормами не передбачено виникнення права власності на придбаний з прилюдних торгів об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Втім, при вирішенні спору суд у порушення ст.ст.213-214 ЦПК України на вказане уваги не звернув, не врахував, що відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України суд захищає порушене право особи у спосіб, встановлений законом та задовольнив позовні вимоги, тому в силу п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України вказане є підставою для скасування ухваленого у справі рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з вищезазначених підстав.

Разом з тим, твердження апеляційної скарги про те, що відчуження спірного майна з прилюдних торгів відноситься до договору купівлі-продажу, який є нікчемним в силу положень ч.ч.1 та 2 ст.228 ЦК України , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане не є предметом спору у даній справі.

Відповідно ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 слід стягнути 1 081 (одну тисячу вісімдесят одну) грн. 85 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 04 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, про визнання права власності на нерухоме майно, яке придбано на прилюдних торгах по реалізації майна, що перебуває в іпотеці та арештованого нерухомого майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1 081 (одну тисячу вісімдесят одну) грн. 85 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_10