Постанова

від 29.04.2020 по справі 473/2370/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 473/2370/15-ц

провадження № 61-9155св18

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відділ державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Самчишиної Н. В. ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділ державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (далі - ВДВС Вознесенського МРУЮ ГТУЮ в Миколаївській області ), про визнання права власності на нерухоме майно.

Позов обґрунтований тим, що 07 червня 2013 року позивач відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації майна від 07 червня 2013 року № 15-0173/13(Н)-1, акта про реалізацію предмета іпотеки від 27 червня 2013 року та акта державного виконавця про реалізацію майна від 27 червня 2013 року придбав на прилюдних торгах житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та дві земельні ділянки площею 0,0640 га і площею 0,0382 га за адресою: АДРЕСА_1 . Попереднім власником цього будинку та земельних ділянок згідно з договором купівлі-продажу від 29 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Поплавською П. О., зареєстрованого в реєстрі за № 2381, та державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 612049 і серії ЯГ № 604129 від 20 червня 2007 року, є ОСОБА_2 .

При зверненні до нотаріуса з метою оформлення своїх прав на зазначене нерухоме майно приватний нотаріус Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Прокопчук В. Д. відмовила позивачу видати свідоцтва про придбання заставленого майна на прилюдних торгах на предмет іпотеки (житловий будинок) та дві земельні ділянки, про що винесла відповідну постанову.

Відмовивши у вчиненні відповідної нотаріальної дії, приватний нотаріус посилалась на те, що оскільки предметом іпотеки був лише житловий будинок, то свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів на земельні ділянки та свідоцтво про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки на житловий будинок, відповідно пункту 3 глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, є окремими процесуальними документами, з обов`язковим зазначенням суми внесеної переможцем торгів. Однак згідно з протоколом від 07 червня 2013 року № 15-0173/13(Н)-1 житловий будинок разом з земельними ділянками реалізовано одним лотом за ціною 98 350,00 грн, що позбавляє нотаріуса можливості встановити ціну продажу частини лоту житлового будинку окремо від земельних ділянок та видати відповідні свідоцтва.

В акті про реалізацію предмета іпотеки від 27 червня 2013 року головний державний виконавець ВДВС Вознесенського МРУЮ ГТУЮ в Миколаївській області неправильно зазначив реквізити нотаріально посвідченого іпотечного договору від 16 травня 2008 року, а саме: замість реєстрового № 880, помилково зазначив № 881.

У протоколі проведення прилюдних торгів, складеного 07 червня 2013 року, та в акті державного виконавця про реалізацію майна від 27 червня 2013 року адресою земельних ділянок зазначена АДРЕСА_1 , водночас у державних актах на право власності на земельні ділянки земельна ділянка площею 0,0640 га, яка розташована на АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 .

З огляду на неможливість оформлення своїх прав у нотаріальному порядку, позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 4810200000:11:025:0011, 4810200000:11:025:0012, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2015 року замінено відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача - ВДВС Вознесенського МРУЮ ГТУЮ в Миколаївській області, ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вознесенського міськрайонного суд Миколаївської області від 23 липня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 , житловою площею 63,4 кв. м, загальною площею 90,8 кв. м, а також господарські будівлі та споруди: літню кухню, сарай та 1/3 частини кам`яного підвалу шляхом придбання на прилюдних торгах з реалізації нерухомого майна. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0520 га, кадастровий номер 4810200000:11:025:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та прибудинкової території шляхом придбання на прилюдних торгах з реалізації нерухомого майна. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,0382 га, кадастровий номер 4810200000:11:025:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом придбання на прилюдних торгах з реалізації нерухомого майна.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції керувався презумпцією правомірності правочину, виходив з того, що сторони не оспорювали проведення прилюдних торгів та не вказували на порушення порядку їх підготовки та проведення. Позивач як переможець прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та майна, що перебуває в іпотеці, є добросовісним набувачем і відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у нього не може бути витребуване майно, що продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області рішенням від 03 жовтня 2016 року рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 081,85 грн судового збору.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач обрав не належний спосіб захисту своїх прав та інтересів. Позивач не оскаржував відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії: видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, натомість звернувся до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Задовольнивши позов, суд першої інстанції застосував статтю 388 ЦК України, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки цією статтею врегульовано витребування власником майна від добросовісного набувача, що не може бути достатньою правовою підставою для визнання права власності на нерухоме майно, придбане з прилюдних торгів.

Суд першої інстанції не врахував, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно, що передбачено статтею 392 ЦК України, а не витребування майна від добросовісного набувача. Оскільки згідно зі статтею 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути предявлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності, а позивач на час розгляду справи у суді першої інстанції не був власником спірного майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно відповідно до статті 392 ЦК України задоволенню не підлягають. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що Законом України Про виконавче провадження , Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів, з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 не передбачено виникнення права власності на придбаний з прилюдних торгів об`єкт нерухомого майна на підставі судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2016 року, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У березні 2018року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, оскільки правовідносини у цих справах є різними.

Суд апеляційної істанції встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував статтю 392 ЦК України, на яку позивач послався у позовній заяві, повинен уточнити підставу позову, однак цього не зробив.

Перехід права власності на майно боржника в порядку проведення прилюдних торгів за своєю природою є правочином - договором купівлі-продажу, який згідно з презумпцією правомірності правочину є чинним, судом недійсним не визнаний.

Заявник є добросовісним набувачем, оскільки не знав і не міг знати про недоліки в організації та проведенні прилюдних торгів. Всі істотні умови проведення прилюдних торгів ним виконано, сплачено реєстраційний та гарантійний внески, після торгів повністю сплачено вартість придбаного майна.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону України Про виконавче провадження разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить будинку.

Суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які мають значення для ухвалення у справі законного й обґрунтованого рішення.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на виконанні у ВДВС Вознесенського МРУЮ ГТУЮ в Миколаївській області знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 08 листопада 2010 року № 975, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А., про звернення стягнення на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 29 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Платовською П. О., зареєстрованого в реєстрі за № 2381.

Кошти від реалізації нерухомого майна мали надійти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк (далі - ТОВ Український промисловий банк ), згодом - Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 травня 2008 року (30 червня 2010 року між ТОВ Український промисловий банк , ПАТ Дельта Банк та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ Український промисловий банк на користь ПАТ Дельта Банк , відповідно до якого ТОВ Український промисловий банк відступив, а ПАТ Дельта Банк набув права вимоги за кредитними договорами).

01 грудня 2010 року державний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з постановою державного виконавця ВДВС Вознесенського МРУЮ ГТУЮ в Миколаївській області від 21 грудня 2010 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2

21 березня 2012 року державний виконавець склав акт опису й арешту майна - предмету іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 .

При примусовому виконанні нерухоме майно передано в спеціальну торгову організацію на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів та 07 червня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю Укрспецторг Групп проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 , за результатами яких складено протокол від 07 червня 2013 року № 15-0173/13(Н)-1 проведення прилюдних торгів з реалізації майна, відповідно до якого ОСОБА_1 став переможцем торгів та придбав майно відповідно до характеристики лоту: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, дві земельні ділянки площею 0,0640 га та 0,0382 га, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

27 червня 2013 року начальником ВДВС Вознесенського МРУЮ ГТУЮ в Миколаївській області затверджено акт про реалізацію предмета іпотеки та акт державного виконавця про реалізацію майна.

15 травня 2015 року приватний нотаріус Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно з якою через помилки, допущені при реалізації нерухомого майна, а саме: реалізацію двох об`єктів нерухомого майна з різним правовим статусом одним лотом без відокремленої вартості кожної частини лоту; невідповідності адреси розташування земельних ділянок правовстановлюючим документам на них; неправильним зазначенням реквізитів іпотечного договору щодо реєстрового номеру, видати свідоцтва на право власності на зазначене нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 неможливо, та рекомендовано звернутися до суду із позовом про визнання права власності на зазначене майно.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів відноситься також визнання права.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України 2004 року сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Верховний Суд зазначає, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 61-61цс18 зазначено, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку (частини перша, друга статті 33 ЦПК України 2004 року).

За заявою ОСОБА_4 ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2015 року замінено відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача - ВДВС Вознесенського МРУЮ ГТУЮ в Миколаївській області, ОСОБА_2 залучено до участі в справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Суд у мотивувальній частині ухвали зазначав, що належними відповідачами у справі про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсним є продавець - відділ державної виконавчої служби в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить його за договором із державною виконавчою службою. Проте відповідач залучено ВДВС Вознесенського МРУЮ ГТУЮ в Миколаївській області.

Звертаючись із позовом до суду, позивач на підставі статті 392 ЦК України просив визнати право власності на нерухоме майно, придбане на прилюдних торгах з реалізації майна, що перебуває в іпотеці та арештоване нерухоме майно.

Як на підставу позову посилався на те, що нотаріус відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку порушенням процесуального порядку проведення прилюдних торгів з реалізації майна. Після проведення публічних торгів у позивача виникли труднощі з оформлення права власності на придбане нерухоме майно з підстав неналежного документального оформлення результатів цих торгів та не відповідності документів, складених за їх результатами, вимогам законодавства.

Відповідно до статті 62 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3.2, 6.1, 6.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (далі - Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (зі змінами та доповненнями, чинної на час виникнення спірних правовідносин). Після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги. На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, що передбачено пунктом 6.4., 6.5 розділу 6 Оформлення результатів торгів, та вказано, що на підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.Це свідоцтво є підставою для видачі відповідним органом акта про право власності на земельну ділянку в порядку, передбаченому законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, установлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Відповдіно до пункту 6.1. розділу 6 Тимчасового положення оформлення результатів торгів після повного розрахунку переможця прилюдних торгів за придбане майно на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копій документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. У разі реалізації предмета іпотеки в акті про проведені прилюдні торги відомості зазначаються з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що набуття майна за результатами публічних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор публічних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець публічних торгів.

Верховний Суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 березня 2018 року № 725/3212/16-ц, провадження 14-3цс18, від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, провадження № 12-128гс18.

З огляду на викладене сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених публічних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор публічних торгів та покупець - переможець публічних торгів.

Ухвалюючи судові рішення у справі, суди не врахували, що у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення публічних торгів, як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор торгів та переможець.

Як встановлено судами, організатором проведення публічних торгів було Товариством з обмеженою відповідальністю Укрспецторг Групп , яке до участі у справі не залучено, відповідно до статті 51 ЦПК України.

У цій справі спір вирішено з неналежним відповідачем, тому рішення суду не відповідає вимогам частини третьої статті 263 ЦПК України.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню з мотивів викладених у постанові з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Верховний Суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом свого порушеного права з позовом, визначивши процесуальний статус осіб, які повинні брати участь у справі, відповідно до вимог закону.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку позивачу відмовлено в позові з інших підстав, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Миколавської області від 03 жовтня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик