Постанова

від 28.09.2016 по справі 15/172-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 15/172-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Білошкап О.В., суддів -Куровського С.В., Удовиченка О.С., за участю представників сторін:

ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" - Лимаря Р.Р.,

Київського міського центру зайнятості - Гузь А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у справі №15/172-б за заявою Управління Пенсійного Фонду України у Солом'янському районі м. Києва про визнання банкрутом Промислової академії, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2016р. (суддя Пасько М.В.) визнано кредиторами Промислової академії (ідентифікаційний код 14315017):

-Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва (ідентифікаційний код 26063727) на суму 209.845, 23 грн., з яких: 2.436, 00 грн. - вимоги першої черги, 112.539, 32 грн. - вимоги другої черги, а 94.869, 91 грн. - вимоги третьої черги;

-Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39471390) на суму 922.168, 85 грн., з яких: 2.436, 00 грн. - вимоги першої черги, 359.385,66 грн. - вимоги другої черги, 198.510, 34 грн. - вимоги третьої черги, а 361.836,85 грн. - вимоги шостої черги;

-публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664) на суму 11.129, 29 грн., з яких: 2.436, 00 грн. - вимоги першої черги, 8.693, 29 грн. - вимоги четвертої черги;

-публічне акціонерне товариство "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305) на суму 112.081,99 грн., з яких: 2.436, 00 грн. - вимоги першої черги, 96.308, 59 грн. - вимоги четвертої черги, а 13.337, 40 грн. - вимоги шостої черги.

Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів Промислової академії (ідентифікаційний код 14315017) до першої черги задоволення, вимоги наступних кредиторів:

-ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на суму 133.252, 94 грн.;

-ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на суму 522, 14 грн.;

-ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) на суму 137.281, 42 грн.;

-ОСОБА_11 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) на суму 50.000, 00 грн.

Відмовлено у визнанні кредиторами Промислової академії (ідентифікаційний код 14315017) частково:

-публічному акціонерному товариству "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305) на суму 1.500, 00 грн.;

-Голосіївській міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ідентифікаційний код 26080410) на суму 682, 51 грн.;

-товариству з обмеженою відповідальністю "Навчальний науково-виробничий центр "Промислова академія" (ідентифікаційний код 37739921) на суму 500.000, 00 грн.;

-ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на суму 785.228, 94 грн.;

-ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) на суму 182.878, 63 грн.;

-ОСОБА_12 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) на суму 345.087, 03 грн.;

-ОСОБА_13 (ідентифікаційний код НОМЕР_6) на суму 106.457, 21 грн.

Затверджено реєстр вимог кредиторів зі змінами у зв'язку з включенням до нього вимог поточних кредиторів, які визнанні судом на загальну суму 3.699.488,48 грн.

Зобов'язано ліквідатора боржника арбітражного керуючого Нестеренка О.А. включити, розглянуті судом, вимоги поточних кредиторів до реєстру вимог кредиторів та його оновлену редакцію надати суду для долучення до матеріалів справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (колегія суддів: головуючий суддя Шипко В.В., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016р. в частині розгляду вимог ОСОБА_6 залишено без змін.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у справі №15/172-б та прийняти нове рішення про визнання грошових вимог ОСОБА_4 на суму 784706,80грн. та відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_9 на суму 133252,94 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.11.2011р. порушено провадження у справі про визнання банкрутом Промислової академії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2012р. призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 25.12.2012р. затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2015р. затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 07.07.2015 на загальну суму 1.822.198, 66 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 22.10.2015р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Нестеренко О.А.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2015р. визнано та включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ОСОБА_4 із заборгованості по заробітній платі на суму 136549,79 грн. - вимоги першої черги та виплати за листами тимчасової непрацездатності у сумі 30403, 90 грн. - вимоги другої черги.

14.12.2015р. до господарського суду м. Києва від ОСОБА_4 надійшла заява з поточними грошовими вимогами до боржника на суму 200 047, 44 грн.

Розглянувши заявлені кредиторські вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав вимоги ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на суму 522, 14 грн. та відмовив ОСОБА_4 у визнанні його кредитором Промислової академії на суму 785 228, 94 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій послались на те, що заявник прийнятий на роботу та звільнений з посади ще до порушення справи про банкрутство, тому в нього не виникло поточних вимог до боржника, окрім як грошових вимог на суму 522,14 грн., які підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення. На порядок погашення кредиторських вимог із заробітної плати в процедурах банкрутства не розповсюджуються загальні норми законодавства, що регулюють погашення заборгованості з оплати праці та відповідальність роботодавця, окрім погашення поточних вимог.

Також судами зазначено, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника з метою можливого відновлення платоспроможності забороняє погашення вимог кредиторів, що виникли до порушення справи про банкрутство окрім деяких вимог у т.ч. і заробітної плати. Також не передбачена можливість збільшення цих кредиторських вимог за рахунок нарахування додаткових платежів (пеня, штраф, 3% річних, індекс інфляції т.і.), про що вказує стаття 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції яка діяла під час порушення провадження у справі).

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги кредитора ОСОБА_4 до боржника на суму 785751, 08 грн. складаються із: 591088, 16 грн. - середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати при звільненні, 169266,40 грн. - сума компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати, 24874,38 грн. - інфляційне збільшення боргу кредиторської вимоги другої черги за весь час затримки виплати та 522,14 грн. - інфляційне збільшення суми стягнення за виконавчим провадженням за весь час затримки виплати.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оплату праці" до заробітної плати включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.

Відповідно ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стаття 117 КЗпП України, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу.

Таким чином, затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Розглядаючи заяву про визнання кредиторських вимог ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій не врахували вищезазначені норми трудового законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 19 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України про банкрутство.

Посилаючись на те, що заявник прийнятий на роботу та звільнений з посади ще до порушення справи про банкрутство, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи були виплачені заявникові у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, належні йому суми та чи були підстави для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України та індексації.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника,

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Отже, конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Розгляд поточних грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і конкурсних грошових вимог.

Згідно ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому на вимоги щодо стягнення заробітної плати наслідки пропущення вказаного строку не розповсюджуються.

Обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог покладений на господарський суд.

Незважаючи на визнання чи невизнання боржником грошових вимог кредиторів, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Так, при розгляді заявлених ОСОБА_4 грошових вимог на суму 785751,08 грн., судами попередніх інстанцій не встановлено природу та характер кредиторських вимог заявника (конкурсні чи поточні вимоги), не досліджено з чого складаються ці вимоги, період нарахування заявлених кредитором вимог.

Крім цього, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи мала місце затримка строку виплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_4, не перевірили підстави та розмір грошових вимог заявника та не дослідили докази, якими ці вимоги підтверджуються.

Також суди не з'ясували, за який саме період виникли грошові вимоги заявника.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при розгляді кредиторських вимог ОСОБА_4 до боржника суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили заявлені вимоги та не надали їм належної правової оцінки згідно із законом.

Крім цього, оскаржуючи ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду своїх кредиторських вимог, ОСОБА_4 не погодився з визнанням грошових вимог ОСОБА_9 на суму 133252,94 грн. та просив в апеляційній скарзі відмовити у їх визнанні.

Однак, суд апеляційної інстанції взагалі не розглянув зазначені вимоги апеляційної скарги та не перевірив доводи ОСОБА_4 щодо обгрунтованості та підтвердженності кредиторських вимог ОСОБА_9

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч.1 ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвала господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_9 прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягають скасуванню, а справа в скасованій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, розглянути спірні вимоги із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство та законодавства про оплату праці, оскільки розгляд таких вимог має певну специфіку, що відрізняє процедуру розгляду вимог по заробітній платі від розгляду спірних вимог конкурсного кредитора, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у справі №15/172-б скасувати.

Справу №15/172-б в скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Куровський С.В. Удовиченко О.С.