Рішення

від 03.10.2016 по справі 904/6756/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.16 Справа № 904/6756/16

За позовом Приватного малого підприємства "Сінбад", м. Херсон

до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 157/1151 від 30.12.15

СУТЬ СПОРУ:

Приватне мале підприємство "Сінбад" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 621308 від 04.07.2011 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.09.2016.

Ухвалою суду від 13.09.2016 розгляд справи відкладено на 03.10.2016.

26.09.2016 канцелярією суду зареєстровано клопотання позивача про залучення додаткових доказів до матеріалів справи.

03.10.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позову, оскільки позивач не надав йому оформлені акти виконаних робіт по формі КБ-2В, а отже у відповідача не виникло зобов'язання щодо сплати виконаних робіт.

У судовому засіданні 03.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2011 між Приватним малим підприємством "Синбад" (далі - позивач, підрядник) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 621308 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати послуги з виконання водолазних підводно-технічних робіт по ремонту водоприймальних оголовків № 1"б" та № 2 (спорудження 104 "В" інв.№ 10302102001257) на русловом водозаборі в акваторії р. Дніпро, згідно проекту (технічному завданню) та локальному кошторису, що додається, (додаток № 1) у відповідності з умовами цього договору, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

Згідно п. 2.1.1 договору, підрядник зобов'язаний виконати роботи, зазначені в п. 1.1 договору згідно проекту (технічному завданню) "Ремонтні роботи РЗУ на русловому водозаборі ГП "ПО ЮМЗ ім. О.М. Макарова" в акваторії р. Дніпро м. Дніпропетровськ" у повному обсязі у відповідності з локальним кошторисом протягом 30 робочих днів з моменту отримання авансу.

Пунктом 2.1.3 договору встановлено, що підрядник по завершенню робіт надає замовнику акти здачі-приймання наданих послуг по формі КБ-2В.

Замовник згідно договору прийняв на себе наступні зобов'язання, зокрема, своєчасно приймати надані послуги та здійснити розрахунки з підрядником (п. 2.2.2 договору).

Розділом 3 договору встановлено, що надані послуги приймаються замовником протягом 10 робочих днів з моменту їх закінчення та у випадку виявлення порушень або інших недоліків невідкладно повідомляється про це підряднику.

Приймання послуг оформлюється двостороннім актом виконаних робіт по формі КБ-2В складеним та затвердженим замовником та підрядником у встановленому порядку.

Акт приймання виконаних послуг направляється підрядником замовнику в двох екземплярах, не пізніше 5-ти днів після його затвердження підрядником. Замовник зобов'язаний підписати акт та один екземпляр повернути підряднику у 10-денний строк, або направити мотивовану відмову від підписання акта у ой же строк.

Відповідно до п. 5.1 договору, вартість виконаних робіт, доручених підряднику, підтверджується договірною ціною (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору та складає 159532 грн. Вартість зазначена без ПДВ-20%, оскільки підрядник є платником єдиного податку зі ставкою 10 %.

Розрахунок за цим договором здійснюється на підставі платіжного документа підрядника шляхом перерахування замовником передплати, яка складає 50 % від загальної вартості договору. Остаточний розрахунок здійснюється після підписання обома сторонами акта здачі-приймання виконаних послуг по формі КБ-2В. Строк оплати - протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Розділом 10 договору встановили, що строк дії договору встановлюється з моменту підписання та діє до 31.12.2012.

Додатковою угодою № 3 від 20.12.2013 до договору, сторони продовжили строк дії даного договору до 01.05.2014, а також доповнено до умов договору "План-графік надання послуг з ремонту водопровідних оголовків № 1 "б" та № 2" (додаток № 2) (арк. с. 14).

Сторонами до договору було узгоджено договірну ціну у розмірі 159535 грн. (арк. с. 28-29) та підписано локальний кошторис № 2-1-1 до договору на суму 159535 грн. (арк. с. 23-27).

На виконання умов договору, відповідач здійснив 50 % передплати за послуги підрядника у сумі 79766 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку (арк. с. 74).

Позивач, на виконання умов договору, було виконано роботи з ремонту водопровідних оголовків № 1 "б" та № 2, що підтверджується актом водолазного обстеження водоприйомного оголовку № 1 "б" від 18.11.2013 та актом водолазного обстеження водоприйомного оголовку № 2 від 17.04.2014, підписаними обома сторонами (арк. с. 16-19).

03.12.2014 позивач надіслав на адресу відповідача лист від 03.12.2014 № 133, яким просив останнього підписати акт виконаних робіт по формі КБ-2В на суму 159532 грн. Даний лист було отримано відповідачем 04.12.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа (арк. с. 21-22).

Відповідач акт виконаних робіт по формі КБ-2В не підписав, мотивованої відмови від їх підпису позивачеві не надав.

Таким чином, строк оплати виконаних робіт, відповідно до п. 3.2 договору, є таким, що настав 15.12.2014.

Заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 79766 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 856 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт виконання позивачем підрядних робіт за представленим актом прийому-передачі, локальним кошторисом та договірною ціною та не надано доказів повної його оплати на суму 79766 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 79766 грн.

Твердження відповідача щодо ненадання позивачем акту виконаних робіт, а тому ненастання обов'язку щодо оплати виконаних робіт, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 03.12.2014 було направлено на адресу відповідача акт виконаних робіт за договором на суму 159532 грн. (арк. с. 20-22).

Згідно із ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 5.1 договору встановлено вартість робіт у розмірі 159532 грн.

Згідно акту виконаних робіт, надісланого позивачем відповідачеві, фактична вартість виконаних робіт за договором склала саме 159532 грн.

До матеріалів справи залучено лист від 31.07.2014 № 308/394, яким відповідач повідомляв позивача про те, що у процесі підготовки до підписання акту виконаних робіт по ремонту водопровідних оголовків було виявлено відсутність підтверджуючих витратних документів по двом статтям витрат: інші супутні витрати, у т.ч. витрати на відрядження робочих будівельної організації; податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені діючим законодавством та не враховані складовими вартості будівництва (арк. с. 56).

Також, відповідач надсилав позивачеві лист від 24.09.2014 № 308/488, яким повідомляв щодо неприйняття ним по розділу V виконані роботи на суму 24871 грн., по розділу IX на суму 18882 грн., у зв'язку із недоведеністю вартості даних робіт (арк. с. 57).

Тобто, зі змісту вищевказаних листів вбачається, що останній не заперечує проти фактичного виконання позивачем робіт згідно спірного договору. Заперечення відповідача стосуються виключно недоведеності позивачем витрат за окремими розділами акту виконаних робіт.

Однак, як встановлено судом вище, сторонами було досягнути згоди щодо вартості робіт, що виконувались за цим договором, а саме підписано договірну ціну до договору та локальний кошторис № 2-1-1 до договору (арк. с. 23-29). Даними документами сторони погодили вартість робіт на рівні 159535 грн., а також передбачили вартість робіт, які не прийняв відповідач.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 14.12.2014 у розмірі 3841, 88 грн. та інфляційні втрати за період 14.12.2014 по 21.07.2016 у сумі 43805, 25 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 3831, 69 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних невірно визначено початок періоду нарахування, відповідно до положення п. 3.2 договору, а саме з 14.12.2014, тоді як прострочення оплати почалось з 15.12.2014, а також не враховано, що 2016 рік має 366 днів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 40086, 11 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1855, 25 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; ідентифікаційний код 14308368) на користь Приватного мале підприємство "Сінбад" (73000, м. Херсон, вул. Петренка, б. 87, кв. 88; ідентифікаційний код 25646097) основний борг у розмірі 79766 грн., три відсотки річних у сумі 3831, 69 грн., інфляційні втрати у розмірі 40086, 11 грн. та 1855, 25 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.10.2016

Суддя ОСОБА_3