Постанова

від 30.11.2016 по справі 904/6756/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2016 року Справа № 904/6756/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № б/н від 21.12.2015 року; представник ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.12.2015 року

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 року у справі № 904/6756/16

за позовом Приватного малого підприємства "Сінбад", м. Херсон

до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Сінбад" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу у сумі 79 766, 00 грн., інфляційних втрат у сумі 43 805, 25 грн., 3% річних у сумі 3 841, 88 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 року у справі № 904/6756/16 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь Приватного малого підприємства "Сінбад" основний борг у розмірі 79 766, 00 грн., три відсотки річних у сумі 3 831, 69 грн., інфляційні втрати у розмірі 40 086, 11 грн. та 1 855, 25 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 621308 від 04.07.2011 року щодо своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, виконання яких підтверджується актами водолазного обстеження водоприйомного оголовку № 1 "б" від 18.11.2013 року та № 2 від 17.04.2014 року, актом виконаних робіт по формі КБ-2В за квітень 2014 року, наявності боргу відповідача за виконані роботи у сумі 79 766, 00 грн., передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат. Частково відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд зазначив, що при нарахуванні 3% річних позивачем неправильно визначено початок періоду їх нарахування, а при нарахуванні інфляційних втрат не дотримано рекомендацій пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо початку періоду нарахування відповідних втрат.

Не погодившись з прийнятим судом рішенням, Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" звернулось з апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що умовами п. 5.2. укладеного позивачем та відповідачем договору про надання послуг з виконання водолазних підводно-технічних робіт визначено, що кінцевий розрахунок проводиться після підписання обома сторонами акту здачі-приймання виконаних послуг по формі КБ-2В; строк оплати - протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку. У свою чергу, позивач не надав відповідачу оформлений відповідно до законодавства та умов договору акт виконаних робіт по формі КБ-2В, отже, відповідно до умов договору у відповідача не виникло зобов'язання сплати кінцевого розрахунку. Позивач не надав суду акт виконаних робіт ні з підписами обох сторін, ні з підписом свого підприємства, оскільки акт був оформлений з помилками, до акту не було додано всіх документів, які підтверджують фактичні витрати, акт не відповідав всім вимогам складання акту по формі КБ-2В. Разом з тим, за доводами відповідача, суд першої інстанції, незважаючи на надані позивачем листи від відповідача з поясненнями, чому саме акт виконаних робіт не був підписаний стороною відповідача, не надав оцінки цим листам та не звернув уваги на невідповідність вимогам законодавства акту виконаних робіт. Відповідач посилається на наступні недоліки акту виконаних робіт: 1) розділ 5 "Інші супутні витрати" - відповідачем було прийнято лише добові витрати, до акту були надані копії чеків на паливо, яке було придбане у січні 2014 року, однак не надано розрахунків та приналежність таких витрат саме до проведених робіт за спірним договором; позивач надав лист диспетчера шлюзу про сплату готівкою за прохід човна, але лист не є бухгалтерським підтвердженням витрат; відтак, відповідач вважає, що в розділі 5 акту є не підтвердженою сума 24 871, 00 грн.; 2) в розділі 9 "Податки, збори, обов'язкові платежі" - позивачем було надано документи за 2012 рік, тоді як роботи проводились у 2014 році, відповідно, зазначена у акті сума 18 882, 00 грн. також є непідтвердженою. Окрім цього, відповідач зазначає про те, що позивачем не виконані умови щодо надання рахунку на виплату кінцевого розрахунку. Відповідач не погоджується з оскаржуваним рішенням суду і з тих підстав, що визначена позивачем для розрахунку інфляційних втрат та 3% річних дата початку розрахунку - 14.12.2014 року не ґрунтується на наданих до суду документах; вважаючи, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання не мало місця, відповідач не вбачає підстав для застосування у спірних відносинах частини другої ст. 625 ЦК України.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення (а.с. 105, т. 1).

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням повноваженого представника відповідача до іншого міста.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що на виконання умов спірного договору позивачем було виконано послуги з ремонту водоприйомних оголовків № 1 "б" та № 2, що підтверджується актами водолазного обстеження водоприйомного оголовку № 1 "б" та № 2 від 18.11.2013 року та від 17.04.2014 року відповідно, які підписані представником відповідача. Позивач не погоджується з доводами відповідача, що акт виконаних робіт по формі КБ-2В надано позивачем без підтверджуючих документів стосовно витрат по супутнім витратам та податкам, зборам та обов'язковим платежам. За доводами позивача, судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами у справі підписано договірну ціну до договору та локальний кошторис № 2-1-1 до договору, якими погоджено вартість робіт у сумі 159 535, 00 грн., а також передбачено вартість робіт, які не прийняв відповідач. За таких обставин, на думку позивача, підтверджуючі документи стосовно витрат по супутнім витратам та податкам, зборам та обов'язковим платежам не потрібні, оскільки кошторис є твердим, а роботи виконані в повному обсязі і без заперечень, що підтверджується вищевказаними актами водолазного обстеження. Щодо розрахунку інфляційних втрат та 3% річних з 14.12.2014 року позивач пояснює, що 03.12.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача лист від 03.12.2014 року № 133, яким вкотре просив останнього підписати акт виконаних робіт по формі КБ-2В на суму 159 532, 00 грн. Даний лист було отримано відповідачем 04.12.2014 року, отже, дата остаточної оплати за договором - 14.12.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідача), суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є. та призначено розгляд скарги у судове засідання на 16.11.2016 року.

16.11.2016 року судове засідання у справі не відбулось у зв'язку з відрядженням головуючого судді (доповідача) Коваль Л.А.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 30.11.2016 року.

Судове засідання у даній справі, призначене на 30.11.2016 року, проведене у режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення для представника позивача у господарському суді Херсонської області.

У судовому засіданні 30.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2011 року Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_3" (замовник) та Приватне мале підприємство "Сінбад" (підрядник) уклали договір № 621308 (далі - Договір) (а.с. 9-13, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати послуги з виконання водолазних підводно-технічних робіт по ремонту водоприйомних оголовків № 1"б" та № 2 (споруда 104 "В" інв. № 10302102001257) на русловому водозаборі в акваторії р. Дніпро згідно проекту (технічному завданню) та локальному кошторису, що додається (додаток № 1), у відповідності з умовами цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

За умовами п. 2.1.1. Договору підрядник зобов'язується виконати роботи, зазначені в п. 1.1. Договору згідно проекту (технічному завданню) "Ремонтні роботи РЗУ на русловому водозаборі ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" в акваторії р. Дніпро м. Дніпропетровськ" у повному обсязі у відповідності з локальним кошторисом протягом 30 робочих днів з моменту отримання авансу.

Пунктом 2.1.3. Договору встановлено, що підрядник по завершенню робіт надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг по формі КБ-2В.

Замовник приймає на себе зобов'язання своєчасно прийняти надані послуги та здійснити розрахунки з підрядником (п. 2.2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що надана послуга приймається замовником протягом 10 робочих днів з моменту її закінчення, та у випадку виявлення порушень або інших недоліків невідкладно повідомляється про це підряднику.

Приймання послуг оформлюється двостороннім актом виконаних робіт по формі КБ-2В, складеним та затвердженим замовником та підрядником у встановленому порядку (п. 3.2. Договору).

Акт приймання виконаних послуг направляється підрядником замовнику в двох примірниках не пізніше 5-ти днів після його затвердження підрядником. Замовник зобов'язаний підписати акт та один примірник повернути підряднику у 10-денний строк, або направити мотивовану відмову від підписання акту у той же строк.

Відповідно до п. 5.1. Договору вартість виконаних послуг, доручених підряднику, підтверджується договірною ціною (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору та становить 159 532, 00 грн. Вартість зазначена без ПДВ-20%, оскільки підрядник є платником єдиного податку зі ставкою 10 %.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що розрахунок за цим Договором здійснюється на підставі платіжного документа підрядника шляхом перерахування замовником передплати, яка складає 50 % від загальної вартості Договору. Остаточний розрахунок проводиться після підписання обома сторонами акта здачі-приймання виконаних послуг по формі КБ-2В. Строк оплати - протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Договір діє з моменту його підписання по 31.12.2012 року (розділ 10 Договору).

Додатковою угодою № 3 від 20.12.2013 року до Договору сторони продовжили строк дії даного Договору до 01.05.2014 року, а також доповнили умови договору "Планом-графіком надання послуг з ремонту водоприйомних оголовків № 1 "б" та № 2" (додаток № 2) (а.с. 14-15, т. 1).

Сторонами Договору узгоджено договірну ціну у розмірі 159 535, 00 грн. (а.с. 28-29, т. 1) та підписано локальний кошторис № 2-1-1 до Договору на суму 159 535, 00 грн. (а.с. 23-27, т. 1).

На виконання умов Договору 14.06.2012 року відповідач перерахував 50 % передплати за послуги підрядника у сумі 79 766, 00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 70, т.1).

Позивач виконав роботи з ремонту водоприйомних оголовків № 1 "б" та № 2, що підтверджується актом водолазного обстеження водоприйомного оголовку № 1 "б" від 18.11.2013 року та актом водолазного обстеження водоприйомного оголовку № 2 від 17.04.2014 року, підписаними обома сторонами (а.с. 16-19, т. 1).

Дотримуючись вимог пункту 3.2. Договору, позивач склав акт виконаних робіт по формі КБ-2В на суму 159 532, 00 грн.

03.12.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача лист № 133, яким просив останнього підписати акт виконаних робіт по формі КБ-2В на суму 159 532, 00 грн. (а.с. 64-68, т. 1) та провести остаточний розрахунок у 10-ти денний строк з моменту отримання цього листа. Даний лист було отримано відповідачем 04.12.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20-22, т. 1).

Відповідач акт виконаних робіт по формі КБ-2В не підписав.

Як вбачається з листування сторін (лист від 31.07.2014 року, № 308/394 (а.с. 56, т.1)), відповідач повідомив позивача, що у процесі підготовки до підписання акту виконаних робіт по ремонту водоприйомних оголовків в русловому водозаборі в акваторії р. Дніпро було виявлено відсутність підтверджуючих витратних документів по двох статтях витрат: інші супутні витрати, у тому числі витрати на відрядження робітників будівельної організації; податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством та не враховані складовими вартості будівництва; для підтвердження задекларованих в розділі V витрат на відрядження на суму 27 671, 00 грн. необхідно надати засвідчені копії зворотної сторони авансових звітів усіх учасників робіт, розшифровки видаткових статей до контракту № Д4/7 від 04.07.2011 року на суму 24 921, 00 грн. по розміщенню, доставці і проживанню на плавзасобі учасників робіт за спірним Договором; для підтвердження суми податків, зборів, платежів, задекларованих в розділі ІХ на суму 18 882, 00 грн., необхідно надати засвідчені копії документів, що підтверджують оплату цих податків та зборів.

Відповідно до змісту листа відповідача від 24.09.2014 року, № 308/488 (а.с. 57, т. 1), надані позивачем первинні документи, які підтверджують вартість виконаних за Договором робіт, прийняті частково: до розділу V - приймається сума 2 750, 00 грн. (добові витрати). Копії чеків на придбання палива у січні 2014 року на суму 13 882, 63 грн. (з урахуванням ПДВ), а також лист про оплату готівковими коштами диспетчеру шлюзу за прохід судна у вечірній та нічний час не є підставами для підтвердження витрат; до розділу ІХ - на суму 18 882, 00 грн. надані документи за 2012 рік, які не є підставою для підтвердження витрат. Таким чином по розділу V не прийнята сума 24 871, 00 грн., по розділу ІХ не прийнята сума 18 882, 00 грн. У листі наведене прохання надати скоригований акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт до нього на суму 115 779, 00 грн. або підтверджуючі документи.

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване рішення місцевого господарського суду колегія суддів виходить з наступного.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Оскільки, замовник прийняв виконані роботи проте безпідставно відмовився від підписання акту виконаних робіт по формі КБ-2В, він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Частини перша та третя статті 843 ЦК України передбачають, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За приписами статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Як встановлено вище, пунктом 5.1. Договору визначено вартість робіт у розмірі 159 532, 00 грн.

Також, вказана вартість виконаних робіт погоджена сторонами шляхом підписання договірної ціни до Договору та локального кошторису. Договірною ціною до Договору та локальним кошторисом, зокрема, визначено витрати і за статтями видатків. Так сторонами погоджено, що інші супутні витрати - витрати на відрядження (витрати пов'язані з відрядженням робітників підрядних організацій на будівництво) (розділ V) становлять 27 674, 00 грн., податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством та не враховані складовими вартості будівництва (без ПДВ), в тому числі комунальний податок, єдиний податок 10%, податок на додану вартість у вартості матеріалів та послуг (розділ ХІ) становлять 18 947, 00 грн.

Надісланий позивачем відповідачу акт виконаних робіт по формі КБ-2В, складений на загальну суму 159 532, 00 грн., що не перевищує договірну ціну та ціну, визначену кошторисом. Не перевищують вказані у акті суми розділу V - 27 671, 00 грн. та розділу ІХ - 18 882, 00 грн., сум, визначених відповідними розділами договірної ціни та кошторису.

Зі змісту вищевказаних листів відповідача вбачається, що останній не заперечує проти фактичного виконання позивачем робіт за Договором. Заперечення відповідача стосуються виключно недоведеності позивачем витрат за окремими розділами акту виконаних робіт.

За приписами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Як встановлено вище, сторонами було досягнуто згоди щодо вартості робіт, що виконувались за цим Договором, а саме підписано договірну ціну до Договору та локальний кошторис № 2-1-1 до Договору, зміни до кошторису сторонами не вносилися. Наданий позивачем для підписання акт виконаних робіт по формі КБ-2В відповідає погодженому сторонами кошторису.

За умовами Договору приймання послуг оформлюється двостороннім актом виконаних робіт по формі КБ-2В, складеним та затвердженим замовником та підрядником у встановленому порядку. Акт приймання виконаних послуг направляється підрядником замовнику у двох примірниках не пізніше 5-ти днів після його затвердження підрядником. Замовник зобов'язаний підписати акт та один примірник повернути підряднику у 10-денний строк, або направити мотивовану відмову від підписання акту у той же строк.

Враховуючи, що відповідач не наводить недоліків виконаних робіт, прийняв виконані роботи, акт виконаних робіт по формі КБ-2В відповідає погодженому сторонами кошторису, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовляється підписувати зазначений акт.

В матеріалах справи наявні докази отримання 04.12.2014 року відповідачем від позивача вимоги про підписання та оплати акту виконаних робіт по формі КБ-2В на суму 159 532, 00 грн. протягом 10 днів, отже, місцевий господарський суд, з урахуванням дати отримання вимоги та умов Договору (п.п. 3.2., 5.2.), дійшов правомірного висновку, що строк оплати виконаних робіт в неоплаченій сумі 79 766, 00 грн. настав 14.12.2014 року.

Доказів оплати заборгованості за Договором у сумі 79 766, 00 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у наведеній сумі не спростував.

Відтак, за наведених вище встановлених обставин справи та приписів законодавства місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог щодо основного боргу та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг за договором у сумі 79 766, 00 грн.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за виконані за Договором роботи у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання з 14.12.2014 року по 21.07.2016 року у сумі 3 841, 88 грн. та інфляційні втрати, розраховані із застосуванням індексів інфляції за грудень 2014- липень 2016 року, у сумі 43 805, 25 грн.

Місцевий господарський суд за результатами перевірки розрахунків позивача та здійсненого перерахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, який, в свою чергу, перевірено апеляційним господарським судом, в оскаржуваному рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 15.12.2014 року по 21.07.2016 року у сумі 3 831, 69 грн. та інфляційних втрат, розрахованих від суми основного боргу із застосуванням індексів інфляції за січень 2015 року - липень 2016 року, у сумі 40 086, 11 грн.

Решта заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат не є правомірно нарахованими, оскільки позивач при розрахунку 3% річних неправильно визначив період початку прострочення зобов'язання та не врахував, що у 2016 році 366 днів; а при розрахунку інфляційних втрат не врахував положення абз. 3 п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо початку періоду нарахування інфляційних втрат на борг.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо не настання строку оплати у зв'язку з встановленими вище обставинами справи, а також доводи щодо обов'язку позивача підтвердити витрати, понесені ним за деякими розділами акту виконаних робіт, оскільки, як зазначено вище, сторонами у справі погоджено твердий кошторис, зміни до нього не вносились, а сума за актом не перевищує погоджену сторонами.

Відсутність доказів направлення на адресу відповідача рахунку на оплату не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи, що були прийняті без зауважень. Окрім того, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості. Рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; відповідач мав у своєму розпорядженні всі необхідні для здійснення платежу за спірні роботи реквізити, і відсутність рахунка-фактури не заважала йому це зробити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 року у справі № 37/405.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача, що надійшло до Дніпропетровського апеляційного господарського суду 30.11.2016 року, про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі у зв'язку з відрядженням його повноважного представника до іншого міста, оскільки причини, з яких відповідач просить відкласти розгляд апеляційної скарги, не є поважними причинами неявки його представника у судове засідання; неможливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника підлягаю доведенню, тоді як жодних доказів в підтвердження відповідних обставин відповідач до клопотання не додав.

Наведене узгоджується з положеннями п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, відноситься на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 року у справі № 904/6756/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 року у справі № 904/6756/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 05.12.2016 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко