Ухвала

від 29.09.2016 по справі 382/2535/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 382/2535/14-ц Головуючий у І інстанції Литвин Л. І. Провадження № 22-ц/780/4031/16 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С. Категорія 54 29.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Олійника В.І., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 27 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Автопостач» про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПП «ВКФ «Автопостач» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Свої вимоги умотивовував тим, що рішенням Яготинського районного суду від 02 серпня 2013 року із відповідача на його користь було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 29 232 грн. та 1 000 грн. моральної шкоди, а всього 30 232 грн. Рішення набрало законної сили 02 жовтня 2013 року. Зазначав, що 31 жовтня 2013 року виконавчою службою Подільського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення. Однак відповідачем рішення суду в повному обсязі не виконано. Зазначав, що 24 листопада 2014 року ПП «ВКФ «Автопостач» перерахувало йому 24 629 грн. 75 коп., після чого виплати припинились.

Враховуючи викладене, позивач з урахуванням уточнення розміру позовних вимог, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просив стягнути із відповідача на свою користь інфляційні витрати в розмірі 5 025 грн. 34 коп. та 3 % річних в розмірі 1 154 грн., а всього 6 179 грн. 69 коп.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 27 травня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України), а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Яготинського районного суду Київської області від 02 серпня 2013 року із ПП «ВКФ «Автопостач» на користь ОСОБА_2 було стягнуто 29 232 грн. за час затримки розрахунку при звільненні та 1 000 грн. моральної шкоди. Рішення набрало законної сили (Т. 1, а. с. 4-5).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 18 жовтня 2013 року Яготинським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 382/1356/13 про стягнення з ПП "ВКФ Автопостач" на користь ОСОБА_2 29 232 грн. за час затримки розрахунку при звільненні та 1000 грн. моральної шкоди (а.с.90-91). 31 жовтня 2013 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа (а.с.6). ПП «ВКФ Автопостач» виконало рішення суду та перерахувало грошові кошти з урахуванням виконавчого збору на рахунок відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, а саме, 27 жовтня 2014 року -27 578 грн. та 17 листопада 2014 року-5 775 грн. 31 коп., а всього 33 353, 31 грн. (а.с.45-46).

Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частиною ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена ст. 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2759цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, у тому числі зазначені вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення зазначених коштів, оскільки ці висновки суду ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 27 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: