Постанова

від 06.10.2016 по справі 810/1148/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1148/14 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я. В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Крицького Р. Г., представника відповідача Борисова І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 05 лютого 2014 року № 0000552202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено частково, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 09.12.2013 р. по 14.12.2013 р. посадовими особами Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій ПП «Сапфір і К» (код ЄДРПОУ 32996659) за період 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р., ТОВ «Агро Самара» (код ЄДРПОУ 30355604) за період 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р. та ТОВ «Черняхів Агро Трейд» (код ЄДРПОУ 35684792) за період 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 20.01.2014 р. № 40/22-011/00951770 (том 1, а. с. 12-62).

У ході перевірки встановлено факт порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.13 статті 137, підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, в результаті чого встановлено завищення валових витрат в загальній сумі 3566734,85 грн., в т.ч. за IV кв. 2012 року в сумі 678 221,31 грн., за І кв. 2012 року в сумі 2888513,54 що призвело до заниження податку на прибуток на суму 749014,21 грн., у тому числі в І кв. 2012 року у сумі 606587,73 грн.,в IV кв. 2012 року в сумі 142426,48 грн.

На підставі висновків акту від 20.01.2014 р. № 40/22-011/00951770 Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2014 р. № 0000552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" з податку на прибуток на суму 1123521,31 грн., в тому числі, за основним платежем на суму 749014,21 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 374507,10 грн. (том 1, а.с. 63).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних, документів або сплати грошових коштів а також брати участь у формування податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2012 р. між Таврійською філією ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", що має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, в особі ОСОБА_5, що діє на підставі доручення від 07.05.2012 р. (покупець), з однієї сторони, і ПП "Сапфір і К", що має статус платника єдиного податку на прибуток, в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі статуту (постачальник), з іншої сторони, уклали договір поставки № 593/т, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (висівки пшениці) на умовах СРТ відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2000", а покупець бере на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар (том 2, а. с. 55-56).

01.11.2012 р. між позивачем і ПП "Сапфір і К", в особі директора ОСОБА_6 укладено договір поставки № 3472/м, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (висівки пшениці) на умовах СРТ відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2000", а покупець бере на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар (том 2, а. с. 61-62).

09.11.2012 р. між Таврійською філією ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" і ПП "Сапфір і К", в особі директора ОСОБА_6, укладено договір поставки № 569/т, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (макуха соняшникова ВП) на умовах СРТ відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2000", а покупець бере на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар (том 2, а.с. 53-54).

20.11.2012 р. між ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" і ПП "Сапфір і К", в особі директора ОСОБА_6, укладено договір поставки № 3538/м, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (макуха соняшникова) на умовах СРТ відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2000", а покупець бере на себе зобов'язання прийняти і сплатити Товар (том 2, а.с. 59-60).

При дослідженні вказаних договорів колегією суддів було встановлено, що за їх умовами витрати на транспортування товару до місця постачання здійснюються за рахунок контрагента позивача та входять у вартість товару.

Також у відповідності до вказаних договорів якість товару повинна відповідати чинним ГОСТ, підтверджуватися сертифікатом про якість.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що за наявними у податкового органу даними встановлено, що ПП "Сапфір і К" не мав технічної можливості виготовити макуху соняшника та висівки пшениці у тому обсязі, в якому ці види товарів були поставлені позивачу.

В той же час, позивачем не надано копій сертифікатів якості, які передбачені вищевказаними договорами поставки.

Колегія суддів зазначає, що сертифікат якості - це письмовий документ, складений у довільній формі та виданий виробником товару (продукції), щоб підтвердити відповідність виробленого ним товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції).

У такому сертифікаті якості обов'язково має бути зазначено виробника товару.

Відтак, у колегії суддів, так само як і у податкового органу, могла бути наявною можливість перевірити ланцюг постачання від виробника до позивача вищеописаного товару з визначенням наявності у цьому ланцюгу контрагента позивача.

В той же час, вказані сертифікати, незважаючи на їх обов'язковість згідно вказаних договорів, до судів першої та апеляційної інстанції надані не були, що свідчить про дефект первинних документів, наявних у матеріалах справи, штучно створений позивачем з метою неможливості встановити фактичні обставини справи.

Суд першої інстанції увагу на такий недолік первинної документації не звернув.

Крім того, під час дослідження товарно-транспортних накладних, виписаних ПП "Сапфір і К" встановлено, що відпуск товару дозволено директорами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Деякі ТТН взагалі не містять відомостей про посаду та ПІБ осіб, що дозволили відпуск.

В той же час, з акту перевірки вбачається, що у спірний період директором ПП "Сапфір і К" був ОСОБА_6

Зважаючи на те, що вантажовідправником за наявними в матеріалах справи ТТН є ПП "Сапфір і К", а в графах «відпуск дозволив» директором зазначено осіб, відмінних від ОСОБА_6, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність даних ТТН про вантажовідправника товару.

Вказані обставини свідчать про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ПП "Сапфір і К".

Крім того, 11.01.2012 р. між позивачем і ТОВ "Черняхів Агро Трейд", в особі директора ОСОБА_10, що діє на підставі статуту (постачальник), з іншої сторони, укладено договір поставки № 2025/М (далі - Договір № 2025/М), відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію на умовах СРТ відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2000", а покупець бере на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар (том 2, а.с. 51-52).

При дослідженні товарно-транспортних накладних за вказаною поставкою, які суд першої інстанції визнав належними первинними документами, колегія суддів встановила наступне.

Деякі ТТН не містить дати їх складення (а. с. 9, 21, 22, 35 Т. 2).

Всі ТТН не відображують посад та реквізитів доручень щодо осіб, якими дозволено відпуск товару.

ТТН № 6584 від 20.01.2012 р. містить дані про замовника і вантажовідправника, відмінного від ТОВ "Черняхів Агро Трейд": ФГ «Себек 2007» (а. с. 15 Т. 2).

ТТН № 545589 від 15.03.2012 р. не містить відомостей про товар, що перевозився (а. с. 38 Т. 2).

За даними вказаних ТТН вантажоодержувачем було прийнято, фактично, 925,920 т товару (в тому числі, 22,400 т від ФГ «Себек 2007»).

Відтак, за даними ТТН (без врахування поставки, що не є предметом спору) товар поставлений у кількості 903,520 т, однак, за даними видаткових та податкових накладних загальна вага поставленого товару становить 936, 880 т (згідно умов договору підсумкова ціна товару визначається в накладних).

Вказані обставини також не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Проте, на думку колегії суддів, вказане свідчить про формальність складення транспортних документів без мети використання їх у господарській діяльності для отримання товарів від контрагентів, зазначених у них.

Також, судом першої інстанції було досліджено податкові накладні, виписані контрагентами на користь позивача.

При перевірці правильності оформлення та достовірності цих ПН, колегією суддів було встановлено, що всі без виключення податкові накладні були об'єктом почеркознавчих експертиз, результати яких оформлено висновками експерта № 530 від 25.06.2014 р. (104 - 123 Т. 3) та № 248 від 27.03.2014 р. (а. с. 152 - 159 Т. 3).

З цих висновків вбачається, що підписи на податкових накладних від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_6 виконані іншими особами.

В той же час, суд першої інстанції не взяв до уваги вказані висновку, обґрунтовуючи, що ці висновки не є належними та єдиними доказами.

Натомість, у постанові від 26.04.2016 р. (справа № 2а-4201/11/2670) Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В мотивувальній частині вказаного рішення, ВС України також вказав, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

За цих обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в поєднанні з дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, висновками експертиз та вищевказаною правовою позицією ВС України, суд першої інстанції помилково встановив право позивача на віднесення до складу валових витрат сум, що не підтверджують їх понесення в результаті здійснення господарських операцій з контрагентами, які виписали податкові накладні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 06.10.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.