Рішення

від 28.09.2016 по справі 911/2379/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа № 911/2379/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства В« Альянс 12В» , м. Київ

до комунального підприємства В«ОСОБА_1 головне виробниче управління житлово-комунального господарстваВ» , Київська обл., м. Боярка

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 міської ради Київської області, Київська обл., м. Боярка

про стягнення 151 858,34 гривень

За участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_2, довіреність від 18.12.2015;

Від відповідача : не з'явився;

Від третьої особи : не з'явився.

Позивач, приватне підприємство В«Альянс 12В» , звернувся до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства В«ОСОБА_1 головне виробниче управління житлово-комунального господарстваВ» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 міської ради Київської області про стягнення з відповідача 5 810,82 гривень -3% річних, 30 994,03 гривень інфляційних втрат та 115 053,49 гривень пені, а всього 151 858,34 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду від 16.11.2015 №210/15 на реконструкцію мереж вуличного освітлення щодо здійснення розрахунку за виконані роботи у строк визначений договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2016 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 міську раду Київської області

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 29.07.2016, 14.09.2016 направлялись відповідачу та третій особі з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2015 року між ПП В«Альянс 12В» та Комунальним підприємством В«ОСОБА_1 головне виробниче управління житлово-комунального господарстваВ» було укладено Договір підряду № 210/15 на реконструкцію мереж вуличного освітлення.

За Договором ПП В«Альянс 12В» (позивач) виступало як підрядна організація, а Комунальне підприємство В«ОСОБА_1 головне виробниче управління житлово-комунального господарстваВ» (відповідач) як замовник робіт.

Відповідно до умов Договору ПП В«Альянс 12В» зобов'язалося своїми силами і засобами виконати реконструкцію мереж вуличного освітлення по вул. Нова, Польова, Калініна, Партизанська, 40-річчя Жовтня, Садова, Чкалова, Пушкіна, Білогородська буд. №25,27,45,51,144,134, Молодіжна б.№74,76, Седова б.№ 5, пров. Волинський, пров. Жовтневий, Іванівський тупик, Комсомольский тупик, Сільгосптехнікум (до Одеської траси) в м. Боярка Києво-Святошинського р-ну Київської області.

Відповідно до п. 1.1. Договору передбачено проведення робіт згідно з проектно-кошторисною документацією, де визначено склад та обсяги робіт (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1, п.2.3. Договору договірна ціна (тверда) згідно узгодженого сторонами кошторису становить 802 608,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п. 3.1. Договору сторони домовились розпочати роботи з дати підписання Договору (тобто з 16.11.2015 року) та закінчити до 31.12.2015 року.

Пункт 4 Договору передбачає порядок проведення розрахунків за виконану роботу. Відповідно до п.4.1. Договору оплата вартості здійснюється на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт.

Пункт 6 Договору передбачає погоджені сторонами умови приймання-передачі виконаних робіт за актами. Відповідно до п.6.2. Замовник протягом 7 днів з дня отримання акта форми КБ-2в, КБ-3 зобов'язаний розглянути і направити підряднику підписаний акт приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Невиконання відповідачем зобов'язань за цим договором щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк стало предметом розгляду у справі № 911/617/16 господарського суду Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.04.2016 у справі №911/617/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства В«ОСОБА_1 головне виробниче управління житлово-комунального господарстваВ» (08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. П.Сагайдачного, 30, код 34702930) на користь Приватного підприємства В«Альянс 12В» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 17, код 38213423) 600 780,00 гривень основного боргу, 4038,03 гривень 3% річних, 2 756,00 гривень адвокатських та 9 072,27 гривень витрати на сплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 рішення господарського суду Київської області від 05.04.2016 залишено без змін.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним рішенням встановлено факт наявності заборгованості за надані послуги у розмірі 600 780,00 гривень.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 5 810,82 гривень 3% річних за період з 04.04.2016-01.08.2016, 30 994,03 гривень інфляційних втрат за період з 13.01.2016-01.08.2016 та пені у розмірі 115 053,49 гривень, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за договором підряду від 16.11.2015 №210/15 на реконструкцію мереж вуличного освітлення.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з частиною першою ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 5 810,82 гривень 3% річних за період з 04.04.2016-01.08.2016 та 30 994,03 гривень інфляційних втрат за період з 13.01.2016-01.08.2016.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Київської області від 05.04.2016 по справі №911/617/16 було стягнуто 3% річних нараховані з 13.01.2016-04.04.2016 у сумі 4 038,03 гривень, тому початком нарахування 3% річних є 05.04.2016.

Крім того, позивачем неправомірно нараховано 3% річних по 01.08.2016. Як вбачається за матеріалів справи позовна заява надійшла до суду 27.07.2016, таким чином правомірним слід вважати нарахування 3% річних по 27.07.2016.

Тому, 3% річних повинні бути розраховані з 05.04.2016-27.07.2016.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд приходить до висновку, що арифметично вірна сума 3% річних, яка підлягає стягненню складає 5 629,23 гривень. В решті заявлених до стягнення сум 3% річних в розмірі 246,77 гривень суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Окрім того, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду, згідно якого арифметично вірною сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 29 099,98 гривень. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 1 894,05 гривень суд відмовляє.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд приходить до наступних висновків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, хоча неустойка і є мірою відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання, разом з тим неустойка виступає і як заходи забезпечення виконання зобов'язання.

Так, за змістом ст.ст. 546-548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже право на нарахування неустойки та розмір штрафних санкцій мають бути визначені сторонами в договорі, за відсутності чого заінтересована сторона позбавляється права на їх нарахування.

Така позиція суду ґрунтується, в тому числі, і на положеннях абзаців третього та четвертого п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно яких, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, оскільки у вчиненому сторонами правочині не встановлено права позивача на нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 115 053,49 гривень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 629,23 гривень 3% річних та 29 099,98 гривень інфляційних втрат.

Також, позивач зазначив, що уклав з адвокатом ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги № 7 від 18.12.2015 року. Відповідно до Акту наданих послуг в сфері права, адвокат виконуючи завдання замовника щодо вжиття заходів правового реагування щодо стягнення заборгованості з КП В«ОСОБА_1 головне виробниче управління житлово-комунального господарстваВ» надала послуги вартістю 2 320,00 гривень. Відповідно до платіжного доручення № 90 від 20.07.2016 року послуги адвоката оплачені в повному обсязі в сумі 2 320,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України " розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

З огляду на викладене та враховуючи, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про обмеження розміру відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката, та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 530, 57 гривень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.

Керуючись статтями 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства В«ОСОБА_1 головне виробниче управління житлово-комунального господарстваВ» (08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. П.Сагайдачного, 30, код 34702930) на користь Приватного підприємства В«Альянс 12В» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 17, код 38213423) 5 629,23 гривень - 3% річних, 29 099,98 гривень- інфляційних втрат, 530,57 гривень- витрат на оплату адвокатських послуг та 520,94 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.10.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник