Рішення

від 28.09.2016 по справі 911/2351/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа № 911/2351/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом державної екологічної інспекції у Запорізької області, м. Запорізькій області

до публічного акціонерного товариства В« Запорізький хлібзавод №3В» , Київська обл., м. Вишгород

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ТОВ НДВФ В«Еко-УніверсалВ»

2. Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації

про стягнення 128 744,88 гривень

За участю представників сторін:

Від позивача : не з'явився.

Від відповідача : ОСОБА_1, довіреність №б/н від 04.02.2016;

Третьої особи 1 : не з'явився;

Третьої особи 2: не з'явився.

Позивач, державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №3» про відшкодування шкоди завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» спричинив державі шкоду.

Через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача було подано заперечення на позов від 15.08.2016, в якому просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ НДВФ В«Еко-УніверсалВ» (м. Запоріжжя, вул.Рекордна,26 оф. 310, код 23791228) та Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації ( м. Запоріжжя, просп.. Соборний, 164, код 38731918). Проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що його провини у простроченні отримання дозволу не має, а таке прострочення внаслідок неналежного виконання своїх функцій Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2016 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ НДВФ В«Еко-УніверсалВ» ( м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26 оф. 310, код 23791228) та Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації ( м. Запоріжжя, просп. Соборний, 164, код 38731918) .

27.09.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача, яка судом задоволено.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвала Господарського суду Київської області від 07.09.2016 направлялась позивачу та третім особам з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення позивача та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами перевірки дотримання публічним акціонерним товариством «Запорізький хлібозавод №3» природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ПАТ «Запорізький Хлібозавод №3» у період з 18.02.2014 по 26.02.2014 державною екологічною інспекцією у Запорозькій області складено акт, в якому зафіксовано наступне.

При експлуатації технологічного устаткування (котли, печі, бункера, зварювальні апарати, заточувальний апарат, компресора, ГРП) пов'язаного з викидами забруднюючих речовин та призначеного для виготовлення хлібобулочних виробів, підприємством з 10.01.2014 здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди спеціально уповноваженого органу виконавчої служби, що є порушенням абз. 2 ч. 1 ст.10, ч.5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

За результатами перевірки Державна екологічна інспекція у Запорізькій області на адресу директора ПАТ «Запорізький Хлібозавод №3» направлено претензію від 21.05.2014 №1657/06 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 10.01.2014 по 27.03.2014 на суму 128 744,88 гривень.

Збитки, заподіяні державі в результаті порушення природоохоронного законодавства ПАТ «Запорізький Хлібозавод №3» розраховані на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та на підставі довідки ПАТ «Запорізький Хлібозавод №3» від 24.04.2014 №423 про фактичний час роботи джерел викиду.

Відповідач добровільно шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 18.02.2014 по 26.02.2014 на суму 128 744,88 гривень, не відшкодував, що призвело до звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Згідно з Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря стаціонарними джерелами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 (в редакції від 16.06.2004, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного дозволі терміну.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями пункту 2.2 названої Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464, акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, яка має цивільний характер.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, його вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, факт здійснення підприємством відповідача господарської діяльності без відповідного дозволу, може бути підставою для покладення на нього відповідальності в разі обов'язкового встановлення наявності вини в його діях, що при судовому вирішенні такого спору здійснюється шляхом з'ясування об'єктивності причин, якими відповідач обґрунтовує здійснення ним господарської діяльності без дозволу, встановлення вчинення ним заходів і їх достатності для запобігання правопорушення.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач вказує, що ним було вжито всіх необхідних і можливих заходів для недопущення правопорушення, а саме: у травні 2013 року між ПАТ «Запорізький хлібозавод №3» та ТОВ НДВФ «Еко-Універсал» було укладено договір № 09/13 від 22.05.2013 з метою оформлення документів для видачі нового дозволу.

Відповідно до п.2 та 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302, визначення граничнодопустимих викидів є обов'язковою умовою для видачі дозволу на викиди в атмосферне повітря.

Необхідною умовою при визначенні гранично допустимих викидів є отримання величин фонових концентрацій забруднювальних речовин в атмосферне повітря (Порядок визначення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.07.2001 №286).

04.12.2013 відповідач звернувся до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької ОДА з заявою про встановлення величин фонових концентрацій забруднювальних речовин в атмосферному повітрі (копія листа наявна в матеріалах справи).

11.12.2013 заява відповідача була повернута без розгляду. А саме, Департамент екології та природних ресурсів Запорізької ОДА відмовив видати необхідні величини фонових концентрацій пославшись на те, що норми Поряду визначення величин фонових концентрацій забруднювальних речовин в атмосферному повітрі, який затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.09.2001 №286, яким керувався Департамент, суперечили нормам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні» від 16.10.2012 №5456-VI.

Тільки 07.02.2014 Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької ОДА були надані фонові концентрації відповідачу.

26.02.2014 документи на отримання дозволу були здані у відповідний Дозвільний центр.

28.03.2014 Запорізька обласна державна адміністрація видала дозвіл №2310137500-69 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Отже, позивач звернувся до Департаменту екологічної інспекції та природних ресурсів Запорізької ОДА у грудні 2013 в той час як строк дії дозволу закінчувався у січні 2014 року. Строк за який відповідач повинен звернутися за отриманням даної довідки не регламентований.

Таким чином, неможливість вчасного переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з причин невідповідності законодавства та несвоєчасного оформлення документів державними органами з урахування того, що відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи, не може вважатися порушенням законодавства, адже вини в діях відповідача судом не встановлено, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст..ст. ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 28.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.10.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник