Постанова

від 06.03.2017 по справі 911/2351/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р. Справа№ 911/2351/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Сітайло Л.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Калниш В.Г. за довіреністю;

від третіх осіб : не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області

на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2016

у справі №911/2351/16 (головуючий суддя Колесник Р.М.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області

до Товариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібзавод №3"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ТОВ НДВФ "Еко-Універсал"

2. Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації

про стягнення 128 744,88 гривень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2016 у справі №911/2351/16 відмовлено у позові про стягнення 128744,88 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, також судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки доказами, наявними у матеріалах справи підтверджується факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства і у його діях наявний повний склад цивільного правопорушення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Коршун Н.М., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 30.01.2017.

27.01.2017 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін. Також вказує, що 28.12.2016 було зареєстроване перетворення відповідача з Публічного акціонерного товариства у Товариство з додатковою відповідальністю, ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним, тому просить визнати процесуальне правонаступництво.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.01.2017 р., у зв'язку із припиненням повноважень судді Коршун Н.М. та перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/2351/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Алданової С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 здійснено заміну відповідача у справі - Публічного акціонерне товариство "Запорізький хлібзавод №3" його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібзавод №3", відкладено розгляд справи на 06.03.2017.

30.01.2017 від позивача надійшли письмові пояснення, у яких викладені доводи щодо обставин справи.

30.01.2017 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання 30.01.2017 без його представника.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2017 р., у зв'язку із перебуванням суддів Алданової С.О. та Зубець Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/2351/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Сітайло Л.Г., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Позивач та треті особи явку представників у судове засідання 06.03.2017 не забезпечили, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача і третіх осіб.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

21.12.2012 Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області видало Публічному акціонерному товариству "Запорізький хлібзавод №3" (в подальшому перетворене на Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібзавод №3", відповідач у справі) Дозвіл №2310137500-69 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами зі строком дії 2 роки, з 21.12.2012 по 09.01.2014.

22.05.2013 між відповідачем, як замовником, та ТОВ "ЕКОУніверсал", як виконавцем, був укладений Договір №09/13 на створення (передачу) технічної продукції, предметом якого є розробка звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел проммайданчика ПАТ "Запорізький хлібзавод №3" (63 джерела); розробка документів по обґрунтуванню обсягів викидів для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від устаткування проммайданчика ПАТ "Запорізький хлібзавод №3"; отримання від імені замовника дозволу на викиди в атмосферне повітря. Строк здачі робіт за договором 25 грудня 2013 р.

Відповідно до Календарного плану робіт за Договором - у грудні 2013 року вказано "здача матеріалів, що обґрунтовують викиди забруднюючих речовин в атмосферу на узгодження в ОблСЕС, в Дозвільний центр і управління екологічної безпеки в Запорозькій області та отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря.

05.12.2013 відповідач подав до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації запит щодо видачі фонових концентрацій для діючого підприємства.

Листом від 11.12.2013 Департамент екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації повідомив відповідачу, що Порядок визначення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі не приведений у відповідність до Закону України від 16.10.2012 №5456-VI, Департаментом підготовлене розпорядження яке знаходиться на розгляді для вирішення вказаного питання в найкоротший термін, тому повертає документи без розгляду.

07.02.2014 Департамент екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації надав відповідачу значення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферне повітря для розробки документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин.

У період з 18.02.2014 по 26.02.2014 Державною екологічною інспекцією у Запорозькій області (позивач у справі) проведено перевірку дотримання публічним акціонерним товариством "Запорізький хлібозавод №3" природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт, в якому зафіксовано, у тому числі, наступне:

"2.1. При експлуатації технологічного устаткування (котли, печі, бункера, зварювальні апарати, заточувальний апарат, компресора, ГРП) пов'язаного з викидами забруднюючих речовин та призначеного для виготовлення хлібобулочних виробів, підприємством з 10.01.2014 здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди спеціально уповноваженого органу виконавчої служби, що є порушенням абз. 2 ч. 1 ст.10, ч.5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

У запереченнях від 26.02.2014 на вказаний акт відповідач повідомив, що заява щодо заява про видачу фонових концентрацій була повернута без розгляду, фонові концентрації були видані підприємству лише 07.02.2016, а 26.02.2014 документи на отримання Дозволу були здані у відповідний Дозвільний центр.

05.03.2014 позивачем було винесено припис №070/07П, яким, у тому числи, було приписано відповідачу у строк до 07.04.2014 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин.

05.03.2014 відповідач направив позивачу заперечення до припису, у яких вказав, що неотримання дозволу сталось внаслідок незалежних від підприємства причин.

28.03.2014 Департамент екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації видав Публічному акціонерному товариству "Запорізький хлібзавод №3" Дозвіл №2310137500-69 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами зі строком дії 5 років, з 28.03.2014 по 27.03.2019.

21.05.2014 Державна екологічна інспекція у Запорізькій області направила на адресу директора ПАТ "Запорізький Хлібозавод №3" направлено претензію №1657/06 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 10.01.2014 по 27.03.2014 на суму 128 744,88 гривень.

Збитки, заподіяні державі в результаті порушення природоохоронного законодавства ПАТ "Запорізький Хлібозавод №3" розраховані на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та на підставі довідки ПАТ "Запорізький Хлібозавод №3" від 24.04.2014 №423 про фактичний час роботи джерел викиду.

Листом від 06.08.2014 №05800/08-38 голова Запорізької обласної державної адміністрації повідомив відповідачу, що Запорізькою ОДА було направлено звернення до Кабінету Міністрів України з клопотанням надати доручення Мінприроди опрацювати питання заборони нарахування збитків суб'єктам господарювання в разі відсутності документів дозвільного характеру внаслідок несвоєчасного проведення нормативно-правових актів у відповідність з діючим законодавством.

Відповідач добровільно шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 18.02.2014 по 26.02.2014 на суму 128744,88 гривень, не відшкодував, що призвело до звернення позивача з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що неможливість вчасного переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з причин невідповідності законодавства та несвоєчасного оформлення документів державними органами з урахування того, що відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи, не може вважатися порушенням законодавства, адже вини в діях відповідача судом не встановлено.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) законних інтересів іншої особи. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню. Засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у ст. 69 цього Закону, згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря".

Приписами статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (у редакції за спірний період) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з територіальним органом спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

За приписами ст. ст. 33, 34 вказаного Закону "Про охорону атмосферного повітря" (у редакції за спірний період) особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціального уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно чинного законодавства України, існує відповідний перелік нормативної документації, на підставі якої видається дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме:

1. Закон України "Про охорону атмосферного повітря".

2. Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

3. Постанова КМУ від 13.03.2002 N 302 "Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи".

4. Наказ Мінприроди України від 10.02.95 р. N 7 "Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві".

5. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 рік N 108 "Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців".

Згідно з Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря стаціонарними джерелами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 (в редакції від 16.06.2004, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного дозволі терміну.

У відповідності до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями пункту 2.2 названої Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464, акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (у редакції за спірний період) передбачено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Як передбачено п. 5 ч.1 статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Поряд з цим, Законом України "Про охорону атмосферного повітря" не передбачено строку видачі територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Отже, якщо виключно на рівні закону не передбачено строку видачі документа дозвільного характеру, то місцеві дозвільні органи повинні керуватися нормами Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", яким встановлено, що строк видачі становить десять робочих днів.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, яка має цивільний характер.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що факт здійснення підприємством відповідача господарської діяльності без відповідного дозволу, може бути підставою для покладення на нього відповідальності в разі обов'язкового встановлення наявності вини в його діях, що при судовому вирішенні такого спору здійснюється шляхом з'ясування об'єктивності причин, якими відповідач обґрунтовує здійснення ним господарської діяльності без дозволу, встановлення вчинення ним заходів і їх достатності для запобігання правопорушення.

Відповідно до п.2 та 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302, визначення граничнодопустимих викидів є обов'язковою умовою для видачі дозволу на викиди в атмосферне повітря.

Необхідною умовою при визначенні гранично допустимих викидів є отримання величин фонових концентрацій забруднювальних речовин в атмосферне повітря (Порядок визначення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.07.2001 №286).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач звернувся до Департаменту екологічної інспекції та природних ресурсів Запорізької ОДА у грудні 2013 в той час як строк дії дозволу закінчувався у січні 2014 року, при цьому строк за який відповідач повинен звернутися за отриманням даної довідки не регламентований.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що неможливість вчасного переоформлення дозволу відбулась внаслідок невідповідності законодавства, про що зазначено у листі Департаменту екологічної інспекції та природних ресурсів Запорізької ОДА, та несвоєчасного оформлення документів державними органами. При цьому відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи для своєчасного отримання дозволу, тому у діях відповідача не було встановлено умислу у заподіянні шкоди та у його діях відсутня вина.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач здійснював усі залежні від нього заходи, які були направлені на отримання дозволу, однак з причин того, що органи державної влади не мали можливості реалізувати свої повноваження по його видачі, підприємство повинно бути звільнено від обов'язку по відшкодуванню шкоди за викиди в атмосферне повітря з підстав відсутності в його діях вини, так і відсутності причинного зв'язку між його діями та збитками, які нараховані позивачем, що виключає відповідальність у відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2016 у справі № 911/2351/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2016 у справі №911/2351/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/2351/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.Г. Сітайло

Б.О. Ткаченко