Постанова

від 06.07.2017 по справі 911/2351/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року Справа № 911/2351/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П. розглянувши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на рішення та постанову Господарського суду Київської області від 28.09.2016 Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі№ 911/2351/16 Господарського суду Київської області за позовомДержавної екологічної інспекції у Запорізькій області доТовариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібзавод №3" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ТОВ НДВФ "Еко-Універсал" 2. Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації простягнення 128 744,88 грн за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: Калниш В.Г.

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2016 у справі № 911/2351/16 (суддя - Колесник Р.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зеленін В.О., судді Сітайло Л.Г., Ткаченко Б.О.) рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2016 у справі № 911/2351/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами не враховано встановлену законом процедуру видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, висновки судів про незаконність повернення Департаментом екології і природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації пакету документів відповідача виходять за межі юрисдикції господарських судів, а відповідальність відповідача за заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу настає незалежно від вини відповідача, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 04.07.2017 № 03.03-04/2574, у зв'язку з відпусткою суддів Малетича М.М. Плюшка І.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 911/2351/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2017 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Іванова Л.Б. (доповідач), судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 21.12.2012 Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області видало відповідачу дозвіл № 2310137500-69 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами зі строком дії 2 роки, з 21.12.2012 по 09.01.2014.

05.12.2013 відповідач подав до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації запит щодо видачі фонових концентрацій для діючого підприємства, однак Департамент листом від 11.12.2013 повідомив відповідачу, що Порядок визначення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі не приведений у відповідність до Закону України від 16.10.2012 № 5456-VI (Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні") і Департаментом підготовлене розпорядження, яке знаходиться на розгляді для вирішення вказаного питання в найкоротший термін, тому повертає документи без розгляду.

07.02.2014 Департамент екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації надав відповідачу значення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферне повітря для розробки документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин.

В період з 18.02.2014 по 26.02.2014 Державною екологічною інспекцією у Запорозькій області проведено перевірку дотримання відповідачем природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт, в якому зафіксовано, що останнім з 10.01.2014 здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди спеціально уповноваженого органу виконавчої служби, що є порушенням абз. 2 ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Позивачем 05.03.2014 винесено припис № 070/07П, яким зобов'язано відповідача в строк до 07.04.2014 отримати відповідний дозвіл на викиди забруднюючих речовин.

28.03.2014 Департамент екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації видав ПАТ "Запорізький хлібзавод № 3" дозвіл № 2310137500-69 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами зі строком дії 5 років, з 28.03.2014 по 27.03.2019.

На підставі матеріалів перевірки відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, відповідачу нараховані збитки за період з 10.01.2014 по 27.03.2014 на суму 128744,88 грн.

Відповідач добровільно шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 18.02.2014 по 26.02.2014 на суму 128744,88 гривень, не відшкодував, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду у цій справі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що неможливість вчасного переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря сталася з причин невідповідності законодавства та несвоєчасного оформлення документів державними органами, натомість відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи для його отримання, а тому в діях відповідача відсутня вина, у зв'язку із чим суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111 5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Приписами ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній в спірний період) визначено, що особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціального уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до п. 2 та 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302, визначення граничнодопустимих викидів є обов'язковою умовою для видачі дозволу на викиди в атмосферне повітря.

Необхідною умовою при визначенні гранично допустимих викидів є отримання величин фонових концентрацій забруднювальних речовин в атмосферне повітря відповідно до Порядку визначення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.07.2001 № 286).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вірно встановили суди попередніх судових інстанцій, відповідач завчасно, до закінчення терміну дії дозволу (дозвіл № 2310137500-69) здійснював дії, направлені на отримання нового відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Однак, як обґрунтовано зазначено судами, затримка у оформленні дозволу на викиди сталася не з вини відповідача, що є обов'язковою умовою для покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки листом від 11.12.2013 Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації повернув пакет документів відповідача без розгляду в зв'язку з невідповідністю Порядку визначення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні", п. 5.4 якого передбачено, що встановлення величин здійснюється територіальними органами Мінекоресурсів України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, а тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень у даній справі не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених рішення та постанови судів попередніх інстанцій, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 911/2351/16 - без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир