Ухвала

від 05.10.2016 по справі 518/1129/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/3853/16

Головуючий у першій інстанції Николайчук В. О.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Сватаненка В.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою директора приватного підприємства «ОСОБА_2» - ОСОБА_3 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 22 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та приватного підприємства «ОСОБА_2.» про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до Ширяївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_2.» про стягнення боргу за договором позики посилаючись на те, що 05 вересня 2011 року вона уклала з відповідачем ОСОБА_2 договір грошового займу, відповідно до умов якого вона передала йому грошові кошти для фінансування сільськогосподарського виробництва в сумі 264660 грн., а відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути отримані кошти не пізніше 05 вересня 2012 року. 12 вересня 2011 року вона уклала з відповідачем ОСОБА_2 ще один договір грошового займу, також на суму 264660 грн. по якому строк повернення коштів було визначено не пізніше 12 вересня 2012 року. Крім того, відповідно до розписки від 01.02.2013 року вона передала відповідачу ОСОБА_2 ще 48400 грн., які він зобов'язався повернути до 01.04.2013 року.

30 квітня 2013 року відповідач ОСОБА_2 частково виконав свої зобов'язання, та повернув позивачу 200000,00 грн., тобто сума невиконаних зобов'язань відповідача складає 377720,00 грн.

18.05.2013 року ПП «ОСОБА_2.» прийняло на себе обов'язок за частину вказаного боргу на суму 328000,00 грн. в якості фінансового та майнового поручителя відповідача ОСОБА_2, про що зазначено у відповідній розписці.

Посилаючись на невиконання відповідачами своїх зобов'язань просила суд з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України стягнути з ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_2.» солідарно на користь ОСОБА_4 328000,00 грн. суми основного боргу, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 60048,4 грн. у тому числі 48400,00 грн. основного боргу та 9263,1 грн., 823,3 грн., 242 грн. 3% річних від простроченої суми, а також 3441 грн. та 114,7 грн. суми сплаченого судового збору.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 28 серпня 2013 року заяву ОСОБА_4 задоволено, з метою забезпечення позову накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачеві - ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_2.» на праві приватної власності та знаходиться у нього, або в інших осіб, в межах 388048,00 грн..

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 07 квітня 2014 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено, з метою забезпечення позову накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та знаходиться у нього або в інших осіб, та на майно, яке належить ПП «ОСОБА_2.», а саме: масло бійка, млин, склади 4 шт., адміністративна будівля 2- поверхова, зернодробилка, зернонавантажувач КШП - 1 шт., зернонавантажувач шнековий - 2 шт., трактор Т 150 - 2 шт., трактор МТЗ - 80 - 3 шт., автомобіль ЗИЛ - 130, причеп автомобільний, автомобіль ГАЗ - 52 самоскид, автомобіль ГАЗ - 52 бензовоз, комбайн ДжонДір 5м, сіялка зернова, культиватори 2 шт., сажалка СПМ8, культиватор міжрядковий, культиватор КПЄ, котки зцепка, зцепка боронів. Плуг 5-корпусний - шт.., плуг 3-корпусний - 2 шт., оприскувач навісний 600 л, прес підбирач, косилка, тракторні причепи - 3 шт., бочки авто для води - 3 шт., а також на інше рухоме майно, яке належить ПП «ОСОБА_2.» на праві приватної власності та знаходиться у нього, або в інших осіб, в межах 328000,00 грн..

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 22 березня 2016 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_2.» в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 328000,00 грн. в рахунок повернення суми основного боргу та 3280,00 грн. в рахунок відшкодування понесених нею витрат при зверненні до суду, а всього стягнути 331280 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 60048,4 гривні, у тому числі 48400 гривень основного боргу та 9263, 1, 823, 3, 242 гривень 3% річних від простроченої суми, 114,7 гривень в рахунок відшкодування понесених нею витрат при зверненні до суду, а всього стягнути одночасно 58843 гривні 10 коп.

Вважаючи рішення суду незаконним директор ПП «ОСОБА_2.» - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 22 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відносно ПП «ОСОБА_2.» відмовити, стягнути понесені судові витрати.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 05 вересня 2011 року та 12 вересня 2011 року між громадянкою України ОСОБА_4, як позикодавцем та громадянином України ОСОБА_2, як позичальником було укладено два аналогічних за змістом договори позики (грошового займу), кожний на суму 264660 грн., а всього на суму 529320 грн. Відповідно до п. 1.1. договорів гроші надаються для фінансування сільськогосподарського виробництва в Ширяївському районі Одеської області. Відповідно до пунктів 2.1 договорів, позика надається шляхом передачі позикодавцем готівкових коштів позичальнику. Строк повернення позики, відповідно до п. 3.1 договорів становить, відповідно, 05 вересня 2012 року та 12 вересня 2012 року. Пунктом 4.1.2 договорів передбачена наявність у позичальника фінансового поручителя.

Факт отримання позичальником грошових коштів по вказаним договорам позики підтверджується наявними в справі розписками, виконаними від імені ОСОБА_2 Та обставина, що на розписках вказана дата їх складення 1.03.2013 року на думку суду не має правового значення, оскільки в розписках зазначено, що відповідні суми (264660 грн. по кожному договору) були отримані по договорам від 05.09.2011 року та 12.09.2011 року.

Вказані договори позики викладені на двох аркушах кожний, та на кожному аркуші підписані відповідачем ОСОБА_2, а його підпис скріплено печаткою Приватного підприємства «ОСОБА_2.» Відповідач ОСОБА_2 не надав суду пояснень стосовно мети, з якою на договорах позики було проставлено печатку приватного підприємства «ОСОБА_2.», пояснив лише, що позика йому була необхідна для виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідно до дослідженої судом реєстраційної справи приватного підприємства «ОСОБА_2.», необхідні копії з якої наявні в матеріалах справи, станом на вересень 2011 року, та до 01.08.2013 року ОСОБА_2 був єдиним засновником, власником та директором приватного підприємства «ОСОБА_2.» (код ЄДРПОУ 31728631).

Статутом ПП «ОСОБА_2.» в редакції станом на 2008 рік, яка діяла на час укладання договорів позики, передбачено наступне: «6.2. Засновник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. 6.3. Засновник підприємства самостійно вирішує всі питання, які стосуються діяльності підприємства, в межах діючого законодавства України, за винятком питань, віднесених статутом до компетенції трудового колективу. 6.7. Засновник може найняти по контракту директора підприємства для виконання управлінських функцій. Найняття директора є правом засновника. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю підприємства, діючи на основі єдиноначальності. Директор підприємства організує чітке та безумовне виконання розпоряджень засновника підприємства. Повноваження директора, найнятого для виконання управлінських функцій, визначаються в умовах контракту при наймі його на роботу. Директор від імені підприємства представляє його інтереси у відносинах з вітчизняними та зарубіжними підприємствами, фірмами та організаціями, окремими громадянами, заключає договори, в тому числі трудові, видає доручення, видає накази та дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників підприємства».

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

З урахуванням зазначеної в договорах позики (п. 1.1) мети передачі коштів «для фінансування сільськогосподарського виробництва в Ширяївському районі Одеської області» та наявності в договорах позики, укладених від імені громадянина ОСОБА_2, печатки Приватного підприємства «ОСОБА_2.», суд правильно дійшов до висновку, що ОСОБА_2, укладаючи вказані договори позики та проставляючи в них печатку належного йому приватного підприємства «ОСОБА_2.», не розділяв свої права та обов'язки як фізичної особи, та як органа юридичної особи і, відповідно, діяв не лише як фізична особа, а і як засновник та директор (керівний орган) юридичної особи приватного підприємства «ОСОБА_2.» та своїми діями створював права та обов'язки не лише для фізичної особи ОСОБА_2, а і для юридичної особи - приватного підприємства «ОСОБА_2.». Таким чином відповідальність за невиконання обов'язків за договорами позики від 05.09.2011 та 12.09.2011 року повинні нести як фізична особа ОСОБА_2, так і юридична особа приватне підприємство «ОСОБА_2.».

Суд обгрунтовано вважав, що розпискою від 18.05.2013 року, відповідно до якої ОСОБА_2 як директор та власник ПП «ОСОБА_2.» заявив, що станом на 18.05.2013 року ПП «ОСОБА_2.» є фінансовим та майновим поручителем по наступним боргам ОСОБА_2: ОСОБА_4 328 000 грн. ОСОБА_2, який на той момент також був єдиним засновником (власником) та директором ПП «ОСОБА_2.» від імені підприємства підтвердив відповідальність підприємства по боргам, які були взяті ним на потреби підприємства. З тою ж метою було складено і перелік майна, яке є в наявності у ПП «ОСОБА_2.».

Такий висновок суду узгоджується з поясненнями, які були надані в судовому засіданні позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 ОСОБА_4 підтвердила, що перед передачею ОСОБА_2 грошових коштів вона оглядала поля та сільськогосподарську техніку, та що 30.04.2013 року в рахунок боргу їй було повернуто 200 000 грн. ОСОБА_2 пояснив, що борг він віддавав за рахунок врожаю, отриманого ПП «ОСОБА_2.» від господарської діяльності по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Загальна сума позики по двом договорам позики склала 529 320 грн. (264 660*2=529 320). Повернуто було 200 000, відповідно залишок боргу склав 329 320 грн., практично ту суму в розмірі 328 000 грн., відповідальність за яку підтвердив ОСОБА_2 від імені підприємства 18.05.2013 року.

З наведених підстав суд обгрунтовано не прийняв до уваги доводи представників ПП «ОСОБА_2.» стосовно того, що розписка від імені ПП «ОСОБА_2.», датована 18.05.2013 року не є договором поруки, оскільки не є двосторонньою, та не містить суттєвих умов договору поруки.

Судом обгрунтовано не прийято до уваги доводи представників ПП «ОСОБА_2.» стосовно того, що станом на 18.05.2013 року ОСОБА_2 не мав повноважень діяти від імені підприємства без згоди Ради підприємства, оскільки 16.04.2013 року відступив і передав у повному обсязі належні йому права засновника та власника ПП «ОСОБА_2.» ОСОБА_6, про що зазначено у заяві, яка посвідчена нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, реєстровий номер 367, з огляду на те, що у дослідженій судом реєстраційній справі приватного підприємства «ОСОБА_2.» (код ЄДРПОУ 31728631) вказана заява ОСОБА_2 відсутня, реєстраційних дій на підставі цієї заяви проведено не було. Відповідно до наявних в реєстраційній справі документів, підприємство було зареєстровано 29.11.2001 року, 01.09.2008 року Статут підприємства було зареєстровано у новій редакції. 12 липня 2013 року ОСОБА_2 як єдиний засновник (власник) підприємства створив у підприємстві статутний фонд в розмірі 1000 грн.. 22.07.2013 року ці зміни було зареєстровано реєстратором, 30.07.2013 року до складу засновників ПП «ОСОБА_2.» було прийнято ОСОБА_6 з долею 800 грн., що складає 80% Статутного фонду, та 01.08.2013 року ці зміни було зареєстровано. Оскільки відповідно до матеріалів реєстраційної справи до 01.08.2013 року ОСОБА_2 був єдиним засновником ПП «ОСОБА_2.», а будь-які зміни в статутних документах юридичної особи набувають чинності з моменту їх державної реєстрації, то станом на 18.05.2013 року лише ОСОБА_2 мав повноваження діяти від імені підприємства, приймати будь-які рішення, укладати будь-які угоди та підписувати будь-які документи.

Судом правильно визначена позиція відповідачів ОСОБА_2 та приватного підприємства «ОСОБА_2.», кожен з яких не визнає позов та намагається перекласти відповідальність по боргам на іншого відповідача, пов'язана виключно з тим, що відповідач ОСОБА_2 30.07.2013 року відступив 80% свого підприємства ОСОБА_6, а решту 20% передав йому у жовтні 2013 року. В подальшому ОСОБА_6 відступив належні йому 100% статутного фонду приватного підприємства «ОСОБА_2.» ОСОБА_3 Таким чином на час розгляду справи ОСОБА_2 вже не є засновником ПП «ОСОБА_2.», а нові власники (засновники) ПП «ОСОБА_2.» не бажають нести відповідальність по боргам, які виникли у підприємства до того моменту, коли воно було передано іншому власнику (засновнику). Відповідач ОСОБА_2 у свою чергу не бажає одноособово нести відповідальність за грошові кошти, які за його твердженнями було витрачено на потреби підприємства.

Доводи представників ПП «ОСОБА_2.» стосовно того, що якщо гроші позичались для потреб підприємства, то підприємство повинно було оформити відповідні касові документи, та провести ці кошти по бухгалтерському обліку по суті є претензією не до позивача, а до відповідача ОСОБА_2, оскільки саме він мав виконати ці дії від імені підприємства. Претензії нових власників підприємства до ОСОБА_2 стосовно можливого утаювання дійсного фінансового становища підприємства не є предметом розгляду по справі.

Суд обгрунтовано не прийняв до уваги твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що він фактично грошові кошти не отримував, а отримував матеріальні цінності, оскільки ніяких доказів цього ОСОБА_2 суду не надав, а оспорювання договору позики показаннями свідків відповідно до вимог ст. 1051 ЦК України не допускається. Твердження ОСОБА_2 стосовно того, що його змушували підписувати договори позики та писати розписки суд також не приймає до уваги, оскільки з часу, який зазначено на першому договорі позики - 05.09.2011 року до моменту ухвалення судом рішення ОСОБА_2 з відповідними заявами до правоохоронних органів не звертався.

Стосовно боргових зобов'язань ОСОБА_2, які виникли відповідно до розписки від 01.02.2013 року на суму 48400 (сорок вісім тисяч чотириста) гривень, які він зобов'язався повернути до 01.04.2013 року, ПП «ОСОБА_2.» ніяких зобов'язань на себе не брало, тому відповідати по цьому зобов'язанню повинен лише ОСОБА_2

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Статтею 1047 ЦК передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неправильне визнання судом ПП «ОСОБА_2.» солідарним відповідачем, неправильне зясування правовідносин поруки щодо підстави відповідальності поручителя за виконання вимог позивача, невизнання поруки припиненою, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора приватного підприємства «ОСОБА_2.» - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 22 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко