Ухвала

від 27.09.2016 по справі 20/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

27.09.2016р. Справа № 20/77

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Степаненко Д.І,

розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» , м. Маріуполь на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 01.07.2011р.

по справі за позовом: Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» в особі Донецької філії Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» , м. Донецьк

до відповідача: ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 21 888 564,21грн.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_2 за довіреністю №10/01 від 15.02.16р.;

від Департаменту ДВС: ОСОБА_3 за довіреністю № 20-22/626 від 30.12.2015р.;

від позивача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.06.2011 р. по справі № 20/77 позовні вимоги Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» в особі Донецької філії Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» , м. Донецьк до відповідача ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» , м.Маріуполь про стягнення 21 888 564,21грн. позовні вимоги були задоволені частково в частині стягнення заборгованості за спожитий природній газ у сумі 17 559 953,01 грн, пені у сумі 1117697,98 грн., інфляційних у розмірі 1798357,87 грн., 3% річних у розмірі 633130,86 грн., 25500,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01.07.2011р. на виконання вищевказаного рішення були видані відповідні накази.

Ухвалою суду від 12.10.2011 р. виконання рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2011 р. було відстрочено на 5 місяців до 12.03.2012 р.

Ухвалою суду від 20.02.2012 р. наказ від 01.07.2011 р. у справі № 20/77 було визнано таким, що частково не підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» , м. Маріуполь пені у сумі 1117697,98 грн., інфляційних у розмірі 1798357,87 грн., 3% річних у розмірі 633130,86 грн., 25500,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 30.09.2013 р. виконання рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2011 р. було відстрочено на 1 (один) рік - до 30.09.2014 р.

12.07.2016 р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» , м.Маріуполь на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 01.07.2011р., в якій скаржник просить: 1) визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 21.10.2015р.; 2) визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 49094124 від 21.10.2015р. про арешт коштів боржника.

Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем під час винесення постанови про арешт коштів боржника допущенні чисельні порушення: не вказано з чого складається сума, в межах якої накладено арешт на кошти боржника, не враховані рішення суду про скасування постанов про стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях об'єднаних до зведеного, не враховано виконання боржником розстрочок виконання рішень судів по справам, які об'єднані до зведеного виконавчого провадження, внаслідок чого визначено необґрунтовану суму, в межах якої накладено арешт на кошти ККП «Маріупольтепломережа». Крім того, при винесенні постанови державним виконавцем до переліку рахунків, на які накладено арешт, включені рахунки із спеціальним режимом використання, на які відповідно до вимог чинного законодавства не може накладатися арешт та не враховано спеціальний статус рахунків для оплати лікарняних листків та громадських робіт.

Представник скаржника (заявника) в судових засіданнях наполягав на задоволенні скарги у повному обсязі. 25.07.2016р. через канцелярію суду надав додаткові письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що кошти на виплату заробітної плати підприємства обліковуються та перераховуються на розподільчий рахунок зарплатного проекту з р/р 26006962486738 та р/р 2603333, відкритих у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, на підтвердження чого надав довідку ПАТ «ПУМБ» № MPL-52/333 від 03.03.2016р. Також повідомив, що постанови ВПВР ДДВС МЮУ № 38289820, 32595941, 46650446, 46630699, включені до переліку виконавчих документів, на підставі яких накладено арешт на кошти боржника, проте зазначені постанови на загальну суму 22192128,39 грн. визнані недійсними рішеннями господарського суду Донецької області, а виконавчі провадження з примусового виконання постанов ВПВР ДДВС МЮУ № 38289820 та № 32595941 закінчені 19.02.2016р. у зв'язку із скасуванням постанов про виконавчого збору, а постанов № 46650446 та № 46630699 - 23.03.2016р., у зв'язку з чим наголосив на тому, що сума, у межах якої накладено арешт у зведеному провадженні № 49094124 наразі є значно меншою через часткове скасування виконавчих документів, за якими відкриті виконавчі провадження об'єднані до зведеного. Крім того, під час розгляду скарги надав картку рахунку № 631 щодо договору № 10-140 (09)Б від 30.09.10р., а також належним чином засвідчену копію договору банківського рахунку № 26039301418317

Представник позивача (стягувача) в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заперечення на скаргу, в яких просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що рішеннями господарського суду Донецької області у справах № 20/77, № 7/430, № 24/354 стягнуто борги за договорами поставки імпортованого природного газу переданого у власність боржника упродовж 2009р. - 2011р., однак на даний час рішення суду залишаються не виконаними та борги не сплачені, боржник не скористався своїм правом на добровільне погашення заборгованості. Крім того, надані боржнику ухвалами господарських судів розстрочки виконання рішень суду у справі № 7/430 (на 60 місяців - з 01.07.2014) та у справі № 24/354 (на 36 місяців - з 01.11.2014р.) не виконуються останнім в повному обсязі. Також зазначив, що до складу зведеного виконавчого провадження приєднані виконавчі провадження про стягнення заборгованості з боржника на користь не тільки ДК «Газ України», а й НАК «Нафтогаз України» та держави, а отже й відповідно сума стягнення у зведеному виконавчому провадженні значно перевищує суму зазначену в постанові про арешт коштів від 21.10.2015р.

Представник ДВС в судове засідання з'явився, через канцелярію суду надав заперечення на скаргу, в яких просив відмовити у її задоволенні у повному обсязі посилаючись на те, що інформація про наявність відкритих рахунків зі спеціальним режимом використання від боржника або від установ банків до відділу не надходила, у виконавчому провадженні відсутня. Також зазначив, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено не накладення арештів на рахунки боржника у зв'язку з тим, що з рахунків здійснюється сплата заробітної плати працівників юридичної особи - боржника. Крім того, жодним нормативно-правовим актом (в тому числі Кодексом законів України про працю) не передбачена заборона накладення арештів на рахунки відкритих для виплати заробітної плати.

Згідно п. 9.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» №9 від 17.10.2012р. за змістом статті 121 2 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами.

Таким чином, судом розглядається скарга ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» , м.Маріуполь на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 01.07.2011р., в якій скаржник просить: 1) визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 21.10.2015р.; 2) визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 49094124 від 21.10.2015р. про арешт коштів боржника в межах справи № 20/77.

Розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України В«Про виконавче провадженняВ» . Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Згідно ч.1 ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2011 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 28567436 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 01.07.2011р. по справі № 20/77.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.10.2015р. приєднано виконавче провадження № 28567436 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 01.07.2011р. по справі № 20/77 до зведеного виконавчого провадження № 49094124, яке веде відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.10.2015р. ВП № 49094124 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику (ОСОБА_1 комерційному підприємству «Маріупольтепломережа») у межах суми 67673579,68 грн., до якого входить наказ по справі №20/77.

Даною постановою було накладено арешт, зокрема, на наступні рахунки:

- р/р № 26058000000851, 26004019543502, 26002188718345, відкриті у ПАТ «ВБР», МФО 380719;

- р/р 26030300418317, 26039301418317, 26035305418317, 26036304418317, 26037303418317, 26038302418317, 26007300418317, 26006301418317, відкриті у Філії - Донецьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106;

- р/р 26001054001198, 26035054001788, відкриті у Маріупольській філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 335429;

- р/р 26006962486738, НОМЕР_1, 26040193, відкриті в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851;

- р/р 26006445184, відкритий в ПАТ «ОСОБА_5 Аваль», МФО 380805.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону N 606-XIV державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Права і обов'язки державного виконавця визначені у ст. 11 Закону N 606-XIV. За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 цього Закону).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону N 606-XIV заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону N 606-XIV.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону N 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Як вже зазначалось постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 винесено постанову ВП № 49094124 від 21.10.2015 р., якою на всі відкриті рахунки позивача, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, накладено арешт у межах суми 67673579,68 грн.

Разом з тим, ч. 2 ст. 52 Закону N 606-XIV визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Статтею 19-1 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року N 2633-IV (надалі - Закон N 2633-IV) визначено порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.

Так, оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.

Отже, наведеними положеннями визначено вичерпний перелік коштів, що не підлягають стягненню в порядку встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» укладено договір банківського рахунку № 26038302418317. За цим договором, відповідно до законодавства України, в тому числі Закону України «Про теплопостачання», постанови, нормативно-правових актів Національного банку України, ОСОБА_1 комерційному підприємству Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» відкрито поточні рахунки із спеціальним режимом використання на балансовому рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання», а саме:

- для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від категорії споживачів «населення» та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів теплопостачальних організацій, рахунок № 26038302418317 (далі - населення);

- для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від категорії споживачів «бюджетні установи» та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів теплопостачальних організацій, рахунок № 26037303418317 (далі - бюджетні установи);

- для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від категорії споживачів «інші споживачі» та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів теплопостачальних організацій, рахунок № 26036304418317 (далі - інші споживачі).

Згідно умов вказаного договору гарантованим постачальником є НАК «Нафтогаз Україна», ККП «Маріупольтепломережа».

На підставі Додаткової угоди № 2 від 27.01.2015 р. до договору банківського рахунку № 2603802418317 від 24.07.2014 р. ПАТ «Державний ощадний банк України» відкрито ККП «Маріупольтепломережа» ще один рахунок із спеціальним режимом № 260353305418317 для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від категорії споживачів - релігійні організації та з відпорних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів теплопостачальних організацій.

Те, що зазначені вище рахунки є рахунками із спеціальним режимом використання підтверджується також листами ПАТ «Державний ощадний банк України» № 571 від 17.04.2015 р. та № 652 від 29.04.2015 р.

З матеріалів справи також вбачається, що 27.11.2013 р. між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» укладено договір банківського рахунку № 26038302418317. За цим договором, відповідно до законодавства України, в тому числі Закону України «Про теплопостачання», постанови, нормативно-правових актів Національного банку України, ОСОБА_1 комерційному підприємству Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» відкрито поточні рахунки із спеціальним режимом використання № 26039301418317.

Рахунок використовується для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (п. 1.2 Договору).

Використання коштів з рахунку у будь-яких інших цілях забороняється (п. 1.3 Договору).

Статтею 26-1 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року N 2633-IV передбачено, що суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов до висновку, що в порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону N 606-XIV, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виоконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно накладено арешт на кошти, які перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання.

Що стосується посилання скаржника на арешт рахунку № 2604019 відкритий у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, який є спеціальним розрахунковим рахунком, який використовується тільки для перерахування коштів для оплати листків непрацездатності та рахунку НОМЕР_1 відкритого у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, який використовується виключно для зарахування коштів Фонду на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття на фінансування організації громадських, суд відхиляє ці доводи, оскільки позивачем не доведено певними доказами, що зазначені рахунки це рахунки із спеціальним режимом використання.

У наданих 25.07.2016р. через канцелярію суду додаткових письмових поясненнях скаржник зазначив, що кошти на виплату заробітної плати обліковуються та перераховуються на розподільчий рахунок зарплатного проекту з р/р 26006962486738 та р/р 2603333, відкритих у ПАТ «ПУМБ», у зв'язку з чим накладення арешту на зазначений рахунок призведе до неможливості розпорядження підприємством коштами, з яких здійснюється виплата заробітної плати, а це порушує права та інтереси працівників ККП «Маріупольтепломережа», передбачені та гарантовані Конституцією.

Суд погоджується із доводами відповідача стосовно пріоритетності виплати працівникам підприємства заробітної плати перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України В«Про оплату праціВ» , заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 43 Конституції України, ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю, ч.ч.1, 6 ст.24 Закону України В«Про оплату праціВ» визначено, що кожен громадянин має право на заробітну плату не нижче визначеного законом розміру та на соціальний захист; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; заробітна плата повинна виплачуватись регулярно в робочі дні, в установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця строки, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів. Керівники підприємств усіх форм власності зобов'язані вживати заходів щодо своєчасної виплати заробітної плати та вжиття заходів з погашення заборгованості по її виплаті. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю, ч.3 ст.15 Закону України В«Про оплату праціВ» , оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Разом із цим суд зазначає, що наведеними нормами матеріального права регулюються трудові відносини, в той же час як спірні виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості з юридичної особи, відтак вони регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження», при цьому ст. 65 даного закону, яка передбачає перелік рахунків, кошти на яких не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим законом, не містить заборони щодо стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках призначених для виплати заробітної плати.

Посилання боржника на невірно зазначену поштову адресу, а саме індекс боржника в оскаржуваній постанові про арешт коштів, а також порушення строків та порядку її надсилання на адресу боржника суд вважає необґрунтованими , оскільки: по-перше, за зазначеними в постанові реквізитами ідентифікується боржник - КП "Маріупольтепломережа; по-друге, порушення строку надсилання постанови сторонам не може бути підставою для визнання її незаконною.

Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що у оскаржуваній постанові зазначено, що арешт коштів боржника здійснюється в межах суми 67 673 579,68 грн., проте державним виконавцем не зазначено, з яких саме сум складається зазначена заборгованість з огляду на наступне.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про теплопостачання» підлягають примусовому виконанню регламентовано Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802.

Згідно п. 4.1.9 згаданої Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

У разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито декілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (ч.1 ст. 33 Закону України «Про теплопостачання»).

Згідно із п. 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Відповідно до п.п. 3.8.1, 3.8.2 Інструкції N 512/5 виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.

За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти висновку, що за зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення без зазначення складової суми коштів, яка підлягає стягненню.

Суд також зауважує, що дії державного виконавця щодо незазначення суми коштів, які підлягають стягненню в постановах про приєднання виконавчих проваджень до зведеного, не можуть розцінюватися судом як протиправні, оскільки така інформація міститься у матеріалах таких виконавчих проваджень, а, отже, і дозволяє визначити суми, які підлягають стягненню.

Статтею 121-2 Господарського кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. В«Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадженняВ» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Згідно п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» №9 від 17.10.2012р. зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Приймаючи до уваги вищевикладене господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» , м. Маріуполь в частині визнання незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 21.10.2015р. та визнання незаконною постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 49094124 від 21.10.2015р. в частині накладення арешту на кошти ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» , що знаходяться на рахунках № 26035305418317, 26036304418317, 26037303418317, 26038302418317, 26039301418317, відкритих у Філії - Донецьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України».

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» , м.Маріуполь на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині накладення арешту на кошти ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» в межах справи 20/77, що знаходяться на рахунках № 26035305418317, 26036304418317, 26037303418317, 26038302418317, 26039301418317, відкритих у Філії - Донецьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України».

Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 49094124 від 21.10.2015р. про арешт коштів боржника в межах справи № 20/77 в частині накладення арешту на кошти ОСОБА_1 комерційного підприємства В«МаріупольтепломережаВ» , що знаходяться на рахунках № 26035305418317, 26036304418317, 26037303418317, 26038302418317, 26039301418317, відкритих у Філії - Донецьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України».

Ухвала господарського суду набирає чинності в день її винесення судом.

Ухвала є обов'язковою на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду в порядку розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Бокова