Рішення

від 30.09.2016 по справі 910/12945/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2016Справа №910/12945/16

За позовомВиробничого кооперативу «Контакт-90» до 1. Комунального підприємства «Київпастранс» 2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пророзірвання договору та повернення майна Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Костін В.О. - представник за довіреністю; від першого відповідача: від другого відповідача:Пошиванюк Т.П. - представник за довіреністю; Музика В.І. - представник за довіреністю; Шумінська Ю.Ю. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробничий кооператив «Контакт-90» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про:

- дострокове розірвання договору № 1787 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного 25.12.2014р.;

- зобов'язання повернути безпідставно набуте майно в натурі;

- стягнення солідарно збитків у розмірі 177 458, 66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Комунальним підприємством «Київпастранс» обов'язків орендодавця, що призвело до істотного порушення права Виробничого кооперативу «Контакт-90», як орендаря, на користування майном, внаслідок чого Виробничий кооператив «Контакт-90» був позбавлений можливості довготривалого і постійного здійснення виробничої діяльності непродовольчих товарів та функціонування офісу з оперативного обслуговування своєї виробничої діяльності за адресою: вул. Дегтярівська, 37 в м. Києві, що є підставою для дострокового розірвання вказаного правочину. Крім того, Виробничий кооператив «Контакт-90» зазначає, що Комунальне підприємство «Київпастранс» за відсутності достатніх правових підстав набув та володіє майном Виробничого кооперативу «Контакт-90» внаслідок обмеження доступу останнього до приміщень, в яких воно знаходилось, у зв'язку з чим спірне майно має бути повернуто Виробничому кооперативу «Контакт-90» на підставі ст. 1213 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуте, в кількості і асортименті згідно з інвентаризаційними відомостями від 03.07.2015р. № 1, № 2, № 3. Виробничий кооператив «Контакт-90» вказує, що у зв'язку з порушенням відповідачами зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1787 від 25.12.2014р. позивачу було завдано збитки у вигляді додаткових витрат на загальну суму 177 458, 66 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачами солідарно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.08.2016 р.

Представник позивача у судове засідання 19.08.2016 р. з'явився, наполягав на позові, відповідно до ст. 69 ГПК України надав клопотання про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 19.08.2016 р. проти задоволення позовних вимог заперечує, надав усні пояснення по справі.

Представник другого відповідача у судове засідання 19.08.2016 р. з'явився, позов не визнав, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклав розгляд справи.

14.09.2016 р. від представника другого відповідача через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи по справі.

23.09.2016 р. представником першого відповідача через відділ діловодства та документообігу господарського суду надано відзив на позовну заяву, за змістом якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.

30.09.2016 р. представником позивача через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надано додаткові докази по справі.

Представник позивача у судове засідання 30.09.2016р. з'явився, наполягав на позові.

Представники першого та другого відповідачів у судовому засіданні 30.09.2016 р. проти задоволення позовних вимог заперечили, з підстав викладених у відзивах.

В судовому засіданні 30.09.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2014р. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надалі - Орендодавець, Виробничим кооперативом «Контакт-90», надалі - Орендар, та Комунальним підприємством «Київпастранс», надалі - Підприємство, було укладено договір №1787 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, надалі - Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 07.10.2014р. №40 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Дегтярівська, 37 для розміщення офісу, площею 34,8 кв.м (корп. 1) та для розміщення суб'єкта господарювання, який здійснює виробничу діяльність непродовольчих товарів, площею 64,6 кв.м (корп. 3).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київпастранс» (п.2.4 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011р. №34/6250, та на дату підписання Договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 1) за перший місяць оренди становить без ПДВ: 173,58 грн. за 1 кв. м орендованої площі (офісні приміщення), 55,89 грн. за 1 кв. м орендованої площі (виробничі приміщення), що в цілому складає 9 651,16 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.5 Договору орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання КП «Київпастранс» Служба енергетичного забезпечення (балансоутримувач), яка знаходиться за адресою: 03113, м. Київ, Дегтярівська, 37, р/р 26008005001507 в АТ «РОДОВІД БАНК» МФО 321712, код ЄДРПОУ 33261734, Св. № 100336309, ІПН 317256026560, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п.3.6 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем та Підприємством.

Згідно з п.4.15 Договору Орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем та Підприємством. У разі невиконання цього пункту Орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

При несплаті Орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу Орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення Орендаря (п.5.2 Договору).

У разі звільнення Орендарем об'єкта оренди без письмового попередження Орендодавця та Підприємства, а також без складання акта про передачу об'єкта оренди в належному стані Орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв'язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує Підприємству орендну плату за весь період користування до підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди (п.6.5 Договору).

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що за майно, залишене Орендарем у орендованому приміщенні без нагляду та охорони, Орендодавець та Підприємство відповідальність не несуть.

При невиконанні або порушенні однією із Сторін умов цього Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із Сторін за рішенням суду (п.6.7 Договору).

У разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення (п.7.6 Договору).

Договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами і діє з 25.12.2014 р. до 23.12.2017р. У разі, якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація, цей договорі є укладеним з моменту державної реєстрації (п.9.1 Договору).

Відповідно до п.9.3 Договору одностороння відмова від Договору не допускається, крім випадку, передбаченого пунктом 5.2 Договору.

Договір припиняється в разі: припинення у разі ліквідації Орендодавця або Орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди Орендарем (за участю Орендаря); банкрутства Орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом (9.4 Договору).

Договір може бути розірвано за погодженням Сторін. На вимогу однієї із Сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання Сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.п. 9.5 та 9.6 Договору).

25.12.2014р. між Орендодавцем, Підприємством та Орендарем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна (нежитлових приміщень) за адресою: вул. Дегтярівська, 37, корп. 1 корп. 3, відповідно до якого Орендар прийняв, а Орендодавець та Підприємство передало у орендне користування згідно Договору нежитлові приміщення загальною площею 99,40 кв.м.

26.05.2015р. позивач звернувся до першого відповідача із заявою в якій просив надати дозвіл на в'їзд на територію та виїзд 27.05.2015р. з території Служби енергетичного забезпечення по вул. Дегтярівській, 37.

16.06.2015р. на адресу першого відповідача позивач надав вимогу про повернення майна позивача.

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до позивача з листом № 062/07/19-12425 від 09.11.2015р., в якому просив терміново погасити заборгованість з орендної плати. Вказаний лист отримано позивачем 19.11.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом за вих. № 062/07/17-101 від 06.01.2016р. другий відповідач звернувся до позивача в якому повідомив про розірвання Договору, а також вимагав звільнити орендоване приміщення та передати його по акту приймання-передавання. Означений лист був отриманий відповідачем 20.01.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

01.03.2016р. позивач звернувся з листом за вих.№19 від 29.02.2016р. до другого відповідача за змістом якого повідомив Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що не заперечує щодо передачі-прийому приміщень, але за умови повернення керівництвом КП «Київпастранс» майна, яке в них знаходиться, оскільки з травня 2015 року відповідач не користується орендованими приміщенням з огляду на те, що майно відповідача незаконно привласнене позивачем.

Отже, позивач вказує, що з травня 2015 року, після зміни керівника Служби енергетичного забезпечення, без будь-яких попереджень, вимог чи претензій, представниками найманої першим відповідачем охоронної фірми «Шериф» почали вчинятись перешкоди в доступі відповідача до об'єкту оренди шляхом фізичного обмеження проходу та проїзду співробітників відповідача на територію, де розміщена вказана вище будівля, в тому числі і до самих орендованих приміщень. Крім того, позивач зазначає, що доступ до об'єкта оренди йому обмежено, а також вказує що позивач позбавлений можливості вивезти з приміщень оргтехніку та інше майно, що є власністю його та його працівників, що підтверджується кримінальним провадженням № 12015100100011182, яке відкрите по факту перевищення службових повноважень посадовими особами першого відповідача та привласнення чужого майна.

Також позивач вказує, що неодноразово звертався до керівника Служби енергетичного забезпечення та до керівництва першого відповідача з питань вивезення та повернення майна, що залишилось в орендованих приміщеннях. Так, позивач зазначає, що починаючи з травня 2015 року фактично не використовує об'єкт оренди ані в якості офісу, ані в якості виробничих приміщень.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що Договір підлягає достроковому розірванню в судовому порядку через невиконання другим відповідачем обов'язків Орендодавця, що призвело до істотного порушення права Орендаря на користування майном, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості довготривалого і постійного здійснення виробничої діяльності.

Крім того, позивач зазначає, що перший відповідач за відсутності достатніх правових підстав набув та володіє майном позивача внаслідок обмеження доступу останнього до приміщень, в яких воно знаходилось, у зв'язку з чим спірне майно має бути повернуто Виробничому кооперативу «Контакт-90», на підставі ст. 1213 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуте, в кількості і асортименті згідно з інвентаризаційними відомостями від 03.07.2015 року № 1, № 2, № 3.

Окрім того, позивач вказує, що у зв'язку з порушенням відповідачами зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1787 від 25.12.2014р. позивачу було завдано збитки у вигляді додаткових витрат на загальну суму 177 458,66 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачами солідарно.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокурором та позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір № 1787 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.12.2014р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173 , 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11 , 202 , 509 Цивільного кодексу України , і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України «Про оренду державного та комунального майна», далі Закон.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України .

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 784 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Згідно пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу .

Згідно п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України , договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п 4 ст. 188 Господарського кодексу України ).

Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено;приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З урахуванням положень частини другої статті 652 Цивільного кодексу України можливість розірвання договору оренди (найму) пов'язується не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті цієї статті ЦК України при істотній зміні обставин (п.5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 № 12).

У даному випадку, як на підставу розірвання Договору, позивач посилається на невиконання другим відповідачем обов'язків Орендодавця, що призвело до істотного порушення права Орендаря на користування майном, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості довготривалого і постійного здійснення виробничої діяльності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що з травня 2015 року доступ до об'єкта оренди йому обмежено, а також вказує що позивач позбавлений можливості вивезти з приміщень оргтехніку та інше майно, що є власністю його та його працівників, що підтверджується кримінальним провадженням № 12015100100011182, яке відкрите по факту перевищення службових повноважень посадовими особами першого відповідача та привласнення чужого майна.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він заявив позовні вимоги.

Відповідно до п.9.4 Договору припиняється в разі: припинення у разі ліквідації Орендодавця або Орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди Орендарем (за участю Орендаря); банкрутства Орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом (9.4 Договору).

Договір може бути розірвано за погодженням Сторін. На вимогу однієї із Сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання Сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.п. 9.5 та 9.6 Договору).

Частиною 3 статті 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

Згідно бухгалтерської довідки Служби енергетичного забезпечення та зв'язку КП «Київпастранс» станом на 17.08.2016р. позивач має заборгованість в розмірі 274 061, 21 грн., у тому числі 210 235,17 грн. за оренду приміщення та 19 149,18 грн. за комунальні послуги.

Як встановлено судом, другий відповідач звернувся до позивача з листом за вих.№062/07/17-101 від 06.01.2016р. в якому повідомив про розірвання Договору у зв'язку із наявністю заборгованості позивача по сплаті орендних платежів, а також вимагав звільнити орендоване приміщення та передати його по акту приймання-передавання.

Вказаний лист був отриманий позивачем 20.01.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Тобто, дія Договору припинилась з моменту отримання позивачем листа вих.№062/07/17-101 від 06.01.2016р., а саме 20.01.2016р.

Разом з тим, умовами Договору не передбачено права позивача в односторонньому порядку достроково розірвати спірний Договір оренди.

Приймаючи до уваги, що Договір розірвано в односторонньому порядку Орендодавцем з 20.01.2016р. та зважаючи на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачами істотних умов Договору, а тому позовні вимоги про розірвання Договору визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог Виробничого кооперативу «Контакт-90» про зобов'язання першого відповідача на підставі ст. 1213 Цивільного кодексу України повернуто Виробничому кооперативу «Контакт-90», безпідставно набуте майно, в кількості і асортименті згідно з інвентаризаційними відомостями від 03.07.2015 року №1, №2, №3, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимоги про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що позадоговірні зобов'язання з повернення потерпілому безпідставно набутого майна породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зі змісту норм наведеного законодавства вбачається, що право вимоги майна у особи, яка набула його безпідставно, належить саме власнику такого майна за умови наявності у зобов'язаної особи такого майна.

Відповідно до долученого до матеріалів справи акту обстеження приміщення адмінкорпусу (кімната 414) площею 34,8 кв.м., яке знаходиться по вул. Дегтярівській, 37 було орендоване ВК «Кооператив-90» згідно Договору. Станом на момент складання вказаного акту приміщення займає ВК «Кооператив-90» та зачинено на ключ, представник першого відповідача не має доступу до приміщення.

Судом встановлено, що дія Договору припинилась з 20.01.2016р.

Окрім того, суд критично ставиться до посилань позивача на інвентаризаційні описи основних засобів, якими оскільки із вказаних документів не можливо встановити набуття першим відповідачем майна та його збереження за рахунок позивача.

За таких обставин у задоволені позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

У своєму позові Виробничий кооператив «Контакт-90» вказує, що відповідачами завдано позивачу збитку, у зв'язку із чим просить суд стягнути солідарно з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київпастранс» солідарно збитків у розмірі 177 458, 66 грн. Суд вказує на таке:

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту порушеного цивільного права є, зокрема, відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Вимоги щодо стягнення збитків можуть бути заявлені як самостійно, так і у поєднанні з вимогами щодо розірвання договору, у разі неналежного виконання або невиконання його другою стороною.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до положень цієї статті збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є таке застереження в договорі.

Згідно вимог ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 2. ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує відповідача довести, що шкоду завдано не з його вини.

Згідно з нормами ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В обґрунтування понесених збитків позивач посилається на договір суборенди №07/01-Ф від 01.08.2015р., відповідно до умов якого Виробничий кооператив «Контакт-90» прийняв в платне, тимчасове користування на умовах суборенди від ТОВ «Юридична фірма «Параграф» приміщення, що знаходяться за адресою проспект Червонозоряний, буд.72.

Відповідно до п.5.2 договору суборенди №07/01-Ф від 01.08.2015р. розмір орендної плати за місяць складає 21 450, 00 грн. за 1 кв.м.

До матерів справи позивачем долучено акти від 31.03.2016р. на суму 64 350, 00 грн., від 31.12.2015р. на суму 64350, 00 грн. та від 30.09.2015р. на суму 42 900, 00 грн. на підтвердження тимчасового користування приміщенням за договором суборенди №07/01-Ф від 01.08.2015р.за 1 квартал 2016 року, 4 квартал 2015 року, 3 квартал 2015 року відповідно.

Відповідно до розрахунку додаткових витрат, понесених позивачем внаслідок порушення зобов'язання Орендодавцем за Договором, позивач вказує, що різниця між запланованими та фактичними витрати по оренді приміщення складає 46 019, 13 грн.

Окрім того, в обґрунтування розміру збитків, на понесені яких наполягає позивачем, останнім надано до матеріалів справи видаткові накладні на загальну суму 131 439, 53 грн., а саме № 6357 від 07.07.2015р. на суму 3 111, 62 грн., № 15/07 від 15.07.2015 р. на суму 2 450, 00 грн., № 6356 від 17.07.2015 р. на суму 2 620, 31 грн., № 000000301 від 12.08.2015р. на суму 11 296, 80 грн., №000000355 від 21.08.2015р. на суму 79 007, 40 грн., № 000000412 від 31.08.2015 р. на суму 11 296, 80 грн., № 23.07.15/10 від 10.09.2015 р. на суму 17 018, 00 грн., № 000000519 від 15.09.2015 р. на суму 4 638, 60 грн.

Позивач вказує, що витрати на суму 131 439, 53 грн. понесені ним на обладнання та організацію робочих місць свого персоналу в орендованих приміщеннях по проспекту Червонозоряний, буд. 72.

Суд відзначає, що пунктом 6.6 Договору встановлено, що за майно, залишене Орендарем у орендованому приміщенні без нагляду та охорони, Орендодавець та Підприємство відповідальність не несуть.

Разом із цим, з урахуванням висновків суду по позовним вимогам, а також зважаючи на те, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідачів та понесеними позивачем збитками, а саме не долучено доказів перерахування на рахунок ані ТОВ «Юридична фірма «Параграф», ані постачальників визначених в видаткових накладних наведених вище орендної плати та вартості товарів, а отже не доведено понесення складу правопорушення зі сторони відповідачів, у тому числі втрат, яких особа зазнала у зв'язку із не виконанням відповідачами свого обов'язку за Договором.

За таких обставин, у задоволені позовної вимоги про стягнення збитків в розмірі 177 458, 66 грн. також слід відмовити.

З огляду на наведене, в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49 , ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Виробничого кооперативу «Контакт-90» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 05.10.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко