Постанова

від 05.04.2017 по справі 910/12945/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 910/12945/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівСибіги О.М., Швеця В.О. за участю представників: позивачаКрижанівська О.М. (дов.в ід 02.01.2017 б/н) відповідачів 1)не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином) 2)Брунь Ю.І. (дов. від 10.01.2017 №062/2/07-145) розглянувши матеріали касаційної скаргиВиробничого кооперативу "Контакт-90" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі№910/12945/16 Господарського суду міста Києва за позовомВиробничого кооперативу "Контакт-90" до 1)Комунального підприємства "Київпастранс", 2)Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пророзірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Виробничий кооператив "Контакт-90" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про:

-дострокове розірвання договору №1787 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного 25.12.2014;

-зобов'язання повернути безпідставно набуте майно в натурі;

-стягнення солідарно збитків у розмірі 177458,66 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (головуючий суддя Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, Виробничий кооператив "Контакт-90" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй скарзі скаржник посилається на неналежне встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на його думку, до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 27.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

У додаткових поясненнях Комунальне підприємство "Київпастранс" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 05.04.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2014 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець за умовами договору), Виробничим кооперативом "Контакт-90" (орендар за умовами договору) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (підприємство за умовами договору) було укладено договір №1787 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду.

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 07.10.2014 №40 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Дегтярівська, 37 для розміщення офісу, площею 34,8 кв.м (корп. 1) та для розміщення суб'єкта господарювання, який здійснює виробничу діяльність непродовольчих товарів, площею 64,6 кв.м (корп. 3).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київпастранс" (п.2.4 договору).

Пунктом 3.1 укладеного договору визначено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250, та на дату підписання договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1) за перший місяць оренди становить без ПДВ: 173,58 грн. за 1 кв. м орендованої площі (офісні приміщення), 55,89 грн. за 1 кв. м орендованої площі (виробничі приміщення), що в цілому складає 9651,16 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.5 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання Комунального підприємства "Київпастранс" Служба енергетичного забезпечення (балансоутримувач), яка знаходиться за адресою: 03113, м. Київ, Дегтярівська, 37, р/р 26008005001507 в АТ "РОДОВІД БАНК" МФО 321712, код ЄДРПОУ 33261734, Св. № 100336309, ІПН 317256026560, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Пунктом 3.6. договору сторони встановили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно п.4.1. договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.

Після припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати ( п.4.15 договору).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

Відповідно до п.6.5. договору у разі звільнення орендарем об'єкта оренди без письмового попередження орендодавця та підприємства, а також без складання акта про передачу об'єкта оренди в належному стані орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв'язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує підприємству орендну плату за весь період користування до підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що за майно, залишене орендарем у орендованому приміщенні без нагляду та охорони, орендодавець та підприємство відповідальність не несуть.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п.6.7 Договору).

У разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення (п.7.6 договору).

Згідно п.9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25.12.2014 до 23.12.2017. У разі, якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація, цей договорі є укладеним з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.9.3 договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого пунктом 5.2 договору.

Пунктом 9.4. встановлено, що договір припиняється в разі: припинення у разі ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.п. 9.5 та 9.6 договору).

25.12.2014 між орендодавцем, підприємством та орендарем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна (нежитлових приміщень) за адресою: вул. Дегтярівська, 37, корп. 1 корп. 3, відповідно до якого орендар прийняв, а орендодавець та підприємство передало у орендне користування згідно договору нежитлові приміщення загальною площею 99,40 кв.м.

26.05.2015 позивач звернувся до Комунального підприємства "Київпастранс" із заявою, в якій просив надати дозвіл на в'їзд на територію та виїзд 27.05.2015 з території Служби енергетичного забезпечення по вул. Дегтярівській, 37.

16.06.2015 позивач надіслав вимогу на адресу Комунального підприємства "Київпастранс" про повернення майна позивача.

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до позивача з листом № 062/07/19-12425 від 09.11.2015, в якому просив терміново погасити в 10-денний термін заборгованість з орендної плати. Крім того, позивач був попереджений, що при неотриманні інформації щодо сплати заборгованості Департамент комунальної власності м. Києва буде змушений згідно п. 5.2. договору оренди та ст. 782 Цивільного кодексу України скористатися правом відмовитись від договору оренди від 25.12.2014 № 1787 та звернутися до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку. Зазначений лист отримано позивачем 19.11.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом вих. № 062/07/17-101 від 06.01.2016 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про розірвання договору у зв'язку з несплатою заборгованості з орендної плати, а також вимагав звільнити орендоване приміщення та передати його по акту приймання-передавання підприємству - балансоутримувачу (Комунальному підприємству "Київпастранс"). Зазначений лист був отриманий позивачем 20.01.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач листом за вих.№19 від 29.02.2016 звернувся до Департаменту комунальної власності м. Києва, яким повідомив, що не заперечує щодо передачі-прийому приміщень, але за умови повернення керівництвом Комунального підприємства "Київпастранс" майна, яке в них знаходиться, оскільки з травня 2015 року відповідач не користується орендованими приміщенням з огляду на те, що майно відповідача незаконно привласнене позивачем. Зазначений лист отриманий департаментом 01.03.2016 вх. № 062/4762.

Звертаючись до суду з позовом, Виробничий кооператив "Контакт-90" вважає, що договір підлягає достроковому розірванню в судовому порядку через невиконання Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради обов'язків орендодавця, що призвело до істотного порушення права позивача на користування майном, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості довготривалого і постійного здійснення виробничої діяльності.

Також, позивач вказує, що Комунальне підприємство "Київпастранс" за відсутності достатніх правових підстав набув та володіє майном позивача внаслідок обмеження доступу останнього до приміщень, в яких воно знаходилось, у зв'язку із чим спірне майно має бути повернуто Виробничому кооперативу "Контакт-90" на підставі ст. 1213 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуте, в кількості і асортименті згідно з інвентаризаційними відомостями від 03.07.2015 № 1, № 2, № 3.

Позивач зауважує і на тому, що у зв'язку з порушенням відповідачами зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1787 від 25.12.2014 йому було завдано збитки у вигляді додаткових витрат на загальну суму 177458,66 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачами солідарно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Актом приймання-передачі нерухомого майна від 25.12.2014 (додаток № 2 до договору № 1787 ) підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підтверджується факт передачі приміщення в оренду.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 784 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Згідно п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено;приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З урахуванням положень частини другої статті 652 Цивільного кодексу України можливість розірвання договору оренди (найму) пов'язується не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті цієї статті ЦК України при істотній зміні обставин (п.5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12).

Як вже зазначалось, відповідно до п.9.4 договору припиняється в разі: припинення у разі ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом (9.4 договору).

Договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.п. 9.5 та 9.6 договору).

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 вказаного Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

Згідно бухгалтерської довідки Служби енергетичного забезпечення та зв'язку Комунального підприємства "Київпастранс" станом на 17.08.2016 позивач має заборгованість в розмірі 274061,21 грн., у тому числі 210235,17 грн. за оренду приміщення та 19149,18 грн. за комунальні послуги.

Як встановлено судами, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до позивача з листом за вих.№062/07/17-101 від 06.01.2016, в якому повідомив про розірвання договору у зв'язку із наявністю заборгованості останнього по сплаті орендних платежів, а також вимагав звільнити орендоване приміщення та передати його по акту приймання-передавання.

Вказаний лист був отриманий позивачем 20.01.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Тобто, дія договору припинилась з моменту отримання позивачем листа вих. № 062/07/17-101 від 06.01.2016, а саме 20.01.2016.

Разом з тим, умовами договору не передбачено права позивача в односторонньому порядку достроково розірвати спірний договір оренди.

Таким чином, приймаючи до уваги, що договір розірвано в односторонньому порядку орендодавцем з 20.01.2016 та зважаючи на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачами істотних умов договору, позовні вимоги про розірвання договору правомірно визнані судами попередніх інстанцій безпідставними, необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про зобов'язання Комунального підприємства "Київпастранс" на підставі ст. 1213 Цивільного кодексу України повернути Виробничому кооперативу "Контакт-90" безпідставно набуте майно в кількості і асортименті згідно з інвентаризаційними відомостями від 03.07.2015 №1, №2, №3, судами попередніх інстанцій також не задоволено, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимоги про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи ст. 1212 Цивільного кодексу України суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позадоговірні зобов'язання з повернення потерпілому безпідставно набутого майна породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з вищевикладеного, право вимоги майна у особи, яка набула його безпідставно, належить саме власнику такого майна за умови наявності у зобов'язаної особи такого майна.

Згідно долученого до матеріалів справи акту від 17.08.2016 обстеження приміщення адмінкорпусу (кімната 414) площею 34,8 кв.м., що знаходиться по вул. Дегтярівській, 37, та яке було орендоване Виробничим кооперативом "Контакт-90" згідно договору, на момент складання вказаного акту приміщення займає позивач, приміщення зачинено на ключ, представник Комунального підприємства "Київпастранс" не має доступу до приміщення.

Посилання позивача на інвентаризаційні описи основних засобів правомірно не були прийняті до уваги судами, оскільки із вказаних документів неможливо встановити набуття Комунальним підприємством "Київпастранс" майна та його збереження за рахунок позивача. Крім того, згідно пункту 6.6 договору № 1787 від 25.12.2014 сторонами погоджено, що за майно, залишене орендарем у орендованому приміщенні без нагляду та охорони, орендодавець та підприємство відповідальність не несуть.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що у задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

Звертаючись до суду з позовом Виробничий кооператив "Контакт-90" зазначає, що відповідачами завдано йому збитки у вигляді додаткових витрат, у зв'язку із чим просить стягнути солідарно з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київпастранс" збитки у розмірі 177458,66 грн.

Щодо даної вимоги суди попередніх інстанцій вірно зауважили про таке.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту порушеного цивільного права є, зокрема, відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Вимоги щодо стягнення збитків можуть бути заявлені як самостійно, так і у поєднанні з вимогами щодо розірвання договору, у разі неналежного виконання або невиконання його другою стороною.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до положень цієї статті збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є таке застереження в договорі.

Згідно вимог ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 2. ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує відповідача довести, що шкоду завдано не з його вини.

Згідно з нормами ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В обґрунтування понесених збитків позивач посилається на договір суборенди №07/01-Ф від 01.08.2015, відповідно до умов якого Виробничий кооператив "Контакт-90" прийняв в платне, тимчасове користування на умовах суборенди від ТОВ "Юридична фірма "Параграф" приміщення, що знаходяться за адресою проспект Червонозоряний, буд.72.

Відповідно до п.5.2 договору суборенди №07/01-Ф від 01.08.2015 розмір орендної плати за місяць складає 21450, 00 грн. за 1 кв.м.

До матеріалів справи позивачем долучено акти від 31.03.2016 на суму 64350,00 грн. від 31.12.2015, на суму 64350,00 грн. та від 30.09.2015 на суму 42900,00 грн. на підтвердження тимчасового користування приміщенням за договором суборенди №07/01-Ф від 01.08.2015 за 1 квартал 2016 року, 4 квартал 2015 року, 3 квартал 2015 року відповідно.

Відповідно до розрахунку додаткових витрат, понесених позивачем внаслідок порушення зобов'язання орендодавцем за договором, позивач вказує, що різниця між запланованими та фактичними витрати по оренді приміщення складає 46019, 13 грн.

Окрім того, в обґрунтування розміру збитків, на понесені яких наполягає позивачем, останнім надано до матеріалів справи видаткові накладні на загальну суму 131439,53 грн., а саме № 6357 від 07.07.2015 на суму 3111,62 грн., № 15/07 від 15.07.2015 на суму 2450,00 грн., № 6356 від 17.07.2015 на суму 2620,31 грн., № 000000301 від 12.08.2015 на суму 11296,80 грн., №000000355 від 21.08.2015 на суму 79007,40 грн., № 000000412 від 31.08.2015 на суму 11296,80 грн., № 23.07.15/10 від 10.09.2015 на суму 17018,00 грн., № 000000519 від 15.09.2015 на суму 4638,60 грн.

Позивач вказує, що витрати на суму 131439,53 грн. понесені ним на обладнання та організацію робочих місць свого персоналу в орендованих приміщеннях по проспекту Червонозоряний, буд. 72.

Разом з тим, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідачів та понесеними позивачем збитками, а саме не надано доказів перерахування на рахунок ТОВ "Юридична фірма "Параграф" орендної плати за договором суборенди № 07/01-Ф від 01.08.2015, а з видаткових накладних на придбання товару не вбачається втрат позивача саме у зв'язку з невиконанням відповідачами свого обов'язку за договором № 1787 від 25.12.2014, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили і у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 177458,66 грн.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі №910/12945/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді О.Сибіга

В. Швець