Постанова

від 12.01.2017 по справі 910/12945/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа№ 910/12945/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Костін В.О. - представник, Крижанівська О.М. - представник

від відповідача-1: Музика В.І. - представник;

від відповідача-2: Брунь Ю.І. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 30.09.2016р.

у справі № 910/12945/16 ( суддя Ю.О. Підченко)

за позовом Виробничого кооперативу "Контакт-90"

до Комунального підприємства "Київпастранс", Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про розірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Виробничий кооператив "Контакт-90" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про дострокове розірвання договору № 1787 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного 25.12.2014р.; зобов'язання повернути безпідставно набуте майно в натурі; стягнення солідарно збитків у розмірі 177 458, 66 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.09.2016р. у справі № 910/12945/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з ясування обставин справи, а також на неправильну оцінку обставин справи та неправильне застосування вимог цивільного права щодо порядку та умов розірвання договору.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що на підставі укладеного договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1787 від 25.12.2014 позивач отримав право на платне користування об єктом оренди - нежитловим приміщеннями: офісним та виробничим площею 34, 8 кв.м. (корп.1) та 64, 6 кв.м. (корп.3) відповідно строком до 23.12.2017. Однак доступ до об єкта оренди позивачу обмежено, останній навіть не має можливості вивезти з приміщень оргтехніку та інше майно, що є власністю позивача та власністю його працівників.

Апелянт зазначає, що він неодноразово звертався і до керівника Служби, і до керівництва КП Київпастранс з питань вивезення та повернення майна, що залишилось в орендованих приміщеннях.

Крім того, звернення про порушення прав орендаря позивач скеровував на адресу орендодавця та відповідача-2, в якому зазначав, що не заперечує щодо передачі- прийому орендованих приміщень за договором за умови повернення керівництвом відповідача-1 майна позивача, що залишилось в них. На момент розгляду справи майно позивача залишається в розпорядженні відповідача- 1, а перешкоди в здійсненні позивачем права користування орендованими приміщеннями не усунені. Незважаючи на неодноразові звернення позивача щодо вивезення та повернення свого майна, відповідач продовжує незаконно володіти майном та не допускати до нього позивача.

Апелянт вважає, що відповідно до вимог ст. 651 ЦК України договір оренди має бути розірваний за рішенням суду, оскільки є істотне порушення договору другою стороною, оскільки внаслідок завданої шкоди позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Також апелянт зазначає, що місцевим судом взагалі не було досліджено та помилково встановлено, що позивач отримав листа від відповідача-2 про розірвання договору оренди, а в судовому засіданні було встановлено факт отримання листа про розірвання договору оренди на підставі поштового повідомлення без опису вкладення у поштове відправлення.

Апелянт зазначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки, відшкодування збитків відповідно до ст.. 611 ЦК Укрїни. Однак місцевим судом дано неправильну оцінку обставинам справи та неправильно застосовано вимоги цивільного права щодо порядку та умов розірвання договору. Що в даному випадку є правом а що обов'язком сторони договору та помилково застосовано норми ст. 1212 ЦК України.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що місцевим господарським судом взагалі залишено поза увагою факти численних звернень ВК Контакт-90 до правоохоронних органів щодо обмеження прав позивача у справі та власника майна керівництвом КП Київпастранс . Зазначені звернення підтверджують обмеження доступу представників ВК Контакт-90 до орендованого приміщення та власного майна. Відкрито кримінальне провадження № 12015100100011182 (перевищення службових повноважень посадовими особами КП Київпастранс та привласнення чужого майна).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

25.12.2014р. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) орендодавець за умовами договору) та Виробничим кооперативом "Контакт-90" (орендар за умовами договору) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (підприємство за умовами договору) було укладено договір №1787 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 07.10.2014р. №40 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Дегтярівська, 37 для розміщення офісу, площею 34,8 кв.м (корп. 1) та для розміщення суб'єкта господарювання, який здійснює виробничу діяльність непродовольчих товарів, площею 64,6 кв.м (корп. 3).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київпастранс" (п.2.4 Договору).

Пунктом 3.1 укладеного договору визначено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011р. №34/6250, та на дату підписання договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1) за перший місяць оренди становить без ПДВ: 173,58 грн. за 1 кв. м орендованої площі (офісні приміщення), 55,89 грн. за 1 кв. м орендованої площі (виробничі приміщення), що в цілому складає 9 651,16 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.5 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання КП "Київпастранс" Служба енергетичного забезпечення (балансоутримувач), яка знаходиться за адресою: 03113, м. Київ, Дегтярівська, 37, р/р 26008005001507 в АТ "РОДОВІД БАНК" МФО 321712, код ЄДРПОУ 33261734, Св. № 100336309, ІПН 317256026560, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Пунктом 3.6. договору сторони встановили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно п.4.1. договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.

Після припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати ( п.4.15 догновру).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

Відповідно до п.6.5. договору у разі звільнення орендарем об'єкта оренди без письмового попередження орендодавця та підприємства, а також без складання акта про передачу об'єкта оренди в належному стані орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв'язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує підприємству орендну плату за весь період користування до підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що за майно, залишене орендарем у орендованому приміщенні без нагляду та охорони, орендодавець та підприємство відповідальність не несуть.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п.6.7 Договору).

У разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення (п.7.6 Договору).

Згідно п.9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25.12.2014 р. до 23.12.2017р. У разі, якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація, цей договорі є укладеним з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.9.3 договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого пунктом 5.2 договору.

Пунктом 9.4. встановлено, що договір припиняється в разі: припинення у разі ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.п. 9.5 та 9.6 договору).

25.12.2014р. між орендодавцем, підприємством та орендарем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна (нежитлових приміщень) за адресою: вул. Дегтярівська, 37, корп. 1 корп. 3, відповідно до якого орендар прийняв, а орендодавець та підприємство передало у орендне користування згідно договору нежитлові приміщення загальною площею 99,40 кв.м.

26.05.2015р. позивач звернувся до Комунального підприємства "Київпастранс" із заявою, в якій просив надати дозвіл на в'їзд на територію та виїзд 27.05.2015р. з території Служби енергетичного забезпечення по вул. Дегтярівській, 37.

16.06.2015р. позивач надіслав вимогу на адресу Комунального підприємства "Київпастранс" про повернення майна позивача.

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до позивача з листом № 062/07/19-12425 від 09.11.2015р., в якому просив терміново погасити в 10-денний термін заборгованість з орендної плати. Крім того, позивач був попереджений, що при неотриманні інформації щодо сплати заборгованості Департамент комунальної власності м. Києва буде змушений згідно п. 5.2. договору оренди та ст. 782 ЦК України скористатися правом відмовитись від договору оренди від 25.12.2014 № 1787 та звернутися до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку. Зазначений лист отримано позивачем 19.11.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом вих. № 062/07/17-101 від 06.01.2016р. Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про розірвання договору у зв язку з несплатою заборгованості з орендної плати, а також вимагав звільнити орендоване приміщення та передати його по акту приймання-передавання підприємству - балансоутримувачу (КП Київпастранс ). Зазначений лист був отриманий позивачем 20.01.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач листом за вих.№19 від 29.02.2016р. звернувся до Департаменту комунальної власності м. Києва, яким повідомив, що не заперечує щодо передачі-прийому приміщень, але за умови повернення керівництвом КП "Київпастранс" майна, яке в них знаходиться, оскільки з травня 2015 року відповідач не користується орендованими приміщенням з огляду на те, що майно відповідача незаконно привласнене позивачем. Зазначений лист отриманий департаментом 01.03.2016 вх. № 062/4762.

Представник позивача пояснив, що з травня 2015 року після зміни керівника Служби енергетичного забезпечення, без будь-яких попереджень, вимог чи претензій, представниками найманої Комунальним підприємством "Київпастранс" охоронної фірми "Шериф" почали вчинятись перешкоди в доступі відповідача до об'єкту оренди шляхом фізичного обмеження проходу та проїзду співробітників позивача на територію, де розміщена вказана вище будівля, в тому числі і до самих орендованих приміщень. Крім того, позивачу було обмежно доступ до об'єкта оренди та позбавлено можливості вивезти з приміщень оргтехніку та інше майно, що є власністю позивача та його працівників, що підтверджується кримінальним провадженням № 12015100100011182, яке відкрите по факту перевищення службових повноважень посадовими особами першого відповідача та привласнення чужого майна.

Також позивач вказує, що неодноразово звертався до керівника Служби енергетичного забезпечення та до керівництва першого відповідача з питань вивезення та повернення майна, що залишилось в орендованих приміщеннях. Так, позивач зазначає, що починаючи з травня 2015 року фактично не використовує об'єкт оренди ані в якості офісу, ані в якості виробничих приміщень.

Позивач вважає, що договір підлягає достроковому розірванню в судовому порядку через невиконання Департаментом комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради обов'язків орендодавця, що призвело до істотного порушення права позивача на користування майном, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості довготривалого і постійного здійснення виробничої діяльності.

Крім того, позивач вважає, що Комунальне підприємство "Київпастранс" за відсутності достатніх правових підстав набув та володіє майном позивача внаслідок обмеження доступу останнього до приміщень, в яких воно знаходилось, у зв'язку із чим спірне майно має бути повернуто Виробничому кооперативу "Контакт-90" на підставі ст. 1213 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуте, в кількості і асортименті згідно з інвентаризаційними відомостями від 03.07.2015 року № 1, № 2, № 3.

Позивач вважає, що у зв'язку з порушенням відповідачами зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1787 від 25.12.2014р. позивачу було завдано збитки у вигляді додаткових витрат на загальну суму 177 458,66 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачами солідарно.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір № 1787 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.12.2014р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Актом приймання-передачі нерухомого майна від 25.12.2014 (додаток № 2 до договору № 1787 ) підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підтверджується факт передачі приміщення в оренду.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 784 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Згідно пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено;приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З урахуванням положень частини другої статті 652 Цивільного кодексу України можливість розірвання договору оренди (найму) пов'язується не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті цієї статті ЦК України при істотній зміні обставин (п.5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12).

Відповідно до п.9.4 договору припиняється в разі: припинення у разі ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом (9.4 договору).

Договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.п. 9.5 та 9.6 Договору).

Частиною 3 статті 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

Згідно бухгалтерської довідки Служби енергетичного забезпечення та зв'язку КП "Київпастранс" станом на 17.08.2016р. позивач має заборгованість в розмірі 274 061, 21 грн., у тому числі 210 235,17 грн. за оренду приміщення та 19 149,18 грн. за комунальні послуги.

Як встановлено судом, другий відповідач звернувся до позивача з листом за вих.№062/07/17-101 від 06.01.2016р. в якому повідомив про розірвання договору у зв'язку із наявністю заборгованості позивача по сплаті орендних платежів, а також вимагав звільнити орендоване приміщення та передати його по акту приймання-передавання.

Вказаний лист був отриманий позивачем 20.01.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Тобто, дія договору припинилась з моменту отримання позивачем листа вих. № 062/07/17-101 від 06.01.2016р., а саме 20.01.2016р.

Разом з тим, умовами договору не передбачено права позивача в односторонньому порядку достроково розірвати спірний договір оренди.

У даному випадку, як на підставу розірвання договору, позивач посилається на невиконання Департаментом комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради обов'язків орендодавця, що призвело до істотного порушення права орендаря на користування майном, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості довготривалого і постійного здійснення виробничої діяльності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з травня 2015 року доступ до об'єкта оренди йому обмежено, а також вказує що позивач позбавлений можливості вивезти з приміщень оргтехніку та інше майно, що є власністю його та його працівників, що підтверджується кримінальним провадженням № 12015100100011182, яке відкрите по факту перевищення службових повноважень посадовими особами Комунального підприємства "Київпастранс" та привласнення чужого майна.

Колегія не приймає до уваги доводи позивача щодо перевищення службових повноважень посадовими особами Комунального підприємства "Київпастранс", оскільки відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Крім того, представником позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції через відділ документального забезпечення суду було долучено до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит з Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві № 448/125/56-2017 від 11.01.2017. Дані додаткові докази було долучено до матеріалів справи, оскільки їх не існувало на момент розгляду справи у суді першої інстанції. З зазначеної відповіді вбачається, що протягом травня - липня 2015 року в Шевченківському управлінні поліції було зареєстровано шість звернень представників ВК Контакт - 90 щодо недопущення представників кооперативу до виробничого обладнання, майна та орендованих приміщень по вул. Дегтярівській, 37 з боку посадових осіб відокремленого підрозділу КП Київпастранс - служби енергетичного забезпечення. Відповідь підписана зам.начальника Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві.

Аналізуючи вищезазначений документ, колегія оцінює його як неналежний, оскільки позивачем не надано доказів, що поліція зафіксувала вищезазначений факт недопущення позивача до орендованих приміщень, а наявність звернення про наявність певних обставин не є доказом наявності таких обставин. Крім того, згідно кримінально - процесуального закнодавства будь-яке звернення повинно бути внесено в Єдиний реєстр досудових розіслідувань.

Приймаючи до уваги, що договір розірвано в односторонньому порядку орендодавцем з 20.01.2016р. та зважаючи на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачами істотних умов договору, а тому позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про зобов'язання Комунального підприємства "Київпастранс" на підставі ст. 1213 Цивільного кодексу України повернути Виробничому кооперативу "Контакт-90" безпідставно набуте майно в кількості і асортименті згідно з інвентаризаційними відомостями від 03.07.2015 року №1, №2, №3 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимоги про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи ст. 1212 Цивільного кодексу України колегія приходить до висновку про те, що позадоговірні зобов'язання з повернення потерпілому безпідставно набутого майна породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з вищевикладеного, колегія приходить до висновку, що право вимоги майна у особи, яка набула його безпідставно, належить саме власнику такого майна за умови наявності у зобов'язаної особи такого майна.

Згідно долученого до матеріалів справи акту від 17.08.2016 обстеження приміщення адмінкорпусу (кімната 414) площею 34,8 кв.м. яке знаходиться по вул. Дегтярівській, 37, яке було орендоване ВК "Кооператив-90" згідно договору, на момент складання вказаного акту приміщення займає ВК "Кооператив-90", приміщення зачинено на ключ, представник Комунального підприємства "Київпастранс" не має доступу до приміщення.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, дія договору оренди припинилась з 20.01.2016р.

Колегія критично ставиться до посилань позивача на інвентаризаційні описи основних засобів, оскільки із вказаних документів не можливо встановити набуття Комунальним підприємством "Київпастранс" майна та його збереження за рахунок позивача. Кірм того, згідно пункту 6.6 договору № 1787 від 25.12.2014 сторонами погоджено, що за майно, залишене орендарем у орендованому приміщенні без нагляду та охорони, орендодавець та підприємство відповідальність не несуть.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

Позивач зазначає, що відповідачами завдано йому збитки у вигляді додаткових витрат, у зв'язку із чим просить суд стягнути солідарно з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київпастранс" солідарно збитків у розмірі 177 458, 66 грн.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту порушеного цивільного права є, зокрема, відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Вимоги щодо стягнення збитків можуть бути заявлені як самостійно, так і у поєднанні з вимогами щодо розірвання договору, у разі неналежного виконання або невиконання його другою стороною.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до положень цієї статті збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є таке застереження в договорі.

Згідно вимог ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 2. ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує відповідача довести, що шкоду завдано не з його вини.

Згідно з нормами ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В обґрунтування понесених збитків позивач посилається на договір суборенди №07/01-Ф від 01.08.2015р., відповідно до умов якого Виробничий кооператив "Контакт-90" прийняв в платне, тимчасове користування на умовах суборенди від ТОВ "Юридична фірма "Параграф" приміщення, що знаходяться за адресою проспект Червонозоряний, буд.72.

Відповідно до п.5.2 договору суборенди №07/01-Ф від 01.08.2015р. розмір орендної плати за місяць складає 21 450, 00 грн. за 1 кв.м.

До матеріалів справи позивачем долучено акти від 31.03.2016р. на суму 64 350, 00 грн. від 31.12.2015р., на суму 64350, 00 грн. та від 30.09.2015р. на суму 42 900, 00 грн. на підтвердження тимчасового користування приміщенням за договором суборенди №07/01-Ф від 01.08.2015р.за 1 квартал 2016 року, 4 квартал 2015 року, 3 квартал 2015 року відповідно.

Відповідно до розрахунку додаткових витрат, понесених позивачем внаслідок порушення зобов'язання орендодавцем за договором, позивач вказує, що різниця між запланованими та фактичними витрати по оренді приміщення складає 46 019, 13 грн.

Окрім того, в обґрунтування розміру збитків, на понесені яких наполягає позивачем, останнім надано до матеріалів справи видаткові накладні на загальну суму 131 439, 53 грн., а саме № 6357 від 07.07.2015р. на суму 3 111, 62 грн., № 15/07 від 15.07.2015 р. на суму 2 450, 00 грн., № 6356 від 17.07.2015 р. на суму 2 620, 31 грн., № 000000301 від 12.08.2015р. на суму 11 296, 80 грн., №000000355 від 21.08.2015р. на суму 79 007, 40 грн., № 000000412 від 31.08.2015 р. на суму 11 296, 80 грн., № 23.07.15/10 від 10.09.2015 р. на суму 17 018, 00 грн., № 000000519 від 15.09.2015 р. на суму 4 638, 60 грн.

Позивач вказує, що витрати на суму 131 439, 53 грн. понесені ним на обладнання та організацію робочих місць свого персоналу в орендованих приміщеннях по проспекту Червонозоряний, буд. 72.

Враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідачів та понесеними позивачем збитками, а саме не надано доказів перерахування на рахунок ТОВ "Юридична фірма "Параграф" орендної плати за договором суборенди № 07/01-Ф від 01.08.2015, а з видаткових накладних на прибання товару не вбачається втрат позивача саме у зв'язку з невиконанням відповідачами свого обов'язку за договором № 1787 від 25.12.2014.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 177 458, 66 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність рішення місцевого господарського суду та не можуть бути підставами для його скасування.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2016р. у справі № 910/12945/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2016р. у справі № 910/12945/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/12945/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх