Рішення
від 28.09.2016 по справі 910/12377/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016Справа №910/12377/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до за участю про 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний»; 2.Державної архітектурно будівельної інспекції України; 3.Хмельницької районної державної адміністрації Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Державного підприємства Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс» визнання незаконною та скасування реєстрації, знесення самочинно збудованого туристичного кемпінгу, приведення земельної лісової ділянки у попередній стан

Представники:

від Прокуратури: Лиховид О.С. (представник за посвідченням);

Шнайдер М.А. (представник за посвідченням);

від Позивача: не з`явились;

від Відповідача - 1: Мельник О.Д. (представник за Довіреністю);

від Відповідача 2: не з`явились;

від Відповідача 3: не з`явились;

від Третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» (надалі також - «Відповідач - 1»), Державної архітектурно будівельної інспекції України (надалі також - «Відповідач - 2») та Хмельницької районної державної адміністрації (надалі також - «Відповідач - 3») про визнання незаконною та скасування реєстрації, знесення самочинно збудованого туристичного кемпінгу, приведення земельної лісової ділянки у попередній стан.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 06.09.2012 року між Хмельницькою обласною державною адміністрацією (Сторона) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» (Сторона 2) було укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, відповідно до умов якого Сторона 1 на підставі розпорядження голови облдержадміністрації від 30.09.2010 року №497/2010-р «Про надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» лісової ділянки» надає, а Сторона 2 приймає у строкове платне використання у рекреаційних цілях лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), на термін до 2059 року, без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача - Державного підприємства Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Хмельницькоблагроліс. Як зазначає Прокурор, на вказаній земельній ділянці Відповідачем 1 здійснено будівництво об`єкту ІІ категорії складності, що підтверджується деклараціями про початок будівельних робіт від 03.06.2014 р. та про готовність об`єкта до експлуатації від 17.06.2016 р., а саме одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу площею 142,02 кв.м., який розміщено на залізобетонних монолітних на армованій монолітній подушці фундаментах та не є тимчасовою спорудою без дозволу та погоджень органу, уповноваженого державою на розпорядження земельними лісовими ділянками і їх постійного землекористувача Державного підприємства Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Хмельницькоблагроліс. Таким чином, будівництво Відповідачем 1 туристичного кемпінгу на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, є самочинним, а тому відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України воно підлягає знесенню. Крім того, всупереч закону Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Хмельницькій області 03.06.2014 р., 17.06.2015 р. зареєстровані декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, а тому вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню, оскільки у деклараціях зазначено недостовірні дані щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» права власності чи користування земельною ділянкою, права на її забудову. Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Хмельницькій області замість вжиття заходів до належної перевірки повноти даних щодо наявності земельної ділянки, недопущення будівництва, повернення, відмови у реєстрації декларацій всупереч Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів незаконно проведено реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації. За таких підстав, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом та просить Суд визнати незаконною та скасувати реєстрацію декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про готовність об`єкта до експлуатації, яка управлінням Державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстрована 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» знести за власний кошт самочинно збудований об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг площею 142,02 кв.м. на території лісового масиву (квартал 46) на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району та привести лісову ділянку у межах здійсненої забудови у попередній стан.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/12377/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Державне підприємство Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Хмельницькоблагроліс, судове засідання призначено на 20.07.2016 року.

20.07.2016 року в судове засідання з`явився представник прокуратури. Інші представники в судове засідання не з`явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.07.2016 року не виконали.

В судовому засіданні представник прокуратури подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника прокуратури про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п`ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 07.09.2016 року, у зв`язку з неявкою представників в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

25.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

26.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 3 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

26.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшло клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції, яке вмотивоване тим, що Відповідач - 1 знаходиться в м. Хмельницький, у теперішній час перебуває у скрутному матеріальному становищі та відсутні кошти для покриття витрат на судове провадження, пов`язане із забезпеченням участі представника Відповідача 1 у судовому засіданні, а тому просив Суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.07.2016 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Сонячний про участь у справі в режимі відеоконференції задоволено, доручено забезпечення проведення відеоконференції господарському суду Хмельницької області (29005, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1).

Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року відкладено розгляд справи №910/12377/16 на 07.09.2016 року, проте у зв`язку з задоволенням клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Сонячний про участь у справі в режимі відеоконференції й забезпеченням належних умов проведення судового засідання в режимі відеоконференції, Суд вважає за необхідне зазначити вірну дату судового засідання по справі №910/12377/16 в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.07.2016 року виправлено описку в пункті 2 резолютивної частини Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року по справі № 910/12377/16 та вважати вірним: Відкласти розгляд справи на 14.09.16 о 12:00 год. Судове засідання відбудеться в приміщенні господарського суду міста Києва за адресою 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44, зал судових засідань № 16 (корпус Б).

14.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про припинення провадження по справі.

20.07.2016 року в судове засідання з`явились представники прокуратури та відповідача-1. Представники позивача, відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи в судове засідання не з`явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.07.2016 року не виконали.

Суд приймає до розгляду клопотання Відповідача-1 про припинення провадження по справі, а також, Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання Відповідача-3 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку зобов`язати:

1) Прокуратуру надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву та клопотання про припинення провадження Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Сонячний;

2) Відповідача-1:

- надати належні та допустимі докази на підтвердження отримання погодження Хмельницької обласної державної адміністрації та Державного підприємства Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Хмельницькоблагроліс на будівництво одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області;

- надати належні та допустимі докази на підтвердження розроблення у встановленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій здійснено будівництво одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Також, Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Відтак, у зв`язку з неявкою представників позивача, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, необхідністю витребування додаткових доказів по справі та забезпечення проведення засідання в режимі відео конференції, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи за межами строків, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2016 року відкладено розгляд справи на 28.09.2016 року, у зв`язку з неявкою представників позивача, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі. Доручено забезпечення проведення відеоконференції господарському суду Хмельницької області (29005, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1). Особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції Товариство з обмеженою відповідальністю Магазин Сонячний (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 10, Ідентифікаційний код юридичної особи 14154853).

16.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшли письмові пояснення по справі.

28.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 28 вересня 2016 року представники прокуратури підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з направленням лише 27.09.2016 року документів на адресу суду поштою. В судове засідання представники Позивача, Відповідача 2, Відповідача 3 та Третьої особи не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу Суду рекомендованих повідомлень про вручення уповноваженим особам Відповідача 2 та Відповідача 3 ухвали суду від 14.09.2016 року, відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 року у справі № 910/12377/16. Представник Відповідача 3 надав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Відповідача 3, яке Судом розглянуто та задоволено.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Хмельницької обласної державної адміністрації є 29005, Хмельницька обл., місто Хмельницький, МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ, БУДИНОК РАД, місцезнаходженням є Державного підприємства Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс» є 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ СВОБОДИ, будинок 70, кімната 115.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/12377/16 направлялись на вказані адреси Позивача та Третьої особи, зазначені на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач, Відповідач 2, Відповідач 3 та Третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом розглянуто та відхилено усне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про відкладення розгляду справи у зв`язку з направленням лише 27.09.2016 року документів на адресу суду поштою, з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Заявлене усно Відповідачем - 1 клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з направленням лише 27.09.2016 року документів на адресу суду поштою задоволенню не підлягає, оскільки чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Відповідача -1 було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та завчасно направити на адресу суду документи, якими він обґрунтовує свої заперечення на позовну заяву, з урахуванням того, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.

Що стосується клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про припинення провадження у справі № 910/12377/16 в частині позовних вимог прокурора про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про готовність об`єкта до експлуатації, яка управлінням Державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстрована 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800 на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, Суд приходить до висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення суду.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Позивач, Відповідач 2, Відповідач 3 та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача, Відповідача 2, Відповідача 3 та Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28 вересня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №633/2008-р від 24.12.2008 року передано у постійне користування земельні ділянки лісогосподарського призначення Волочиського району, Старокостянтинівського району, Хмельницького району площею 2937 га Державному підприємству Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Хмельницькоблагроліс.

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №497/2010-р від 30.09.2010 року «Про надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» вирішено виділити Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» для довгострокового тимчасового користування у рекреаційних цілях лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача - Державного підприємства Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс».

06.09.2012 року між Хмельницькою обласною державною адміністрацією (Сторона) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» (Сторона 2) було укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, відповідно до умов якого Сторона 1 на підставі розпорядження голови облдержадміністрації від 30.09.2010 року №497/2010-р «Про надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» лісової ділянки» надає, а Сторона 2 приймає у строкове платне використання у рекреаційних цілях лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), на термін до 2059 року, без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача - Державного підприємства Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Хмельницькоблагроліс.

Відповідно до розділу 2 Договору в користування передається лісова ділянка загальною площею 2,7 га.

Згідно з розділом 3 Договору лісова ділянка передається в довгострокове тимчасове користування у рекреаційних цілях.

Сторона 2 зобов`язана, зокрема, використовувати орендовану лісову ділянку відповідно до мети, визначеної у розділі 3 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі. (розділ 8 Договору)

Відділом містобудування, архітектури, житлово комунального господарства та будівництва Хмельницької районної державної адміністрації видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» містобудівні умови і обмеження на будівництво одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Хмельницькій області 28.05.2014 року видано декларацію про початок виконання будівельних робіт Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» за адресою: лісовий масив (квартал 46) Хмельницького району Давидковецької с/р нового будівництва ІІ категорії складності, яка зареєстрована 03.06.2014 року за №ХМ 082141540537.

Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Хмельницькій області 17.06.2015 року видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу на території лісового масиву (квартал 46) Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ІІ категорії складності, загальною площею 142,02 кв.м., з техніко економічними показниками об`єкта: фундамент: залізобетонні монолітні на армованій монолітній подушці, стіни і перегородки дерев`яні, перекриття дерев`яні, покриття метало черепиця по дерев`яній кроквяні системі, огороджувальні конструкції дерев`яний брус, фасади дерев`яний брус з водостійким лаковим перекриттям.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор зазначає, що на вказаній земельній ділянці Відповідачем 1 здійснено будівництво об`єкту ІІ категорії складності, що підтверджується деклараціями про початок будівельних робіт від 03.06.2014 р. та про готовність об`єкта до експлуатації від 17.06.2016 р., а саме одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу площею 142,02 кв.м., який розміщено на залізобетонних монолітних на армованій монолітній подушці фундаментах та не є тимчасовою спорудою без дозволу та погоджень органу, уповноваженого державою на розпорядження земельними лісовими ділянками і їх постійного землекористувача Державного підприємства Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Хмельницькоблагроліс. Таким чином, будівництво Відповідачем 1 туристичного кемпінгу на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, є самочинним, а тому відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України воно підлягає знесенню. Крім того, всупереч закону Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Хмельницькій області 03.06.2014 р., 17.06.2015 р. зареєстровані декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, а тому вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню, оскільки у деклараціях зазначено недостовірні дані щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» права власності чи користування земельною ділянкою, права на її забудову. Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Хмельницькій області замість вжиття заходів до належної перевірки повноти даних щодо наявності земельної ділянки, недопущення будівництва, повернення, відмови у реєстрації декларацій всупереч Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів незаконно проведено реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації. За таких підстав, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом та просить Суд визнати незаконною та скасувати реєстрацію декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про готовність об`єкта до експлуатації, яка управлінням Державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстрована 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» знести за власний кошти самочинно збудований об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг площею 142,02 кв.м. на території лісового масиву (квартал 46) на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району та привести лісову ділянку у межах здійсненої забудови у попередній стан.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконної та скасування реєстрації декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про готовність об`єкта до експлуатації, яка управлінням Державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстрована 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800 підлягає припиненню, а позовні вимоги Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації підлягають задоволенню з наступних підстав.

Що стосується заявлених позовних вимог Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації в частині визнання незаконною та скасування реєстрації декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про готовність об`єкта до експлуатації, яка управлінням Державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстрована 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800, Суд зазначає.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус судів» місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.3 цієї норми місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб`єктним складом.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше: господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; по-друге: спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що передбачає вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (пункт 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини щодо яких виник спір носять господарський характер.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять організаційно-господарські відносини, під якими розуміються відносини, що складаються між суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи референдуму.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов,інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі- загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю".

Відповідно до Указу Президента № 439/2011 від 08.04.2011 "Про Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України", Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. (частина 4 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно з частиною 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, пунктом 17 порядку передбачено, що реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об`єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об`єкта на безоплатній основі.

Відповідно до пункту 18 Порядку замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1, у разі, коли будівельні роботи виконувались на підставі повідомлення про початок їх виконання,- за формою згідно з додатком 7.

Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації (пункт 19 Порядку).

Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію (пункт 20 Порядку).

У разі коли декларацію подано або оформлено з порушенням встановлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації (пункт 21 Порядку).

Згідно зі статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту такого права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про готовність об`єкта до експлуатації, яка управлінням Державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстрована 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги тим, що у деклараціях зазначено недостовірні дані щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» права власності чи користування земельною ділянкою, права на її забудову. Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Хмельницькій області замість вжиття заходів до належної перевірки повноти даних щодо наявності земельної ділянки, недопущення будівництва, повернення, відмови у реєстрації декларацій всупереч Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів незаконно проведено реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що фактично Прокурором ставиться під сумнів правомірність дій службових осіб Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у Хмельницькій області при реєстрації декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про готовність об`єкта до експлуатації, а не оспорюється факт готовності об`єкта до експлуатації.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України)

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд зазначає, що до владних повноважень Інспекції архітектурно-будівельного контролю відноситься реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації. У разі вчинення Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області такої дії, зацікавлена особа вправі подати позов за правилами КАС України про визнання неправомірними дій службових осіб та скасування проведеної реєстрації.

Реєстрацію може бути визнано неправомірною лише як дію (з оцінки її правомірності) органу з владними повноваженнями, до яких належить Інспекція архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, і не відповідають встановленим при її реєстрації вимогам, зокрема, Постанові Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011.

При цьому, Судом розглянуті та відхилені посилання прокуратури на постанови Верховного суду України від 03.11.2015 року у справі №21-2054а15 та Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №910/31935/15 щодо підвідомчості спору господарським судам України, з огляду на наступне.

Так, у постанові Верховного суду України від 03.11.2015 року у справі №21-2054а15 встановлено, що у справі, що розглядається, спір стосується не стільки правомірності дій Інспекції щодо видачі Товариству дозвільних документів, скільки правомірності зміни цільового призначення та передачі у довгострокову оренду Товариству спірної земельної ділянки у зв`язку з будівництвом та обслуговуванням об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги в м. Києві, тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, передачі її у довгострокову оренду та видачі дозвільних документів та введення в експлуатацію об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури з видачею правовстановлюючих документів подальше оспорювання правомірності таких дій має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

У постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №910/31935/15 зазначено, що позовні вимоги у справі № 21-2054а15, є тотожними з вимогами, заявленими у справі № 910/31935/15. За таких обставин, враховуючи висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові від 03.11.2015, прийнятій за результатами розгляду справи № 21-2054а15, висновок суду апеляційної інстанції про скасування ухвали місцевого господарського суду у справі № 910/31935/15 про відмову у прийнятті позовної заяви Заступника прокурора міста Києва на підставі п. 1. ч. 1 ст. 62 ГПК України у зв`язку з підвідомчістю даного спору судам адміністративної юрисдикції з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, колегія визнає правомірним.

Суд звертає увагу, що у справі, що розглядається, спір не стосується правомірності зміни цільового призначення та передачі у довгострокову оренду Товариству земельної ділянки у зв`язку з будівництвом та обслуговуванням об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури, тобто цивільного права, а правомірності дій Інспекції щодо видачі Товариству дозвільних документів, а тому він підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що спір за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний», Державної архітектурно будівельної інспекції України та Хмельницької районної державної адміністрації в частині позовних вимог про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про готовність об`єкта до експлуатації, яка управлінням Державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстрована 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800 не підвідомчій господарським судам.

За змістом п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження по справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» та припинення провадження у справі в частині позовних вимог Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про готовність об`єкта до експлуатації, яка управлінням Державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстрована 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800 на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Що стосується заявлених позовних вимог Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» знести за власний кошт самочинно збудований об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг площею 142,02 кв.м. на території лісового масиву (квартал 46) на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району та привести лісову ділянку у межах здійсненої забудови у попередній стан, Суд зазначає.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положенням статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки-це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи права постійного користування земельною ділянкою, та його державною реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Внаслідок укладення Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.09.2012 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.09.2012 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв лісову ділянку площею 2,7 га, розташовану за межами населеного пункту на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, що підтверджується Актом приймання передачі, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 18 Земельного кодексу України категорії земель мають особливий правовий режим.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 50 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. (ст. 51 Земельного кодексу України)

Частиною 3 статті 52 Земельного кодексу України передбачено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Статтею 16 Лісового кодексу визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. (стаття 17 Лісового кодексу України)

Відповідно до статті 18 Лісового кодексу України об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Суб`єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, Суд зазначає, що Державне підприємство «Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс» є постійним лісокористувачем на підставі Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №633/2008-р від 24.12.2008 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» є тимчасовим лісокористувачем на умовах довгострокового користування - Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.09.2012 року. За таких обставин, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» поширюються права і обов`язки, закріплені в статті 20 Лісового кодексу України.

Так, статтею 20 Лісового кодексу України передбачено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право:

1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору;

2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;

3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Таким чином, на лісову ділянку, відведену у довгострокове тимчасове користування, встановлено обмеження (обтяження) не зводити тимчасові будівлі і споруди без погодження з власником лісу - Хмельницькою обласною державною адміністрацією та постійним лісокористувачем - Державним підприємством «Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), було зведено одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг, ІІ категорії складності, загальною площею 142,02 кв.м., в результаті чого Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Хмельницькій області 17.06.2015 року було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 року зобов`язано Відповідача 1 надати належні та допустимі докази на підтвердження отримання погодження Хмельницької обласної державної адміністрації та Державного підприємства Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Хмельницькоблагроліс на будівництво одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з`ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. (п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року)

Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Проте, Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» погодження від власника лісу - Хмельницької обласної державної адміністрації та постійного лісокористувача - Державного підприємства «Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс» на будівництво одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу, загальною площею 142,02 кв.м., на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46). Крім того, матеріали справи також не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості подання доказів, витребуваних Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 року.

В той же час, Судом встановлено, що листом №12-08 від 20.08.2015 року Державне підприємство «Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс» та листом №05/2-3020 від 29.07.2015 року Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації повідомили, що дозволів, погоджень Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» щодо розміщення або будівництва об`єкта нерухомості (туристичного кемпінгу) у лісовому масиві, який знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46) не надавали. Крім того, листом №02-1006 від 27.07.2015 року Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України повідомило, що дозволів, погоджень управління та ДП ХОСЛАП «Хмельницькоблагроліс» щодо будівництва туристичного кемпінгу не надавали.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що в порушення вимог Лісового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), було зведено одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг, загальною площею 142,02 кв.м., без отримання погодження з власником лісу - Хмельницькою обласною державною адміністрацією та постійним лісокористувачем - Державним підприємством «Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс».

Крім того, доказів наявності розробленого у встановленого порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» збудувало об`єкт нерухомості, останнє Суду також не подало. Більше того, в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» зазначив, що такі документи не були отримані останнім.

Суд зазначає, що статтею 20 Лісового кодексу України передбачено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; при цьому до території в розумінні статей 1 та 13 наведеного Закону належать, зокрема, вулиці, проїзди, шляхи, пішохідні доріжки, інші території загального користування.

За частинами 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно з вимогами статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення; розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів"; розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011 року "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" встановлено відповідний Порядок, згідно з пунктами 1.3., 1.4. якого тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічними регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту, та повинна мати по зовнішньому контуру площу до 30 м. кв. Відповідно до пунктів 2.1, 2.6, 2.20, 2.21, 2.30, 2.31 вказаного Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, що включає, зокрема, схему розміщення, схему благоустрою, ескізи фасадів, технічні умови щодо інженерного забезпечення; відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Як вбачається з Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Хмельницькій області 17.06.2015 року, у п.12 зазначено техніко економічні показники об`єкта, за якими: фундамент: залізобетонні монолітні на армованій монолітній подушці, стіни і перегородки дерев`яні, перекриття дерев`яні, покриття метало черепиця по дерев`яній кроквяні системі, огороджувальні конструкції дерев`яний брус, фасади дерев`яний брус з водостійким лаковим перекриттям.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що побудований Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг, загальною площею 142,02 кв.м. на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), не є тимчасовою спорудою в розумінні вимог чинного законодавства України, оскільки улаштований на фундаменті армованій монолітній подушці.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши обставини справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» своєю діяльністю по будівництву об`єкту нерухомості на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46) порушує правовий порядок використання лісів на землях комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що в даному випадку об`єкт нерухомого майна - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг, загальною площею 142,02 кв.м. на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), який був зведений Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний», підпадає під поняття самочинного будівництва, оскільки не було отримано погодження від власника лісу та постійного лісокористувача. Крім того, на вказаній земельній ділянці встановлено обмеження на будівництво лише тимчасових будівель і споруд, необхідних для ведення господарської діяльності, проте в даному випадку збудований об`єкт не є тимчасовою будівлею, а також відсутні докази наявності розробленого у встановленого порядку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, що є порушенням правового порядку використання лісової земельної ділянки.

Згідно приписам частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. (частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України)

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача - 1 щодо недоведення прокурором порушення прав інших осіб для можливості застосування частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

У пункті 2 статті 121 Конституції України зазначено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно із статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів і їх заступників, які звертаються до господарського суду на користь держави. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність його захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб (ч. 1 ст. 29 ГПК України).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування; пунктом 5 статті 16 зазначеного Закону встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 26, 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів в частині благоустрою, також згідно із частиною 1 статті 73 цього Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства України, а також повноваження прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави й визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором правомірно подано вказаний позов в інтересах Хмельницької обласної державної адміністрації. Крім того, зазначені неправомірні дії Відповідачів істотно порушили право держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації як власника спірної лісової земельної ділянки та Державного підприємства Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс», як постійного лісокористувача, на здійснення права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до визначеного Лісовим кодексом України правового режиму, а тому заперечення Відповідача 1 в цій частині не приймаються Судом до уваги.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» знести за власний кошт самочинно збудований об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг площею 142,02 кв.м. на території лісового масиву (квартал 46) на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району та привести лісову ділянку у межах здійсненої забудови у попередній стан є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов`язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред`являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України.

Отже, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача 1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 910/12377/16 за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації в частині позовних вимог про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» про готовність об`єкта до експлуатації, яка управлінням Державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстрована 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800 на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позовні вимоги Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації - задовольнити.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 10 Ідентифікаційний код юридичної особи 14154853) знести за власний кошт самочинно збудований об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг площею 142,02 кв.м. на території лісового масиву (квартал 46) Давидковецької сільської ради Хмельницького району та привести лісову ділянку у межах здійсненої забудови у попередній стан.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 10 Ідентифікаційний код юридичної особи 14154853) на користь прокуратури Хмельницької області (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ПРОВУЛОК ВІЙСЬКОМАТСЬКИЙ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 02911102) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.. 00 коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 жовтня 2016 року.

СуддяО.В. Чинчин


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	28.09.2016
Оприлюднено	29.09.2022
Номер документу	61846671
Судочинство	Господарське

Судовий реєстр по справі —910/12377/16

Постанова від 08.08.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 17.07.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 04.06.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 04.06.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 22.05.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Постанова від 22.03.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Ухвала від 05.03.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Постанова від 12.10.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 28.09.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 29.09.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 28.09.2016 по справі 910/12377/16ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/12377/16

Рішення
від 28.09.2016 по справі 910/12377/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА