Рішення

від 30.09.2016 по справі 915/782/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2016 року Справа № 915/782/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 дов. № 10/06-01 від 10.06.2016

за участю представника відповідача - ОСОБА_2 дов. № б/н від 03.08.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Сокар УкраїнаВ» , 04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, оф. 3; поштова адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-А,

До відповідача: Приватного підприємства В«Будівельна фірма В«Автошляхбуд - СААВ» , 54025, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 34

про: стягнення 8 591 281,31 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Сокар УкраїнаВ» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства В«Будівельна фірма В«Автошляхбуд - СААВ» заборгованості в розмірі 8 591 281,31 грн. з якої: 4 349 999,83 грн. - основної заборгованості за Договором поставки № 02-10/БД від 19.07.2010; 372 745,07 грн. - 3% річних, 3 868 536,41 грн. - інфляційних.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву та додаткових пояснення на позов проти позовних вимог заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити з наступних підстав: - видаткові накладні не є належним та допустимим доказом на підтвердження отримання відповідачем товару, оскільки у графі «отримав» стоїть лише підпис та не розшифровано ПІБ підписанта; - акт звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2010 - 14.11.2012 підписаний з боку відповідача головним бухгалтером, а не уповноваженим органом та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції; - позивач протягом 2,5 років не вчиняв будь - яких дій щодо стягнення існуючої заборгованості по Договору; - позивач невірно визначив суму основного боргу і відповідно суму штрафних санкцій; - лист ПП «Будівельна компанія «Автошляхбуд-САА» від 13.02.2014р. №13/02 на який посилається позивач як на підставу переривання строку позовної давності не може бути прийнятий як доказ переривання строку позовної давності. Зазначає, що відповідач зі свого боку підтвердити чи спростувати наявність заявленого в позовній заяві боргу не має можливості, оскільки на даний час в підприємстві змінилися засновники та керівництво, а також були втрачені первинні та інші документи підприємства, що підтверджується актом від 02.09.2012.

Відповідач 12.09.2016 надав заяву про застосування строків позовної давності.

30.09.2016 відповідач надав клопотання в якому просить суд призначити у справі № 915/782/16 судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступні питання: Чи виконано підпис у всіх видаткових накладних, що є в матеріалах справи колишнім керівником підприємства - ОСОБА_3, чи іншою особою? Чи виконано підпис ОСОБА_3 у всіх видаткових накладних, що є в матеріалах справи під впливом збиваючих факторі (природних, штучних)? Особою якої статі виконані підписи на всіх видаткових накладних, що є в матеріалах справи ? які видаткові накладні ,що є в матеріалах справи не підписані колишнім керівником підприємства - ОСОБА_3, а підписані іншою особою?

Представник позивача проти клопотання відповідача про призначення експертизи заперечує, вважає його безпідставним.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 В«Про деякі питання практики призначення судової експертизиВ» , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи, що відповідач був обізнаний про розгляд справи № 915/782/16 в термін з 27.07.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 103), при цьому в останній день строку вирішення спору з урахування продовження строку розгляду спору (ухвала Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2016) звернувся до суду з клопотання про призначення судової експертизи. Подання клопотання в останній день строку вирішення спору, спрямоване на штучне затягування судового процесу, що суперечить зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

В судовому засіданні представник відповідача вказав на неможливість відібрання у гр. ОСОБА_3 експериментальних зразків підпису.

Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений можливості призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 28.09.2016 оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне:

19.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Сокар УкраїнаВ» (далі - постачальник) та Приватним підприємством В«Будівельна фірма В«Автошляхбуд - СААВ» (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 02-2010/БД (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах визначених цим Договором товар, а саме: бітум нафтовий дорожній БНД 90/130 та/або БНД 60/90 (п. 1.1, п. 1.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, партія товару вважається узгодженою при підписанні сторонами специфікації. У специфікації обов'язково відображається: кількість товару, одиниця виміру товару, ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару з урахування НДС та інші умови.

Відповідно до п.2.4.1. Договору поставка товару автомобільним транспортом проводиться протягом 5 робочих днів з моменту підписання Специфікації. Поставка товару автомобільним транспортом покупця проводиться протягом 5 робочих днів з моменту підписання Специфікації.(п. 2.5.1 Договору).

Згідно п. 2.7 Договору, у разі відвантаження товару понад обсягу, зазначеного у специфікації, покупець зобов'язаний оплатити цю частину у порядку, передбаченому даним Договором, а при відсутності попередньої оплати за товар - на протязі трьох робочих днів з моменту відвантаження товару.

У пунктів 3.1 Договору визначено, що загальну вартість цього Договору складає сума всіх специфікацій до даного Договору. Умови оплати - 100% передоплати - на протязі одного робочого дня з моменту виставлення рахунку постачальником, якщо інше не зазначено у специфікації до Договору (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору, підставою для здійснення передоплати за товар є виставлений постачальником рахунок.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що за згодою сторін, погодженою у Специфікації до Договору, поставка товару може здійснюватись на умовах відстрочки платежу.

Згідно п. 3 Специфікацій: №1 від 19.07.2010 , №2 від 13.08.2010, №3 від 17.09.2010, № 4 від 01.10.2010, №5 від 10.10.2010, №6 від 01.11.2010, №9 від 25.03.2011, покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту вивантаження товару на базі покупця.

Згідно п. 3 Специфікації № 7 від 16.03.2011, покупець зобов'язаний оплатити Товар протягом 45 календарних днів з моменту вивантаження товару на базі покупця. Пунктом 4 даної Специфікації визначено, що покупець зобов'язаний оплати транспортні послуги по доставці товару.

Згідно п. 3 Специфікації № 8 від 21.03.2011, покупець зобов'язаний оплатити Товар протягом 35 календарних днів з моменту вивантаження товару на базі покупця. Пунктом 4 даної Специфікації визначено, що покупець зобов'язаний оплати транспортні послуги по доставці товару.

Відповідно до п. 3.7 Договору, взаєморозрахунки сторін за результатами Актів звірки взаємних розрахунків здійснюються сторонами на протязі 3 робочих днів.

Згідно п. 8.1 Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами були підписані Додаткова угода № 1 від 01.01.2011 до Договору, згідно якої сторони домовились продовжити термін дії Договору № 02-2010/БД від 19.07.2010 до 31.12.2011 та Додаткова угода № 2 від 16.12.2011 до Договору, згідно якої сторони домовились продовжити термін дії Договору № 02-2010/БД від 19.07.2010 до 31.12.2012.

На виконання умов Договору, згідно специфікацій та понад обсяг, зазначений у специфікаціях (п.2.7 Договору) позивач в період з 21.07.2010 по 17.12.2011 здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 57 534 773,24 грн., що підтверджується видатковими накладними, актом приймання - передачі (т. 2 а.с. 5 - 255, т. 1 а.с. 31 - 51).

Вказаний товар був належним чином та без будь-яких зауважень отриманий відповідачем, про що свідчить його підпис на видаткових накладних.

Між позивачем та відповідачем був підписаний акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.07.2010 по 14.11.2012 за Договором поставки № 02-2010/БД від 19.07.2010, яким підтверджено, що позивач в період з 21.07.2010 по 17.12.2011 здійснив поставку товару на суму 57 534 773,24 грн., а відповідач оплатив товар на суму 51 584 773,41 грн., та заборгованість за Договором № 02-2010/БД від 19.07.2010 станом на 14.11.2012 з урахуванням часткових проплат становить 5 949 999, 83 грн.

Вказаний акт звірки з боку позивача підписаний заступником головного бухгалтера, а з боку відповідача підписаний головним бухгалтером підприємства, без зауважень та заперечень, та скріплений печатками підприємства. Оригінал акту звірки оглянутий судом в судовому засіданні. Факт підписання акту повноважними особами не заперечено сторонами. Враховуючи викладене судом відхиляються доводи відповідача, про підписання його не уповноваженим органом .

Договором передбачений різний порядок оплати: передплата (п. 3.3 Договору); - відстрочка платежу (п. 3.5 Договору); - сплата протягом 3-х робочих днів за результатами Акта звірки розрахунків (п. 3.7 Договору), що підтверджено представниками сторін в судових засіданнях.

Після здійснення звірки розрахунків узгоджений обсяг боргових зобов'язань в розмірі 5 949 999, 83 грн. був частково сплачений відповідачем в розмірі 1 600 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 66 від 28.12.2012 на суму 100 000,00 грн. та платіжним дорученням № 298 від 08.08.2013 на суму 1 500 000,00 грн.

Згідно розрахунку позовних вимог заборгованість відповідача за Договором поставки № 02-2010/БД становить 4 349 999,83 грн.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли з приводу виконання Договору поставки, які регулюються главою 54 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а також умовами самого Договору.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем продукції від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказану продукцію відповідно до змісту товаросупровідних документів на неї.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи положення п. 3.7 Договору, останнім днем розрахунку за отриманий по Договору № 02-2010/БД товар є 19.11.2012 (14.11.2012 + 3 робочі дні (з урахуванням вихідних)).

Таким чином з урахуванням, п. 3.7 Договору відповідач повинен був здійснити оплату за отриманий товар не пізніше ніж 19.11.2012. У визначений строк відповідач за поставлений товар не розрахувався, що і зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, інфляційних та 3% річних.

Відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності.

Позивач вважає, що строк позовної давності переривався, зокрема:

- сплатою відповідачем частини суми основного боргу у розмірі 100 000грн. від 28.12.2012р. (платіжне доручення №66 від 28.12.2012р.);

- сплатою відповідачем частини суми основного боргу у розмірі 1 500 000, 00грн. від 08.08.2013р. (платіжне доручення №298 від 08.08.2013р.);

- визнанням відповідачем суми боргу у розмірі 4 350 000,00грн. згідно листа ПП «Будівельна компанія «Автошляхбуд-САА» від 13.02.2014р. №13/02).

Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності не приймається судом з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу приписів статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За приписами частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України).

Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Положеннями статті 264 ЦК України визначено випадки переривання строків позовної давності, відповідно до якої, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. У разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що лист ПП «Будівельна компанія «Автошляхбуд-САА» від 13.02.2014р. №13/02 (т. 1 а.с. 52) на який посилається позивач як на підставу переривання строку позовної давності не може бути прийнятий як доказ переривання строку позовної давності, оскільки: - не містить реквізитів Договору; - вказівок на накладні; - акти звірки розрахунків; - містить іншу суму заборгованості ніж в позові, а саме 4 350 000,00 грн. Оригінал вказаного листа позивачем до суду наданий не був.

Разом з тим, позивач як на підставу переривання строку позовної давності посилається на часткову сплату відповідачем основного боргу згідно платіжного доручення № 66 від 28.12.2012 та платіжного доручення № 298 від 08.08.2013. В призначенні платежу платіжного доручення №298 зазначено «погашення кредиторської заборгованості згідно акту звірки станом на 31.07.2013». Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2013 (т. 3 а.с. 18-24) не містить підпису відповідача. Разом з тим, вказаний акт звірки взаємних розрахунків містить посилання на Договір № 02-2010/БД від 19.07.2010, видаткові накладні за період з 21.07.2010 по 17.12.2011, платіжні доручення щодо здійснення проплат (тіж які зазначені в підписаному акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2010 по 14.11.2012) та платіжне доручення № 66 від 28.12.2012, в акті визначена сума заборгованості 5 849 999,89 грн. Позивач, в письмових поясненнях від 21.09.2016 зазначає, що вказаний акт був направлений на адресу відповідача для підписання, відповідач не повернув підписаний екземпляр акту звірки взаємних розрахунків, при цьому вчинив дії на підтвердження заборгованості за Договором № 02-2010/БД від 19.07.2010 згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2013 шляхом здійснення платежу у розмірі 1 500 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 298 (т. 2 а.с. 2-3).

Факт здійснення часткової сплати в розмірі 1 500 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 298 від 08.08.2013 відповідачем не спростовано.

Згідно письмових пояснень наданих до суду 22.09.2016 за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ В«Торговий дім В«Сокар УкраїнаВ» у період з 19.07.2010 по 2014 рік і станом на 14.09.2016 інших господарських взаємовідносин крім Договору поставки № 02-2010/БД від 19.07.2010 між ТОВ В«Торговий дім В«Сокар УкраїнаВ» та ПП «Будівельна фірма В«Автошляхбуд - САА» не існувало, та жодних інших Договорів між сторонами не укладалось, що не спростовано відповідачем (т.2 а.с. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 28.12.2012 та 08.08.2013, тобто в межах строку давності (20.11.2012 + 3 роки), здійснена часткова сплата боргу за Договором № 02-2010/БД від 19.07.2010 в сумі 1 600 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем позовних вимог станом на день звернення до суду (вхід. від 14.07.2016) з позовом не пропущено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 349 999,83 грн. за Договором поставки № 02-10/БД від 19.07.2010 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Договору та Закону і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого до суду розрахунку (т. 2 а.с. 11) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 3 868 536,41 грн. за період з серпня 2013 року по травень 2016 року та 3% річних за період з 08.08.2013 по 15.06.2016 в розмірі 372 745,07 грн., розмір яких є обґрунтованим відповідно до вимог Закону.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3 868 536,41 грн. та 3% річних в розмірі 372 745,07 грн. за період з 08.08.2013 по 15.06.2016 заявлені в межах строку позовної давності та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Будь - яких доказів, щодо повної оплати товару поставленого по Договору № 02-2010/БД відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства В«Будівельна фірма В«Автошляхбуд - СААВ» , (54025, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 34, відомості про розрахункові рахунки відсутні ,код ЄДРПОУ 24057950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Сокар УкраїнаВ» (04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, оф. 3; поштова адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-А, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 37037544) 4 349 999,83 грн. - основної заборгованості, 3% річних в розмірі 372 745,07 грн., 3 868 536,41 грн. - інфляційних та 128 869,22 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.10.2016

Суддя Н.О. Семенчук