Постанова

від 03.10.2016 по справі 904/3631/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016 року Справа № 904/3631/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач)

суддів : Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Левченкова О.А. представник, довіреність №2200 від 28.12.15;

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016р . у справі № 904/3631/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Київ

в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного

товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Дніпро

до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській

області, м. Дніпро

про стягнення 206 107,82 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016р. (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволений повністю. Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» борг - 145 904,43 грн, 3% річних - 6 781,96 грн, втрати від інфляції - 53 421,43 грн, судовий збір - 3 091,62 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити в частині стягнення суми основного боргу до 141 687,87 грн, зменшити розмір втрат від інфляції та встановити розстрочку виконання рішення суду наступним чином: в перший місяць, не пізніше 10 числа наступного місяця в якому буде видано судовий наказ, - 22 996,98 грн, кожного наступного місяця - не більше 15% від суми задоволених позовних вимог до повної сплати. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що факт отримання Відповідачем рахунків на оплату не доведений, з наданих реєстрів доставки не вбачається, який саме документ доставлено за вказаною адресою, одержання рахунків Відповідач заперечує. Скаржником також висловлено непогодження із розрахунком суми заборгованості, бо загальна сума, сплачена Відповідачем Позивачу за рахунками за період з травня 2013 року по березень 2016 року становить 92 504,07 грн, отже сума боргу буде складати 141 687,87 грн. Вказав на помилку у розрахунках 3% річних та інфляції. Зауважив, що суд мав право задовольняти збільшений індекс інфляції тільки в межах суми, заявленої в претензії від 16.10.2014р., бо інших претензій до позовної заяви Позивачем не додано. В обґрунтування клопотання про розстрочку виконання рішення суду посилався на перебування в стадії ліквідації та обмеження фінансування із державного бюджету.

В судове засідання 03.10.2016р. Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення № 4900045323043).

Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що в усіх наданих реєстрах доставки зазначені скорочені назви доставлених документів, а згідно п. 3.1.8., 4.5. договору строк оплати рахунків - не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим. Таким чином, неотримання рахунка не звільняє Відповідача від зобов`язань щодо оплати послуг. Зауважив, що сума 4 216,79 грн зарахована в рахунок погашення пені, що відображено в рахунках за травень, серпень, жовтень 2014 року та не оскаржено Відповідачем. Тому, твердження Відповідача щодо незаконності зарахування суми 4 216,79 грн в рахунок пені є безпідставним, як і позиція щодо помилкового розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Зазначив, що пред`явлення претензії на суму основного боргу для збільшення суми позовних вимог при розрахунках 3% річних та інфляційних витрат не є обов`язковим. Звернув увагу на відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду з огляду на те, що договірні відносини не регулюються Бюджетним кодексом, а Позивач не є суб`єктом бюджетних правовідносин. Договір є оплатним, а відсутність необхідних коштів у Відповідача не звільняє його від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом при розгляді справи встановлено, що 01.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» як оператором (надалі - Позивач) та Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області як бізнес - абонентом (надалі - Відповідач) був укладений договір про надання послуг бізнес-мережі №90881 (надалі - Договір) строком дії з моменту його підписання до 31.12.2012р. та з умовою пролонгації на кожний наступний рік в разі відсутності заяв сторін про небажання продовжувати відносини за два тижні до закінчення строку дії договору (п.8.1., 8.2. Договору). До Договору були укладені додаткові угоди №№ 1,2, 3,4, 5, 6,7, І/1, 8, 9, 10,11, 11/2, 12,13, а також додатки до них, якими визначені послуги, що надаються за кожним об`єктом, розрахунок їх вартості, продовження строку дії договору, тощо.

Відповідно до п. 1 Договору (з урахуванням додаткових угод) Позивач зобов`язався надати Відповідачу на території України послуги телефонного зв`язку та не комутованого доступу до мережі Інтернет та додаткові послуги, визначені у замовленні, а Відповідач - отримувати зазначені послуги та сплачувати їх вартість відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 4.10 Договору, визначено, що тарифи на послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання, встановлюються та застосовуються відповідно до чинного законодавства України. Тарифи на інші послуги встановлені позивачем самостійно, що діяли на момент надання Послуг. Додатково нараховується податок на додану вартість згідно з нормами чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.11. Договору вартість послуг зазначається у відповідних додаткових угодах до цього Договору. Згідно з п. 4.13. Договору рахунки за надані послуги Позивач надсилає відповідачу на адресу: 49101, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 28-а.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з травня 2013 року по березень 2016 року включно Позивач надав Відповідачу телекомунікаційні послуги на суму 234191,71 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-актами за телекомунікаційні послуги (а.с. 37-106).

Згідно умов п.4.4 Договору, не пізніше 10 числа, що настає за розрахунковим, Позивач виставляє Відповідачу рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, в межах якого надавалися послуги.

У пункті 4.5 Договору визначено, у разі кредитної системи оплати Відповідач повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.

Як зазначає Позивач, внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором виникла заборгованість за надані послуги в сумі 145 904,43 грн, що і стало підставою для звернення із позовом. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.07.2016р. Позивач просив стягнути з Відповідача борг - 145 904,43 грн, інфляційні втрати за період з липня 2013 року по травень 2016 року - 53 421,43 грн, 3% річних за період прострочення з 01.07.2013р. по 30.06.2016р. - 6 781,96 грн.

За своїм характером спірні відносини є відносинами надання послуг, що регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, а також положення п. 4.5. Договору, відповідно до якого строк здійснення оплати за послуги, надані у кожному місяці, є визначеним останнім числом місяця, що настає за розрахунковим, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк оплати за спірними актами є таким, що настав відповідно в останній день місяця, наступного за місяцем надання послуг. Факт отримання рахунка на оплату в даному випадку не впливає на момент виникнення зобов`язання оплатити надані послуги та вручення рахунків представнику відповідача підтверджено належними доказами - реєстрами з підписами про отримання.

Відповідач сплатив за отримані в зазначеному періоді послуги в сумі 92504,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №784, 785, 781, 780, 783, 782 від 10.10.2014р., №727 від 21.10.2014р., №483 від 30.07.2014р. та №358 від 15.05.2014р.

Із вказаної суми в рахунок оплати послуг позивачем було зараховано 88 287,28 грн, та в рахунок сплати пені - 4 216,79 грн. Сума пені була нарахована відповідачу відповідно до умов договору та вказана в рахунках за квітень 2014 року - 1994,24 грн (а.с. 59), за липень 2014 року - 1230,93 грн (а.с. 65), за вересень 2014 року - 991,62 грн (а.с. 69), за які були здійснені спірні оплати.

Нарахування пені передбачено умовами п. 5.2. Договору, відповідно до якого у разі затримки оплати за надані послуги Відповідачу нараховується пеня з 1 числа місяця, наступного за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати. При неповній оплаті боргу Відповідачем у першу чергу погашається сума пені.

Пунктом 4.9. договору також визначено, що отримана від бізнес-абонента сума платежу зараховується оператором у такій послідовності: пеня, борги попередніх періодів, поточні нарахування абонентної плати за користування телефоном, т.д.

Таким чином, кошти у сумі 4 216,79 грн були правомірно зараховані Позивачем в рахунок погашення пені. Сума заборгованості по Договору становить 145 904,43 грн, є доведеною поданими доказами та вірно стягнута з Відповідача судом першої інстанції.

Заперечення апелянта, що борг становить 141 687,87 грн спростовуються вище встановленими фактами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку 3% річних та інфляції апеляційним судом враховано, що платіж Відповідача від 22.05.2014р. у сумі 13 401,25 грн був зарахований позивачем в рахунок погашення пені - 1994,24 грн, 11 407,01 грн - в рахунок погашення боргу, платіж від 07.08.2014р. у сумі 4 180,12 грн - як 1230,93 грн пені та 2 949,19 грн боргу, платіж від 22.10.2014р. у сумі 74 922,70 грн - як 991,62 грн пені та 73 931,08 грн - в погашення боргу.

Таким чином, 3% річних за загальний період прострочення платежів з 01.07.2013р. по 30.06.2016р. становлять 6 781,96 грн, інфляційні втрати з врахуванням індексів інфляції з липня 2013р. по травень 2016р. - 53 421,43 грн, вірно розраховані Позивачем та правомірно стягнуті судом першої інстанції.

Окрім того, апеляційний суд зауважує, що попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог (п. 1.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

В тексті апеляційної скарги Відповідачем було викладено клопотання про розстрочку виконання рішення суду, обґрунтоване перебуванням в стані ліквідації у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №447 від 30.06.2015р. «Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства», обмеженням фінансування із державного бюджету.

Згідно п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України).

Зважаючи на те, що заборгованість у спорі виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань Відповідачем з 2013 року, Відповідач перебуває в стані ліквідації, а обмеження фінансування з державного бюджету не звільняє від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016р . у справі №904/3631/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016р . у справі № 904/3631/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 06.10.2016р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.А. Сизько