Постанова

від 04.10.2016 по справі 16/17-937-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ                    УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р.Справа № 16/17-937-2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

Секретар судового засідання: Кіртока Л.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22 серпня 2016 року про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні на його правонаступника від 14 липня 2016 року за вх. № 2-3762/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»

по справі № 16/17-937-2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

до відповідачів:

           1. Приватного підприємства «Сенама»

           2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік»

про стягнення 295 478, 14 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

          16 травня 2011 року Господарський суд Одеської області постановив рішення по справі № 16/17-937-2011, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» та присуджено до стягнення у солідарному порядку з ПП «Сенама» та ТОВ «Лік» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 295 478, 14 грн., державного мита в розмірі 2 954, 78 грн. та 236, 00 грн. – витрат на ІТЗ судового процесу.

           31 травня 2011 року на виконання даного судового рішення в порядку ст. 116 ГПК України судом було видано відповідний наказ.

           14 липня 2016 року до Господарського суду Одеської області звернулось ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» із заявою про заміну стягувача – позивача по справі, на його правонаступника – заявника.

          В обґрунтування вказаної заяви, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» посилається на укладений з ПАТ «УкрСиббанк» договору факторингу № 26 на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийняло на умовах, визначених Договором, права вимоги за номером первісного кредитного договору 11236505000, боржником за яким є ПП «Сенама». У зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні, існує необхідність здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника – ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

          Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22 серпня 2016 року по справі № 16/17-937-2011 (суддя Желєзна С.П.) відмовлено у задоволенні заяви.

          Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні через відсутність доказів відкритого виконавчого провадження, яке перебуває на виконання у відповідного органу державної виконавчої служби, а необхідною умовою для заміни сторони у виконавчому провадженні є наявність виконавчого провадження.

          Не погодившись з вказаною ухвалою, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду одеської області від 22 серпня 2016 року по справі № 16/17-937-2011 скасувати та прийняте нове рішення про задоволення заяви.

          На думку апелянта, суд першої інстанції порушив норми матеріального права та неповно з'ясував всі обставин, які мають значення для справи.

          Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

          Представники сторін в судове засідання призначене на 04 жовтня 2016 року не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

          Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.

          Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

          Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

          Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла наступників висновків.

          З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 16 травня 2011 року по справі № 16/17-937-2011 присуджено до стягнення у солідарному порядку з ПП «Сенама» та ТОВ «Лік» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 295 478, 14 грн., державного мита в розмірі 2 954, 78 грн. та 236, 00 грн. – витрат на ІТЗ судового процесу. Рішення набрало законної сили.

           31 травня 2011 року на виконання даного судового рішення в порядку ст. 116 ГПК України судом було видано відповідний наказ.

           21 вересня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (Фактор) було укладено договір факторингу № 26, відповідно до п. 2.1 якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених договором.

          Положеннями ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

          За приписами п. 2.2 Договору факторингу № 26 права вимоги, які Клієнт відступає Фактору за договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржника перед Клієнтом, без права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день підписання договору.

          Пунктом 4.1 Договору факторингу № 26 встановлено, що право власності на право вимоги, які відступаються за цим договором, вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору в день підписання акту приймання-передачі права вимоги (додаток №1.2), за умови виконання Фактором зобов'язань, передбачених у п. 3.1.1 цього договору. Право вимагати від боржників виконання всіх зобов'язань в межах відступлених прав вимог у Фактора настає після виконання Фактором зобов'язань, передбачених у п. 3.1.1 цього договору. Акт приймання передачі права вимоги, підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, у формі викладеній у додатку 1.2 до цього договору, є доказом передачі права вимоги.

          Договір факторингу № 26 набуває чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за договором (п. 12.3 Договору).

           22 вересня 2015 року сторони договору факторингу № 26 підписали акт приймання-передачі права вимоги, відповідно до п. 2 якого Клієнт передає (відступає) права вимоги за кредитами фактору (за переліком, наведеним у додатку 1.1 до договору), а Фактор цим приймає права вимоги за кредитами.

          В реєстрі боржників (додаток до договору факторингу № 26) зазначено, що Клієнт передав, а Фактор прийняв на умовах, визначених договором, права вимоги за номером первісного кредитного договору 11236505000, боржником за яким є приватне підприємство «Сенама».

          Оцінивши на підставі наявних матеріалів справи доводи заявника щодо здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення такої заміни, з огляду на те, що необхідною умовою для заміни сторони у виконавчому провадженні є наявність виконавчого провадження.

          Колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком місцевого суду не погоджується з огляду на наступне.

          З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду стягнуто з відповідачів на користь позивача грошову суму 295 478, 14 грн., а за договором факторингу на користь фактора стягувачем відступлено суму 285 310, 28 грн. Тобто, рішення суду виконано не у повному обсязі.

          Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

          У розумінні ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу, яка спрямована на примусове виконання судових рішень, тому заміна сторони на цій стадії відбувається як на підставі та в порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України, так і згідно з приписами Закону України «Про виконавче провадження».

          За приписами ч. ч. 1 та 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

          У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (ч. 1 ст. 25 ГПК України).

          Пунктом 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у тому числі у зв'язку із заміною кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

          Отже наведені процесуальні норми надають право заінтересованій особі звернутися з відповідною заявою до господарського суду, який на будь-якій стадії судового процесу може здійснити процесуальне правонаступництво, зокрема, зумовлене заміною кредитора у зобов'язанні.

          Пунктом 1 частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

          За приписами ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.11.2013 у справі № 6-122цс13, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

          Таким чином, з урахуванням вищевказаного судова колегія дійшла висновку, що на теперішній час ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» є новим кредитором ПП «Сенама», а тому наявні підстави для процесуальної заміни позивача у даній справі на вказану особу, у зв'язку з чим апелянт набуває статусу стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 16/17-937-2011 від 31.05.2015р.

          Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що відсутні правові підстави для заміни стягувача з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні без наявності доказів виконавчого провадження, не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя на стадії виконання судового рішення, якщо рішення суду не виконано, а заявник не є стороною виконавчого провадження. Крім того, без заміни кредитора у зобов'язанні апелянт взагалі позбавлений можливості надавати докази наявності виконавчого провадження, тому неприпустимим є вимагання судом першої інстанції від суб'єкта звернення з заявою про правонаступництво подання доказів про наявність виконавчого провадження.

          Більш того, на законодавчому рівні не передбачено вимагання від заявника - правонаступника подання доказів про наявність виконавчого провадження.

          За таких обставин, ухвала господарського суду від 22 серпня 2016 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню, а при прийнятті нового рішення заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони її правонаступником слід задовольнити.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частках, внаслідок чого з Приватного підприємства «Сенама» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» стягується в рівних частках судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 378 грн., тобто з кожного стягується по 689 грн.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 2, 104 п. 4, 105, 106 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - задовольнити.

          Ухвалу Господарського суду Одеської області 22 серпня 2016 року по справі № 16/17-937-2011– скасувати.

          Прийняти нове рішення:

          «Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчому провадженні на його правонаступника – задовольнити.

          Замінити позивача у справі (стягувача у виконавчих провадженнях) Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) на його процесуального правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, оф. № 32).

          Стягнути з Приватного підприємства «Сенама» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 689 грн. судового збору за апеляційне провадження.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 689 грн. судового збору за апеляційне провадження.

          Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази».

          Постанова відповідно до вимог ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Повний текст постанови підписано 05.10.2016р.

          Головуючий суддя                                                            В.А. Лисенко

          Суддя                                                                                Н.В. Ліпчанська

          Суддя                                                                                А.І. Ярош