Ухвала

від 16.09.2016 по справі 388/971/15-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, Долинської районної державної адміністрації про визнання поновленим договору оренди землі,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстав - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали від 24 вересня, 8 жовтня 2014 року, 10 грудня 2015 року, 8 лютого 2016 року і рішення від 19 листопада 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та постанови Верховного Суду України від 25 лютого, 15 квітня 2015 року, 23 березня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі», поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Разом з тим судами встановлено, що відповідач не мав наміру здавати спірну земельну ділянку в оренду у зв'язку з потребою надання земельних ділянок у власність учасникам антитерористичної операції, про що повідомив орендаря в установленому порядку.

Разом з тим у справах, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня, 8 жовтня 2014 року, 10 грудня 2015 року, 8 лютого 2016 року, наданих заявником для порівняння, суд касаційної інстанцій виходив з того, що переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк, вважається порушеним та підлягає захисту у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Отже, у справах наявні різні фактичні обставини встановлені судами, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки воно скасовано постановою Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року.

Висновки зроблені Верховним Судом України у постановах від 25 лютого, 15 квітня 2015 року, 23 березня 2016 року не суперечать висновкам суду касаційної інстанції у справі про перегляд якої подано заяву.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, Долинської районної державної адміністрації про визнання поновленим договору оренди землі до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук А.Г. Ярема