Ухвала

від 22.12.2016 по справі 388/971/15-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року та рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, Долинської районної державної адміністрації про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року залишено без змін.

У грудні 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року та рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ОСОБА_4 надав ухвалу Вищого господарського суду України від 22 листопада 2016 року та постанову Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року (справа № 6-2540цс16).

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_4, суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову. При цьому судом установлено, що відповідач як власник земельної ділянки не мав наміру укладати з позивачем договору оренди земельної ділянки на новий строк, про що повідомив орендаря в установленому законодавством порядку.

Вищий господарський суд України постановою від 22 листопада 2016 року скасував постанову апеляційного господарського суду і залишив в силі рішення суду першої інстанції про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки. При цьому суд встановив, що позивач сплачував на користь орендодавця орендну плату, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження порушення умов договору з боку відповідача як орендаря, а також протягом місяця після закінчення строку дії договору заперечення орендодавця щодо його продовження були відсутні.

У судовому рішенні, наданому заявником на підтвердження підстави для перегляду судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

У постанові Верховного Суду України від 27 листопада 2016 року (справа № 6-2540цс16) викладено правовий висновок в якому зазначено, що вчинення орендарем конклюдентних дій, а саме продовження користування носієм переважного права спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, що свідчило б про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, підтверджує наявність підстав визнання договору оренди з новим орендарем недійсним, а договір оренди землі з носієм переважного права поновленим.

Висновок суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не суперечить правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі за результатами якої Верховним Судом України прийнято це рішення, наявні різні фактичні обставини.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, Долинської районної державної адміністрації про визнання поновленим договору оренди землі за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року та рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2015 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк