Ухвала

від 04.10.2016 по справі 810/612/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/612/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Епель О.В.,

при секретарі Кривді В .І .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Дельта Медікел" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Дельта Медікел", звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2015 року №0002992201, №0003012201, №0003022201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Дельта Медікел" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Промо бізнес груп» за липень, листопад, грудень 2014 року.

У висновку Акту перевірки від 25.08.2015 року №275/10-13-22-03/30634637 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: п. 198.2, п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 2 293 430 грн., та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 225319 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1 пп. 138.5.1. п.138.5 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 266 874 грн.

Так, на підставі даного Акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 року №0002992201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 440 145 грн., з яких 2 293 430 грн. за основним платежем, та 1 146 715 грн. штрафних санкцій; №0003012201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 225 319 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 112 659 грн.; №0003022201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 3 400 311 грн., з яких 2 266 874 грн. за основним платежем та 1 133 437 грн. штрафних санкцій.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 року №0002992201, №0003012201, №0003022201 є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП "Промо Бізнес Груп" укладено Договір №17-12/1 від 12.12.2013 року. Згідно умов зазначеного Договору, ПП «Дельта Медікел» (Замовник) доручає і оплачує, а ПП «Промо Бізнес Груп» (Виконавець) бере на себе зобов'язання з надання послуг з проведення заходів відповідно до умов договору щодо стимулювання кінцевих споживачів фізичних осіб на придбання продукції Замовника в аптеках України, а також досліджень кон'юнктури ринку та послуг з мерчандайзингу в містах продажу..

На підтвердження вищезазначених господарських відносин позивачем надано ряд документів, таких як: копія договору, акти приймання виконаних робіт та послуг, податкові накладні, платіжні доручення. Дані документи відповідають вимогам ПК України та чинному законодавству.

Як встановлено судом першої інстанції, придбання позивачем у вказаного контрагента послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю пов'язаною з оптово-роздрібною торгівлею лікарськими засобами, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами. Крім того, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по вказаних господарських відносинах, тому висновки Акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

Також, розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне:

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України, визначено підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Крім того, колегія суддів погоджується з критичним ставленням суду першої інстанції на посилання відповідача, як на доказ, на дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у контексті контрагентів, під час якого було виявлено розбіжності між даними позивача та його контрагента, оскільки, такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про заниження платником суми ПДВ, так як відповідно до п. 5.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи. А отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 року №0002992201, №0003012201, №0003022201 підлягають до скасування.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 39 481 (три) грн. 39 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.В. Епель

Повний текст складено 07.10.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Епель О.В.