Ухвала

від 27.09.2016 по справі 808/4993/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

27.09.2016 № К/800/16684/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Олендера І.Я., Цвіркуна Ю.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2016 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №808/4993/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колона №1» доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «БК «Форум Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Груп Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екстрабілдінг груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Косоль Інвест» провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2016 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колона №1», визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000012212 від 13.01.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 770107,50 грн., в т.ч. 513405,00 грн. за основним платежем та 256702,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Запорізька механізована колона №1» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «БК Форум Інвест», ТОВ «Скай Груп Плюс», ТОВ «Екстрабілдінг груп», ТОВ «Консоль Інвест» за липень-вересень 2014 року, за результатами якої складено акт №1796/08-28-22-12/35842232 від 03.12.2014 про порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 513405 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «БК Форум Інвест» у сумі 246036 грн., ТОВ «Скай Груп Плюс» у сумі 181907 грн., ТОВ «Екстрабілдінг груп» у сумі 79238 грн., ТОВ «Консоль Інвест у сумі 6224 грн.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012212 від 13.01.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 770107,50 грн., в т.ч. 513405,00 грн. за основним платежем та 256702,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим винесення спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «БК Форум Інвест» при виконанні договорів підряду № 0107-1 від 01.07.2014, № 0207-1 від 02.07.2014, № 0107-2 від 01.07.2014, № 2207-1 від 22.07.2014, предметом яких є виконання будівництва, монтажу, налагодження і введення в експлуатацію заходу ПЛ 750 kB ХАЕС - ЧАЕС на ПС 750 кВ Київська (збірка опор), встановлення автоматичного вимикачу в КТП 132, 161, 250 для електропостачання вуличного освітлення в с. Загребелля Чорнухинського району Полтавської області (Мелехівська сільська рада), виконання технічного переоснащення електрообладнання та пристроїв РЗА ВРП - ИОкВ ПС 220/110/35 кВ Сімферопольської ТЕЦ та виконання будівельно-монтажних робіт по дволанцюговій ділянці ПЛ 35 кВ ГПП-7-ПС35/10 кВ Біланівка 1; з ТОВ «Скай Груп Плюс» при виконанні договорів про надання послуг автотранспорту № СП 260514 TP від 26.05.2014, № СП 250614 TP від 25.06.2014, № СП 240614 TP від 24.06.2014, № СП 230614 TP від 23.06.2014, № СП 270614 TP від 27.05.2014, № СП 150514 кр від 15.05.2014, № СП 130514с від 13.05.2014, № СП 230414тр від 23.04.2014, № СП 050514тр від 05.05.2014, № 230514-1 тр від 23.05.2014, предметом яких є надання послуг спеціалізованого автотранспорту та договору поставки нафтопродуктів №050514 від 05.05.2014; з ТОВ «Екстрабілдінг груп» при виконанні договору №26/14 від 26.06.2014, предметом якого є будівництво, реконструкція ВРП 330 кВ ТЕЦ-5 Київенерго із спорудженням КРУЕ 330 кВ за схемою 330-11 полуторна та встановленням АТ-3 потужністю 200 MB А та Встановлення КРУЕ 330 кВ; з ТОВ «Консоль Інвест» при виконанні бездоговірних господарських операцій з надання послуг бульдозера, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: актами здачі-прийняття виконаних робіт та приймання виконаних робіт, актами виконаних робіт (наданих транспортних послуг), актами виконаних робіт, актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, видатковою накладною, банківськими виписами, рахунками-фактурами.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів, суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію вищенаведених договорів, також встановили, що ТОВ «БК Форум Інвест» та ТОВ «Екстрабілдінг груп» мають необхідні для здійснення діяльності як трудові, так загальновиробничі ресурси.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладеного правочину.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.Я.Олендер Ю.І.Цвіркун