Постанова

від 04.10.2016 по справі 910/699/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа№ 910/699/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Павліченко С. І. - представник за довіреністю від 15.08.2016

від третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Мітех»: Радченко А. В. - представник за довіреністю від 12.01.2016

від інших учасників судового процесу: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2016

у справі № 910/699/14 (головуючий суддя Чинчин О.В., судді - Літвінова М.Є., Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Міжнародні інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»

2. Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм»

3. Державної реєстраційної служби України

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. ОСОБА_4

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля-50»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех»

про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та стягнення штрафу в розмірі 12 764 грн. 85 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 72-74 т. 3), заявлено про:

- визнання права власності позивача на трикімнатну квартиру НОМЕР_1 загальною площею 121,8 кв.м, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 99730680000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

- визнання свідоцтва про право власності, серія та номер 5886293, видане 09.07.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, недійсним;

- скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 3769263 від 09.07.2013 ;

- витребування у відповідачів 1, 2 та 4 на користь позивача трикімнатної квартири НОМЕР_1 загальною площею 121,8 кв.м, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 99730680000, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язання відповідачів 1 та передати позивачу копію Акта Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1, секція «Ж» та копію рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акту Державної комісії прийняття закінченого будівництвом житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1, секція «Ж»;

- зобов'язання відповідача 3 провести державну реєстрацію прав власності позивача, видати позивачу свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_1 загальною площею 121,8 кв.м, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 99730680000, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності згідно запису про право власності номер 1568053;

- стягнення з відповідача 1 на користь позивача штрафу за прострочення терміну передачі новозбудованого майна в розмірі 3 % від суми інвестиційного договору, а саме 12 764,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі № 910/699/14 провадження у справі припинене з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Крім того, вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви позивача про скасування заходів до забезпечення позову, накладених ухвалою від 11.02.2014.

Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи в суді подано заяву про відмову від позову та скасування забезпечення позову по справі №910/699/14, яку представником позивача підтримано в судовому засіданні, вказана заява підписана директором позивача ОСОБА_5, відомості про якого містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відмовляючи у задоволенні заяви про про скасування заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції послався на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014, якою вжиті заходи забезпечення позову та накладено арешт на спірне нерухоме майно, такі заходи вжиті до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, в той час як станом на дату розгляду цієї заяви про скасування заходів до забезпечення позову по справі №910/699/14, ухвала суду про припинення провадження у справі №910/699/14 не набрала законної сили відповідно до норм ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 про припинення провадження у справі №910/699/14 скасувати, справу № 910/699/14 направити для розгляду до Господарського суду міста Києва.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що прийняття судом першої інстанції відмови від позову та припинення провадження по справі суперечить приписам чинного законодавства України, оскільки судом першої інстанції не досліджено, що така відмова від позову суперечить приписам ст. 13 ЦК України та ст. 6, 44 ГК України, оскільки не спрямована на реальний захист прав та інтересів позивача, а навпаки, зумовила завдання позивачу збитків, розмір яких становить близько 37 812 296,01 грн. (ринкова вартість майнових прав+витрати по сплаті судового збору), а тому правові підстави для прийняття такої відмови та припинення провадження у справі на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України у суду були відсутні.

Позивач зазначив про те, що у спірному випадку, користуючись своїми повноваженнями як директора позивача, ОСОБА_5 без будь-яких правових підстав відмовився від майнових прав позивача на об'єкти нерухомого майна, ринкова вартість яких на сьогоднішній день становить близько 1,56 мільйонів доларів США, при цьому не отримавши жодного погодження з власниками (учасниками) позивача таких дій.

Також позивач послався на те, що спірна відмова від позову була наслідком змови колишнього керівництва позивача, а саме директора ОСОБА_5 та його заступника ОСОБА_6, останній з яких за рахунок коштів позивача, фактично, набув прав власності на об'єкти нерухомого майна, від прав на які від імені позивача безпосередньо відмовився ОСОБА_5 зловживаючи своїми службовими повноваженнями.

Крім того, апелянт зазначив про те, що на сьогоднішній день позивач завдяки діяльності вказаних вище посадових осіб має великі боргові зобов'язання перед своїми кредиторами, які могли б бути погашені за рахунок незаконно виведених вказаними особами активів позивача (в тому числі прав власності на об'єкти нерухомості, що є предметом даної справи); з моменту усунення ОСОБА_5 від керівництва позивача останнім чиняться перешкоди у нормалізації діяльності позивача, а саме: заднім числом було звільнено всіх працівників позивача, відчужено ряд рухомого майна, належного позивачу; заблоковано будь-який доступ до офісу позивача за допомогою невстановлених осіб; здійснено оскарження до адміністративної комісії Міністерства юстиції України реєстраційних дій, пов'язаних з внесенням змін до відомостей про позивача в ЄДР, зокрема, в частині зміни керівництва.

Ухвалою від 07.09.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді ОСОБА_10., Сітайло Л.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням № 09-52/5294/16 від 03.10.2016, у зв`язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_10., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/699/14.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.10.2016 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" у справі № 910/699/14 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Сітайло Л.Г., Чорногуз М.Г.

Розпорядженням № 09-52/5306/16/16 від 03.10.2016, у зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/699/14.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.10.2016 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" у справі № 910/699/14 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою від 04.10.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» прийнято до свого провадження.

Відповідачі 2, 3, 4 та всі треті особи, окрім ТОВ «Фінансова компанія «Мітех», в судове засідання 04.10.2016 представників не направили, про причини неявки представників суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, та що згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів 2, 3, 4 та всіх третіх осіб, окрім ТОВ «Фінансова компанія «Мітех», за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав повністю, представники відповідача 1 та ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорювану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та ТОВ «Фінансова компанія «Мітех», з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Як слідує з тексту оскаржуваної ухвали, фактично, судом прийнято процесуальні рішення з двох питань, а саме: щодо заяви про припинення провадження у справі та щодо заяви про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Водночас, згідно з п.п 1, 7 ч. 1 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про вжиття запобіжних заходів, відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів, зміну чи скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів та ухвали про припинення провадження у справі.

Отже, позивач має право оскаржувати спірну ухвалу як в частині вирішення заяви про припинення провадження у справі, так і в частині вирішення заяви про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що спірну ухвалу ним оскаржено виключно в частині припинення провадження у справі, жодних заперечень щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви позивача про скасування заходів до забезпечення позову, накладених ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014, апеляційна скарга не містить, в резолютивній частині ухвали позивач просить скасувати саме ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 про припинення провадження у справі.

За таких обставин, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу виключно в межах оскарження позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі № 910/699/14 в частині припинення провадження у справі та зауважує позивачу на тому, що він не позбавлений справа оскаржити вказану ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви позивача про скасування заходів до забезпечення позову, накладених ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 у встановленому чинним ГПК України порядку.

Суд першої інстанції припинив провадження у справі з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно з приписами п. 4 ч. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч. 1 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства (ч. 9 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства відмова від позову є правом позивача, яке ним реалізується шляхом подачі до суду відповідної письмової заяви, в той час як у суду у такому випадку виникають обов'язки перевірити наявність у особи, яка підписала таку заяву відповідного обсягу повноважень, роз'яснити позивачу наслідки відмови від позову та, відповідно, припинення провадження у справі, а також перевірити, чи не суперечить така відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших(окрім позивача) осіб в тому числі і тих, які яка не є учасником даного судового процесу.

Водночас відповідно до приписів ст. 65 ГК України:

- власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (п. 2);

- для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи (п. 23);

- керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (п. 5).

Згідно з положеннями ст. 28 ГПК України:

- справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (ч. 1);

- керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище (ч. 2);

- представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності) (ч. 3).

З матеріалів справи слідує, що подана позивачем заява про відмову від позову та скасування забезпечення позову (а.с. 152-153 т. 2) підписана директором позивача ОСОБА_5, тобто особою, яка мала достатній обсяг повноважень на вчинення таких дій.

Матеріали справи не містять доказів про наявність будь-яких обмежень директора позивача ОСОБА_8 на вчинення від імені позивача таких дій.

Факт перебування ОСОБА_5 станом на дату подачі вказаної заяви на посаді директора позивача жодною з сторін не заперечується та підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 200-202 т. 2).

У вказаній заяві зазначено про те, що наслідки відмови від позовної заяви зрозумілі, а відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

З протоколу судового засідання від 08.06.2016 по справі № 910/699/14 (а.с. 191-192 т. 2) слідує, що у вказаному судовому засіданні був присутній представник позивача - ОСОБА_9, який підтримав заяву про відмову від позову.

Представник позивача ОСОБА_9 діяв на підставі довіреності №05/04 від 05.04.2016 (а.с. 190 т. 2), яка підписана директором позивача ОСОБА_5 та скріплена печаткою позивача.

Отже, заява про відмову від позову підписана уповноваженою особою позивача, а саме його директором ОСОБА_5, а представник ОСОБА_9, який вказану заяву підтримав, належним чином уповноважений на ведення справи в суді та мав достатні права на вчинення відповідних процесуальних дій.

Посилання позивача на зловживання ОСОБА_5 своїм службовим становищем колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказане має бути підтверджене належними та допустимими з точки зору господарського процесу доказами (у даному випадку вироком суду, який набрав законної сили - примітка суду), проте таких доказів суду надано не було, в той час як сам лише факт подачі позивачем заяви про вчинення колишнім директором кримінального правопорушення та позовної заяви про стягнення з цієї особи збитків не є безумовним підтвердженням факту зловживання ОСОБА_5 своїм службовим становищем.

Щодо посилань позивача на те, що спірна відмова від позову суперечить приписам ст. 13 ЦК України та ст.ст. 6, 44 ГК України, оскільки не спрямована на реальний захист прав та інтересів позивача, а навпаки, зумовила завдання позивачу збитків, розмір яких становить близько 37 812 296,01 грн. (ринкова вартість майнових прав+витрати по сплаті судового збору), а тому правові підстави для прийняття такої відмови та припинення провадження у справі на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України у суду були відсутні, слід зазначити таке.

Згідно з приписами ст. 13 ЦК України:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1);

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2);

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3);

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. 4);

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ч. 5);

- у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6).

Відповідно до положень ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

- обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

- захист національного товаровиробника;

- заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (ст. 44 ГК України).

З наведених вище положень законодавства не вбачається, що позивач обмежений в праві подання заяви про відмову від позову в залежності від певних обставин, в той час як жодна норма законодавства не зобов'язує позивача зазначати причини відмови від позову, оскільки можливість відмови від позову є правом позивача, таким саме як і право звернення до суду у випадку порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Слід зазначити і про те, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку суду перевіряти та враховувати наслідки відмови від позову для подальшої господарської діяльності позивача при задоволенні заяви про відмову від позову, а також необхідності погодження такої відмови власниками (учасниками) товариства, з огляду на що посилання апелянта на те, що на сьогоднішній день позивач, завдяки діяльності вказаних вище посадових осіб має великі боргові зобов'язання перед своїми кредиторами, які могли б бути погашені за рахунок незаконно виведених вказаними особами активів позивача (в тому числі прав власності на об'єкти нерухомості, що є предметом цієї справи); з моменту усунення ОСОБА_5 від керівництва позивача останнім чиняться перешкоди у нормалізації діяльності позивача, а саме: заднім числом було звільнено всіх працівників позивача, відчужено ряд рухомого майна, належного позивачу; заблоковано будь-який доступ до офісу позивача за допомогою невстановлених осіб; здійснено оскарження до адміністративної комісії Мінстерства юстиції України реєстраційних дій, пов'язаних з внесенням змін до відомостей про позивача в ЄДР, зокрема в частині зміни керівництва, до уваги колегією суддів також не приймаються.

Щодо посилань позивача на те, що спірна відмова від позову порушує інтереси держави як акціонера Ощадбанку, перед яким, в свою чергу, у відповідача є боргові зобов'язання, які б останній міг виконати за рахунок майна, визнання права власності на яке є предметом цього позову, слід зазначити таке.

Зі змісту наданої позивачем копії позовної заяви, поданої ПАТ «Державний ощадний банк України» до позивача з приводу стягнення заборгованості, про яку зазначає позивач, слідує, що в забезпечення виданого позивачу кредиту в іпотеку було передано не майно, яке є предметом розгляду у справі № 910/699/14, а інше (рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістік центр «Скандинавія»), а відтак, наявність або відсутність у позивача права власності на спірну квартиру жодним чином не вплине на право ПАТ «Державний ощадний банк України» у отриманні наданих позивачу кредитних коштів за рахунок іпотечного майна.

Водночас колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що ПАТ «Державний ощадний банк України», укладаючи з позивачем вищезгаданий кредитний договір, з огляду на відсутність на тоц час реєстрації за позивачем права власності на спірну квартиру, в будь-якому разі не могло розраховувати на забезпечення своїх вимог за рахунок такого майна.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що подана заява про відмову від позову, підписана повноважною особою, позивачу були відомі наслідки відмови від позову, і така відмова не порушує інтереси інших осіб, а відтак, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі № 910/699/14 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі № 910/699/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі № 910/699/14 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/699/14.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова