Рішення

від 03.10.2016 по справі 907/432/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.2016 Справа № 907/432/16

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом приватного акціонерного товариства "Закарпатське племпідприємство", с. Шенборн Закарпатської області до малого приватного підприємства "Трансекспедиція", с. Павшино Закарпатської області про стягнення заборгованості на суму 151892,69 грн., включаючи заборгованість по орендній платі, інфляційні нарахування та річні, та про повернення орендованого майна

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представники за довіреністю;

відповідача - ОСОБА_3, директор, ОСОБА_4, представник за довіреністю

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за період з січня 2005р. по квітень 2016р. на суму 68200,00 грн. та про повернення орендованих приміщень у зв'язку з відмовою позивача як орендодавця від договору оренди. Представники позивача у ході судового розгляду наполягають на задоволенні зазначених вимог, а також на стягненні з відповідача інфляційних нарахувань та річних відсотків відповідно на суми 60500,22 грн. та 23195,47 грн., що в сумі із заборгованістю з орендної плати становить 151892,69 грн., посилаючись на обґрунтованість вимог долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач письмовим відзивом та усними поясненнями його представників у ході судового розгляду визнають вимоги в частині повернення орендованих офісних приміщень, інші приміщення - складські - не використовувалися відповідачем із 2005р. за погодженням з керівником позивача у зв'язку в частині майнових вимог - заперечують проти позову, вважаючи відсутньою заборгованість з орендної плати з огляду на те, що згідно домовленостей з попереднім керівництвом позивача відповідач в рахунок орендної плати упродовж 2004-2016рр. здійснював оплату за спожиту позивачем електроенергію на суму 28631,00 грн., виконував поточні ремонтні роботи будівель та приміщень позивача (акт № 1 за 2004р.) на суму 20700,00 грн., роботи з ліквідації пошкоджень будівель позивача внаслідок стихійного лиха, яке мало місце 18.05.05, на суму 48071,00 грн. (акт за 2005р.), роботи з монтажу опалення в офісному приміщенні у 2007р. на суму 13010,00 грн., а також здійснював на протязі спірного періоду - 2005-2016рр. - охорону власними силами майна позивача. Загалом наведених послуг за спірний період оплачено відповідачем на суму 126702,89 грн., які останній вважає правомірним зарахувати в рахунок орендної плати на підставі домовленостей керівників сторін, внаслідок чого - відсутня заборгованість з орендної плати, стягнення якої є предметом даного спору. Крім того, просить суд застосувати до спірних відносин загальну позовну давність як підставу відмови у позові.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

При цьому суд виходив з наступного.

Приватним акціонерним товариством "Закарпатське племпідприємство" (далі - товариство) як орендодавцем та малим приватним підприємством "Трансекспедиція" (далі - підприємство) як орендарем - укладено у грудні 2001р. дві угоди про оренду приміщення (далі - договір 1, договір 2), за умовами яких орендодавець зобов'язався передати в володіння та користування приміщення: за договором 1 - для розміщення офісу приміщення з 4 кімнат, загальною площею 71,3 кв. м по вул. Нова, без номера у с. Павшино з оплатою орендної плати 142,60 грн.; за договором 2 - для розміщення складу приміщення загальною площею 264 кв.м по вул. Нова, без номера у с. Павшино з оплатою орендної плати 407,40 грн. (п.п. договорів 1.1-4.1).

Умовами договорів визначено, що орендна плата здійснюється у безготівковому порядку не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним. За умовами договорів орендар (п. 6.2) має право при необхідності здійснювати ремонт приміщення, що орендується, з відшкодуванням за рахунок орендної плати.

У ході судового розгляду справи матеріалами справи встановлено та не заперечується ніким з учасників процесу, що:

- на підставі договорів товариство передало, а підприємство прийняло в оренду вищенаведені приміщення, договори оренди діяли з грудня 2001р. до 15.04.2016р. (до моменту одержання підприємством з урахуванням термінів поштового перебігу повідомлення товариства від 11.04.16 №№ 39, 40 про відмову від договорів, з якого за змістом ст. 782 Цивільного кодексу України договори є розірваними);

- орендна плата підприємством у порядку визначеному договорами за спірний період - з січня 2005р. по квітень 2016р. - не здійснювалася;

- після припинення договору на вимогу товариства від 13.04.16 №№ 41, 42 орендовані приміщення підприємством не були повернуті за актом приймання-передачі.

За наведених обставин виникла заборгованість відповідача за договором оренди за спірний період на суму 68200 грн., вимога про стягнення якої є предметом даного судового розгляду в частині майнових вимог основного боргу.

Спірні відносини сторін, оскільки вони стосуються договірних зобов'язань сторін як учасників господарських відносин щодо оренди майна, регулюються відповідними приписами Цивільного та Господарського кодексів України (далі - ЦКУ, ГКУ).

За змістом ст. 526 ЦКУ та ст. 193 ГКУ зобов'язання, господарське зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦКУ, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.ст. 283, 286 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Суд, вирішуючи даний спір по суті, з огляду на заяву відповідача про застосування позовної давності керується відповідними приписами Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст.ст. 256, 257 ЦКУ, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За фактичних обставин справи та з огляду на наведені приписи цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача на одержання орендних платежів, яке однак, підлягає захисту у межах загальної позовної давності за період з липня 2013р. та не підлягає захисту судом через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, за вимогами, що виникли у період з січня 2005р. по червень 2013р.

Позивач звернувся до суду 11.07.16, тобто після спливу трьохрічного строку з моменту виникнення заборгованості по оплаті орендних платежів з січня 2005р. по червень 2013р. Наведені ним причини пропущення позовної давності пов'язані зі звільненням 7.04.14р. попереднього керівника позивача, який не звертався до відповідача з вимогами про стягнення заборгованості по орендній платі та не відобразив її офіційно, внаслідок чого товариство "об'єктивно було позбавлено захисту", не можуть бути визнані судом поважними, за яких порушене право позивача підлягало би захисту шляхом задоволення позовних вимог до відповідача у даній справі.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що господарські зобов'язання повинні виконуватися суб'єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та за наведених фактичних обставин справи позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за період з липня 2013р. по квітень 2016 на суму 18700,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню судом, в іншій частині цих вимог за період з січня 2005р. по червень 2013р на суму 49500,00 грн. - належить відмовити через сплив позовної давності.

Щодо заявлених позовних вимог в частині інфляційних нарахувань та річних за прострочення виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, то підлягають задоволенню суми нараховані на заборгованість, щодо якої не спливла позовна давність, відповідно інфляційні нарахування на суму 8532,00 грн. та 855,00 грн - річних, в іншій частині цих вимог належить відмовити на підставі ст. 266 ЦКУ, оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги по стягненню заборгованості з оренди за період з січня 2005р. по червень 2013р. вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 28087,00 грн., в іншій частині майнових вимог - належить відмовити.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на виконання ним послуг та робіт на користь позивача, вартість яких (126702,00 грн.), на його думку належить зарахувати в рахунок орендної плати судом не можуть бути прийняті до уваги через відсутність договірних умов сторін з цього приводу. Адже згідно п. 6.2 договорів йдеться про право орендаря при необхідності здійснювати ремонт лише приміщення, що орендується ним, з відшкодуванням за рахунок орендної плати, а не загалом приміщень позивача та надання йому інших послуг, зокрема, охорони. Відповідач не довів також належними та допустимими доказами, що виконання робіт та надання послуг позивачеві, про зарахування вартості яких у рахунок орендної плати він наполягає, здійснювалося за згодою позивача як наймодавця (ч. 3 ст. 778 ЦКУ).

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути приміщення, що були в орендному користуванні, проти яких не заперечує відповідач у ході судового розгляду, підлягають задоволенню судом з огляду на припинення договорів 1, 2 внаслідок відмови від них орендодавця та згідно приписів ст. 785 ЦКУ, якою встановлено обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ст.ст. 44-49 ГПКУ судові витрати за розгляд справи судом належить відшкодувати позивачеві за рахунок відповідача в частині немайнової вимоги, а в частині майнових вимог - пропорційно до суми задоволених вимог, в іншій частині - судові витрати покласти на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 24, 33, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

1.1 Стягнути малого приватного підприємства "Трансекспедиція" (89600 с. Павшино Мукачівського району Закарпатської області, вул. Нова, б/н, код ЄДРПОУ 20459597) на користь приватного акціонерного товариства "Закарпатське племпідприємство" (89670, с. Шенборн Мукачівського району Закарпатської області, вул. Мукачівська, 2 код ЄДРПОУ 00725005) заборгованість на суму 28087,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімдесят сім грн. 00 коп.), включаючи заборгованість по оренді на суму 18700,00 грн., 8532,00 грн. - інфляційних втрат, 855,00 грн. річних, та у відшкодування судових витрат 1799,43 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять грн. 43 коп.)

1.2. Зобов'язати мале приватне підприємство "Трансекспедиція" (89600 с. Павшино Мукачівського району Закарпатської області, вул. Нова, б/н, код ЄДРПОУ 20459597) повернути приватному акціонерному товариству "Закарпатське племпідприємство" (89670, с. Шенборн Мукачівського району Закарпатської області, вул. Мукачівська, 2 код ЄДРПОУ 00725005) за актом приймання-передачі приміщення, що були предметом оренди за угодами про оренду приміщень укладеними сторонами у грудні 2001р., загальною площею 71,3 кв. м та загальною площею 264 кв. м, які знаходяться в с. Павшино Мукачівського району Закарпатської області, вул. Нова, без номера (вул. Берегівська, без номера).

2. В іншій частині позовних вимог відмовити, поклавши на позивача в цій частині судові витрати.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом.

Повний текст рішення складено 5.10.16.

Суддя Ушак І.Г.