Постанова

від 14.12.2016 по справі 907/432/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа № 907/432/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Матущака О.І. Скрипчук О.С.

при секретарі Лагутіні В.Б.

розглянув апеляційну скаргу Малого приватного підприємства (далі - МПП) "Трансекспедиція", б/н від 12.10.2016 року (вх. № 01-05/5542/16 від 25.11.2016р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2016 року

у справі № 907/432/16 (суддя Ушак І.Г.)

за позовом: Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Закарпатське племпідприємство", с. Шенборн, Мукачівський район, Закарпатська область

до відповідача: МПП "Трансекспедиція", с. Павшино Мукачівський район, Закарпатська область

про стягнення заборгованості на суму 151892,69 грн., включаючи заборгованість по орендній платі, інфляційні нарахування та річні та повернення орендованого майна,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_2- директор; ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016р. МПП "Трансекспедиція" поновлено строк на подання апеляційної скарги та призначено її до розгляду на 14.12.2016р.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2016 року у справі №907/432/16 (суддя Ушак І.Г.) позовні вимоги ПрАТ "Закарпатське племпідприємство" задоволено частково. Стягнуто з МПП "Трансекспедиція" на користь ПрАТ "Закарпатське племпідприємство" заборгованість на суму 28087,00 грн., включаючи заборгованість по оренді на суму 18700,00 грн., 8532,00 грн. інфляційних втрат, 855,00 грн. річних та 1799,43 грн. у відшкодування судових витрат. Зобов'язано МПП "Трансекспедиція" повернути ПрАТ "Закарпатське племпідприємство" за актом приймання-передачі приміщення, що були предметом оренди за угодами про оренду приміщень укладеними сторонами у грудні 2001р., загальною площею 71,3 кв. м та загальною площею 264 кв. м., які знаходяться в с. Павшино Мукачівського району Закарпатської області, вул. Нова, без номера (вул. Берегівська, без номера). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 256, 257, 267, 526, 610 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 193, 283, 286 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та зроблено висновок, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за період з липня 2013р. по квітень 2016 на суму 18700,00 грн., а також інфляційних нарахувань на суму 8532,00 грн. та 855,00 грн. річних є правомірними та підлягають задоволенню судом, в іншій частині позовних вимог за період з січня 2005р. по червень 2013р на суму 49500,00 грн. слід відмовити через сплив позовної давності. Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути приміщення, що були в орендному користуванні, підлягають задоволенню з огляду на припинення договорів 1, 2 внаслідок відмови від них орендодавця та приписи ст. 785 ЦК України.

МПП "Трансекспедиція" частково не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що відповідачем впродовж 2001-2016 років за різні послуги в т. ч. охорону, використану енергію, на ліквідацію пошкоджень будівель, доріг, саду, завданих стихійним лихом, за монтаж опалення було сплачено 126702,89 грн. Зазначає, що з 2005р. не використовує приміщення загальною площею 264 кв. м., не приймав його по акту від орендодавця і не передавав його по акту у 2005 році, а тому нарахування заборгованості з орендної плати за вказане приміщення є необґрунтованим. Стверджує, що позивачем не долучено до матеріалів справи належним чином підтверджену первинними документами нараховану дебіторську заборгованість відповідача за орендовані приміщення. Вважає, що є підстави для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності. Погоджується з оскаржуваним рішенням в частині повернення орендованих приміщень загальною площею 71,3 кв. м та загальною площею 264 кв. м. Апелянт просить оскаржуване рішення частково скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованість на суму 28087,00 грн., включаючи заборгованість по оренді на суму 18700,00 грн., 8532,00 грн. інфляційних втрат, 855,00 грн. річних та 1799,43 грн. у відшкодування судових витрат, а у решті рішення залишити в силі.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач без погодження з власником майна здійснив ремонт та поліпшення орендованого майна, а понесені витрати зараховував в рахунок сплати орендної плати, що суперечить ч.ч. 1, 3 ст. 778 ЦК України.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та запереченням на неї, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

01 грудня 2001р. між ВАТ "Закарпатське племпідприємство", зараз ПрАТ "Закарпатське племпідприємство" (орендодавець) та МПП "Трансекспедиція" (орендар) укладено дві угоди про оренду приміщення (надалі - договір 1, договір 2), за умовами яких орендодавець зобов'язався передати в володіння та користування приміщення: за договором 1 - для розміщення офісу приміщення з 4 кімнат, загальною площею 71,3 кв. м по вул. Нова, без номера у с. Павшино з оплатою орендної плати 142,60 грн.; за договором 2 - для розміщення складу приміщення загальною площею 264 кв.м по вул. Нова, без номера у с. Павшино з оплатою орендної плати 407,40 грн. (п.п. договорів 1.1-4.1) (а.с. 15-19, т.1).

Згідно п. 4.2 договорів орендна плата здійснюється у безготівковому порядку не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 6.2 договорів орендар має право при необхідності здійснювати ремонт приміщення, що орендується, з відшкодуванням за рахунок орендної плати.

У ході судового розгляду справи матеріалами справи встановлено, що на підставі договорів позивач передав, а відповідач прийняв в оренду вищенаведені приміщення, договори оренди діяли з 01 грудня 2001р. до 15.04.2016р. (до моменту одержання підприємством з урахуванням термінів поштового перебігу повідомлення товариства від 11.04.16 № 39, 40 про відмову від договорів (а.с. 24,25, т.1), з якого за змістом ст. 782 Цивільного кодексу України договори є розірваними); орендна плата відповідачем у порядку визначеному договорами за спірний період з січня 2005р. по квітень 2016р. не сплачувалась; після припинення договору на вимогу позивача від 13.04.16 №41, 42 (а.с. 27, 28, т.1) орендовані приміщення підприємством не були повернуті за актом приймання-передачі.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог б/н від 01.09.2016р. та б/н від 06.09.2016р.) про стягнення 151892,69 грн., з яких заборгованість з орендної плати за період з 01 січня 2005р. по 30 квітня 2016р. на суму 68200,00 грн., 60500,22 грн. інфляційних втрат та 23195,47 грн. 3% річних та повернення орендованих приміщень у зв'язку з відмовою позивача як орендодавця від договору оренди.

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.759 ЦК України, яка кореспондується із ч.1 ст.283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Між сторонами у справі 01 грудня 2001р. було укладено дві угоди про оренду приміщень загальною площею 71,3 кв. м та загальною площею 264 кв. м., які знаходяться в с. Павшино Мукачівського району Закарпатської області, вул. Нова, без номера.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно п. 9.2 договорів вони вступають в силу з моменту їх підписання і діють до 01 грудня 2005р.

Згідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення закріплено у ст.163 ГК України, згідно з якою зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Орендна плата здійснюється у безготівковому порядку не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним ( п. 4.2 договорів).

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати.

Враховуючи вищевказане, з відповідача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за період з 01 січня 2005р. по 30 квітня 2016р.

Однак, МПП "Трансекспедиція" було подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності (а.с. 64-65, т.1).

У відповідності до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до статті 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява подана до суду першої інстанції 11.07.2016р., беручи до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок, що позовна давність до позовних вимог, що виникли у період з січня 2005р. по червень 2013р. минула. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18700,00 грн. заборгованості по орендній платі за період з липня 2013р. по квітень 2016 р.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 60500,22 грн. інфляційних втрат та 23195,47 грн. 3% річних за період з 01 січня 2005р. по 30 квітня 2016р.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки в частині позовних вимог про стягнення з відповідача орендної плати у період з січня 2005р. по червень 2013р. відмовлено у зв'язку із застосуванням трьохрічної позовної давності, то в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані за вказаний період судом першої інстанції також підставно відмовлено.

Перевіривши правильність здійсненого перерахунку, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 8532,00 грн. інфляційних втрат та 855,00 грн. річних за період з липня 2013р. по квітень 2016р.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У зв'язку з припиненням договорів 1, 2 внаслідок відмови від них орендодавця, судом першої інстанції підставно задоволено вимогу про повернення ПрАТ "Закарпатське племпідприємство" за актом приймання-передачі приміщення, що були предметом оренди за угодами про оренду приміщень укладеними сторонами у грудні 2001р., загальною площею 71,3 кв. м та загальною площею 264 кв. м., які знаходяться в с. Павшино Мукачівського району Закарпатської області, вул. Нова, без номера (вул. Берегівська, без номера).

Апелянт стверджує, що відповідачем впродовж 2001-2016 років за різні послуги, охорону, використану енергію, на ліквідацію пошкоджень будівель, доріг, саду було сплачено позивачу 126702,89 грн.

Частинами 1, 2 ст. 776 ЦК України визначено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 778 ЦК України).

Відповідно до умов договору (п.6.1) відповідач ніс обов'язок підтримувати орендований об'єкт в належному санітарному стані.

Як зазначає позивач, він не надавав згоди на поліпшення орендованого майна, а витрати на послуги охорони, за використану електроенергію не можуть бути зараховані як сплата орендної плати, оскільки така умова відсутня в договорах. В той же час відповідач не позбавлений права у загальному порядку подати позов про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів як наймача, якщо вважає, що здійснені ним витрати на утримання орендованого майна є такими, що підлягають відшкодуванню орендодавцем.

Також апелянт зазначає, що з 2005р. не використовує приміщення загальною площею 264 кв. м, однак матеріали справи не містять доказів повернення орендованого майна орендодавцю. Крім того, апелянт погодився з оскаржуваним рішенням суду в частині повернення орендованих приміщень загальною площею 71,3 кв. м та загальною площею 264 кв. м., що вказує про використання відповідачем приміщення загальною площею 264 кв. м.

Викладене вище дає підстави зробити висновок, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються наявними у справі доказами та наведеними нормами матеріального права, через що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, поклавши згідно із ст. 49 ГПК України на апелянта судові витрати.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2016 року у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на МПП "Трансекспедиція".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 19.12.2016р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.