Постанова

від 03.10.2016 по справі 914/2590/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. Справа № 914/2590/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

Я.О. Юрченка

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.,

та представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 118 від 06.03.2015);

відповідача: ОСОБА_3 -директор товариства, Шайдич Т.В. - представник (довіреність №208 від 29.03.2015)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Платон" , б/н від 26.10.2015 ( вх. № 01-05/4830/15 від 27.10.2015)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2015

у справі № 914/2590/15

за позовом: ОСОБА_5, с. Зоротовичі Старосамбірського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Платон", м. Добромиль Старосамбірського району Львівської області

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 1 від 17.02.2010.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ фірми«Платон» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 1 від 17.02.2010, яким позивача виключено з учасників товариства та внесені зміни до статуту товариства.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_5 є співзасновником ТОВ фірми «Платон», розмір його частки у статутному капіталі товариства згідно із статутом, зареєстрованим 12.06.2007, становить 33,33%.Частка іншого учасника товариства ОСОБА_3 становить 66,67 %. Рішенням загальних зборів, яке оформлене протоколом №1 від 17.02.2010, позивача виключено з числа учасників товариства та внесені зміни до установчих документів товариства. Позивач вважає назване рішення незаконним, оскільки в порушення ч.5 ст. 61 ЗУ «Про господарські товариства» його не було повідомлено про дату, час та місце проведення зборів, їх порядок денний, участі у зборах він не приймав. Вказує, що в протоколі зборів №1 не вказано, які саме обов'язки, встановлені законодавством та статутом, він порушував чи не виконував як учасник товариства. Також зазначає, що головою зборів 17.02.2010 був директор товариства ОСОБА_3, що є порушення вимог ч.6 ст. 62 ЗУ «Про господарські товариства», якою встановлена заборона директору товариства бути головою загальних зборів. Стверджує, що виключивши його з учасників товариства, розрахунку з ним товариство не провело.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про визнання причини пропуску встановленого законом строку позовної давності поважною та відновлення його, в якій зазначає, що 19.02.2015 він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виділити йому як учаснику ТОВ «Платон» в натурі 1/3 частину всього майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі. 05.03.2015 отримав відповідь ТОВ «Платон» за підписом керівника ОСОБА_3, в якій вказано, що вимога про виділення частки не грунтується на будь-яких юридичних та фактичних підставах, оскільки ОСОБА_5 не є учасником ТОВ «Платон» та не має частки у статутному фонді товариства. Позивач стверджує, що йому стало відомо про рішення загальних зборів від 17.02.2010 про виключення його з учасників ТОВ «Платон» лише 17.03.2015 після отримання відповіді Реєстраційної служби Старосамбірського районного управління юстиції з копіями документів з реєстраційної справи на адвокатський запит. Вважає, що вказані обставини є підставою для визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності та його відновлення.

У відзиві (т.1, а.с. 92-95) відповідач заперечив проти доводів позивача, зокрема, стверджував, що позивачу було відомо про оскаржуване рішення у березні 2010 року, оскільки він власноручно вчинив напис на повідомленні від 05.03.2010, яким відповідач повідомив його про виключення з учасників товариства рішенням зборів від 17.02.2010 та повернув його відповідачу, тому немає підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності та для відновлення його.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2015 у справі № 914/2590/15 (суддя Н. В. Мороз) позов задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом № 1 від 17.02.2010. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1218,00грн судового збору.

Рішення суду мотивоване ст. ст. 15,16,116, 145, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 89, 167 ГК України, ст.ст. 10, 58, 59, 60, 61, 64, ЗУ «Про господарські товариства», постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», постановою Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

При задоволенні позову суд виходив з того, що позивач не був повідомлений про проведення 17.02.2010 загальних зборів, рішенням яких позивача виключено з числа учасників товариства, що є безумовним порушенням корпоративних прав позивача на участь в управлінні товариством; в протоколі зборів № 1 від 17.02.2010 не вказано, які саме обов'язки, встановлені законодавством та статутом товариства , не виконав позивач; відповідач не обгрунтував та не подав жодних доказів, які свідчили про те, що позивач систематично не виконував або неналежним чином виконував обов'язки учасника та доказів наявності для товариства негативних наслідків у результаті таких дій (бездіяльності). Також суд вказав, що в порушення ч. 6 ст. 62 ЗУ «Про господарські товариства» та п. 5.5 статуту директор та учасник ТОВ «Платон» ОСОБА_3 був одночасно і головою зборів, які відбулись 17.02.2010.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що йому стало відомо про оскаржуване рішення лише 17.03.2015, оцінивши як неналежні докази лист-повідомлення від 05.03.2010 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з поштовою квитанцією, на які посилається відповідач як на докази надсилання позивачу протоколу №1 загальних зборів від 17.02.2010 та докази обізнаності позивача у березні 2010 року про проведені17.02.2010 збори і прийняті ними рішення.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання чи вчинений напис на листі - повідомленні від 05.03.2010 ОСОБА_5 за його необґрунтованістю.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі та в доповненнях до неї (т.2 а.с. 85-105) скаржник вважає порушенням судом першої інстанції норм процесуального права те, що суд не розглянув заяву позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та його відновлення, подану разом із позовною заявою, не відновив його, не виніс відповідний процесуальний документ, а відразу перейшов до розгляду позовної заяви по суті. Також не погоджується з відхиленням судом його клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, вважає, що суд не дослідив належним чином ключовий доказ у справі лист - повідомлення від 05.03.2010, адресований позивачу, залишив без реагування інші клопотання відповідача, зокрема, про виклик в судове засідання особисто позивача для надання пояснень та щодо дослідження інтерв'ю позивача у фільмі «Внутрішня окупація, ч.2 Добромиль- Солянуватка» ( на електронному носії - флешці), в якому позивач вказував, що він у 2007 році з власної волі прийняв рішення про припинення співпраці з учасником ТОВ «Платон» ОСОБА_3 в рамках ТОВ «Платон» та з ТОВ «Платон» вцілому.

На думку скаржника, спір не підлягав розгляду господарським судом, оскільки позивач на момент подання позову не був учасником товариства і не мав корпоративних прав.

Зазначає, що згідно зі ст. 61 ЗУ «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів учасники товариства повідомляються передбаченим статутом способом. Статутом товариства не передбачено способу чи форми повідомлення учасника про проведення загальних зборів, тому у ТОВ «Платон» не було підстав і обов'язку повідомляти позивача про проведення зборів у спосіб, вказаний судом першої інстанції

(тобто, що відповідач мав надати повідомлення ОСОБА_5 про призначення зборів на 17.02.2010, їх порядок денний, поштове повідомлення про вручення адресату та опис вкладення у цінний лист з поштовою квитанцією). При цьому стверджує, що позивач був повідомлений про проведення загальних зборів та їх порядок денний в інший спосіб, який не суперечить закону, а саме: очно з простим розписом у книзі реєстрації протоколів. Вважає, що позивач не з'явився на збори, бо усвідомлював, що його явка чи неявка на збори не вплине на прийняття рішення з огляду на співвідношення голосів - 33,33голоси позивача проти 66,67 голосів іншого учасника. Стверджує, що з 12.06.2007 до 17.02.2010 (дати проведення зборів) і по даний час позивач жодного разу особисто чи через представника не брав участі у загальних зборах товариства та у діяльності товариства, не цікавився фінансовими результатами його діяльності. Вказує, що ОСОБА_5 надіслано лист-повідомлення від 05.03.2010 про виключення його з учасників товариства з протоколом зборів №1 від 17.02.2010, яке позивач отримав 11.03.2010. На повідомленні від 05.03.2010 позивач власноручно здійснив напис, що йому байдуже, які рішення прийнято загальними зборами ТОВ «Платон» 17.02.2010, та що йому від товариства нічого не потрібно. ОСОБА_5 особисто приніс це повідомлення і вручив відповідачу в офісі товариства, оскільки офіс ТОВ «Платон» та офіс ФГ «Зоря», власником якого є ОСОБА_5, з 2007 року і по даний час знаходяться в одному приміщенні і за одною адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано визнав неналежними доказами у справі лист-повідомлення від 05.03.2010 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з поштовою квитанцією, оскільки суд не дослідив та не з'ясував звідки у відповідача оригінал листа- повідомлення від 05.03.2010 з власноручним написом позивача, не викликав в судове засідання позивача для дачі пояснень щодо цього, не призначив судову експертизу.

Зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено безумовних підстав для визнання рішення зборів недійсними, визначених постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», а неналежне повідомлення учасника про проведення зборів( якщо воно і мало місце), не є самостійною підставою для визнання рішень зборів недійсними. Враховуючи співвідношення голосів - 33,33голоси позивача проти 66,67 голосів іншого учасника, відсутність чи присутність ОСОБА_5 на зборах не могла вплинути на прийняття зборами рішення про його виключення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, вважає їх необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга прийнята до провадження ухвалою суду від 30.10.2015 колегією суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В. та Юрченка Я.О. В подальшому склад колегії суддів неодноразово змінювався у зв'язку з перебуванням суддів - членів колегії у відпустках. Проте, згідно з останнім протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2016 ( т.3 ,а.с. 37) визначено колегію суддів для розгляду апеляційної скарги у попередньому складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В. та Юрченка Я.О.

За клопотанням відповідача апеляційний суд ухвалами від 15.12.2015, від 12.01.2016 та від 15.03.2016 призначав судову технічну експертизу документів (експертизу матеріалів документів). На вирішення експертів було поставлено питання - у який період часу (місяць, рік) був виконаний рукописний текст на листі-повідомленні про виключення учасника з числа учасників ТОВ "Платон" від 05.03.2010. Проведення експертизи суд доручав Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз. При призначенні експертизи суд зупиняв апеляційне провадження до надання експертного висновку, однак висновку на поставлене судом питання експертні установи суду не надали з підстав, які викладенні нижче.

Провадження у справі поновлене ухвалою суду від 02.08.2016, розгляд справи призначено на 16.08.2016.

12.08.2016 відповідач ( скаржник) подав письмові пояснення, в яких, посилаючись на ч.5 ст. 42 ГПК України, вказує, що висновок судового експерта не є обов'язковим для господарського суду. Вважає, що наявні у справі докази в їх сукупності, з урахуванням підтвердження ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду 15.12.2015 вчинення ним особисто напису на листі-повідомленні від 05.03.2010, спростовують його доводи про те, що про оскаржуване рішення зборів він дізнався у 2015 році. На думку апелянта, позивач не довів своє право на звернення до суду (по спливу 5 років від дати 05.03.2010) та враховуючи, що судом не поновлювався позивачу строк на звернення до суду, апеляційний суд має застосувати норми ч.3 ст. 103 ГПК України, рішення суду першої інстанції скасувати, позов залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 16.08.2016 розгляд справи відкладено на 27.09.2016.

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці судове засідання 27.09.2016 не відбулося, про що були повідомлені представники сторін, які з'явилися до суду. Також були повідомлені, що судове засідання відбудеться 03.10.2016 о 14.20год.

В судове засідання 03.10.2016 з'явилися представники позивача та відповідача (скаржника).

Представники відповідача підтримали свої доводи, просили рішення суду першої інстанції скасувати, позов залишити без розгляду.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний суд встановив наступне.

Згідно із статутом фірми "Платон" ТзОВ, зареєстрованим 12.06.2007(том 1, а.с. 66-71), який був чинним на станом на момент проведення 17.02.2010 загальних зборів, рішення яких оскаржуються, засновниками та учасниками товариства є : ОСОБА_3, його частка в статутному капіталі - 50 000грн, що становить 66,67%, та ОСОБА_5, його частка в статутному капіталі - 25 000грн, що становить 33,33%.

Відповідно до п.4.3 статуту учасник товариства, який неналежним чином виконує свої обов'язки або ж своїми діями чинить перепони з досягнення товариством своїх цілей, може бути виключений з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більше як 50 %загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому учасник (або його представник) участі в голосуванні не приймає.

Згідно з протоколом №1 від 17.02.2010 загальних зборів учасників ТОВ «Платон» (том 1, а.с. 76), на яких був присутній директор та учасник товариства ОСОБА_3, що володіє 66,7% статутного фонду, зборами прийнято рішення про виключення ОСОБА_5 з учасників товариства як такого, що не сприяє досягненню мети та цілей створення товариства, не бере участі та не цікавиться діяльністю товариства ( п.1 протоколу). Також вирішено провести розрахунок з учасником товариства, котрий виключається, згідно з чинним законодавством (п.2 протоколу), внести зміни і доповнення до засновницьких документів ТОВ «Платон» згідно з рішенням зборів учасників ТОВ «Платон» ( п.3 протоколу) та уповноважити директора ТОВ «Платон» ОСОБА_3 вчиняти від імені товариства всі необхідні дії по внесенню змін і доповнень до засновницьких документів ТОВ «Платон»( п.4 протоколу).

Протокол підписаний головою та секретарем зборів ОСОБА_3

25.02.2010 проведено державну реєстрацію нової редакції статуту фірми «Платон» ТзОВ(том 1, а.с. 78-86), згідно з яким учасником товариства є одна фізична особа - ОСОБА_3 з часткою 75 000грн у статутному фонді (капіталі) , що становить 100% статутного фонду (п.1.3, п. 6.4 стутуту)

Скаржник( відповідач) стверджує, що про проведення 17.02.2010 загальних зборів, їх порядок денний, позивач був повідомлений, про що розписався у книзі реєстрації протоколів, однак доказів на підтвердження цих доводів суду не подав.

Також стверджує, що він надіслав ОСОБА_5 лист-повідомлення від 05.03.2010 про виключення його з учасників товариства, просив надати товариству реквізити банківського рахунку для проведення розрахунку у зв'язку з його виключенням позивача з числа учасників товариства, а також протокол зборів №1 від 17.02.2010, позивач їх отримав 11.03.2010. На повідомленні від 05.03.2010 позивач власноручно здійснив напис, що йому байдуже, які рішення прийнято загальними зборами ТОВ «Платон» 17.02.2010, та що йому від товариства нічого не потрібно. ОСОБА_5 особисто приніс це повідомлення і вручив відповідачу в офісі товариства, оскільки офіс ТОВ «Платон» ТОВ «Платон» та офіс ФГ «Зоря», власником якого є ОСОБА_5, з 2007 року і по даний час знаходяться в одному приміщенні і за одною адресою: АДРЕСА_1.

Суду була надана копія листа -повідомлення від 05.03.2016( т.1, а.с. 101), підписаного учасником ТОВ «Платон» ОСОБА_3, в якому товариство повідомляє про виключення з учасників ТОВ «Платон» згідно з протоколом №1 зборів учасників товариства від 17.02.2010 за невиконання обов'язків учасника товариства. Вказано, що розрахунок буде проведений згідно з чинним законодавством. Для цього необхідно в місячний термін надати реквізити банківського рахунку в банку або в іншій установі, куди ТОВ «Платон» могло перерахувати кошти.

Під вказаним текстом міститься рукописний текст:"Випадковий товариш. Випадковий кум. Випадковий компаньйон в бізнесі. Мені нічого не потрібно Вам надавати, від Вас нічого мені не потрібно. Дякую за науку". Після тексту є підпис особи, якою вчинено цей напис.

На підтвердження надсилання цього листа- повідомлення позивачу, суду надано копію повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 27550, надісланого 05.03.2010 на ім'я ОСОБА_5 на адресу: с. Зоротовичі Старосамбірського р-ну Львівської області, та копію поштової квитанції №105/27550 від 05.03.2010. Найменування та адреса відправника поштового відправлення вказані: АДРЕСА_2 Згідно з відміткою відділення зв'язку на повідомленні поштове відправлення вручено 11.03.2010 особисто ОСОБА_5.( т.1, а.с. 103).

Оригінали листа -повідомлення від 05.03.2010, повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 27550, поштової квитанції №105/27550 від 05.03.2010 були надані апеляційному суду та оглянуті судом.

В судовому засіданні апеляційного суду 15.12.2015 (протокол судового засідання та ухвала від 15.12.2015, т.2, а.с. 182-191) ОСОБА_5 заперечив отримання ним 11.03.2010 листа-повідомлення ТОВ "Платон" від 05.03.2010 з протоколом зборів №1 від 17.02.2010, водночас підтвердив, що рукописний напис на листі-повідомленні ТОВ "Платон" від 05.03.2010 про виключення учасника з числа учасників ТОВ "Платон" вчинений та підписаний ним особисто. Щодо дати отримання чи надання йому цього повідомлення та вчинення напису пояснив, що точної дати назвати не може, пам'ятає, що повідомлення було надане йому ОСОБА_3 в офісі у 2015 році і напис вчинений у 2015році.

Позивач звертався до відповідача із заявою від 19.02.2015 про виділення йому як учаснику ТОВ «Платон» в натурі 1/3 частини всього майна ТОВ «Майна», пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Про прийняте рішення просив повідомити письмово (т.1, а.с. 17).

У відповідь на заяву позивача листом від 04.03.2015 відповідач повідомив, що вимога позивача не грунтується на будь-яких юридичних і фактичних підставах, оскільки позивач не є учасником товариства у будь-якій частці статутного фонду товариства, тому заява повертається без вирішення і задоволення (том 1, а.с. 18).

Доказів проведення розрахунку з позивачем у зв'язку з його виключенням з учасників товариства відповідач суду не подав.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_2 зверталася в інтересах позивача ОСОБА_5 17.03.2015 до Реєстраційної служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області з адвокатським запитом про надання інформації та копій всіх документів, на підставі яких проводилась державна реєстрація змін до установчих документів та відомостей по ТОВ «Платон», на який була надана відповідь від 17.03.2015 та копії відповідних документів (том 1, а.с. 23-86).

За клопотанням відповідача ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у справі № 914/2590/15 призначено судову технічну експертизу документів (експертизу матеріалів документів), проведення якої доручено експертній установі - Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено питання: "У який період часу (місяць, рік) був виконаний рукописний текст - "Випадковий товариш. Випадковий кум. Випадковий компаньйон в бізнесі. Мені нічого не потрібно Вам надавати, від Вас нічого мені не потрібно! Дякую за науку" - на листі-повідомленні про виключення учасника з числа учасників ТОВ "Платон" від 05.03.2010, підписаному учасником ТОВ " Платон" ОСОБА_3. Апеляційне провадження у справі зупинено до надання судовим експертом висновку.

28.12.2015 від Львівського НДІСЕ надійшло повідомлення про залишення ухвали суду про призначення судової експертизи без виконання через відсутність технічних можливостей для дослідження і вирішення поставленого питання( т.2, а.с. 194).

Ухвалою від 29.12.2015 у справі № 914/2590/15 поновлено апеляційне провадження у справі та призначенно справу до розгляду у судовому засіданні 12.01.2016.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі № 914/2590/15 призначено судову технічну експертизу документів (експертизу матеріалів документів), проведення якої доручено експертній установі - Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої було поставлено те ж саме питання. Апеляційне провадження у справі було зупинене до надання судовим експертом висновк.

Київський НДІСЕ звернувся до суду з клопотаннями, зокрема, про надання дозволу для проведення експертизи на вирізання штрихів рукописних записів і підписів у всіх наданих документах та повідомив, що вирізані штрихи будуть необоротно втрачені. Також повідомив про неможливість проведення експертизи у встановлений строк. Відповідач заперечив проти клопотань Київського НДІСЕ, не надав згоди на вирізання штрихів рукописних записів і підписів на оригіналі листа-повідомлення від 05.03.2010, який належить йому, просив доручити проведення експертизі іншій експертній установі, а саме - Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз (т.2, а.с.208-239).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі №914/2590/15 (т.3, а.с.10-15) призначено судову технічну експертизу документів (експертизу матеріалів документів), проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

На вирішення експерта поставлено питання: "У який період часу (місяць, рік) був виконаний рукописний текст - "Випадковий товариш. Випадковий кум. Випадковий компаньйон в бізнесі. Мені нічого не потрібно Вам надавати, від Вас нічого мені не потрібно! Дякую за науку" - на листі-повідомленні про виключення учасника з числа учасників ТОВ "Платон" від 05.03.2010, підписаному учасником ТОВ " Платон" ОСОБА_3. Апеляційне провадження у справі зупинено до надання судовим експертом висновку.

11.07.2016 на адресу суду надійшов висновок Харківського НДІСЕ №3347 від 07.07.2016 судово-технічної експертизи документів по справі № 914/2590/15, складений судовим експертом ОСОБА_7 ( т.3, а.с 29-35), згідно з яким встановити у який період часу (місяць, рік) виконано досліджуваний рукописний текст не представляється можливим у зв'язку з відсутністю у Харківському НДІСЕ спеціального обладнання. Суду повернені оригінали документів, наданих для проведення експертизи, зокрема, оригінал листа-повідомлення від 05.03.2010.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ст. 145 ЦК України, ст. 58 ЗУ "Про господарські товариства").

Статтею 116 Цивільного кодексу України , ст.88 Господарського кодексу України та ст.10 Закону України "Про господарські товариства"встановлено, що учасники господарського товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом.

Згідно зі статтями 145 ЦК України та 59 Закону України "Про господарські товариства" до виключної компетенці загальних зборів учасників товариства віднесено, зокрема, внесення змін до статуту товариства, виключення учасника із складу товариства.

Такі ж положення викладені у п.5.2 статуту ТОВ фірми "Платон" у редакції від 12.06.2007, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Статутом ТОВ фірми "Платон", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено форми та способу повідомлення учасника про проведення загальних зборів, проте, згідно з абз.6 п.5.4 статуту не пізніше ніж за 7 днів до скликання зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним зборів.

Аналіз наведених норм матеріального права й статуту дають підстави для висновку, що одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Про проведення загальних зборів, їх порядок денний учасник товариства має бути належним чином повідомлений, навіть якщо в статуті товариства не встановлено способу та порядку повідомлення його учасників про скликання загальних зборів.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент проведення зборів 17.02.2010 учасниками товариства були ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі 33,33%, та ОСОБА_3, його частка у статутному капіталі становила 66,67%. З протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Платон» від 17.02.2010 вбачається, що рішення про виключення ОСОБА_5 зі складу учасників товариства та внесення змін до статуту товариства прийнято ОСОБА_3 одноособово.

Позивач стверджує, що він не був повідомлений про проведення зборів 17.02.2010, участі у зборах не приймав. Відповідач стверджує, що повідомив позивача про проведення зборів, їх порядок денний, про що позивач розписався у книзі реєстрації протоколів. Однак, книги реєстрації протоколів чи будь-яких інших доказів на підтвердження повідомлення позивача про проведення 17.02.2010 зборів, їх порядок денний, відповідач суду не подав.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Аналогічні положення викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин» № 4 від 25.02.2016.

Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014, прийнятій за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 03.12. 2012 у справі N 5017/1221/2012 з підстав неоднакового застосуванням судом касаційної інстанції норм ст. ст. 10, 61, 64 Закону України "Про господарські товариства", дійшов висновку, що неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону «Про господарські товариства».

Відповідно до ст. 111- 28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 - 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відтак апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що неповідомлення ОСОБА_5 як учасника товариства про скликання та проведення загальних зборів ТОВ фірми «Платон», які відбулися 17.02.2010, на яких його виключено з учасників товариства, є безумовним порушенням корпоративних прав позивача, передбачених ст. 10 Закону «Про господарські товариства».

Статтею 64 Закону України "Про господарські товариства"встановлено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Відповідно до п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин» № 4 від 25.02.2016 роз'яснено, що у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника.

Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

У протоколі №1 зборів від 17.02.2010 вказано, що за час існування товариства ОСОБА_5 не брав і не бере участі у розвитку товариства, не цікавиться його діяльністю, не виконує обов'язків учасника товариства, не сприяє досягненню мети та цілям товариства.

Проте, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення позивача з товариства, в чому полягає невиконання позивачем його обов'язків як учасника товариства, якими саме діями (бездіяльністю) він перешкоджає досягненню мети та цілей товариства в протоколі не вказано.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що з 2007року позивач не брав участі у зборах. Апеляційний суд відхиляє ці доводи відповідача, оскільки участь у зборах є правом, а не обов'язком учасника, в той час як повідомлення учасника про проведення загальних зборів в силу закону є обов'язком товариства. Крім того, відповідачем не доведено та не подано доказів настання негативних для товариства наслідків у зв'язку з такими діями (бездіяльністю)позивача.

Не можуть братися до уваги доводи відповідача про те, що участь у зборах позивача не могла вплинути на прийняття зборами рішень з огляду на співвідношення голосів - 33,33голоси позивача проти 66,67 голосів іншого учасника, оскільки вплив учасника товариства на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Поряд з тим, відповідно до частини 6 ст. 62 Закону України „Про господарські товариства" генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, головою зборів згідно з протоколом №1 від 17.02.2010 був директор ОСОБА_3, що є порушенням ч.6 ст. 62 Закону України „Про господарські товариства".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення загальних зборів учасників товариства від 17.02.2010 суперечить закону та порушує права позивача, що є підставою для визнання їх недійсними.

У Цивільному кодексі України визначено позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у ст. 261 зазначеного Кодексу, зокрема згідно з ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.2 ст 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту( ч.5 ст. 267 ЦК ).

Пленум Вищого господарського суду України у постанові «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10 роз'яснив, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

З рішення суду першої інстанції вбачається, що суд погодився з доводами позивача про те, що про рішення загальних зборів від 17.02.2010, яким його виключено з учасників товариства, позивачу стало відомо 17.03.2015 після отримання відповіді Реєстраційної служби Старосамбірського районного управління юстиції з копіями документів з реєстраційної справи. Тобто, що строк позовної давності не пропущений. При цьому суд відхилив доводи відповідача про те, що позивач знав про рішення загальних зборів від 17.02.2010 ще у березні 2010 року, дійшовши висновку, що лист-повідомлення від 05.03.2010 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не є належними доказами обізнаності позивача про рішення зборів від 17.02.2010, оскільки лист- повідомлення від 05.03.2010 не містить необхідних реквізитів документа, зокрема, кому надіслано, адреси отримувача та адреси відправника, а повідомлення про вручення поштового відправлення не місить даних про найменування відправника відповідача, а на повідомленні про вручення відсутній підпис отримувача. Суд вказав, що в самому тексті листа також не зазначено, кого саме виключено із учасників ТОВ «Платон» і з ким саме необхідно провести розрахунок, а також не зазначено переліку документів, тобто протоколу №1 від 17.02.2010 про який вказано у листі.

Посилаючись на підтвердження ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду вчинення та підписання ним особисто рукописного напису на листі-повідомленні ТОВ "Платон" від 05.03.2010, відповідач не погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції, стверджує про обізнаність позивача з рішенням зборів ще у березні 2010 року та слив позовної давності на момент звернення з позовом ( липень 2015 року), який не відновлений судом.

Дійсно, в судовому засіданні апеляційного суду 15.12.2015 ОСОБА_5 підтвердив, що рукописний напис на листі-повідомленні ТОВ "Платон" від 05.03.2010 вчинений та підписаний ним особисто. Однак, заперечив факт отримання ним у березні 2010року цього листа-повідомлення з протоколом зборів від 17.02.2010 і вчинення на листі-повідомленні напису у березні 2010року. Щодо дати отримання чи надання йому цього листа-повідомлення та вчинення напису пояснив, що точної дати назвати не може, пам'ятає, що лист-повідомлення було надане йому ОСОБА_3 в офісі у 2015 році і напис вчинений у 2015році.

Як зазначено вище, неодноразові призначення апеляційним судом за клопотаннями відповідача судової експертизи для встановлення коли був вчинений напис на листі - повідомленні від 05.03.2010, вчинення якого ним особисто позивач підтвердив, результатів не дали, висновку експерта на поставлене питання суду не надано, зокрема і тому, що відповідач заперечив проти клопотань Київського НДІСЕ, не надав згоди на вирізання штрихів рукописних записів і підписів на оригіналі листа-повідомлення від 05.03.2010, який належить йому.

Виходячи з названих обставин, апеляційний суд вважає, що сам по собі лист -повідомлення від 05.03.2010 з написом позивача на ньому не є належним доказом того, що позивачу було відомо у березні 2010 року про виключення його з учасників рішенням зборів від 17.02.2010, оскільки факт отримання у березні 2010 року цього листа-повідомлення позивач заперечує, а опис вкладення в поштове відправлення, надіслане 05.03.2010 на ім'я ОСОБА_5 згідно з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 27550, відсутній. Крім того, відправником поштового відправлення за № 27550 був не відповідач, а Аптека, про що вказано в цьому поштовому повідомленні.

Відповідач також вказує, що позивач звертався до нього із заявою від 19.02.2015 про виділення йому в натурі 1/3 частини всього майна ТОВ «Платон», пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, та вважає, що це звернення свідчить про обізнаність позивача з виключенням його з учасників товариства.

Однак, зі змісту заяви позивача вбачається, що позивач звертався до відповідача як учасник ТОВ «Платон», в заяві не вказано про виділення майна у зв'язку з виключення його з учасників товариства, тому названу заяву позивача від 19.02.2015 не можна вважати належним і допустимим доказом обізнаності позивача у березні 2010року з рішенням зборів від 17.02.2010.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами про обізнаність позивача у березні 2010 року з рішенням зборів від 17.02.2010 та не спростовано доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що йому стало відомо про це рішення зборів 17.03.2015 з відповіді Реєстраційної служби Старосамбірського районного управління юстиції на адвокатський запит. Відповідачем також не доведено, а судом не встановлено, що позивач міг раніше довідатися про це рішення зборів, відтак про порушене своє право.

Отже, скаржником не доведено звернення позивача з позовом після спливу позовної давності.

За таких обставин правові підстави для відновлення строку позовної давності, який на момент звернення з позовом не сплив, відсутні.

На підставі викладеного апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача про звернення позивача з позовом після спливу позовної давності, недоведення позивачем свого права на звернення до суду (по спливу 5 років від дати 05.03.2010) та про невідновлення судом першої інстанції пропущеного строку позовної давності.

Щодо доводів відповідача про те, що спір не підлягав розгляду господарським судом, то ці доводи суперечать положенням пункту 4 частини першої статті. 12 ГПК України, згідно з яким господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Як роз'яснено у п 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин» № 4 від 25.02.2016, за змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, статті 167 ГК України сторонами у корпоративному спорі є:1) юридична особа та її учасник (засновник, член), у тому числі учасник, який вибув;2) учасники (засновники, члени) юридичної особи. Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

За приписами ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Підстави залишення позову без розгляду визначені ст. 81 ГПК України.

Заявляючи вимоги про застосування апеляційним судом ч.3 ст. 103 ГПК України та про скасування рішення суду першої інстанції і залишення позову без розгляду, відповідач не наводить жодної з підстав для залишення позову без розгляду, передбачених ст. 81 ГПК України.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про визнання недійсним рішенням зборів, яким позивача виключено з учасників товариства, та про недоведеність відповідачем наявності підстав для його скасування та для відмови в позові чи для залишення позову без розгляду. Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення..

Судовий збір, сплачений скаржником за подання апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Враховуючи те, що судова експертиза призначалася за клопотаннями скаржника, понесені скаржником витрати у зв'язку з призначенням судової експертизи, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2015 у справі № 914/2590/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3 . Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 05.10.2016.

Головуючий суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Юрченко Я.О.