Постанова

від 04.10.2016 по справі 916/4454/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р.Справа № 916/4454/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Морщагіної Н.С.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від ПАТ «АБ «Порто-Франко» - Ковальчук П.М. (за довіреністю), Ногай Д.С. (за довіреністю),

від прокуратури - не з'явився,

від ТОВ «Одеський торговий дім» - Нікішев О.В. (за довіреністю),

від Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області - не з'явився,

від ТОВ «Компанія «Браво» - не з'явився,

від ФГ «Сади Градениці» - не з'явився,

від ТОВ «Агроінвест СК» - не з'явився,

від ТОВ «Грааль» - не з'явився,

від ТОВ «Калімера» - не з'явився,

від Дочірнього підприємства «Маккенлі» - не з'явився,

від Дочірнього підприємства «Дирекція Єдиного Замовника» - не з'явився,

від ТОВ «Балтік Контрол Україна» - не з'явився,

від ТОВ «Нотлексінвест» - Назаренко Д.Б. (за довіреністю),

від ОСОБА_5 - не з'явився,

від ОСОБА_6 - не з'явився,

від ОСОБА_7 - не з'явився,

від ТОВ «Фінансова компанія «ТОП Фінанс» - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Порто-Франко» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Красюка Ігоря Івановича

на рішення господарського суду Одеської області від 13 січня 2016 року

по справі № 916/4454/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Порто-Франко» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в банку Красюка Ігоря Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім»

за участю прокуратури Одеської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Браво»

3. Фермерського господарства «Сади Градениці»

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК»

5. Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль»

6. Товариства з обмеженою відповідальністю «Калімера»

7. Дочірнього підприємства «Маккенлі»

8. Дочірнього підприємства «Дирекція Єдиного Замовника»

9. Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Контрол Україна»

10. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотлексінвест»

11. ОСОБА_5

12. ОСОБА_6

13. ОСОБА_7

14. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП Фінанс»

про визнання недійсними додаткових угод до іпотечного договору

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.10.2016 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний Банк «Порто-Франко» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в банку Красюка Ігоря Івановича (далі - Банк, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» (далі - ТОВ «Одеський торговий дім», відповідач) треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державна реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області , Прокуратура Одеської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Браво» , Фермерське господарство «Сади Градениці» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Грааль» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Калімера» , Дочірне підприємство «Маккенлі», Дочірне підприємство «Дирекція Єдиного Замовника» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтік Контрол Україна» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Нотлексінвест» , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання нікчемного додаткового договору від 18.12.2013 про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., та зареєстрований в реєстрі за № 4081 недійсним; визнання нікчемного додаткового договору від 19.12.2013 про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., та зареєстрований в реєстрі за № 4081 недійсним; визнання нікчемного договору від 20.12.2013 про розірвання (відмову) від іпотечного договору, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., та зареєстрований в реєстрі за № 4081, недійсним. А також, застосувати наслідки недійсності вищезазначених нікчемних правочинів та встановити спосіб виконання рішення суду шляхом внесення відомостей про обтяження іпотекою, у якості забезпечення за кредитними договорами, як це було передбачено іпотечним договором від 28.12.2012, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., та зареєстрованим в реєстрі за № 4081, нерухомого майна: нежилого приміщення підвалу та 3-го поверху, що знаходяться за адресою: місто Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 (Два), загальною площею 16 625,3 кв.м., які складаються в цілому з зазначених у Витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 7652754, що виданий на передачу в іпотеку комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 21.12.2012 за № 36873699: з нежилих приміщень підвалу та третього поверху в цілому.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстави, передбаченої ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для кваліфікації спірних угод як нікчемних, оскільки в результаті вчинення спірних правочинів, позивач як банк відмовився від власних майнових вимог протягом річного терміну, що передував введенню в АТ АБ «Порто-Франко» тимчасової адміністрації, а також необхідністю визнання нікчемних спірних договорів недійсними в судовому порядку з метою забезпечення відновлення прав позивача.

Ухвалою суду першої інстанції від 03.12.2014 на підставі ст. 27 ГПК України залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ТОП Фінанс».

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2015 року припинено провадження у справі в частині встановлення способу виконання рішення шляхом внесення відомостей про обтяження іпотекою, в іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2015 року скасовано, позовні вимоги Банку задоволено частково, визнано недійсним нікчемний додатковий договір від 18.12.2013 року про внесення змін до іпотечного договору, укладеного між ТОВ «Одеський торговий дім» та Банком, посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081; визнано недійсним нікчемний додатковий договір від 19.12.2013 року про внесення змін до іпотечного договору, укладеного між ТОВ «Одеський торговий дім» та Банком, посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081; визнано недійсним нікчемний договір від 20.12.2013 року про розірвання (відмову) від іпотечного договору, укладеного між ТОВ «Одеський торговий дім» та Банком, посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081; застосовано наслідки недійсності вищезазначених нікчемних правочинів, повернувши сторони у стан, який існував до укладання нікчемних правочинів. У задоволенні вимоги про встановлення способу виконання рішення суду - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року та рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2015 по даній справі скасовані та справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2016 року у задоволенні позову Банку відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішення , Банк звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 13.01.2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, на думку скаржника, рішення місцевого господарського суду прийняте всупереч рішенню Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 року, рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016 року залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду в іншому складі суду

Постанова ВГСУ мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, що відповідно до ст.111-10 ГПК України є безумовною підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зазначена вище справа 04.07.2016 року надійшла до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 колегія суддів у складі: головуючий суддя Колоколов С.І., судді - Морщагіна Н.С., Величко Т.А. прийняла апеляційну скаргу до провадження та призначила її до розгляду на 03.08.2016.

03.08.2016 суду апеляційної інстанції від Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що чинним законодавством не передбачено в його компетенції вирішення питань, які стосуються предмету позову Банку в даній справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 розгляд справи було відкладено на 31.08.2016.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 25.08.2016 склад колегії суддів було змінено, у зв'язку з перебування головуючого судді Колоколова С.І. у відпустці та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Головей В.М. , судді - Величко Т.А., Морщагіна Н.С.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.08.2016 апеляційна скарга Банку прийнята до розгляду в новому складі суду та її розгляд призначено на 21.09.2016.

У зв'язку з перебуванням судді Величко Т.А. у відпустці, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №741 від 19.09.2016 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2016.

21.09.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від Банку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судовою колегію було відмовлено.

Представники Банку в судовому засіданні 21.09.2016 надали пояснення, якими підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити останню.

Представники відповідача та ТОВ «Нотлексінвест» в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили суд, рішення господарського суду від 13.01.2016 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, у зв'язку з неявкою в судове засідання більшості представників третіх осіб, судова колегія ухвалою від 21.09.2016 розгляд апеляційної скарги відклала на 04.10.2016.

Представники прокуратури, Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області, ТОВ «Компанія «Браво», ФГ «Сади Градениці», ТОВ «Агроінвест СК», ТОВ «Грааль», ТОВ «Калімера», Дочірнього підприємства «Маккенлі», Дочірнього підприємства «Дирекція Єдиного Замовника», ТОВ «Балтік Контрол Україна», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та від ТОВ «Фінансова компанія «ТОП Фінанс» в судові засідання 21.09.2016 та 04.10.2016 не з'явились, та не скористались своїм правами на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 31.08.2016 та 23.09.2016, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Зокрема, надіслана апеляційним судом ТОВ «Агроінвест СК», ТОВ «Грааль», ОСОБА_6, ОСОБА_5, ДП «Дирекція Єдиного Замовника», ТОВ «Балтік Контрол Україна», поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання, з відміткою що адресат вибув та адресат відсутній, проте, колегія суддів вважає, що вищевказані учасники судового процесу повідомлені належним чином про день, час і місце розгляду справи з огляду на таке.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 №01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалами Одеського апеляційного господарського суду 29.08.2016 та 21.09.2016 у даній справі, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 04.10.2016 представники Банку, відповідача та ТОВ «Нотлексінвест» підтримали пояснення надані на попередньому судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників Банку, відповідача та ТОВ «Нотлексінвест», перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарськими судами, що між Банком та ТОВ «Браво», Дочірнім підприємством «Дирекція Єдиного Замовника», Дочірнім підприємством «Маккенлі», ТОВ «Балтік Контрол Україна», ФГ «Сади Градениці», ТОВ «Агроінвест СК», ТОВ «Нотлексінвест», ТОВ «Грааль», ОСОБА_10, ОСОБА_6, ТОВ «Калімера», ОСОБА_7 протягом 2007 - 2012 років було укладено кредитні договори з додатковими угодами до них.

У забезпечення виконання вищезазначених кредитних договорів 28.12.2012 між Банком (Іпотекодержатель) та ТОВ «Одеський торговий дім» (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К, зареєстрований в реєстрі за №4081, у відповідності до умов якого зобов'язання третіх осіб за кредитними договорами:

1) № 924/2-12 від 27.12.2012, укладеним між Іпотекодержателем та ДП «Маккенлі», а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 39 245 000,00 грн., строк повернення 26.04.2013, відсотки 20,2% річних;

2) № 1365/1-08 від 05.08.2008, укладеним між Іпотекодержателем та ДП «Дирекція Єдиного Замовника», а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 8 625 000грн., строк повернення 24.06.2013, відсотки 17% річних;

3) № 925/4-12 від 27.12.2012, укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ компанія «Браво», а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 24 000 000,00 грн., строк повернення 25.01.2013, відсотки 20% річних;

4) № 1556/2-08 від 08.09.2008, укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ компанія «Браво», а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 11 052 709,80 грн., строк повернення 09.10.2013, відсотки 19% річних;

5) № 1620/2-08 від 16.09.2008, укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ «Балтік Контрол Україна», а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 12 934 050,00 грн., строк повернення 08.05.2013, відсотки 18% річних;

6) № 32/2-11 від 26.01.2011, укладеним між Іпотекодержателем та ФГ «Сади Градениці», а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 836 000,00 євро., строк 25.01.2016, відсотки 8,8% річних;

7) № 94/01-11 від 09.03.2011, укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ «Агроінвест СК», а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 1 500 000,00 доларів США., строк повернення 07.03.2013, відсотки 10% річних;

8) № 759/4-12 від 29.10.2012, укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ «Нотлексінвест», а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 1 000 000,00 доларів США; строк повернення 03.03.2014, відсотки 9%;

9) № 3172/8-07 від 27.12.2007, укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ «Грааль», а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 14 756 484,09 грн., строк повернення 06.02.2013, відсотки 18% річних;

10) № 2767/2-07 від 29.10.2007, укладеним між Іпотекодержателем та ОСОБА_10, а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 1 111 000,00 грн., строк повернення 22.08.2013, відсотки 12% річних;

11) №1919/1-07 від 01.08.2007, укладений між Іпотекодержателем та ОСОБА_6, а також усі додаткові угоди які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 255 000,00 доларів США, строк повернення 22.08.2013, відсотки 12% річних;

12) № 1285/2-08 від 24.07.2008, укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ «Калімера», а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 741 250,00 доларів США; строк повернення 11.11.2013, відсотки 10% річних;

13) № 534/1-06 від 21.03.2006, укладеним між Іпотекодержателем та ОСОБА_7, а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 3 013 500,00 грн., строк повернення 14.03.2014, відсотки 19,9% річних забезпечуються предметом іпотеки, яким є нерухоме майно: нежилі приміщення підвалу та 3-го поверху, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, загальною площею 16 625,3 кв.м., які складаються в цілому з зазначених у Витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером: 7652754, що виданий на передачу в іпотеку комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (далі - КП «ОМБТІ та РОН») 21.12.2012 за №36873699: з нежилих приміщень підвалу та третього поверху в цілому, які належать ТОВ «Одеський торговий дім» на підставі Свідоцтва про право власності (бланк серії САА № 417447), виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, 23.09.2004, зареєстрованого 28.09.2004 КП «ОМБТІ та РОН» номер запису: 56 в книзі: 35неж-199, номер витягу 4884211. Балансова вартість предмету іпотеки становить 25 401 564,00 грн., заставна вартість - 330 596 175,00 грн..

18.12.2013 між ПАТ АБ «Порто-Франко» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Одеський торговий дім» (Іпотекодавець) укладено додатковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрований в реєстрі за № 3312 (далі по тексту - додатковий договір № 3312 від 18.12.2013) про внесення змін до договору іпотеки № 4081 від 28.12.2012, на підставі якого із переліку зобов'язань, що забезпечуються іпотекою за основним договором, було виключено зобов'язання ТОВ «Нотлексінвест» за кредитним договором 759/4-12 від 29.10.2012.

19.12.2013 між АТ АБ «Порто-Франко» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Одеський торговий дім» (Іпотекодавець) укладено додатковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрований в реєстрі за № 3317 (далі по тексту - додатковий договір № 3317 від 19.12.2013) про внесення змін до договору іпотеки № 4081 від 28.12.2012, на підставі якого із переліку зобов'язань, що забезпечуються іпотекою за основним договором, було виключено: 1) зобов'язання ДП «Маккенлі» за кредитним договором № 924/2-12 від 27.12.2012; 2) зобов'язання ДП «Дирекція Єдиного Замовника» за кредитним договором № 1365/1-08 від 05.08.2008; 3) зобов'язання ТОВ компанія «Браво» за кредитним договором № 925/4-12 від 27.12.2012; 4) зобов'язання ТОВ «Балтік Контрол Україна» за кредитним договором № 1620/2-08 від 16.09.2008; 5) зобов'язання ОСОБА_6 за кредитним договором № 1919/1-07 від 01.08.2007; 6) зобов'язання ОСОБА_7 за кредитним договором № 534/1-06 від 21.03.2006.

20.12.2013 між АТ АБ «Порто-Франко» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Одеський торговий дім» (Іпотекодавець) укладено договір про розірвання договору іпотеки № 4081 від 28.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрований в реєстрі за №3330 (далі по тексту - договір про розірвання № 3330 від 20.12.2013), яким розірвано договір іпотеки № 4081 від 28.12.2012 та, як наслідок, припинено іпотеку щодо виконання зобов'язань решти боржників за кредитними угодами, а саме: 1) зобов'язання ТОВ компанія «Браво» за кредитним договором № 1556/2-08 від 08.09.2008; 2) зобов'язання ФГ «Сади Градениці» за кредитним договором № 32/2-11 від 26.01.2011; 3) зобов'язання ТОВ «Агроінвест СК» за кредитним договором № 94/01-11 від 09.03.2011; 4) зобов'язання ТОВ «Грааль» за кредитним договором № 3172/8-07 від 27.12.2007; 5) зобов'язання ОСОБА_10 за кредитним договором № 2767/2-07 від 29.10.2007; 6) зобов'язання ТОВ «Калімера» за кредитним договором № 1285/2-08 від 24.07.2008.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.09.2014 року № 103, що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.09.2014 року № 610 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „Порто-Франко» до категорію неплатоспроможних», було розпочато з 29.09.2014 процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 29.09.2014 року по 29.12.2014 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ «Порто-Франко» Красюка Ігоря Івановича.

В ході проведення перевірки уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ «Порто-Франко» Красюком І.І. був виданий наказ від 17.11.2014 року №52 про виявлену нікчемність вищезазначених угод, в тому числі, договору про розірвання (відмову) від Іпотечного договору відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Судова колегія зазначає що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

З урахуванням вищенаведених законодавчих положень, судова колегія визнає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та не погоджується з доводами позивача, що, уклавши Договір про розірвання (відмову) від Іпотечного договору від 20.12.2013 року, Банк відмовився від власних майнових вимог по цьому договору, що на думку останнього, свідчить про нікчемність такого правочину, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки забезпечувальний характер іпотеки надає право на задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання основного зобов'язання (статті 1, 3 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 546, 575 ЦК України). Отже, виходячи з правової природи забезпечувальних договорів, апеляційний господарський суд доходить висновку, що Договір про розірвання (відмову) від Іпотечного договору, укладений сторонами 20.12.2013 року є оспорюваним, і позивач має довести його нікчемність та/або недійсність на момент вчинення, тобто є спір про наявність або відсутність такого факту.

При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 1.20 Розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за договорами, визначеними у пункті 1.18 цієї глави, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладанням. Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію направляє письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності. У разі отримання повідомлення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, визначених у пункті 1.18 цієї глави, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином, ані норми статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ані пункти 1.18 та пункт 1.20 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2 не передбачають при здійсненні обов'язку уповноваженої особи провести перевірку правочинів на нікчемність, оформлювати такий висновок своїм наказом, а, навпаки, містять обов'язок направити письмове повідомлення про нікчемність контрагента за правочинами, що є нікчемними, витребувати у сторони правочину майно та у разі неповернення майна застосувати наслідки недійсності нікчемного договору в судовому порядку. Доказів направлення письмового повідомлення матеріали справи не містять. Посилання позивача на нібито таке повідомлення відповідача у вигляді звернення до суду з позовом не приймається судовою колегією до уваги, оскільки направлення стороні копії позову є обов'язковим додержанням норм чинного процесуального законодавства України при зверненні до суду, а не доказом дотримання позивачем норм матеріального права України при здійсненні ним дій, наслідком яких стало звернення до суду з конкретним позовом.

Щодо визнання оспорюваних договорів недійсними, судова колегія зазначає наступне.

За приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними» від 06.11.2009 року № 9 угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору .

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абзаці 4 підпункту 2.1 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, положеннями статей 202, 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 вказаного кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Необхідно, з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом, і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

За змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемними правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

В обґрунтування нікчемності договору про розірвання (відмову) від іпотечного договорів від 18.12.2013 року, 19.12.2013 року, 20.12.2013 року, позивач посилався на пункт 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

При цьому, на час укладення додаткових договорів до Іпотечного договору від 18.12.2013 року, 19.12.2013 року та договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 20.12.2013 року, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» діяв в редакції від 16.05.2013 року.

Відповідно до частин 1-3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

На час укладення додаткових договорів до Іпотечного договору від 18.12.2013 року, 19.12.2013 року та договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 20.12.2013 року, діяла редакція статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка не передбачала визнання такого договору нікчемним в силу вимог закону, як передбачено означеною статтею в редакції закону, на яку посилається позивач при зверненні з даним позовом.

Таким чином, позивач не довів належними доказами у розумінні статей 33, 34, 36 ГПК України, що саме в момент вчинення вказаних правочинів стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, наслідком чого є неможливість визнати їх нікчемними з огляду на відсутність встановлення зворотньої дії в часі норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, яка була прийнята пізніше.

Судова колегія, зазначає, що встановити ознаки нікчемності спірних договорів, передбачених частинами 1 - 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» по даній справі засобами господарського судочинства не вбачається можливим з огляду на те, що можлива неправомірність дій посадових осіб банку та інших учасників спірних правовідносин або інші обставини порушення майнових прав банку встановлюються тільки вироком суду загальної юрисдикції в кримінальному провадженні.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду їх необґрунтованість та недоведеність.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом висновку, викладеного в рішенні.

Зокрема, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом рішення всупереч позиції Конституційного Суду України, оскільки положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, як це зазначено в Рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999р. у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), стосуються лише фізичних осіб і не поширюється на юридичних. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Що стосується посилань позивача на наявність існування у ТОВ «Компанія «Браво», ФГ «Сади Градениці», ТОВ «Агроінвест СК», ТОВ «Грааль», ТОВ «Калімера», Дочірнього підприємства «Маккенлі», Дочірнього підприємства «Дирекція Єдиного Замовника», ТОВ «Балтік Контрол Україна», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «Фінансова компанія «ТОП Фінанс», ОСОБА_7, на момент укладення оспорюваних угод заборгованості за основними (кредитними) договорами, що має вказувати на відмову банку від власних майнових вимог, то суд не приймає їх до уваги, з огляду на наступне.

Станом на дату укладення оспорюваних договорів, майнові вимоги у позивача існували лише за основними кредитними договорами, та строки, на які надавались кредити за цими договорами, на момент укладання оспорюваних угод не сплинули. При цьому, станом на дати укладання оспорюваних угод Банк не заявляв претензій з приводу порушення ТОВ «Компанія «Браво», ФГ «Сади Градениці», ТОВ «Агроінвест СК», ТОВ «Грааль», ТОВ «Калімера», Дочірнього підприємства «Маккенлі», Дочірнього підприємства «Дирекція Єдиного Замовника», ТОВ «Балтік Контрол Україна», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «Фінансова компанія «ТОП Фінанс», ОСОБА_7 основних зобов'язань і не ставило питань щодо задоволення своїх майнових вимог по погашенню кредитів та процентів по ним за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, у т.ч., шляхом надання до суду відповідних позовних заяв.

Таким чином, позивачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними засобами доказування, що станом на дати укладення оспорюваних договорів у позивача існували майнові вимоги саме до відповідача по договору іпотеки від 28.12.2012 року № 4081 або за іншими кредитними зобов'язаннями інших учасників судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі повторного розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд приймаючи рішення від 13.01.2016 правомірно та обґрунтовано відмовив Банку у задоволенні позовної заяви.

Наведені скаржниками в апеляційних скаргах доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржники не навели.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm.cm. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016 року - залишити без змін , апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Ліпчанська Н.В.

Морщагіна Н.С.