Ухвала

від 04.10.2016 по справі 521/8746/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4320/16

Головуючий у першій інстанції Мазун

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Озон-Плюс» про стягнення боргу,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 4-5), який уточнив в ході розгляду справи (а. с. 80-81) та просив стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики № 058957 від 27.03.2012 року у розмірі, який складе еквівалент 68 600 дол. США, в українській гривні згідно курсу НБУ України на день винесення рішення суду та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 18 191 грн.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обгрунтовував тим, що 27.03.2012 року відповідач взяв у нього в борг грошові кошти в розмірі 547 839 грн., що на той час складав еквівалент 68 600 дол. США на строк до 27.03.2014 року. На підтвердження виконання зазначеного зобов'язання було складено нотаріальний договір позики № 058957. На теперішній час відповідач ухиляється від повернення боргу, чим порушив взяті на себе зобов'язання.

Як зазначено в рішенні суду, представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення. Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся заздалегідь належним чином, причини неявки не повідомляв.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Озон-Плюс» (місце знаходження - м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, 74, інд. код 34737057) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) суму боргу у розмірі 547 839 грн. (п'ятсот сорок сім тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 60 коп. Стягнуто з ТОВ «Озон-Плюс» (інд. код 34737057) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) 3 % річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 16 435 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 18 коп. та судовий збір в сумі 3 655 (три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2016 року, в якій просить заочне рішення суду від 15.03.2015 року скасувати, винести нове рішення, яким стягнути на його користь з відповідача борг по договору позики від 27.03.2012 року у розмірі, який складає еквівалент 68 600 дол. США, в українській гривні згідно курсу НБУ України на день винесення рішення суду по даній апеляційній скарзі, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення таким, що винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Віповідачем рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства вважаються повідомленими, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 27.03.2012 року ОСОБА_2 та ТОВ «Озон-Плюс» уклади нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 надав в борг ТОВ «Озон-Плюс» гроші в сумі 547 839,60 грн., що еквівалентом на той час становило 68 600 дол. США, з останнім терміном повернення боргу 27.03.2014 року (а. с. 11).

Даний договір було нотаріально посвідчено приватний нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27.03.2012 року по реєстру за № 466.

Відповідачем взяті на себе зобов'язання згідно договору позики по теперішній час не виконано та борг не погашено перед позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що в судовому засіданні доведений факт позики грошей позивачем ОСОБА_2 відповідачу ТОВ «Озон-Плюс» в сумі 547 839,60 грн., що на момент позики було еквівалентно 68 600 дол. США. Що стосується уточненої позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача боргу по договору позики від 27.03.2012 року в розмірі, що складатиме еквівалент 68 600 дол. США, суд першої інстанції зазначив, що у вказаному договорі зазначено, що у борг були взяті кошти саме в розмірі 547 839 грн. Доказів того, що в борг були передані саме 68 600 дол. США представником позивача не надано.

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Виходячи з приписів ст. 1046 ЦК України суд першої інстанції вважав, що на користь позивача підлягають стягненню сума коштів, які він позичив відповідачеві, а саме 547 839,60 грн.

Також суд першої інстанції вважав, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми боргу, яка становить 16 435,18 грн. (3% від 547 839,60 грн. = 16435,18 грн.)

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, частково задовольнивши позовні вимоги позивача.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.03.2012 року сторони уклади нотаріально посвідчений договір позики (а. с. 11, 23-24), згідно якого ОСОБА_2 надав в борг ТОВ «Озон-Плюс» гроші в сумі 547 839,60 грн., що еквівалентом на той час становило 68 600 дол. США, з остаточним терміном повернення боргу 27.03.2014 року.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором позики виконав, передавши відповідачеві обумовлену договором суму грошових коштів, що вбачається з договору, а відповідачем взяті на себе зобов'язання згідно договору позики по теперішній час не виконано та борг перед позивачем не погашено, докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що за вище вказаним договором позики, укладеним між сторонами, відповідач взяв у позивача позику саме в доларах США, судова колегія не приймає до уваги, оскільки ці доводи спростовуються самим нотаріально посвідченим договором позики (а. с. 11, 23-24), відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальникові гроші в сумі 547 839,60 грн., що є еквівалентом 68 600 дол. США (п. 1 договору). Визначення еквіваленту в доларах США не спростовує передачу грошових коштів в національній валюті, як зазначено в договорі (547 839,60 грн.).

Крім того, договір передбачає порядок розрахунку в гривні з визначенням доларового еквіваленту, однак не передбачає умову, яким чином розраховується сума боргу, якщо взагалі не виконувалися умови договору по її поверненню.

Також судова колегія звертає увагу на те, що визначення порядку розрахунку за вказаним договором позики в доларовому еквіваленті не змінює предмет позики, а саме передачу грошових коштів в національній валюті - гривні, як зазначено в п. 1 договору позики, укладеного сторонами.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на письмову відповідь приватного нотаріуса, яка посвідчувала договір позики, укладений між сторонами, та пояснення представника відповідача, оскільки сам договір позики, в частині предмету позики позивачем не оспорюється, а відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тобто, в даному випадку предмет позики підтверджується самим нотаріально посвідченим договором позики.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на ч. 2 ст. 533 ЦК України, яка визначає валюту виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до укладеного між сторонами вище вказаного договору позики, позика надавалася в національній валюті - гривні.

Інші доводи апеляційної скарги, судова колегія також не приймає до уваги, оскільки вони, враховуючи наведене, не спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги те, що рішення відповідачем не оскаржується, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2016 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Озон-Плюс» про стягнення боргу - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

А.П. Бабій

В.А. Станкевич