Ухвала

від 28.09.2016 по справі 910/11433/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.09.2016Справа № 910/11433/13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2»

на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного

управління юстиції у м. Києві

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2»

про стягнення 268 009,52 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

від ВДВС не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 16.08.2013 частково задоволені позовні вимоги та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість у розмірі 247 650,72 грн., пеню у розмірі 12 216,89 грн., 3% річних у розмірі 2 448,27 грн., інфляційні втрати у розмірі 261,12 грн. та судовий збір у розмірі 5 351,54 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/11433/13 від 16.01.2014 рішення Господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 16.08.2013 залишено без змін.

13.02.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11433/13 було видано відповідний наказ.

06.04.2015 на адресу суду надійшла скарга відповідача на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить визнати недійсною постанову державного виконавця ВП № 44490318 від 10.02.2016 про арешт коштів боржника.

Скарга мотивована тим, що 21.04.2016 ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 44490318. 14.02.2015 винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника. В період з 28.10.2013 по 28.08.2014 боржником на виконання рішення у справі № 910/11433/13 були сплачені кошти в сумі 214 044,45 грн., які зараховані стягувачем та визнані ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві. 16.02.2016 боржник отримав ще одну постанову про арешт від 10.02.2016 у межах суми 98 387,77 грн. Скаржник вважає, що спірна постанова: не відповідає судовому наказу в частині суми заборгованості та фактично сплачених добровільно коштів; прийнята з порушення ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» з порушенням строків; прийнята з порушенням строків проведення виконавчих дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 01.04.2016 (судді Прокопенко Л.В.) скаргу призначено до розгляду на 27.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 27.04.2016 зупинено провадження у справі № 910/11433/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 12.09.2016 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.09.2016.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 за № 04-23/1970 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку зі звільненням судді Прокопенко Л.В., призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2016 справу передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Позивач в судове засідання 28.09.2016 не з'явився.

Відповідач (скаржник) в судове засідання 28.09.2016 не з'явився.

ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві в судове засідання 28.09.2016 представника не направив.

Згідно з ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, встановив:

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Стаття 1 Закону визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Частиною 2 п. 1 статті 19 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з відповідною заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 910/11433/13 від 13.12.2014 про стягнення з ТОВ «Рада-2» на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованості в загальному розмірі 267 928,54 грн. до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 20.08.2014.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

21.08.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову № 44490318 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 13.12.2014.

Стаття 6 Закону встановлює, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 4.1.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

04.02.2015 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Сидоренко Р.Г. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 13.12.2014 винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках: МФО 351005, АТ «УкрСиббанк», р/р 26006034349600; МФО 380377, ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк», р/р 26007301001702, 26008301001701 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника та належать боржнику (без зазначення суми коштів, що підлягає арешту).

Доказів в підтвердження того, що дану постанова скасовано начальником Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві в порядку ст. 83 Закону або визнано недійсною в судовому порядку не подано, а отже вона є чинною.

Однак, в подальшому 10.02.2016 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Абаріним О.О. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 13.12.2014 знову винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках: МФО 351005, АТ «УкрСиббанк», р/р 26006034349600; МФО 380377, ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк», р/р 26007301001702, 26008301001701 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника та належать боржнику у межах суми 98 397,77 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 57 Закону постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Як вбачається з матеріалів справи державному виконавцю було відомо про наявність у боржника рахунків, що вказані у постанові ВП № 44490318 від 10.02.2016 ще 04.02.2015 під час винесення постанови про арешт коштів боржника у цьому ж виконавчому проваджені.

Отже, постанова ВП № 44490318 від 10.02.2016 винесена з порушенням встановленого Законом строку для її винесення.

Більше того, Закон України «Про виконавче провадження» в разі наявності у виконавчому провадженні чинної постанови про арешт коштів боржника на певних рахунках не передбачає можливості в подальшому у цьому ж виконавчому провадженні знову виносити постанову про накладення арешту коштів боржника на тих самих рахунках.

Згідно з п. 2 ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Як зазначалось вище виконавче провадження № 4490318 було відкрито 21.08.2014, що свідчить про порушення встановленого строку для проведення виконавчих дій.

Посилання скаржника на те, що спірна постанова не відповідає судовому наказу в частині суми заборгованості та фактично сплачених добровільно коштів не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві належних та допустимих доказів, які б спростували обставини зазначені скаржником та встановлені судом, не подано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови ВП № 44490318 від 10.02.2016 про арешт коштів боржника є неправомірними, а постанова підлягає визнанню недійсною.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (зі змінами та доповненнями), за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві ВП № 44490318 від 10.02.2016 про арешт коштів боржника.

СуддяВ.В. Сівакова