Постанова

від 04.10.2016 по справі 904/4554/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016 року Справа № 904/4554/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Однорог О.В.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 35/103-д від 06.07.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 157/1151 від 30.12.2015 року

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року

у справі № 904/4554/16

за позовом Державного підприємства "Антонов" в особі філії "Серійний завод "Антонов", м. Київ

до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпро

про стягнення 1 011 818,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року у справі № 904/4554/16 (суддя - Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь позивача - Державного підприємства "Антонов" в особі філії "Серійний завод "Антонов" 1 004 935,81 грн. пені та 15 074,04 грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, судові витрати в цій частині покладено на позивача.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року у даній справі, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права;

- місцевий господарський суд не надав оцінку поданим доказам та прийняв судове рішення без дослідження процедури нарахування неустойки;

- позивач подав позовну заяву з порушенням підсудності, передбаченої третейським застереженням в пункті 13.2 Договору на поставку вузлів та деталей для літальних апаратів. В зв'язку з чим, суд першої інстанції порушив вимоги частини 1 статті 62 та частини 1 статті 80 ГПК України;

- оскільки в договорі не визначено строки поставки продукції, то відповідачем не було порушено правил здійснення господарської діяльності під час дії договору;

- зобов'язання сторін відповідно до умов пункту 10.3 договору щодо нарахування пені діє лише в межах дії договору, пеня стягується за прострочення виконання зобов'язання, яке виникло під час дії договору. Оскільки договір припинив свою дію 31.12.2015 року, то всі зобов'язання, передбачені договором, крім поставки товару, припиняють свою дію;

- суд першої інстанції не врахував, що для відповідача є непід'ємною до сплати сума штрафних санкцій, нарахованих позивачем та така сплата не дасть змогу відповідачу виплачувати своїм працівникам заборгованість по заробітній платі, що може призвести до простою та припинення підприємницької діяльності.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено у судовому засіданні на 15.09.2016 року.

В судовому засіданні 15.09.2016 року оголошено перерву до 04.10.2016 року.

Представник відповідача в судових засіданнях 15.09.2016 року та 04.10.2016 року надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судових засіданнях 15.09.2016 року та 04.10.2016 року просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

27.05.2016 року Державне підприємство "Антонов" в особі філії "Серійний завод "Антонов" звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" з урахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог (а. с.133-136) про стягнення 1 011 818, 93 грн. пені за договором №150/305/472-150-12 від 21.09.2012 року за період з 01.01.2016 року по 09.04.2016 року (а. с. 3-7).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14.06.2016 року (а. с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 року розгляд справи відкладено на 14.07.2016 року (а. с. 52).

В судовому засіданні 14.07.2016 року оголошено перерву до 28.07.2016 року.

28.07.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (а. с. 134-138).

28.07.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02.08.2016 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь позивача - Державного підприємства "Антонов" в особі філії "Серійний завод "Антонов" 1 004 935,81 грн. пені та 15 074,04 грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, судові витрати в цій частині покладено на позивача (а. с. 151-157).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 02.08.2016 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2012 року між Державним підприємством "Антонов" в особі філії "Серійний завод "Антонов" (замовник) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (постачальник) був укладений Договір № 150/305/472-150-12 (надалі Договір) із протоколом узгодження розбіжностей до договору.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2012 та 2013 роках поставити і передати у власність (повне господарське ведення) у зумовлений договором термін замовнику вузли та деталі для літальних апаратів (комплект агрегатів шасі для цивільного літака Ан-148 та комплект шасі для цивільного літака Ан-158, надалі - продукція), а замовник прийняти вказану продукцію і вчасно сплатити за неї відповідну суму за цінами, в кількості, асортименті, за комплектністю та у строки, зазначені у Додатку № 1 (Специфікація № 1), який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 6.3 Договору загальна вартість Договору становить 144 545 562,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 24 090 927,00 грн. і не може бути збільшеною на протязі всього періоду виконання цього Договору.

В пункті 7.1 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) зазначено, що замовник здійснює платежі по цьому Договору в національній валюті України - гривні, у формі 100 % попередньої оплати, шляхом прямого банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: замовник здійснює авансовий платіж в три етапи: 60 % від вартості 10 комплектів шасі Ан-158 в сумі 41 298 732,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 6 883 122,00 грн. на підставі отриманого від постачальника рахунку протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку; 60 % від вартості 6 комплектів шасі Ан-158 після отримання шостого комплекту шасі в сумі 24 779 239,20 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 4 129 873,20 грн. на підставі отриманого від постачальника рахунку протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку; 60 % від вартості 5 комплектів шасі Ан-158 після отримання дванадцятого комплекту шасі в сумі 20 649 366,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 3 441 561,00 грн. на підставі отриманого від постачальника рахунку протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Пунктом 8.1 Договору врегульовано, що поставка продукції по цьому Договору здійснюється постачальником в строки, які погоджуються сторонами окремо з обов'язковим оформленням Графіку поставок комплектів продукції у відповідності до пункту 1-2 Договору на умовах дотримання замовником строків платежів, обумовлених в пункті 7.1 Договору.

За умовами пунктів 17.1, 17.2 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до повного виконання гарантійних зобов'язань на продукцію, без підписання додаткових угод щодо продовження його строку дії.

Сторони погодили та підписали Графік поставок комплектів агрегатів шасі для літака Ан-158 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору на підставі виставленої відповідачем вимоги-доручення № 218196 від 11.12.2012 року позивачем було проплачено авансовий платіж на поставку 10 комплектів шасі у загальній сумі 41 298 732,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 387 від 01.03.2013 року та № 480 від 15.03.2013 року (а. с. 15, 16).

З метою належного виконання умов договору позивач звернувся до відповідача з листом №150/260 від 26.09.2013 року, в якому, зокрема, просив затвердити та направити на свою адресу Графік на поставку агрегатів шасі в 2014 року. Листом № 85/729 від 23.12.2013 року відповідач направив на адресу позивача затверджений Графік випуску агрегатів шасі літака Ан-140, 148, 158 в 2014 році.

Додатковою угодою № 1 від 22.01.2014 року до Договору сторонами внесено зміни, відповідно до яких загальна вартість Договору змінена на 41 298 732 грн. 00 коп., суму фактично сплачену позивачем у березні 2013 року в якості авансу на поставку 10 комплектів шасі, порядок здійснення оплати - на 100 % попередню оплату, строк дії Договору визначений до 31.12.2015 року, введено в дію нову Специфікацію № 1 з додатком № 1 до даної додаткової угоди № 1, а також встановлено, що строки постачання будуть визначені додатково. Зазначена Додаткова угода № 1 із Специфікацією № 1 набрала чинності 01.01.2014 року і відповідно до внесених згідно з нею змін відповідач зобов'язаний виготовити 6 комплектів агрегатів шасі літака Ан-158 на умовах Договору за попередньо сплачені позивачем кошти у сумі 41 298 732,00 грн.

На виконання умов Договору відповідачем здійснено виготовлення та поставку двох комплектів шасі для цивільного літака Ан-158, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 3379 від 12.02.2014 року та № 3403 від 30.05.2014 року.

Відповідно до умов укладеної між сторонами Додаткової угоди № 2 від 19.08.2014 року Специфікація № 1 до додаткової угоди № 1 викладена в новій редакції як Специфікація № 1 до додаткової угоди № 2, в якій зазначено, що відповідач зобов'язаний виготовити 5 комплектів агрегатів шасі літака Ан-158 та 1 комплект агрегатів шасі літака Ан-148 на умовах Договору. Згідно пункту 3 Додаткової угоди № 2 строки постачання визначаються сторонами додатково.

Позивач в додаткових поясненнях на позовну заяву посилався на те, що через невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки комплекту шасі до літака Ан-148 було зірвано строки поставки літака іноземному замовнику, у зв'язку із чим необхідність в поставці шасі до літака Ан - 148 перестала існувати. Про зазначені обставини позивач повідомив відповідача листом № 057-191/14 від 09.12.2014 року разом з яким направив додаткову угоду № 3 від 08.12.2014 року до Договору, за умовами якої запропонував анулювати додаткову угоду № 2 від 19.08.2014 року та керуватися умовами Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 22.01.2014 року.

Як встановлено судом першої інстанції, зазначена додаткова угода № 3 від 08.12.2014 року підписана відповідачем та направлена на адресу позивача листом від 11.03.2015 року № 124Д/371.

Державне підприємство "Антонов" в особі філії "Серійний завод "Антонов" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про зміну умов договору. З урахуванням заяви від 12.05.2015 року про зміну позовних вимог, позивач просив суд: внести зміни в договір № 150/305/472-150-12 від 21.09.2012 року щодо поставки агрегатів шасі Ан-158 в 2015 році, відповідно до яких поставка здійснюється в такому порядку: 2 квартал - 1 комплект, 3 квартал - 1 комплект, 4 квартал - 2 комплекти; зобов'язати відповідача поставити агрегати шасі у визначені строки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015 року у справі № 904/2412/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Антонов" в особі філії "Серійний завод "Антонов" до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про зміну умов договору (а. с. 95-97).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 904/2412/15 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Внесено зміни в договір № 150/305/472-150-12 від 21.09.2012 року, укладений між Державним підприємством "Антонов" в особі філії "Серійний завод "Антонов" та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", які передбачають поставку агрегатів шасі Ан-158 в 2015 році, відповідно до яких поставка здійснюється в такому порядку: 2 квартал - 1 комплект, 3 квартал - 1 комплект, 4 квартал - 2 комплекти. В решті позовних вимог відмовлено (а. с. 98-103).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2015 року у справі № 904/2412/15 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року скасовано, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015 року залишено в силі (а. с. 104-108). При цьому, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що приймаючи судові рішення у справі № 904/2412/15 суди першої та апеляційної інстанції повинні бути встановити наявність обставин, з якими приписи чинного законодавства пов'язують можливість внесення змін до договору та визначити відповідність дій позивача та відповідача законодавчо встановленому порядку внесення таких змін. Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем направлено позивачу графік поставок агрегатів шасі. Позивач підписав вказаний графік з протоколом розбіжностей. У зв'язку з цим, відповідач направив позивачу протокол узгодження розбіжностей та Додаткову угоду про продовження строку дії договору на 2016 рік. Проте, позивач залишив без відповіді вказаний протокол та Додаткову угоду. Зважаючи на дані обставини, місцевий господарський суд прийшов до висновку про недотримання сторонами встановленого статтею 188 ГК України порядку зміни договору, що і стало підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про внесення змін до договору.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись із даним позовом, позивач враховуючи, що строк дії договору № 150/305/472-150-12 не був продовжений та закінчився 31.12.2015 року, виходив із обов'язку поставки відповідачем 4-х комплектів шасі в межах строку дії Договору, тобто з кінцевим терміном - до 31.12.2015 року.

Матеріали справи свідчать, що згідно з Додатковою угодою № 1 від 22.01.2014 року до Договору строки поставки мають визначатись додатково, а строк дії Договору встановлено до 31.12.2015 року. На час розгляду справи строки поставки окремих комплектів шасі не були погоджені сторонами.

Місцевим господарським судом було встановлено, що з урахуванням виконання позивачем своїх зобов'язань щодо здійснення попередньої оплати за Договором ще у 2013 році, позивач має право на поставку оплаченої ним продукції у межах строку дії Договору, тобто до 31.12.2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 24.12.2015 року та 20.01.2016 року було отримано лише перший комплект шасі для літаків Ан-158, який відповідач мав поставити в 2015 році (а. с. 25-27). Другий комплект шасі було поставлено 07.04.2016 року. Третій та четвертий комплекти станом на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем не поставлені.

Таким чином, в порушення умов Договору відповідач прийнятих на себе зобов'язань щодо поставки 3 комплектів шасі до кінця 2015 року не виконав. На підставі пункту 10.3 Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.01.2016 року по 09.04.2016 року у розмірі 1 011 818,93 грн.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з пунктом 10.3 Договору у разі порушення строку поставки продукції, передбаченого цим Договором, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,05 % від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочення.

Розглядаючи вимоги про стягнення пені в розмірі 1 011 818,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.01.2016 року по 09.04.2016 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення частково у розмірі 1 004 935,81 грн., оскільки позивачем при нарахуванні пені за несвоєчасну поставку другого комплекту шасі за період з 01.03.2016 року по 01.04.2016 року було невірно визначено кількість днів прострочки.

Викладений висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1 004 936,81 грн. є правомірним і відповідає нормам матеріального права.

Суд першої інстанції також обґрунтовано на підставі статті 49 ГПК України поклав судовий збір на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Стосовно посилання відповідача на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив відповідачу у зменшенні розміру штрафних санкції колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

В частині 3 статті 551 ЦК України зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Обґрунтовуючи рішення в частині відмови у зменшені розміру пені суд першої інстанції враховував той факт, що відповідач не довів, що його фінансовий стан робить неможливим виконання рішення суду у цій справі та те, що фінансовий стан позивача також є досить складним.

При розгляді зазначеного питання апеляційним господарським судом враховується наступне: грошові кошти по Договору були перераховані позивачем у повному обсязі ще в березні 2013 року; відповідачем на час розгляду справи не виконано своїх зобов'язань з поставки позивачу двох комплектів шасі; згідно з листом відповідача від 11.07.2016 року виконання зобов'язань по Договору протягом 2016 року є неможливим; не виконання зобов'язань відповідачем по Договору призводить до порушення позивачем строків виконання зобов'язань у правовідносинах з іншими юридичними особами; пеня нарахована позивачем за період з 01.01.2016 року по 09.04.2016 року, що є меншим за період, за який позивач мав право нарахувати пеню на час розгляду справи господарським судом.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недостатність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

Щодо твердження відповідача про те, що позивач подав позовну заяву з порушенням підсудності, передбаченої третейським застереженням в пункті 13.2 Договору колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до пункту 13.2 Договору якщо сторони не прийдуть до згоди шляхом переговорів і консультацій протягом 30 календарних днів, то спір передається на розгляд в Арбітражний суд за місцезнаходженням відповідача, відповідно до його регламенту.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з твердженням суду першої інстанції, що зазначення в Договорі про розгляд спору в Арбітражному суді за місцезнаходженням відповідача не є третейським застереженням, оскільки сторонами не визначено який саме третейський суд має розглядати спори між сторонами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини та їх правові наслідки відповідають дійсності та доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року у справі № 904/4554/16 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.10.2016 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко