Ухвала

від 05.10.2016 по справі 816/4708/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 р.Справа № 816/4708/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: Арзуманяна В.А.

представника відповідача: Касумова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2016р. по справі № 816/4708/15

за позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

03.12.2015р., позивач, Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2015р.:

- №0000412301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1 204 108,75 грн.;

- №0000422301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в загальному розмірі 5 828 126,00 грн.;

- №0000432301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 2 360 290,00 грн.;

- №0000442301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 255251,25 грн.;

- №0000452301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 4524,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2016р. по справі № 816/4708/15 адміністративний позов Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасвано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.05.2015р. №0000412301 в частині збільшення Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 31495420) суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1 143 991,25 грн. (один мільйон сто сорок три тисячі дев'ятсот дев'яносто одна гривня двадцять п'ять копійок), з них: 915193,00 грн. - за основним платежем, 228798,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасвано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.05.2015р. №0000422301 повністю.

Визнано протиправним та скасвано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.05.2015р. №0000432301 повністю.

Визнано протиправним та скасвано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.05.2015р. №0000442301 повністю.

Визнано протиправним та скасвано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.05.2015р. №0000452301 в частині зменшення Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 31495420) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 2474,00 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят чотири гривні).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення адміністративного позову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу Полтавської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2016р. по справі №816/599/16 - без змін.

27.09.2016р. ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду було залучено спеціаліста, однак він не прибув для судового розгляду справи призначеної на 05.10.2016р., що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін по справі, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" (ідентифікаційний код 31495420) 08.06.2001р. зареєстроване в якості юридичної особи (т. 4, а.с. 36-39). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

У період з 02.03.2015р. по 30.03.2015р. працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржено.

За результатами перевірки контролюючим органом 21.04.2015р. складено акт №1767/16-01-22-01-09/31495420 (т. 1, а.с. 42-119), в якому зафіксовано, окрім іншого, порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 140.3 статті 140, пункту 141.1 статті 141, підпункту 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 1087980,00 грн, за 2014 рік - 4740146,00 грн та заниження податку на прибуток за 2013р. на 882556,00 грн., за 2014р. - на 80731,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, у загальному розмірі 1888232,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних податкових періодів у розмірі 204201,00 грн та завищення від'ємного значення за грудень 2014 року у розмірі 4524,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві 07.05.2015р. сформовано податкові повідомлення-рішення:

- №0000412301, яким Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1204108,75 грн. (у т.ч., 963287,00 грн. - основний платіж, 240821,75 грн - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1, а.с. 12; т. 3, а.с. 212);

- №0000422301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в загальному розмірі 5 828 126,00 грн. (з них: 1087980,00 грн. - за 2013 рік, 4740146,00 грн. - за 2014 рік) (т. 1, а.с. 11; т. 3, а.с. 214);

- №0000432301, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 2 360 290,00 грн. (у т.ч., за основним платежем - 1888232,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 472058,00 грн.) (т. 1, а.с. 10; т. 3, а.с. 211);

- №0000442301, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 204201,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 51050,25 грн. (т. 1, а.с. 14; т. 3, а.с. 215);

- №0000452301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 4524,00 грн. (т. 1, а.с. 13; т. 3, а.с. 213).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 07.05.2015р. №0000412301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1204108,75 грн. (у т.ч., 963287,00 грн. - основний платіж, 240821,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), колегія суддів встановила такі обставини.

В матеріалах справи міститься розрахунок поданий відповідачем до суду першої інстанції, зі змісту якого вбачається (т. 4, а.с. 34), що донараховане позивачу вказаним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток у загальному розмірі 963287,00 грн. включає в себе:

- 635813,91 грн. податку на прибуток, донарахованого у зв'язку з неправомірним, на переконання контролюючого органу, віднесенням до рядка 05.1 СВ Декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік вартості сировини та матеріалів у загальному розмірі 3346389,00 грн, використаних для виробництва литва, у розмірі 100% від завантаження, тоді як вихід готового литва склав відносно сталі 48-52%, відносно ковкого чавуну - 50% від завантаженої сировини;

- завищення витрат у розмірі 324625,00 грн., сформованих у 2013 році за рахунок господарських правовідносин з ПП "Сієра-сервіс" (код ЄДРПОУ 34917935);

- завищення витрат у розмірі 350000,00 грн., сформованих у 2013 році за рахунок господарських правовідносин з ТОВ "ЛТД-Спецкомтор" (правонаступник ТОВ "ТФ Регіон") (код ЄДРПОУ 38886749);

- завищення витрат у розмірі 792268,00 грн., сформованих протягом 2013-2014 років за рахунок господарських правовідносин з ПП "Укрспецмонтаж-1" (код ЄДРПОУ 37238122);

- заниження доходів у розмірі 116516,00 грн., внаслідок допущення арифметичної помилки у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік;

- завищення витрат у розмірі 163735,00 грн., у зв'язку з неправомірним віднесенням до їх складу суми відсотків, нарахованої за користування кредитними коштами.

Як зазначено в акті перевірки від 21.04.2015р. №1767/16-01-22-01-09/31495420 (т. 1, а.с. 45-46), на порушення положень п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України позивачем не включено до складу доходів від операційної діяльності за 2013 рік дохід від реалізації товарів, відображений підприємством по рахунку 702 "Дохід від реалізації товарів", у розмірі 18510,00 грн.

Так, відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

За твердженням представника відповідача, у ході проведення перевірки податковим ревізором-інспектором на підставі наданих Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів по рахунку 702 "Дохід від реалізації товарів" та первинних документів щодо реалізації товарів виявлено факт не включення позивачем до доходів від операційної діяльності за 2013 рік доходу від реалізації товарів у розмірі 18510,00 грн.

Одночасно, колегією суддів досліджено податкову декларацію Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (т. 3, а.с. 233), зі змісту якої встановлено, що загальний дохід, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування, позивачем задекларовано у розмірі 50 315 520,00 грн.

В матеріалах справи наявна довідка-розрахунок, зі змісту якої встановлено, що розрахована платником податку сума загального річного оподатковуваного доходу у розмірі 50 315 520,00 грн. включає, окрім іншого, суму доходу від продажу товарів, відображену за дебетом рахунку 702, кредитом рахунку 361, у розмірі 18510,00 грн. (т. 4, а.с. 170).

Отже, позивачем задекларовано дохід від реалізації товарів у розмірі 18510,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи контролюючого органу про заниження ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" доходів від операційної діяльності за 2013р. шляхом неврахування при складенні податкової звітності з податку на прибуток за відповідний звітний (податковий) період суми доходу від реалізації товарів у розмірі 18510,00 грн.

Одночасно, акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу України, у зв'язку з безпідставним віднесенням до рядка 05.1 СВ Декларації з податку на прибуток підприємства "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" вартості сировини та матеріалів, використаних для виробництва литва, у розмірі 100% від завантаження, тоді як вихід годного литва склав відносно сталі 48-52%, відносно ковкого чавуну - 50% від завантаженої сировини. У зв'язку з наведеним, відповідач стверджує про завищення позивачем значення рядка 05.1 СВ Декларації з податку на прибуток підприємства "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" загалом у розмірі 8 388 533,00 грн., у т.ч.: за 2013 рік - 4 434 369,00 грн., за 2014 рік - 3 954 164,00 грн. (т. 1, а.с. 48-56).

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у спірний період ПрАТ "ПЛМЗ" займалось виробництвом литва, а саме:

- чавуну марок ИЧ 300Х18Г3, СЧ 20, Вч 700, ЧХ 22, ЧХ-32 ГОСТ 7769-82, ИМЧ 2, СЧ 20 (марганцевий), ИЧХ28Н2, ЧЖ-1;

- сталі марок Ст 25Л ГОСТ 977-88, 35 л, Ст 45Л ГОСТ 977-88, 20х13л ГОСТ 977-88, Ст45Л ГОСТ 977-88, 30х13 ГОСТ 977-88, 55л;

- сплаву СП 6-2 (ПЛМС 6).

Списання сировини та матеріалів у виробництво у кожному конкретному випадку позивач здійснював на підставі актів списання, копії яких додано до матеріалів справи (томи 1, 2, 3).

Стверджуючи про завищення позивачем собівартості виготовленого литва за 2013-2014 роки, відповідач виходив з того, що позивач відніс до витрат вартість 100% сировини, використаної для виробництва такого литва. Однак, при завантаженні сировини та матеріалів у загальному розмірі 100% вихід готового литва складав відносно сталі 48-52%, відносно ковкого чавуну - 50% від завантаженої сировини.

При цьому, розрахунок суми завищення відповідач здійснив шляхом віднімання від загальної вартості сировини (23 427 474,82 грн.) вартості зворотних відходів (219 967,89 грн.) та собівартості виготовленого литва (14 818 974,60 грн.). У свою чергу, собівартість виготовленого литва відповідачем розраховано шляхом множення собівартості 1т використаної сировини на фактичну вагу виготовленого литва (т. 1, а.с. 48-55).

Суд зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши в судовому засіданні копії актів списання сировини та матеріалів за 2013-2014 роки суд встановив, що вони відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є первинними документами у розумінні п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України та приймаються колегією суддів як належні докази у справі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач здійснює виробництво унікальних за своїм складом сплавів та литва, процес та технологію виробництва яких розроблено самим підприємством. У свою чергу, технічні нормативи використання сировини та матеріалів на 1т годного литва розробляє директор по виробництву, а затверджує своїм наказом генеральний директор або директор з технологій і якості Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод".

Окрім цього, з пояснень ОСОБА_3, ГОСТи, що зазначені у назвах окремих видів сталі та чавуну, не містять нормативів норм природного убутку та технічних (виробничих) втрат, а тому підприємство розраховує їх відповідно до показників фактичного виробництва.

Одночасно у науковій літературі з питань ливарного виробництва зазначено, що показники виходу придатного литва при виробництві сталі і чавуну становлять 46-50% від металозавалки відносно сталі та 48-50% - відносно чавуну (т. 4, а.с. 149-155).

З матеріалів справи вбачається, що в якості додатків до актів списання матеріалів наявні копії розроблених позивачем технічних нормативів використання сировини та матеріалів на 1т придатного литва, відповідно кожного виду продукції, виробництво якої здійснює ПрАТ "ПЛМЗ" (томи 1, 2, 3).

Дані технічні нормативи затверджено наказами Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" від 09.01.2013р. №4-П, від 10.01.2014р. №6-П, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 4, а.с. 137-138).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у ході виробництва сталі, чавуну та сплавів утворюються три групи відходів: 1) сировина та матеріали, що повертаються з виробництва та можуть бути використані у подальшому; 2) металолом, що не може бути безпосередньо використаний у виробництві сталі, чавуну та сплавів у зв'язку з високим ступенем забруднення та неможливістю очищення у ході технологічного процесу; 3) шлаки та виробниче сміття. Крім цього, в процесі технологічного виробництва литва неминучим є природній убуток у вигляді угару у межах норм, визначених технологічним нормативами виробництва.

Одночасно судом першої інстанції встановлено з пояснень бухгалтера Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" ОСОБА_4, що повернута з виробництва після їх обробки сировина та матеріали, придатні для подальшого використання у інших технологічних процесах (позиції 1-2 з пояснень директора з виробництва), позивач приймає на облік за рахунком 201 "Сировина й матеріали" та використовує у майбутніх періодах, на підтвердження чого позивачем до суду першої інстанції надано вибірку з картки рахунку 201 "Возврат Сч-20" (т. 4, а.с. 156-160) та витяг з оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за 2015 рік із зазначенням кількості та вартості повернутої сировини (т. 4, а.с. 161-164).

Одночасно, за результатами обліку повернутих з виробництва сировини та матеріалів фінансовий відділ Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" коригує у бік зменшення собівартість, що підтверджено наданими позивачем до суду першої інстанції вибіркою з картки рахунку 201 "Возврат Сч-20" (т. 4, а.с. 156-160) та витягом з оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за 2015 рік із зазначенням кількості та вартості повернутої сировини (т. 4, а.с. 161-164).

За таких обставин, колегія суддів звертає увагу, що позивачем спростовано доводи контролюючого органу про віднесення Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" до собівартості готового литва вартості 100% сировини та матеріалів, завантажених для виробництва такого литва.

Не придатні для подальшого використання рештки виробництва вивозяться підприємством як сміття, на підтвердження чого надано копії податкових декларацій з екологічного податку за спірний період (т. 4, а.с. 185-230).

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем надано пояснення щодо технологічного процесу виробництва литва та підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи (т. 4, а.с. 247; т. 5, а.с. 1-18).

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу України, до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втратта витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, щодо технологічного процесу виробництва сталі, чавуну та сплавів, колегія суддів, а також дослідивши надані Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" документи щодо витрат сировини та матеріалів на виробництво придатного литва, приходить до висновку про те, що позивач правомірно врахував до собівартості виготовленого литва вартість сировини та матеріалів, безпосередньо використаних для такого виробництва та провів зменшення відповідних витрат на вартість повернутих з виробництва сировини та матеріалів. Наведене, у свою чергу, спростовує доводи контролюючого органу про віднесення позивачем до собівартості виготовленої продукції 100% вартості затраченої сировини та матеріалів.

Як встановлено колегією суддів із розрахунків контролюючого органу, наведених у акті перевірки (т. 1, а.с. 48-56), останнім не враховано коригування позивачем собівартості виготовленої продукції на вартість повернутих з виробництва сировини та матеріалів. Крім того, відповідачем не враховано норми природного убутку («угару») та виробничі втрати у процесі технологічного виробництва литва, встановлені технічними нормативами, затвердженими на підприємстві позивача, а також відходи виробництва, обсяг яких підтверджується податковими деклараціями позивача з екологічного податку за спірний період.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи контролюючого органу про завищення собівартості виготовленого литва.

Окрім цього, акт перевірки містить висновок про те, що на порушення вимог п. 44.1 ст.44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" завищено обсяг витрат за спірний період у загальному розмірі 2 252 875,00 грн., у т.ч.: за 2013 рік - 1 182 125,00 грн, за 2014 рік - 1 070 750,00 грн. у зв'язку з неправомірним віднесенням до їх складу витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Сієра-Сервіс" (код ЄДРПОУ 34917935), ТОВ "ЛТД-Спецкомтор" (правонаступник ТОВ "ТФ Регіон") (код ЄДРПОУ 38886749), ПП "Укрспецмонтаж-1" (код ЄДРПОУ 37238122).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" (покупець) та ПП "Сієра-Сервіс", ТОВ "ТФ Регіон", ПП "Укрспецмонтаж-1" укладено аналогічні за змістом договори поставки від 31.07.2013р. №31/7-1 (т. 3, а.с. 83-86), від 21.10.2013р. №2013/44/1 (т. 3, а.с. 99-103), від 26.11.2013р. №2013/48 (т. 3, а.с. 110-114), за умовами яких постачальники зобов'язувались виготовити згідно креслень, наданих покупцем, та передати у власність покупця дерев'яні модельні комплекти, а покупець - прийняти та оплатити їх.

Стверджуючи про завищення позивачем витрат по господарським правовідносинам із зазначеними вище контрагентами відповідач виходив з того, що за даними податкової звітності у вказаних суб'єктів господарювання відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності з виробництва модельних оснасток за замовленням Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод".

Крім того, контролюючий орган зазначив, що відповідно до наданих на перевірку товарно-транспортних накладних перевезення товарів від ПП "Сієра-Сервіс" та ТОВ "ТФ Регіон" здійснювалось фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 на автомобілі Супер МАЗ НОМЕР_2, власником якого за даними АІС "Автомобіль" є ПП КП "Валентина" (т. 4, а.с. 129-130). При цьому згідно переліку видів діяльності ФОП ОСОБА_6 останній має право здійснювати такі види діяльності: прісноводне рибальство, аквакультура, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Наведене, на переконання відповідача, ставить під сумнів можливість надання ФОП ОСОБА_5 послуг з перевезень вантажів позивачу.

Також, позивачем на перевірку не надано відомостей щодо перевезення вантажів від ПП "Укрспецмонтаж-1".

Окрім того, контролюючим органом використано наявну податкову інформацію, а саме - акт ДПІ у м. Полтаві від 24.09.2014р. №5312/16-01-22-01-09/37238122 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Укрспецмонтаж-1" з питань правомірності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ "Надрапромвидобування", ПП "Голд Таймс", ПП "Експоінструмент", у якому вказано на порушення ПП "Укрспецмонтаж-1" вимог Податкового кодексу України в частині завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за жовтень-грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року (т. 3, а.с. 226-230).

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу у їх сукупності, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, відповідно до вимог вищезазначеної статті, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що за умовами згаданих вище договорів поставки найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цими договорами, визначаються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даних договорів (п. 1.2.).

Згідно з п. 3.1., 3.3. договорів поставки, поставка здійснюється на умовах самовивозу продукції покупцем зі складу постачальників. Разом з товаром постачальники надають покупцю такі документи: рахунок-фактура, податкова накладна, видаткова накладна, сертифікат якості (за наявності).

Відповідно до 4.1., 4.2. договорів поставки, покупець зобов'язаний прийняти продукцію та сплатити постачальнику ціну за товар, передбачену у специфікаціях або рахунках-фактурах до договорів. Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом 100% передоплати або 100% післяплати (за домовленістю) в безготівковому порядку через перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" та ПП "Сієра-Сервіс", ТОВ "ТФ Регіон", ПП "Укрспецмонтаж-1" до суду першої інстанції позивачем надано: специфікації (т. 3, а.с. 87-88, 104), податкові накладні (т. 6, а.с. 42-54, 77), видаткові накладні (т. 3, а.с. 90, 95, 108, 120, 135, 150, 155, 162-163, 168, 172, 174, 182).

Колегія суддів дослідивши копії податкових накладних, встановила, що їх оформлено у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

У свою чергу, надані позивачем видаткові накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача проти позову не містять посилань на дефекти змісту та форми зазначених податкових і видаткових накладних.

Окрім цього, відповідач не заперечує, що на дату складення податкових та видаткових накладних ПП "Сієра-Сервіс", ТОВ "ТФ Регіон", ПП "Укрспецмонтаж-1" були у встановленому законом порядку зареєстровані як юридичні особи, мали необхідний обсяг цивільної правосуб'єктності, а також були зареєстровані платниками ПДВ.

А відтак, перелічені специфікації, податкові та видаткові накладні є належним документальним підтвердженням замовлення та придбання позивачем у згаданих контрагентів дерев'яних модельних оснасток у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії креслень дерев'яних модельних оснасток, на основі яких постачальниками було виготовлено відповідну продукцію (т. 6, а.с. 55-76).

Позивачем у повному обсязі проведено оплату вартості виготовлених товарів, що підтверджено доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (т. 3, а.с. 92, 93, 105, 106, 132, 133, 136, 153, 158-161, 166, 177-180) та не заперечується відповідачем.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що перевезення виробів від ПП "Сієра-Сервіс" та ТОВ "ТФ Регіон" здійснював на умовах самовивоз ФОП ОСОБА_5 На підтвердження даних пояснень позивачем до матеріалів справи надано копії: договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2013р. №1/3/13-1 (т. 4, а.с. 132-135), актів виконаних робіт про здійснення вантажних перевезень (т. 4, а.с. 85-87), товарно-транспортних накладних (т. 3, а.с. 91, 96, 109), витяг з картки по рахунку 631 за 2013 рік (т. 4, а.с. 84).

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одночасно, згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У свою чергу, господарською операцією, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Про реальність здійснення господарських операцій свідчать, окрім іншого, наявність ділової мети, рух активів та зміни у структурі активів платника податку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Колегія суддів враховує, що придбані у ПП "Сієра-Сервіс", ПП "Укрспецмонтаж-1" та ТОВ "ТФ Регіон" товарно-матеріальні цінності (дерев'яні модельні оснастки) позивач оприбуткував по рахунку 1531 "Придбання інших необоротних матеріалів", що підтверджено наданими суду витягами з картки рахунку у розрізі контрагентів (т. 3, а.с. 81-82, 97-98, 115-118, 139-148) та прибутковими накладними (т. 3, а.с. 89, 94, 107, 119, 134, 149, 154, 162, 167, 171, 173, 181).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підприємство позивача займається виготовленням ґрунтових та водяних насосів, агрегатів і запасних частин до них. Технологія виробництва означеної продукції передбачає використання дерев'яної модельної оснастки, в яку у сухому сипучому стані закладаються компоненти для виготовлення заготовок із металу.

Використання у господарській діяльності придбаних у ПП "Сієра-Сервіс", ТОВ "ТФ Регіон" та ПП "Укрспецмонтаж-1" дерев'яних модельних оснасток підтверджено доданими до матеріалів справи копіями актів на списання основних засобів (т. 4, а.с. 72-74; т. 5, а.с. 249-250; т. 6, а.с. 1-41) та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів /т. 5, а.с. 23-248/.

Враховуючи наявність доказів фактичного переміщення, отримання, оприбуткування та використання у власній господарській діяльності придбаних у ПП "Сієра-Сервіс" та ТОВ "ТФ Регіон" товарів, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані твердження відповідача про безтоварність таких операцій, обґрунтовані відсутністю у визначених видах діяльності перевізника - ФОП ОСОБА_5 такого виду діяльності як вантажні перевезення.

Стосовно посилань відповідача на те, що за інформацією з Національної бази даних "Автомобіль" станом на 23.04.2015р. ОСОБА_5 не мав зареєстрованих транспортних засобів (т. 4, а.с. 129), колегія суддів звертає увагу на те, що наведена обставина не позбавляє права даної особи отримати відповідний автотранспорт в оренду чи інше право користування.

Щодо транспортування товарів від ПП "Укрспецмонтаж-1" судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що його було здійснено власним автотранспортом позивача - автомобілем НОМЕР_1, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії: інвентарної картки основних засобів (т. 4, а.с. 88), довідки-рахунка серії МОЛ №275756 (т. 4, а.с. 89), акта введення в експлуатацію основних засобів від 30.09.2002 (т. 4, а.с. 90), наказу про прийняття на роботу водія від 13.11.2012р. №490/к (т. 4, а.с. 141), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 4, а.с. 142), посвідчення водія (т. 4, а.с. 143), подорожніх листів вантажного автомобіля (т. 3, а.с. 130-131, 137-138, 151-152, 156-157, 164-165, 169-170, 175-176, 183-184).

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у м. Полтаві від 24.09.2014р. №5312/16-01-22-01-09/37238122 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Укрспецмонтаж-1" з питань правомірності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово - господарських відносин з ПП "Голд Таймс", ТОВ "Надрапромвидобування", ПП "Експоінструмент", не приймаються колегією суддів в якості достатніх обґрунтувань правомірності оспорюваних рішень, оскільки отримання податковою інспекцією акта перевірки контрагента платника податків, в якому викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

До того ж, зазначений акт перевірки не містить висновків про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "Укрспецмонтаж-1", адже останні у ході проведення такої перевірки дослідженню не підлягали.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про товарність спірних господарських операцій Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" щодо придбання дерев'яних модельних оснасток у ПП "Сієра-Сервіс", ТОВ "ТФ Регіон" та ПП "Укрспецмонтаж-1".

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників. Однак, доказів на підтвердження цих фактів до суду не надано.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на безпідставне формування показників податкової звітності.

А відтак, висновки контролюючого органу про порушення Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України не відповідають дійсності.

Як наслідок, колегія судді констатує, що за результатами перевірки відповідач протиправно зменшив витрати Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод", що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, за спірний період по господарським операціям із згаданими вище контрагентами загалом у розмірі 2252875,00 грн., у т.ч.: за 2013 рік - 1182125,00 грн., за 2014 рік - 1070750,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підлягають спростуванню доводи ДПІ у м. Полтаві про:

- завищення позивачем значення рядка 05.1 СВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік на 3 346 389,00 грн., у зв'язку з включенням до собівартості готової продукції 100% вартості сировини та матеріалів, використаних для виробництва литва (стосовно даного порушення податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2015р. №0000412301 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 635813,91 грн. (3 346 389,00 грн х 19%);

- завищення витрат у розмірі 324625,00 грн., сформованих у 2013 році за рахунок господарських правовідносин з ПП "Сієра-сервіс" (стосовно даного порушення податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2015р. №0000412301 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 61678,75 грн. (324625,00 грн х 19%);

- завищення витрат у розмірі 350000,00 грн., сформованих у 2013 році за рахунок господарських правовідносин з ТОВ "ЛТД-Спецкомтор" (стосовно даного порушення податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2015р. №0000412301 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 66500,00 грн. (350000,00 грн х 19%);

- завищення витрат у розмірі 507500,00 грн. за 2013 рік та 284768,00 грн. за 2014 рік, сформованих за рахунок господарських правовідносин з ПП "Укрспецмонтаж-1" (стосовно даного порушення податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2015р. №0000412301 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 147683,24 грн (507500,00 грн. х 19%) + (284768,00 грн. х 18%);

- заниження доходів у розмірі 18510,00 грн., внаслідок допущення арифметичної помилки у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (стосовно даного порушення податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2015р. №0000412301 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 3516,90 грн. (18510,00 грн. х 19%).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 07.05.2015р. №0000412301 необхідно визнати протиправним та скасувати в частині збільшення Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 915193,00 грн. (635813,91 грн. + 61678,75 грн. + 66500,00 грн. + 147683,24 грн. + 3516,90 грн.).

Крім того, як підтверджено розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 07.05.2015р. №0000412301, відповідні санкції нараховані у розмірі 25% від суми основного грошового зобов'язання.

Отже, зазначене податкове повідомлення-рішення, окрім іншого, необхідно визнати протиправним та скасувати в частині нарахування Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 228798,25 грн. (915193,00 грн х 25%).

Відтак, суд першої інстанції прйняв законне рішення, щодо того, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 07.05.2015р. №0000412301 необхідно визнати протиправним та скасувати в частині збільшення ПрАТ "ПЛМЗ" суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1143991,25 грн. (915193,00 грн. + 228798,25 грн.).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 07.05.2015р. №0000422301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 5 828 126,00 грн. (з них: 1087980,00 грн. - за 2013 рік, 4740146,00 грн. - за 2014 рік), колегія суддів виходить з такого.

Зі змісту наявногоу матеріалах справи розрахунку (т. 4, а.с. 33) колегія суддів встановила, що донараховане позивачу вказаним податковим повідомленням-рішенням спірне грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток у загальному розмірі 5 828 126,00 грн. включає в себе:

- зобов'язання у розмірі 5 042 144,00 грн. (з них: 1087980,00 грн. - за 2013 рік, 3954164,00 грн. - за 2014 рік), у зв'язку з неправомірним, на переконання контролюючого органу, віднесенням до рядка 05.1 СВ Декларацій з податку на прибуток підприємства за 2013-2014 роки вартості сировини та матеріалів, використаних для виробництва литва, у розмірі 100% від завантаження, тоді як вихід готового литва склав відносно сталі 48-52%, відносно ковкого чавуну - 50% від завантаженої сировини;

- завищення витрат за 2014 рік у розмірі 785982,00 грн., сформованих за рахунок господарських правовідносин з ПП "Укрспецмонтаж-1" (код ЄДРПОУ 37238122).

Правову оцінку наведеним доводам контролюючого органу судом надано вище.

Оскільки судом першої інстанції спростовано та підтверджено у суді апеляційної інстанції доводи відповідача про віднесення позивачем до собівартості готової продукції 100% вартості сировини та матеріалів, використаних для виробництва литва, а також підтверджено правомірність відображення у податковому та бухгалтерському обліку господарських правовідносини з ПП "Укрспецмонтаж-1", податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 07.05.2015р. №0000422301 належить визнати протиправним та скасувати повністю.

Щодо податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від 07.05.2015р. №0000432301, №0000442301, №0000452301, що стосуються об'єкта оподаткування податком на додану вартість, колегія суддів виходить з наступного.

Колегією суддів встановлено, що рішення про збільшення ПрАТ "ПЛМЗ" суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 2 360 290,00 грн.; зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 204201,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51050,25 грн., а також зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на 4524,00 грн. відповідач прийняв з огляду на визнання безтоварними господарських операцій позивача з ПП "Сієра-Сервіс", ТОВ "ТФ Регіон" та ПП "Укрспецмонтаж-1" та у зв'язку з ненарахуванням податкових зобов'язань на вартість сировини, що фактично не використана у виробництві литва. Крім того, відповідач зауважив, що на порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України позивач зайво включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 2050,19 грн. за рахунок подвійного відображення податкових накладних від 04.03.2014р. №1 та від 11.03.2014р. №4, виписаних ПВТП "Кисеньбуд" (код ЄДРПОУ 25159724).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вище колегією суддів надано правову оцінку господарським операціям позивача з ПП "Сієра-Сервіс", ТОВ "ТФ Регіон" та ПП "Укрспецмонтаж-1", за результатами чого визнано правомірним відображення позивачем у податковому обліку результатів господарських правовідносин з даними контрагентами.

З урахуванням наведених вище висновків, колегія суддів зазначає, що позивач правомірно, на підставі виписаних ПП "Сієра-Сервіс", ТОВ "ТФ Регіон" та ПП "Укрспецмонтаж-1" податкових накладних, сформував спірний податковий кредит.

Таким чином, висновки ДПІ у м. Полтаві про завищення позивачем податкового кредиту по господарським правовідносинам з даними контрагентами на суму у загальному розмірі 450575,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім цього, як визначено абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Так, на переконання відповідача, Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" безпідставно не нарахувало податкові зобов'язання зі сплати ПДВ за 2013-2014 роки у загальному розмірі 1 677 706,47 грн. на різницю між вартістю фактично завантаженої сировини для виробництва литва та вартістю зворотних відходів такого виробництва.

Разом з цим, за результатами розгляду справи колегія судді вважає, що позивач правомірно визначив собівартість виготовленого литва та оподаткував вартість сировини та матеріалів, використаних для його виробництва, а зворотні відходи такого виробництва утворені в межах норм убутку, відходів та браку.

Підстави для оподаткування повернутих з виробництва матеріалів відсутні, оскільки в такому разі матиме місце подвійне оподаткування одних і тих самих матеріалів.

До того ж, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у бухгалтерському обліку підприємства остаточна собівартість виготовленого литва відображається з урахуванням її коригування на вартість повернутих з виробництва сировини та матеріалів, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна вибірка з картки рахунку 201 "Возврат Сч-20" (т. 4, а.с. 156-160) та витяг з оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за 2015 рік із зазначенням кількості та вартості повернутої сировини (т. 4, а.с. 161-164).

За таких обставин, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи контролюючого органу про необхідність нарахування податкових зобов'язань зі сплати ПДВ на різницю між вартістю фактично завантаженої сировини для виробництва литва та вартістю зворотних відходів такого виробництва.

Одночасно, відповідно до п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем у червні 2013 року додано до податкової декларації з ПДВ заяву про бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 171327,00 грн., а у вересні 2013 року - 32874,00 грн. (т. 1, а.с. 14).

Оскільки за результатами розгляду справи колегія суддів приходить до висновку суд, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарським операціям з ПП "Сієра-Сервіс", ТОВ "ТФ Регіон" та ПП "Укрспецмонтаж-1", а також про те, що у ПрАТ "ПЛМЗ" відсутній обов'язок з нарахування податкових зобов'язань на різницю між вартістю фактично завантаженої сировини для виробництва литва та вартістю зворотних відходів такого виробництва, варто констатувати, що контролюючий орган безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання платника податку зі сплати ПДВ у розмірі 1888232,00 грн. та зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 204201,00 грн. Як наслідок, безпідставним є також нарахування штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 523108,25 грн.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції законно визнав протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 07.05.2015р. №0000432301, №0000442301 та скасував їх повністю.

Водночас в суді першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що представники позивача визнали наявність порушення ПрАТ "ПЛМЗ" вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту у загальному розмірі 2050,19 грн. за рахунок подвійного відображення податкових накладних від 04.03.2014 №1 та від 11.03.2014 №4, виписаних ПВТП "Кисеньбуд" (код ЄДРПОУ 25159724) (т. 1, а.с. 81-82).

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 07.05.2015р. №0000452301 належить визнати протиправними та скасувати в частині зменшення ПрАТ "ПЛМЗ" розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 2474,00 грн (4524,00 грн - 2050,00 грн).

При цьому колегія суддів виходить з того, що від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість є кінцевим результатом розрахунків платника податку з бюджетом, а тому в разі завищення таким платником податкового кредиту відповідне порушення впливає саме на розмір від'ємного значення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області не підлягає задоволенню.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 22.04.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2016р. по справі № 816/4708/15 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 3433117) судовий збір у розмірі 159266, 25 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят шість грн. двадцять п`ять коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяСтаростін В.В. Судді Рєзнікова С.С. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2016 р.