Ухвала

від 28.09.2016 по справі 819/1946/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2016 р. м.Київ К/800/682/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Смокович М.І.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Ярош Д.В.,

за участю представника відповідача - Нитки О.Т,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Агробудмеханізація» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудмеханізація», у якому просило стягнути заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 5450,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем в порушення вимог ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відшкодовано фактичні витрати на виплату і доставку пенсії, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 25 червня 2014 року по 23 червня 2015 року, яка добровільно не сплачена, що є підставою для стягнення боргу в судовому порядку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року позов задоволено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення», та обґрунтованості вимог Управління Пенсійного фонду про стягнення заборгованості у визначеній позивачем сумі, визнавши правомірним зарахування позивачем сплачених за спірний період сум в погашення заборгованості попередніх періодів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року задоволено повністю апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудмеханізація»; постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року скасовано, прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на рішення від 30 березня 2012 року № 7 про надання відповідачу розстрочки сплати заборгованості в сумі 45433,35 грн. в період з 20 квітня 2012 року по 20 січня 2017 року, зазначив про неправомірність зарахування позивачем сум платежів на погашення заборгованості попередніх періодів до закінчення строку сплати розстроченої заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, справу направити на новий розгляд.

У касаційній скарзі позивач зазначає про встановлення судом апеляційної інстанції факту наявності у відповідача станом на 23 червня 2015 року заборгованості, помилковість висновку суду щодо зарахування сум платежів, внесених наданими відповідачем платіжними дорученнями, у погашення заборгованості за 2010 рік, оскільки вказані суми зараховувались в погашення заборгованості за зобов'язаннями відповідача, які виникли після 01 січня 2011 року. Також зазначав, що рішенням від 30 березня 2012 року №7 розстрочена відповідачу заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій в сумі 45443,35 грн. на період з 20 квітня 2012 року по 20 січня 2017 року зі сплатою цієї суми згідно графіку проведення платежів. Облік розстрочених сум проводиться Управлінням в окремій картці особового рахунку страхувальника, а тому сплачувані страхувальником кошти, призначення платежу яких вказане інше ніж сплата розстрочених сум, не можуть бути зараховані в рахунок сплати розстроченої суми заборгованості і відповідно не зараховувались Управлінням в рахунок такої сплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудмеханізація» у поданих запереченнях просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та зазначає про ненадання позивачем доказів того, що станом на 25 червня 2014 року у підприємства існувала заборгованість перед Управлінням по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка виникла після 01 січня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача ТОВ «Агробудмеханізація» заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пільгових пенсій за період з 25 червня 2014 року по 23 червня 2015 року в сумі 5450,66 грн.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що прийняті судами попередніх інстанцій рішення у даній справі не відповідають вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, прийняті без належного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як встановлено ч.ч.2, 3 ст.25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

При цьому за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI).

Статтею 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій врегульовано Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), відповідно до п.6 якої відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 Інструкції).

Як передбачено п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

За правилами п.6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу ПФУ за місцем його реєстрації.

Аналіз наведених положень законів №№ 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Вищенаведена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 червня 2015 року у справі №21-166а15.

За таких обставин є безпідставними висновки суду першої інстанції, в тому числі з посиланням на норми ч.5 ст.106 Закон №1058-IV (в редакції чинній до внесення змін згідно Закону № 2464-VI), щодо правомірності зарахування Управлінням Пенсійного фонду коштів, сплачених відповідачем на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у спірному періоді на погашення заборгованості попередніх періодів.

Разом з цим, відповідно до доданого до позовної заяви Розрахунку суми позовних вимог про стягнення з ТДВ «Агробудмеханізація» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених за віком на пільгових умовах на підставі пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 25 червня 2014 року по 23 червня 2015 року, позивачем при визначенні загальної суми заборгованості враховано сплату відповідачем за вказаний період суми в загальному розмірі 9528,30 грн. При цьому, згідно наданих відповідачем на підтвердження перерахування належних до сплати сум відшкодування у спірному періоді платіжних доручень від 25 червня 2014 року № 191, від 05 серпня 2014 року № 238, від 29 серпня 2014 року № 263, від 26 вересня 2014 року № 295, від 07 листопада 2014 року № 338, від 08 грудня 2014 року № 383, від 12 січня 2015 року № 415, від 09 лютого 2015 року № 455, від 10 березня 2015 року № 497, від 06 квітня 2015 року № 525, від 12 травня 2015 року № 564, від 08 червня 2015 року № 591, загальна сума перерахування складає 5964,14 грн.

Судами не з'ясовані загальна сума понесених Пенсійним фондом витрат на виплату та доставку пенсій у спірний період та розмір сплаченої відповідачем суми на їх відшкодування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд послався на рішення від 30 березня 2012 року №7 про розстрочку сплати заборгованості в сумі 45443,35 грн., копії якого в матеріалах справи немає. Судами не встановлено, за який період склалася вищезазначена заборгованість у вказаній сумі, не досліджені умови розстрочення та порядок і строки сплати цієї заборгованості, не з'ясовано, чи здійснювалась відповідачем погашення заборгованості згідно графіку проведення платежів, яким чином здійснювався облік розстрочених сум та зарахування сплачених страхувальником коштів, не визначено напрям та правомірність зарахування сплачених у спірний період сум з урахуванням визначеного платником призначення платежу.

У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене і прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді