Постанова

від 10.10.2016 по справі 2а-9114/09/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-9114/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року 09 год. 44 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

судді Левчук О.А.,

судді Стеценка О.О.

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

За участю сторін:

представника Позивача ОСОБА_1,

представника Відповідача ОСОБА_2,

представника прокуратури не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального ГУ ДФС, за участю Одеської транспортної прокуратури про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулась Одеська залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального ГУ ДФС, за участю прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 позовні вимоги Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі, за участю Одеської транспортної прокуратури, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 №0000321510/0, крім частини нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій за віднесення до складу податкового кредиту за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 суми податку на додану вартість у розмірі 136540,00грн. за результатами взаємовідносин з ОВ НВП «Хлад-Транс», ТОВ «Реалан» та ПП «С.В.П. КОМ» та за віднесення до складу податкового кредиту за період з 01.12.2007 по 30.07.2008 суми податку на додану вартість у розмірі 19892,00грн. за результатами взаємовідносин з СГД ОСОБА_3

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 №0000321510/0, крім частини нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій за віднесення до складу податкового кредиту за період з 01.12.2007 по 30.07.2008 суми податку на додану вартість у розмірі 19892,00грн. за результатами взаємовідносин з СГД ОСОБА_3

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2016 року частково задоволено касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі №2а-9114/09/1570 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За висновками Вищого адміністративного суду України, визначені податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства, в частині що оскаржувались є необґрунтованими та зазначено лише про те, що суди попередніх інстанцій не визначили у резолютивній частині судових рішень в якій частині спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню із зазначенням конкретної суми нарахованих позивачу грошових зобов'язань, що суперечить вимогам до судового рішення, згідно якої резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

Ухвалою суду від 29 червня 2016 року справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 21.07.2016 року, у зв'язку з ліквідацією, замінено Одеську транспортну прокуратуру на прокуратуру Одеської області.

У судове засідання 05.10.2016 року з'явився представник позивача, 08.09.2016 року надав уточнення до позовної заяви, відтак просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем 1367475, 61 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1426979 грн. (Том 4 а.с. 141-157).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення, зазначаючи, що в ході перевірки з боку Позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Представник прокуратури Одеської області у судове засідання 05.10.2016 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Одеська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.2, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 960123,00грн.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі складено акт від 29.05.2009 №316/15-1/01071315/12 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 №0000321510/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2846535,50грн., у тому числі за основним платежем - 1402196,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1444339,50грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду для його часткового скасування.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, а відповідачем не заперечувалось, що позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем зі сплати податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 402 196 грн. та штрафних (фінансовий) санкцій у розмірі 1 444 339,5грн., усього 2 846 535,5 грн., застосованих за порушення п.п.3.1 ст. 3; п. 4.2. ст.4; п.п. 5.1.3 п.5.1. ст.5; п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (надалі по тексту Закон № 168/97) та п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.

В ході перевірки встановлено, що в порушення пп.. "д", п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97, Позивачем безпідставно до складу податкового кредиту включались суми ПДВ по даних податкових накладних, оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме: з відсутніми - місце розтушування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість( адресою покупця).

Внаслідок зазначених порушень, на думку Відповідача Позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 960 123,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Зазначена норма Закону містить лише реквізити податкової накладної, закріпляючи за податковою накладною статус звітного податкового документа і одночасно розрахункового документа та пов'язуючи з датою її отримання дату виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Згідно довідки Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010р., незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідальність зазначена у податкових накладних, податковий кредит вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Крім того, судом встановлено, що Позивачем в період перевірки отримано виправлені податкові накладні, оформлені з дотриманням пп. "д", п.п.7.2.1 п. 7.2 cт.7 Закону № 168/97.

У зв'язку з вищезазначеним, висновок Відповідача щодо завищення Позивачем податкового кредиту на загальну суму 960 123,00 грн. по податковим накладних, в яких відсутнє місцезнаходження покупця є неправомірним.

Крім того, Відповідач зазначає, що в порушення вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 cт.7 Закону № 168/97, Позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ по неналежним чином оформленим податковим накладним, та з податковою декларацією за звітний податковий період (у якому повинна бути видана податкова накладна) Позивач не подав заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по наступних податкових накладних, а саме: податкова накладна № 33 від 10.07.2008р., виписана TOB «Техноком-Трейд-ХХІ»н а суму ПДВ 362,00 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 31.08.2008р. за порядковим номером 115) чищення та дозаправка кондиціонеру; податкова накладна № 4986 від 22.08.2008р., виписана ПП «Бут-Трейд» на суму ПДВ 829,60 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 31.08.2008р. за порядковим номером 93) hover twin, platin.exel, с-31/25, фасадна штукатурка; податкова накладна № 4738 від 13.08.2008р., виписана ПП «Бут-Трейд» на суму ПДВ 830,24 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 31.08.2008р. за порядковим номером 98 ЛГК Lafarge, з'єднувач, грудень 2008 року на загальну суму ПДВ у розмірі 1232,32 у т. ч.: податкова накладна № 56 від 25.12.2008р., виписана TOB «Стражспецтех» на суму ПДВ 1232,32 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 25.12.2008р. за порядковим номером 93) встановлення пожежної сигналізації будівель БМЕУ-1».

Разом з тим, відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Податкова накладна, яка включена до податкового кредиту, повинна містити реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97.

Таким чином, відповідно до вищенаведених положень Закону № 168/97, лише відсутність податкової накладної або відсутність суттєвих реквізитів позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (основних фондів) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Як зазначено в акті перевірки при заповнені податкових накладних №4986 від 22.08.2008р., №4738 від 13.08.2008р. у графі «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» продавцем ПП „БУД-ТРЕИД" частково використовувалась іноземна мова. Чинним законодавством не встановлено обов'язковість застосування виключно української мови при заповненні податкової накладної. Суд погоджується з твердженням представника позивача, що відповідно до положень Конституції України та Закону України «Про мови в Українській PCP»від 28.10.1989р. №8312-ХІ громадяни України мають право користуватися своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою. Даний висновок підтверджується листом ДПА України від 15.08.2003р. №12846/7/15-2317-22.

Таким чином, використання у графі «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» вищевказаних податкових накладних іноземної мови не призводить до визнання цих податкових накладних недійсними, у зв'язку з чим Позивачем цілком обґрунтовано включило ПДВ у сумі 1659,84 грн. згідно вищезазначених податкових накладних до складу податкового кредиту.

Відносно зазначення у податкових накладних в графі «Одиниця виміру товару» - «шт.»; а в графі «Кількість (об'єм, обсяг)»- «1» при надані послуг, які виміряються тільки у вартісному виразі, необхідно зазначите наступне.

Відповідно до пунктів 12.3 та 12.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, із змінами та доповненнями (надалі по тексту - Порядок № 165), до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме: до графи 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг. м, см, м куб., см, куб., л тощо; до графи 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг;

У разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному виразі, у графі 5 указується: «послуга/проценти тощо».

Таким чином, для заповнення графи 4 «Одиниця виміру товару» податкової накладної Порядок №165 не містить будь-яких спеціальних правил при виписуванні податкової накладної на надання послуг. Відповідно, продавці послуг мають право зазначати виміри із переліку, зазначеному в п.12.3 Порядку № 165, та якими вони користуються при ведені свого обліку наданих послуг. Таким чином, суд погоджується з посиланнями представника позивача на те, що зазначення одиниці виміру послуг в штуках не може бути підставою для визнання податкових накладних недійсними і виключенню сум ПДВ із складу податкового кредиту.

Для заповнення графи 5 «Кількість (об'єм, обсяг)»податкової накладної Порядком №165 зазначено, що у разі, якщо послуги не мають кількості (об'єму, обсягу), то необхідно зазначати «послуга/проценти тощо». Контрагентом Позивача - TOB «Техноком-Трейд-ХХІ» були надані послуги по чищенню та дозаправці кондиціонерів, кількість яких визначалась кількістю кондиціонерів. Тому у графі 5 «Кількість (об'єм, обсяг)»податкової накладної № 33 від 10.07.2008р. продавцем вказана їх кількість -«6» та «4». Продавцем TOB «Стражспецтех» були надані послуги по встановленню пожежної сигналізації будівель БМЕУ-1, кількість встановлених пожежних сигналізацій складає одну штуку, що і було зазначено у податковій накладній №56 від 25.12.2008р. Як було зазначено вище, лише відсутність податкової накладної або відсутність суттєвих обов'язкових реквізитів позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (основних фондів) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Судом встановлено, що графи 5 «Кількість (об'єм, обсяг)» вищезазначених податкових накладних, а саме: №33 від 10.07.2008р., виданої TOB «Техноком-Трейд-ХХІ», та № 56 від 25.12.2008р., виданої TOB «Стражспецтех», належним чином заповнені. Відтак, суд дійшов висновку, що Позивачем не допущенні порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97, у зв'язку з чим Позивач цілком обґрунтовано включив ПДВ у сумі 1594,32 грн. згідно цих податкових накладних до складу податкового кредиту.

Що стосується, зазначеного в акті перевірки порушення вказаних вимог діючого податкового законодавства щодо не надання доказів включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі оригіналів податкових накладних. До перевірки були надані примірники копії податкових накладних, у яких відсутні відповідні відмітки, що не надає можливості ідентифікувати такі податкові накладні як оригінал. Загальна сума віднесеного до складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого постачальникам товарів (робіт, послуг) за такими податковими накладними складає 2165,0 грн. у т.ч по накладних: податкова накладна №4611 від 22.07.2008р. на загальну суму - 1 740,00 грн. в т.ч. ПДВ 290 грн., (постачальник - TOB фірма "Ватек ЛТД", код 23870494); податкова накладна №000005 від 06.08.2008р. на загальну суму 11 250,00 грн. в т.ч. ПДВ 1875 грн. (постачальник - СПД "ОСОБА_4Д.) суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках, оригінал надається покупцю, копія - продавцю. Слід зазначити, що у Законі № 168/97 наведений вичерпний перелік обов'язкових реквізитів на податковій накладній, наявність яких свідчить про дійсність податкової накладної як документа, що підтверджує право покупця на податковий кредит з ПДВ. Так, відповідно до пп. 7.2.1 Закону № 168/97, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: а) порядковий номер накладної; б) дату виписки податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця і покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис товарів(робіт, послуг) і їх кількість(об'єм); є) повна назва одержувача; ж) ціна продажу без урахування податку; з) ставка податку і відповідна сума податку в цифровому значенні; и) загальна сума коштів, яка підлягає оплаті з ПДВ.

Згідно з п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж платник податку. Ніяких інших підстав визнання податкової накладної недійсною Порядок не передбачає.

З огляду на вищенаведене можна зробити висновок, що при отриманні покупцем від продавця податкової накладної, на якій відсутній несуттєвий реквізит, не передбачений Законом № 168/97, така податкова накладна не може вважатися недійсною і на цій підставі лишити покупця права на податковий кредит не є можливим.

Судом встановлено, що в податкових накладних, які віднесені до податкового кредиту, є усі необхідні реквізити, зазначені в п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97, тому накладні були правильно включені до податкового кредиту. До того ж, це не принесло збитку державі, оскільки суми були віднесені контрагентом Позивача до податкових зобов'язань.

Відтак, суд дійшов висновку, що розмір податкового кредиту з ПДВ 2165,00грн. відображено згідно чинного законодавства.

Крім того, Відповідачем зазначено, що відповідно п.п.7.2.2. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97, у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.

В ході перевірки встановлено, що Позивачем віднесені до складу податкового кредиту суми послуг за навчання, згідно податкових накладних виданих ДЗ «Золотоніська технічна школа Укрзалізниці», у сумі 81 403,00 грн.

Податкові накладні включені до реєстрів отриманих податкових накладних, згідно яких сформовані суми податкового кредиту у Деклараціях з ПДВ.

Таким чином, на думку Відповідача Позивачем завищено податковий кредит у сумі 81403,00 грн.

З даним висновком Відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно з пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, відповідно до Закону № 168/97, покупець товарів (робіт, послуг) має право на податковий кредит при наявності двох критеріїв: 1) придбані роботи (послуги) використовуються у межах господарської діяльності; 2) податковий кредит підтверджено податковими накладними.

Інших критеріїв для віднесення суми сплаченого ПДВ у складі отриманих робіт (послуг) Закон № 168/97 не передбачає.

Судом встановлено, що Золотоніська школа зареєстрована платником ПДВ, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, надає послуги з навчання робітників Одеської залізниці з ПДВ, та виписує податкові накладні. Проти даного факту представник відповідача не заперечував.

Відповідно до пп. 5.1.3. п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97, звільняються від оподаткування операції з поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкові, середньої, професійно-технічної та вищої освіти заклади які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом міністрів України.

Якщо Золотоніська школа має ліцензію на поставку послуг з навчання, а також надає послуги згідно з переліком, визначеним КМУ, то такі послуги дійсно звільненні від оподаткування. Між тим, законодавець не зобов'язує покупця послуг контролювати постачальника в частині дотримання останнім положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд вважає правомірним віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених Позивачем на користь Золотоношенської школи за навчання працівників Одеської залізниці в сумі 81 403 грн.

Крім того, на сторінці 150 акту перевірки зазначено, що Позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 153 744 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.

Суд вважає такі твердження відповідача необгрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, до складу податкового кредиту відноситься сума податку на додану вартість, сплачена у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд вважає, що послуги з оцінки основних засобів для цілей бухгалтерського обліку виносяться до витрат пов'язаних з господарською діяльністю, як Позивача так і будь -якого іншого суб'єкту господарювання.

Крім того, на сторінці 157 акту перевірки зазначено, що на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом такого звітного періоду..., та відповідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), п.5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, в редакції Наказу від 15.06.2005р. № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982, до складу податкового кредиту за червень 2007р. віднесена сума ПДВ від TOB «Мортехсервіс» по податковій накладній, яка виписана в минулому звітному періоді (до 01.04.2007р.), тобто у перевіреному раніше періоді - у червні 2007р. на загальну на суму ПДВ 10 355 грн., у той час як за даними бухгалтерського обліку по рахунку 6441 «Податковий кредит» станом на 01.04.2007р. відсутнє дебетове сальдо по вищевказаній податковій накладній. Суд з даними висновками не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), ...у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, Закон № 168/97 передбачає включення до складу звітного періоду суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності при наявності належним чином оформленої податкової накладної.

При цьому датою відображення податкового кредиту є дата отримання податкової накладної. Отримані податкові накладні записуються до реєстру отриманих додаткових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244. Відповідно до п. 9.2. Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної.

Таким чином, реєстр отриманих податкових накладних являється є документом податкового обліку, який підтверджує дату отримання податкової накладної.

Не враховуючи ПДВ у складі податкового кредиту згідно податкової накладної від TOB «Мортехсервіс» в сумі 10355,00 грн., отриманої в червні 2007 року «Пасажирським вагонним депо Одеса-Головна», Відповідач посилається на відсутність 644 рахунку «Податковий кредит».

Згідно п. 8 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 року № 818, при неотриманні від продавця податкової накладної на отримані матеріальні цінності, виконані роботи і послуги, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, які за податковим законодавством підлягають амортизації, на суму податку на додану вартість дебетується субрахунок 644 «Податковий кредит»у кореспонденції з кредитом рахунків обліку зобов'язань. При отриманні податкової накладної або поданні покупцем до органу державної податкової служби заяви, оформленої відповідно до податкового законодавства, зазначена в них сума податкового кредиту відображається за дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість»у кореспонденції з кредитом субрахунку 644 «Податковий кредит».

Судом встановлено, що «Пасажирським вагонним депо Одеса-Головна» сума податку на додану вартість при відсутності податкової накладної не відображена на рахунку 644 «Податковий кредит», чим порушено Інструкцію з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, але порушення ведення бухгалтерського обліку податку на додану вартість не стосується податкового обліку сум ПДВ, ведення якого регулюється Законом № 168/97, наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», Порядком ведення реєстру отриманих виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06ю2005 р. № 244.

Враховуючи вищезазначене, зменшення Позивачу суми податкового кредиту на 10 355 грн. є неправомірним.

Що стосується правомірності висновків відповідача про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ОВ НВП «Хлад Транс», ТОВ «Релан» та ПП «С.В.П. КОМ», суд зазначає наступне.

З урахуванням вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, суд зазначає про неправомірність висновків податкового органу про ознаки нікчемності укладених угод, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Наявність відповідей (т. 1 а.с. 242, 243-245) про неможливість проведення зустрічних перевірок про контрагентам позивача ОВ НВП «Хлад Транс», ТОВ «Релан» та ПП «С.В.П. КОМ», у зв'язку з відомостями в базі ОСОБА_2 АІС РПП про їх відсутність за місцезнаходженням, не є підставою для висновків про нікчемність правочинів.

Реальність, платність правочинів з ОВ НВП «Хлад Транс» підтверджена матеріалами справи - договором поставки (т. 2 а.с. 127-131), накладними (т. 2 а.с. 132, 134, 16), податковими накладними (т. 2 а.с. 133, 135, 137), платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 138-45), з ТОВ «Ралан» - податковими накладними (т. 2 а.с. 194-227,), платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 228-247, 249, т. 3 а.с. 1, 3, 5), рахунком-фактурою (т. 2 а. 248, т. 3 а.с. 2, 4) з ПП «С.В.П. КОМ» - накладними (т. 3 а.с. 66, 69, 72, 75, 78, 82, 83, 86, 89, 90, 92, 93, 95, 97, 98, 100, 101, 103), податковими накладними (т. 3 а.с. 67, 70, 73, 76, 79, 81, 74, 87, 91, 94, 96, 99, 102), платіжними дорученнями (т. 3 а.с. 68, 71, 74, 77, 80, 85, 88).

Порушення податкової дисципліни контрагентами позивача не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відтак, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів чи їх постачальників, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації.

Отже, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податковим органом не надано суду доказів наявності в діях позивача ознак неправомірності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття в частині нарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем 1347583, 86 грн. (один мільйон триста сорок сім тисяч п'ятсот вісімдесят три грн. 86 коп.) та штрафних (фінансових) санкцій 1417032, 92 грн.

Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 12.06.2009 №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем 19891, 75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 9946, 08 грн. прийнятого відповідачем у зв'язку із завищенням позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_3 за період з 01 грудня 2007 р. по 30 липня 2008 р., суд зазначає, що у задоволені позову в цій частині, позивачу необхідно відмовити, оскільки, під час розгляду справи, судом встановлено, а сторонами не заперечувалось, що в ході перевірки встановлено, у період з 01.12.2007р. по 30.07.2008р. відокремлений структурний підрозділ Одеської залізниці вагонне депо Помічна мало взаємовідносини з СГД ОСОБА_3 (отримано товарно-матеріальні цінності (електроди, листи 6-30, з/ч та інше) на загальну суму 119 351,22 грн., в т.ч. ПДВ - 19 892, 00 грн.), проте свідоцтво платника ПДВ СГД ОСОБА_3 було анульовано 23.08.2007р.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Відтак, податкові накладні, які були складені СГД ОСОБА_3 не відповідають вимогам Закону України від 03.04.1997 р. №168 «Про податок на додану вартість».

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких підстав, розглянувши справу в межах позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення в частині нарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем 1347583, 86 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1417032, 92 грн.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі В«Серявін та інші проти УкраїниВ» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Суд також зазначає, що за висновками Вищого адміністративного суду України при розгляді касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі №2а-9114/09/1570, визначені податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства, в частині що оскаржувались є необґрунтованими та зазначено лише про те, що суди попередніх інстанцій не визначили у резолютивній частині судових рішень в якій частині спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню із зазначенням конкретної суми нарахованих позивачу грошових зобов'язань, що суперечить вимогам до судового рішення, згідно якої резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05.10.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального ГУ ДФС, за участю прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 12.06.2009 №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем 1347583, 86 грн. (один мільйон триста сорок сім тисяч п'ятсот вісімдесят три грн. 86 коп.) та штрафних (фінансових) санкцій 1417032, 92 грн. (один мільйон чотириста сімнадцять тисяч тридцять дві грн. 92 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови підписано колегією суддів 10.10.2016 року.

Головуючий суддя О.М. Тарасишина

Суддя О.А. Левчук

Суддя О.О. Стеценко