Постанова

від 20.07.2021 по справі 2а-9114/09/1570

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

справа №2а-9114/09/1570

адміністративне провадження №К/9901/31978/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства Одеська залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, за участю Одеської транспортної прокуратури про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 (головуючий суддя - Тарасишина О.М., судді: Левчук О.А., Стеценко О.О.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 (головуючий суддя - Бітов А.І., судді: Милосердний М.М., Ступакова І.Г.) у справі №2а-9114/09/1570.

встановив:

Державне підприємство Одеська залізниця (далі - ДП Одеська залізниця ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 12.06.2009 №0000321510/0 (далі - СДПІ з ОВП у м. Одесі) в частині нарахування суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 1367475, 61 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1426979,00 грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. За висновками суду касаційної інстанції, визначені податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства, в частині, що оскаржувались є необґрунтованими та зазначено про те, що суди попередніх інстанцій не визначили у резолютивній частині судових рішень, в якій частині спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню із зазначенням конкретної суми нарахованих позивачу грошових зобов`язань, що суперечить вимогам до судового рішення, згідно якої резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

За наслідками повторного перегляду, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Одесі від 12.06.2009 №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов`язання за основним платежем 1347583,86 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1417032,92 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Одесі від 12.06.2009 №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов`язання за основним платежем 1266180,86 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1376331,42 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Одесі оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2016, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 5.1.3 пункту 5.1 статті 5, підпунктів 7.2.1, 7.2.2, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України. В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДП Одеська залізниця зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Одесі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП Одеська залізниця з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.05.2009 №316/15-1/01071315/12, в якому, зокрема, відображено висновки про порушення позивачем вимог пункту 3.1 статті 3; пункту 4.2. статті 4; підпункту 5.1.3 пункту 5.1 статті 5; підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1439386,00 грн.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 №0000321510/0, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2846535,50грн., у тому числі за основним платежем - 1402196,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1444339,50грн.

За доводами податкового органу в порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.2, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , позивачем безпідставно до складу податкового кредиту включались суми ПДВ по даних податкових накладних, оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме: з відсутніми - місце розтушування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ (адресою покупця), частково використано іноземну мову, невірно зазначено одиницю виміру.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов`язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов`язань із сплати податків.

Судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, мають всі необхідні реквізити, передбачені законодавством.

При цьому судами враховано, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Щодо висновків податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості послуг з проведення оцінки об`єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.

Так, податковий орган виходив з того, що такі операції не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Виходячи з положень Закону України Про податок на додану вартість умовами реалізації права платника на податковий кредит, є пов`язаність витрат з господарською діяльністю платника податку та підтверджені їх відповідними первинними документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем здійснювалася оцінка власних основних засобів, що використовуються ним в господарській діяльності та відповідно є витратами, що пов`язані з господарською діяльністю.

За таких обставин, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, щодо висновків СДПІ з ОВП у м. Одеси про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ОВ НВП Хлад Транс , ТОВ Релан та ПП С.В.П. КОМ , судами враховано, що враховуючи вимоги статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статті 14 Конституції України, та Закону України Про державну податкову службу в Україні , (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, суд зазначає про неправомірність висновків податкового органу про ознаки нікчемності укладених угод, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Так, наявність відповідей про неможливість проведення зустрічних перевірок про контрагентам позивача з вказаними контрагентами, у зв`язку з відомостями в базі АРМів АІС РПП про їх відсутність за місцезнаходженням, не є підставою для висновків про нікчемність правочинів. Порушення податкової дисципліни контрагентами позивача не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. СДПІ з ОВП у м. Одеси не надано суду доказів наявності в діях позивача ознак неправомірності.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність нарахування податковим органом суми податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 1266180,86 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1376331,42 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №2а-9114/09/1570 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова