Постанова

від 31.01.2017 по справі 2а-9114/09/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 2а-9114/09/1570

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Лавришині А.С.

з участю: представника Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС - Олефір А.М., представника державного підприємства Одеська залізниця - Ротаря І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом державного підприємства Одеська залізниця до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС за участю Одеської транспортної прокуратури про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2009 року державне підприємство Одеська залізниця (далі Одеська залізниця) звернулася до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі СДПІ з ОВП у м. Одесі) за участю Одеської транспортної прокуратури (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2009 року №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за основним платежем 1 367 475, 61 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1 426 979 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року позовні вимоги Одеської залізниці до СДПІ з ОВП у м. Одесі, за участю Одеської транспортної прокуратури, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2009 року №0000321510/0, крім частини нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій за віднесення до складу податкового кредиту за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року суми ПДВ у розмірі 136 540 грн. за результатами взаємовідносин з ОВ НВП "Хлад-Транс", ТОВ "Реалан" та ПП "С.В.П. КОМ" та за віднесення до складу податкового кредиту за період з 01 грудня 2007 по 30 липня 2008 року суми ПДВ у розмірі 19 892 грн. за результатами взаємовідносин з СГД ОСОБА_4

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2009 року №0000321510/0, крім частини нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій за віднесення до складу податкового кредиту за період з 01 грудня 2007 року по 30 липня 2008 року суми ПДВ у розмірі 19 892 грн. за результатами взаємовідносин з СГД ОСОБА_4

Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 25 травня 2016 року частково задоволено касаційну скаргу СДПІ з ОВП у м. Одесі. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі №2а-9114/09/1570 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За висновками Вищого Адміністративного Суду України, визначені податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства, в частині що оскаржувались є необґрунтованими та зазначено лише про те, що суди попередніх інстанцій не визначили у резолютивній частині судових рішень в якій частині спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню із зазначенням конкретної суми нарахованих позивачу грошових зобов'язань, що суперечить вимогам до судового рішення, згідно якої резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

21 липня 2016 року у зв'язку з ліквідацією, замінено Одеську транспортну прокуратуру на прокуратуру Одеської області.

Представник позивача 08 вересня 2016 року надав уточнення до позовної заяви, відтак просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2009 року №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем 1367475, 61 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1 426 979 грн. (Т.4 а.с. 141-157).

Відповідач позов не визнав та заперечував проти його задоволення, зазначаючи, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Представник прокуратури Одеської області у судове засідання 05 жовтня 2016 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року адміністративний позов Одеської залізниці до СДПІ з ОВП у м. Одесі, за участю прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Одесі від 12 червня 2009 року №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем 1 347 583, 86 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1 417 032, 92 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі СДПІ з ОВП у м. Одесі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги СДПІ з ОВП у м. Одесі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

СДПІ з ОВП у м. Одесі було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Одеська залізниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.1, 7.2.2, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 960 123 грн.

За результатами перевірки СДПІ з ОВП у м. Одесі складено акт від 29 травня 2009 року №316/15-1/01071315/12 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2009 №0000321510/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 846 535,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1 402 196 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 444 339,50 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду для його часткового скасування.

Крім того, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, а відповідачем не заперечувалось, що позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем зі сплати ПДВ із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 402 196 грн. та штрафних (фінансовий) санкцій у розмірі 1 444 339,5 грн., усього 2 846 535,5 грн., застосованих за порушення п.п.3.1 ст. 3; п. 4.2. ст. 4; п.п. 5.1.3 п.5.1. ст.5; п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та п.п.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ.

В ході перевірки встановлено, що в порушення пп."д", п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно до складу податкового кредиту включались суми ПДВ по даних податкових накладних, оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме: з відсутніми - місце розтушування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ (адресою покупця).

Внаслідок зазначених порушень, на думку відповідача позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 960 123 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення в частині нарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем 1 347 583, 86 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1 417 032, 92 грн., оскільки позивач обґрунтовано включив суми з ПДВ згідно податкових накладних до складу податкового кредиту, окрім сум по податкові накладним, яки були складені СГД ОСОБА_4, оскільки таки накладні не відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття в частині нарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 1 347 583, 86 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 417 032, 92 грн.

Судова колегія частково погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем зі сплати ПДВ із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 402 196 грн. та штрафних (фінансовий) санкцій у розмірі 1 444 339,5 грн., усього 2 846 535,5 грн., застосованих за порушення п.п.3.1 ст. 3; п.4.2. ст. 4; п.п. 5.1.3 п.5.1. ст. 5; п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В ході перевірки встановлено, що в порушення пп."д" п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем безпідставно до складу податкового кредиту включались суми ПДВ по даних податкових накладних, оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме: з відсутніми - місце розтушування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ (адресою покупця).

Внаслідок зазначених порушень, на думку відповідача позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 960 123 грн.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. (пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Зазначена норма Закону встановлює реквізити податкової накладної, закріпляючи за податковою накладною статус звітного податкового документа і одночасно розрахункового документа та пов'язуючи з датою її отримання дату виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Позиція Вищого Адміністративного Суду України сформульована у довідці "Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідальність зазначена у податкових накладних, податковий кредит вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ. Крім того, судом встановлено, що позивачем в період перевірки отримано виправлені податкові накладні, оформлені з дотриманням пп. "д", п.п.7.2.1 п.7.2 cт. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У зв'язку з вищезазначеним, висновок апелянта щодо завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 960 123 грн. по податковим накладних, в яких відсутнє місцезнаходження покупця є неправомірним.

Крім того, апелянт зазначає, що в порушення вимог пп.7.2.1 п.7.2 cт. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ по неналежним чином оформленим податковим накладним, та з податковою декларацією за звітний податковий період (у якому повинна бути видана податкова накладна) позивач не подав заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по наступних податкових накладних, а саме: податкова накладна №33 від 10 липня 2008 року, виписана TOB "Техноком-Трейд-ХХІ" на суму ПДВ 362 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 31 серпня 2008 року за порядковим номером 115) чищення та дозаправка кондиціонеру; податкова накладна №4986 від 22 серпня 2008 року, виписана ПП "Бут-Трейд" на суму ПДВ 829,60 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 31 серпня 2008 року за порядковим номером 93) hover twin, platin.exel, с-31/25, фасадна штукатурка; податкова накладна №4738 від 13 серпня 2008 року, виписана ПП "Бут-Трейд" на суму ПДВ 830,24 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 31 серпня 2008 року за порядковим номером 98 ЛГК Lafarge, з'єднувач, грудень 2008 року на загальну суму ПДВ у розмірі 1 232,32 у т.ч.: податкова накладна №56 від 25 грудня 2008 року, виписана TOB "Стражспецтех" на суму ПДВ 1 232,32 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 25 грудня 2008 року за порядковим номером 93) встановлення пожежної сигналізації будівель БМЕУ-1.

Враховуючи приписи п.п.7.2.1 п.7.2, п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", судова колегія зазначає, що лише відсутність податкової накладної або відсутність суттєвих реквізитів позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (основних фондів) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Як зазначено в акті перевірки при заповнені податкових накладних №4986 від 22 серпня 2008 року, №4738 від 13 серпня 2008 року у графі "Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" продавцем ПП "Бут-Трейд" частково використовувалась іноземна мова.

Відповідно до положень Конституції України та Закону України "Про мови в Українській PCP" громадяни України мають право користуватися своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою.

Отже, чинним законодавством не встановлено обов'язковість застосування виключно української мови при заповненні податкової накладної, отже судова колегія вважає, що використання у графі "Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" вищевказаних податкових накладних іноземної мови не призводить до визнання цих податкових накладних недійсними, у зв'язку з чим позивач цілком обґрунтовано включило ПДВ у сумі 1 659,84 грн. згідно вищезазначених податкових накладних до складу податкового кредиту.

Щодо зазначення у податкових накладних в графі "Одиниця виміру товару" - "шт."; а в графі "Кількість (об'єм, обсяг)"- " 1" при надані послуг, які виміряються тільки у вартісному виразі, необхідно зазначите наступне.

Відповідно до пп. 12.3 та 12.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 (далі Порядок №165), до р.1 податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме: до графи 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг. м, см, м куб., см, куб., л тощо; до графи 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг. У разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному виразі, у графі 5 указується: "послуга/проценти тощо".

Таким чином, для заповнення графи 4 "Одиниця виміру товару" податкової накладної Порядок №165 не містить будь-яких спеціальних правил при виписуванні податкової накладної на надання послуг. Відповідно, продавці послуг мають право зазначати виміри із переліку, зазначеному в п.12.3 Порядку №165, та якими вони користуються при ведені свого обліку наданих послуг.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначення одиниці виміру послуг в штуках не може бути підставою для визнання податкових накладних недійсними і виключенню сум ПДВ із складу податкового кредиту.

Для заповнення графи 5 "Кількість (об'єм, обсяг)"податкової накладної Порядком №165 зазначено, що у разі, якщо послуги не мають кількості (об'єму, обсягу), то необхідно зазначати "послуга/проценти тощо". Контрагентом Позивача - TOB "Техноком-Трейд-ХХІ" були надані послуги по чищенню та дозаправці кондиціонерів, кількість яких визначалась кількістю кондиціонерів. Тому у графі 5 "Кількість (об'єм, обсяг)" податкової накладної №33 від 10 липня 2008 року продавцем вказана їх кількість -" 6" та " 4".

Продавцем TOB "Стражспецтех" були надані послуги по встановленню пожежної сигналізації будівель БМЕУ-1, кількість встановлених пожежних сигналізацій складає одну штуку, що і було зазначено у податковій накладній №56 від 25 грудня 2008 року. Як було зазначено вище, лише відсутність податкової накладної або відсутність суттєвих обов'язкових реквізитів позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (основних фондів) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Судом першої інстанції також встановлено, що графи 5 "Кількість (об'єм, обсяг)" вищезазначених податкових накладних, а саме: №33 від 10 липня 2008 року, виданої TOB "Техноком-Трейд-ХХІ", та № 56 від 25 грудня 2008 року, виданої TOB "Стражспецтех", належним чином заповнені.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не допущенні порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим позивач обґрунтовано включив ПДВ у сумі 1 594,32 грн. згідно цих податкових накладних до складу податкового кредиту.

Що стосується зазначеного в акті перевірки порушення вказаних вимог діючого податкового законодавства щодо не надання доказів включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі оригіналів податкових накладних, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки були надані примірники копії податкових накладних, у яких відсутні відповідні відмітки, що не надає можливості ідентифікувати такі податкові накладні як оригінал.

Загальна сума віднесеного до складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого постачальникам товарів (робіт, послуг) за такими податковими накладними складає 2 165 грн. у т.ч. по накладних: податкова накладна №4611 від 22 липня 2008 року на загальну суму - 1 740 грн. в т.ч. ПДВ 290 грн., (постачальник - TOB фірма "Ватек ЛТД", код 23870494); податкова накладна №000005 від 06 серпня 2008 року на загальну суму 11 250 грн. в т.ч. ПДВ 1 875 грн. (постачальник - СПД ОСОБА_5).

Враховуючи приписи п.п. пп. 7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5 Порядку №165, судова колегія вважає, що при отриманні покупцем від продавця податкової накладної, на якій відсутній несуттєвий реквізит, не передбачений Законом України "Про податок на додану вартість", така податкова накладна не може вважатися недійсною і на цій підставі покупець не може бути позбавленим права на податковий кредит.

Так, в податкових накладних, які віднесені до податкового кредиту, є усі необхідні реквізити, зазначені в п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 вищевказаного Закону, тому накладні були правильно включені до податкового кредиту. Отже, розмір податкового кредиту з ПДВ у сумі 2 165 грн. відображено згідно чинного податкового законодавства.

Крім того, на сторінці 150 акту перевірки зазначено, що позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 153 744 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.

Враховуючи приписи п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" судова колегія вважає, що послуги з оцінки основних засобів для цілей бухгалтерського обліку виносяться до витрат пов'язаних з господарською діяльністю.

Крім того, на сторінці 157 акту перевірки зазначено, що на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 та відповідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Так, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), п.5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (в редакції Наказу від 15 червня 2005 року №213), до складу податкового кредиту за червень 2007 року віднесена сума ПДВ від TOB "Мортехсервіс" по податковій накладній, яка виписана в минулому звітному періоді (до 01 квітня 2007 року), тобто у перевіреному раніше періоді - у червні 2007 року на загальну на суму ПДВ 10 355 грн., у той час як за даними бухгалтерського обліку по рах.6441 "Податковий кредит" станом на 01 квітня 2007 року відсутнє дебетове сальдо по вищевказаній податковій накладній.

Разом з тим, враховуючи приписи пп. 7.4.1. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що вказаний Закон України передбачає включення до складу звітного періоду суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності при наявності належним чином оформленої податкової накладної.

При цьому, датою відображення податкового кредиту є дата отримання податкової накладної. Отримані податкові накладні записуються до реєстру отриманих додаткових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 30 червня 2005 року №244. Відповідно до п.9.2. Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної. Отже, реєстр отриманих податкових накладних являється є документом податкового обліку, який підтверджує дату отримання податкової накладної.

Не враховуючи ПДВ у складі податкового кредиту згідно податкової накладної від TOB "Мортехсервіс" в сумі 10 355 грн., отриманої в червні 2007 року "Пасажирським вагонним депо Одеса-Головна", відповідач посилається на відсутність 644 рахунку "Податковий кредит", однак, сума ПДВ при відсутності податкової накладної не відображена на рах. 644 "Податковий кредит" (чим порушено Інструкцію з бухгалтерського обліку податку на додану вартість) але порушення ведення бухгалтерського обліку ПДВ не стосується податкового обліку сум податку.

Таким чином, зменшення позивачу суми податкового кредиту на 10 355 грн. є неправомірним.

Крім того, що стосується правомірності висновків СДПІ по роботі з ВПП у м. Одеси про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ОВ НВП "Хлад Транс", ТОВ "Релан" та ПП "С.В.П. КОМ", судова колегія зазначає, що враховуючи вимоги ст. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. 14 Конституції України, та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, суд зазначає про неправомірність висновків податкового органу про ознаки нікчемності укладених угод, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Так, наявність відповідей про неможливість проведення зустрічних перевірок про контрагентам позивача з вказаними контрагентами, у зв'язку з відомостями в базі АРМів АІС РПП про їх відсутність за місцезнаходженням, не є підставою для висновків про нікчемність правочинів. Порушення податкової дисципліни контрагентами позивача не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одеси не надано суду доказів наявності в діях позивача ознак неправомірності.

Щодо формування податкового кредиту з ПДВ та скасування спірного податкового повідомлення - рішення в частині нарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем 19 891,75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 9 946,08 грн. прийнятого відповідачем у зв'язку із завищенням позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з СГД ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2007 року по 30 липня 2008 року, судова колегія зазначає наступне.

Так, у період з 01 грудня 2007 року по 30 липня 2008 року відокремлений структурний підрозділ Одеської залізниці вагонне депо Помічна мало взаємовідносини з СГД ОСОБА_4 (отримано ТМЦ (електроди, листи 6-30, з/ч та інше) на загальну суму 119 351,22 грн., в т.ч. ПДВ - 19 892 грн.), проте свідоцтво платника ПДВ СГД ОСОБА_4 було анульовано 23 серпня 2007 року.

Таким чином, враховуючи приписи п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Відтак, податкові накладні, які були складені СГД ОСОБА_4 не відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з тим, суд першої інстанції неправильно вирішив справу в частині позовних вимог щодо завищення податкового кредиту з ПДВ по ДЗ "Золотоніська технічна школа Укрзалізниці" у сумі 81 403 грн.

Так, в ході проведення перевірки фінансово-економічної служби Одеської залізниці встановлено завищення податкового кредиту в сумі 81 403 грн., в наслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які згідно п.п.5.1.3 п.5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" звільняється від оподаткування.

Відповідно до п.п.5.1.3 п.5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткувань операції з поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художнім школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного вихованій початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційне правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначені Кабінетом Міністрів України, а також послуг з розміщення учнів або студентів інтернатах або гуртожитках.

Підприємство ДЗ "Золотоніська технічна школа Укрзалізниці" має таку ліцензію та видає, після закінчення навчання, відповідне свідоцтво.

Згідно з п.п.7.2.2. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі звільнення від оподаткування випадках, передбачених ст. 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пп. 5.1 чи п. ст. 5 цього Закону.

Дані податкові накладні включені до реєстрів отриманих податкових накладних згідно яких сформовані суми податкового кредиту у деклараціях з ПДВ. Порядок формування податкового кредиту регламентується п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що для формування податкового кредиту з ПДВ достатньою є наявність всього двох критеріїв, а саме, що придбані товари (послуги) використовуються в господарській діяльності та податковий кредит підтверджено податковими накладними - спростовується положеннями пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зі змісту цієї норми вбачається, що право на податковий кредит виникає у т.ч. за умови, що придбані товари (послуги) є об'єктом оподаткування та не звільнені від оподаткування згідно зі ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Порушення продавцем порядку виписки податкової накладної може бути підставою для направлення заяви зі скаргою на його дій до податкового органу, але ж ніяк не до ігнорування вимог пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 цього Закону. Крім того, позивач був обізнананий щодо наявності відповідної ліцензії у постачальника освітніх послуг. Отже, позивачем придбавались послуги з професійно-технічної освіти, і надані закладом, що має відповідні ліцензії.

За таких обставин, зазначені операції звільняються від обкладення ПДВ і за пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, на підставі вищевикладеного судова колегія вважає неправомірним віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем на користь ДЗ "Золотоніська технічна школа Укрзалізниці" за навчання працівників Одеської залізниці в сумі 81 403 грн.

Вищезазначена позиція апеляційного суду ґрунтується на Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2016 року, під час первинного розгляду даної справи, якою встановлено, що формування позивачем податкового кредиту за такими операціями є необґрунтованим, а висновки судів попередніх інстанцій помилковими (Т.4 а.с. 73).

За таких підстав, судова колегія дійшла висновку що позивач неправомірно формував податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з СГД ОСОБА_4 та ДЗ "Золотоніська технічна школа Укрзалізниці", отже адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині позовних вимог Одеської залізниці щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2009 року №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 101 294,75 грн. (19 891, 75 грн. + 81 403 грн.) та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 50 647,58 грн. (9 946, 08 грн. + 40 701,5 грн.)

Таким чином, є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2009 року №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 1 266 180,86 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 376 331, 42 грн., що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги Одеської залізниці до СДПІ з ОВП у м. Одесі.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов державного підприємства Одеська залізниця задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2009 року №0000321510/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 266 180,86 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 376 331, 42 грн.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 лютого 2017 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.