Рішення

від 05.10.2016 по справі 902/268/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2016 р. Справа № 902/268/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Хмільницька швейна фабрика "Лілея", м.Хмільник, Вінницька область, Україна, 22000

до : ОСОБА_1 "Kirsten Mode Design GmbH & Co.KG", м.Гельзенкірхен, Німеччина

про стягнення 59 417,10 Євро (1 758 508,49 грн)

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 150 від 31.03.2016 р., паспорт серії АВ № 170419 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 17.11.2000 р.

ОСОБА_3, керівник, посвідчення водія ВХТ № 176877 від 29.12.2015 р.

відповідача: не з'явився.

Інші: ОСОБА_4, паспорт серії АА № 617006 виданий Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області 30.10.1997 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Хмільницька швейна фабрика "Лілея" звернулося Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 "Kirsten Mode Design GmbH & Co.KG" про стягнення 59 417,10 євро, що еквівалентно 1 758 508,49 грн у зв'язку з неоплатою послуг за контрактом на переробку сировини № 024/2015 від 07.10.2015 р.

Ухвалою суду від 04.04.2016 р. (суддя Говор Н.Д.). порушено провадження за вказаним позовом та призначено справу до розгляду на 05.10.2016 р.

Даною ухвалою зупинено провадження у справі № 902/268/16 до 05.10.2016 р.

Указом Президента України № 424/2016 від 29.09.2016 р. головуючу суддю Говор Н.Д. звільнено з посади судді.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 04.10.2016 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/268/16 за результатами якого справу було розподілено судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 05.10.2016 р. справу № 902/268/16 прийнято до свого провадження та призначено засідання на 05.10.2016 р.

В судовому засіданні в межах дня неодноразово було оголошено перерву з метою встановлення факту одержання відповідачем-нерезидентом ухвали суду про розгляд даної справи в даному судовому засіданні та з огляду на необхідність надання представнику позивача часу для надання для огляду оригіналів документів.

Відповідач до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином.

Так, відповідно до п.2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54 Господарський суд Вінницької області звертався з судовим дорученням до Федерального міністерства юстиції та захисту споживачів Німеччини, Берлін, Mohrenstra?e 37 про вручення відповідачу ОСОБА_1 "Kirsten Mode Design GmbH & Co.KG" зареєстрованим в Німеччині за адресою: вул. Емсхерштрассе, 20, м.Гельзенкірхен, Німеччина, 45891, в порядку визначеному Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р. процесуальних документів.

27.07.2016 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов пакет документів з підтвердженням про виконання судового доручення (а.с.91-92, т.1).

Ухвалою від 02.08.2016 р. провадження у справі 902/268/16 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.08.2016 р. та зобов'язано позивача в строк до 30.08.2016 р. надати суду примірник нотаріально засвідченого перекладу на українську мову підтвердження про вручення.

26.08.2016 р. позивач надав суду примірник нотаріально засвідченого перекладу на українську мову підтвердження про вручення з якого вбачається, що Окружний суд Гельзенкірхен 04.07.2016 р. направив пакет документів за адресою вул. Емсхерштрассе, 20, м. Гельзенкірхен, Німеччина, 45891.

За вказаних обставин, суд вважає, що вжив всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про дату та місце розгляду справи.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

07.10.2015 р. фірма "Kirsten Mode Design GmbH & Co.KG", Німеччина, (далі по тексту - "Замовник", "Відповідач") і ПАТ "Хмільницька швейна фабрика "Лілея", Україна, (надалі - "Виконавець", "Позивач") уклали Контракт на переробку сировини № 024/2015, за умовами якого Виконавець зобов'язаний виготовити з поставлених Замовником матеріалів 50 000 одиниць швейних виробів (пальто, куртки, блейзера, жакети, брюки, спідниці, костюми, плаття, блузи та інше), а Замовник постачає сировину та зразки моделей на склад Виконавця власним транспортом, і оплочує послуги з пошиття швейних виробів (а.с.14-20, т.1).

Загальна вартість Контракту складає 1 200 415,00 Євро, з яких вартість послуг Виконавця 436 600,00 Євро (п.5.1 Контракту).

Ціна виконаних Виконавцем робіт та валюта платежу визначається в Євро (п.п.5.2, 5.3 Договору).

За умовами пунктів 5.6, 5.7 Контракту, оплата послуг Виконавця проводиться після отримання Замовником виготовленої продукції із визначеними супровідними документами. Оплата здійснюється переказом валюти на банківський рахунок Виконавця 30-го числа кожного місяця, не пізніше 15 днів після доставки готової продукції Замовнику.

Датою відвантаження готової продукції Виконавцем сторони визначили дату оформлення CMR, KARNET TIRA, платіжної вимоги, інвойса (п.5.8 Контракту).

Додатковою угодою № 3 від 01.11.2015 р. сторони внесли зміни до розділу 5, доповнивши розділ пунктом 5.10, відповідно до якого оплата послуг Виконавця може бути виконання третьою стороною; доповнивши розділ 8 пунктом 8.3, відповідно до якого право власності на товар переходить до Замовника в момент передачі товару Виконавцем Замовнику та виклавши пункт 10.1 Контракту в новій редакції щодо підсудності спорів (а.с.21, т.1).

На виконання умов Контракту Виконавець з отриманої давальницької сировини Замовника виготовив та відправив чотири партії готової продукції в кількості 6 814 одиниць на загальну вартість 130 222,37 Євро.

Перша партія товару була відправлена Замовнику 20.11.2015 р., друга - 30.12.2015 р., третя - 20.01.2016 р., четверта партія - 08.02.2016 р., що підтверджується митними деклараціями та СМR (а.с.27- 51, т.1).

Відповідно до укладених додатків до Контракту та виставлених рахунків, вартість послуг Виконавця складає:

за І партію виробів - 20 456,00 Євро (Додаток № 4),

за II партію виробів - 16 227,10 Євро (Додаток № 5),

за III партію виробів - 11 626,80 Євро (Додаток № 6),

за IV партію виробів - 11 107,20 Євро (Додаток № 7).

Замовник, отримавши готову продукцію, не виконав своїх зобов'язань щодо оплати послуг Виконавця з пошиття швейних виробів.

Таким чином загальна сума заборгованості за надані послуги складає 59 417,10 Євро.

В матеріалах справи наявне електронне листування сторін з приводу заборгованості, однак вказані дії не призвели до погашення боргу (навіть часткового) відповідачем (а.с.52-60, т.1).

Однак, Відповідач незважаючи на прийняті зобов'язання щодо обов'язкового розрахунку між сторонами не перерахував на рахунок Позивача заборгованість за надані послуги з пошиття виробів чотирьох партій, чим порушив умови Контракту, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

При укладанні Договору сторони встановили, що правом, яке регулює даний Контракт, є матеріальне право України (п.10.1 Договору).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст Контракту укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Контракту, Замовник зобов'язувався здійснювати оплату 30 числа кожного місяця, але не пізніше 15 днів з моменту отримання готової продукції (п.5.7 Договору).

Згідно митних декларацій, які знаходяться в матеріалах справи, перша партія товару була відправлена Замовнику 20.11.2015 р., друга - 30.12.2015 р., третя - 20.01.2016 р., четверта партія - 08.02.2016 р.

Таким чином, за умовами Контракту строком оплати послуг є: за І партію - 15.12.2015 р., II - 25.01.2016 р., III - 15.02.2016 р., IV - 04.03.2016р.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 59 417,10 євро, що еквівалентно 1 758 508,49 грн є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, а тому підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу за Контрактом на переробку сировини № 024/2015 від 07.10.2015 р. (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

З огляду на зміст предмету заявленого позову судом прийнято до уваги, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Оскільки грошове зобов'язання за зовнішньоекономічним контрактом підлягає виконанню в іноземній валюті (ч.1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання" №15-93 від 19.02.1993 р., ч.2 ст. 198 Господарський кодекс України), то і стягнення грошової заборгованості проводиться у валюті грошового зобов'язання.

05.10.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 "Kirsten Mode Design GmbH & Co.KG", вул.Емсхерштрассе, 20, м.Гельзенкірхен, Німеччина, 45891, Commerzbank AG Dortmund, BLZ: 44040037, Kto.: 320277700, IBAN: DE 47440400370320277700, SWIFT COBADEFFXXX на користь Публічного акціонерного товариства Хмільницька швейна фабрика "Лілея", вул. Пушкіна, 78/1, м. Хмільник, Вінницька область, Україна, 22000 (ідентифікаційний код - 00308637) - 59 417 Євро 10 центів - боргу.

3. Стягнути з ОСОБА_1 "Kirsten Mode Design GmbH & Co.KG", вул.Емсхерштрассе, 20, м.Гельзенкірхен, Німеччина, 45891, Commerzbank AG Dortmund, BLZ: 44040037, Kto.: 320277700, IBAN: DE 47440400370320277700, SWIFT COBADEFFXXX на користь Публічного акціонерного товариства Хмільницька швейна фабрика "Лілея", вул. Пушкіна, 78/1, м. Хмільник, Вінницька область, Україна, 22000 (ідентифікаційний код - 00308637) - 26 377 грн 64 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 жовтня 2016 р.

Суддя О.О.Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу (вул. Емсхерштрассе, 20, м. Гельзенкірхен, Німеччина, 45891).