Ухвала

від 10.10.2016 по справі 518/1647/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4940/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3,ОСОБА_4

За участю секретаря- Гарбуз В.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 18.04.2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6

-про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

07.10.2015 року позивач звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами в котрих зазначав, що 11 грудня 2008 року передав відповідачу у борг грошові кошти у розмірі 65 000 доларів США відповідно до розписки від 11.12.2008 року. До серпня 2015 року позивач на поверненні цих грошових коштів не наполягав. 19 серпня 2015 року він звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, натомість відповідач грошові кошти у розмірі 65 000 доларів США, згідно з розпискою, віддавати відмовився.

Одночасно позивач зазначає, що договір позики між ним та відповідачем не був укладеним (розписка від 11 грудня 2008 року не відповідає вимогам статей 1046,1047 ЦК України, відповідно до постанови Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-144цс15), а тому вважає, що відповідач безпідставно отримав від нього грошові кошти у розмірі 65 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 11.12.2008 року, які підлягають стягненню відповідно до вимог ст.1212 ЦК України.

Посилаючись на вищезазначене просив суд стягнути з відповідача на його користь 1 894 855 (один мільйон вісімсот дев'яносто чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 93 копійки, що складається з:

- 1 743 175, 20 грн. - безпідставно набутих грошових коштів, що є еквівалентом 65 000 доларів США за курсом Національного банку України на 16 лютого 2016 року;

-151 679, 73 грн. - процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами у сумі 65 000 доларів США за період з 22 жовтня 2015 року до 16 березня 2016 року та понесені ним та судові витрати.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 18.04.2016 року в заявлених вимогах відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві та на те, що договір про спільну діяльність було укладено з юридичною особою- ТОВ «Моноліт» через чотири дні після укладення договору позики та складає 750 000 грн. метою котрою є одержання і розподілу прибутку, а не повернення грошових коштів. Одночасно зазначає, що грошові кошти в сумі 65 000 доларів США, які ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_5 за відсутності між ними будь-яких договірних відносин,-є безпідставно набутим майном.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в заявлених вимогах, районний суд виходив з того, що дана розписка від 11.12.2008 року є частиною договору про спільну діяльність, за якою cторони погодились зайнятися підприємницькою діяльністю з вирощування полуниці, а саме: з придбання саджанців, збору врожаю та продажу полуниці класу « А»- фрига.

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна відокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

-набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

-набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Така правова позиція міститься у справі № 6-3090 цс 15.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до розписки від 11.12.2008 року ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_5 гроші в сумі 65 000 доларів США на програму вирощування полуниці(спільно).( а.с.4)

15.12.2008 року між ОСОБА_5 з однієї сторони та ТОВ «Моноліт» в особі директора ОСОБА_6, був укладений договір про спільну діяльність з об'єднанням вкладів га строк до липня 2012 року та досягнуто умови та порядку спільної діяльності з вирощування полуниці, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт», засновником та директором якого на той момент був відповідач.( а.с.215-216 т.1)

Відповідно до п. 3.1. позивач зобов'язався передати ТОВ «Моноліт», з моменту набрання чинності договору грошовий вклад відповідно до письмової розписки у розмірі 750 000 грн. та здійснювати у разі потреби додаткові вклади у спільну діяльність.

ОСОБА_5 та ТОВ «Моноліт» зобов'язались діяти без створення спільної юридичної особи на основі об'єднання фінансових, майнових та трудових ресурсів Учасників з метою вивчення ринку, створення раціональних ресурсів тощо та здійснення підприємницької діяльності, а саме: придбання саджанців, вирощування, збір врожаю та продаж полуниці класу «А» - фрига.

Виходячи з вищазаначеного, районний суд прийшов до правильного висновку, що між сторонами виникли договірні стосунки щодо спільної діяльності по вирощуванню полуниці так як саме на спільне її вирощування 11.12.2008 року були отримані кошти ОСОБА_6 від позивача.( а.с.4 т.1).

Посилання позивача про те, що ці кошти були борговими зобов'язаннями не найшло свого підтвердження так як відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у вправі № 6-1967 цс 15.

За таких обставин районний суд прийшов до правильного висновку, що позивачами не доведений факт укладення між сторонами саме договору позики від 11.12.2008 року котрий неукладено за відсутності зобовязання ОСОБА_6 їх повернути ОСОБА_5

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що районний суд прийшов до правильного висновку, що правовідносини між сторонами носять договірні стосунки щодо спільної діяльності, а тому спосіб захисту шляхом застосування кондиційного позову, передбаченого ст. 1212 ЦК України не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач безпідставно набув 65 000 доларів США судовою колегією оцінюється критично, спростовується самою розпискою від 11.12.2008 року, котра підтверджує ( спільні) договірні стосунки між сторонами.(а.с.4 т.1).

Та обставина, що договір про сумісну діяльність укладено через чотири дні після передачі грошей в сумі 65 000 доларів США,сама по собі не може бути правовою підставою для повернення грошових коштів з підстав ст.1212 ЦК України так як не спростовує, що кошти передавальсь на програму вирощування полуниці(спільно).

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що районний суд прийшов до правильного висновку, що правовідносини носять договірні стосунки, доводи апеляційної скарги ці обставини не спростовують, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 218, 303,308,315,317,319ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 18.04.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду на протязі 20 днів.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді А.П.Заїкін

ОСОБА_4