Ухвала

від 05.10.2016 по справі 672/1766/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 672/1766/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1424/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,

суддів: Ярмолюка О.І., Гринчука Р.С.,

секретар Гриньова А.М.,

з участю прокурора представників відповідачів та третіх осіб,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області, Сатанівська селищна рада об'єднаної територіальної громади; третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства в Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність і затвердження документації із землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки за апеляційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 травня 2016 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившисьз доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2014 року керівник Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області, звертаючись до суду в інтересах держави з цим позовом до відповідачів, просив суд визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 18.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність та від 26.05.2014 року про її затвердження та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 11.07.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скасувати реєстраційний запис від 11.07.2014 року, здійснений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_3

В обґрунтування позову посилався на те, що ці накази Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області прийняті з порушенням вимог закону. Згідно з рішенням Іванковецької сільської ради від 11.02.2003 року № 2 вказану земельну ділянку віднесено до земель комунальної власності (землі для випасу худоби індивідуального сектору), тому Головне управління Держземагентства у Хмельницькій області повинно було змінити цільове призначення земельної ділянки, а потім передати її у власність ОСОБА_1

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 05.02.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 25.03.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 липня 2015 року рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 25 березня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому позивач зменшив обсяг позовних вимог, підтримавши позов в частині визнання наказів органу Держземагентства недійсними, решту вимог просив залишити без розгляду. Також було змінено підставу позову. В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що спірна ділянка була виділена ОСОБА_1 із земель державної власності (резервного фонду). На час видачі спірних наказів вона не була працівником соціальної сфери села, не проживала та не проживає у ньому, а набуття нею у власність земельної ділянки резервного фонду в обхід інших громадян, які відповідно до закону наділені правом набути землі зазначеної категорії першочергово може призвести до неможливості забезпечення їх земельними ділянками відповідно до вимог ст.25 Земельного Кодексу України, чим водночас порушується принцип гарантії права на землю.

Ухвалою Городоцького районного суду від 11.09.2015 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Іванковецьку сільську раду Городоцького району Хмельницької області.

Ухвалою Городоцького районного суду від 03.12.2015 року третю особу Іванковецьку сільську раду замінено на Сатанівську селищну раду об'єднаної територіальної громади.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 10.08.2016 року позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати його і ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, суд першої інстанції залишив без уваги доводи прокурора щодо належності спірної земельної ділянки до земель резервного фонду, що підтверджується інформацією Держземагенства у Городоцькому районі, планово-картографічними матеріалами, а також не враховано відсутність у відповідача переважного права на отримання земельної ділянки із земель резервного фонду для ведення особистого селянського господарства. Не враховано, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 року констатовано, що спірна земельна ділянка була в складі земель резервного фонду, цю обставину не заперечувала і відповідач ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі від 31.03.2015 року на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 25.03.2015 року.

В засіданні апеляційного суду прокурор підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Представники відповідачів, третьої особи ОСОБА_2 просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області № 22-124/14-14-СГ від 18.04.2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Іванковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області № 22-842/14-14-СГ від 26.05.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Іванковецької сільської ради Городоцького району та надано їй у власність вказану земельну ділянку.

Ця земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Іванковецької сільської ради і виділена із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

11.07.2014 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки відчужила її ОСОБА_2

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з недоведеності факту порушень закону при винесенні Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області оспорюваних наказів.

Так, згідно з ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 1, 9, 10 статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Пунктом 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року № 720/95 встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Порядок формування земель резервного фонду в ході передачі земель, що перебували у постійному користуванні господарств, врегульовувався статтею 5 Земельного Кодексу України від 18 грудня 1990 року.

Відповідно до ч. 6 цієї статті площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням (ч.ч.13, 15 ст.5 ЗК України 1990 року).

Доводи апеляційної скарги про доведеність факту передачі власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки саме із земель резервного фонду є безпідставними.

Так, на підтвердження факту виділення земельної ділянки з кадастровим номером 6821282500:03:006:0016, яку передано у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду прокурор посилався на планово-картографічні матеріали, а також листи відділу Держземагентства у Городоцькому районі від 16.10.2014 року № 011-01/4390 та № 29-2209-03-39/7-15 від 15.01.2015 року (а.с.19, 76, т.1).

За змістом цих листів наведена в них інформація надана на підставі даних державного акту на право колективної власності на землю серії № 0033 від 11.09.1996 року, виданого колективному сільгосппідприємству ім. Ватутіна Іванковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області та експлікації земель, доданої до технічної документації по видачі цього державного акта.

Дійсно, на підставі рішення Іванковецької сільської ради народних депутатів Городоцького району Хмельницької області від 24.03.1995 року № 16 «Про закріплення земель у колективну власність за КСП ім. Ватутіна» підприємству видано державний акт на право колективної власності на землю серії № 0033 від 11.09.1996 року, за яким передано 2688,8 га земель у колективну власність КСП ім. Ватутіна згідно з планом. За даними державного акта (плану меж) земельна ділянка, яка зараз належить ОСОБА_2, не входила до складу земель колективної власності.

Експлікація земель КПС ім. Ватутіна містить дані про наявні землі резервного фонду (441 га), без зазначення їх місця розташування. Проте відсутність даних про землі запасу у експлікації з очевидністю не свідчить про відсутність таких земель, адже за змістом ч.2 ст. 19 ЗК України до земель запасу відносяться земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб.

Наявність земель запасу підтверджується і рішенням Іванковецької сільської ради від 11.02.2003 року №2 «Про розмежування земель державної і комунальної власності на території Іванковецької сільської ради», за яким до земель державної власності віднесено 235,3 га земель запасу та 205,3 га земель резервного фонду.

Отже, документи, на підставі яких надано інформацію органом Держземагентства на підтвердження факту передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки нібито із земель резервного фонду не є достатніми доказами на підтвердження цієї обставини.

Водночас достовірність цієї інформації відділу Держземагентства у Городоцькому районі (листи від 16.10.2014 року № 011-01/4390 та № 29-2209-03-39/7-15 від 15.01.2015 року) спростував в засіданні апеляційного суду представник відповідача - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. Він ствердив з посиланням на лист відділу Держгеокадастру у Городоцькому районі від 28.03.2016 року № 1578/0/2-16 (а.с.232, т.2), що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 оспорюваними наказами, виділялася не із земель резервного фонду, а з земель запасу відповідно до картографічних матеріалів з бонітування ґрунтів; надана первісна інформація відділу Держземагентства у Городоцькому районі не ґрунтувалася на належних матеріалах.

За змістом ст. 5 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року достатніми та допустимими доказами на підтвердження площі земель сформованого резервного фонду в ході передачі земель, що перебували у постійному користуванні господарств, а також їх місця розташування, є відповідне рішення Іванковецької сільської ради з планово-картографічними матеріалами.

Апеляційним судом встановлено, що згідно планово-картографічних матеріалів Іванковецької сільської ради Городоцького району (а.с.170, т.1) земельний масив № 16, з якого виділена спірна земельна ділянка, згідно умовних позначень відносився до земель запасу сільської ради.

Твердження прокурора про те, що землі резервного фонду і землі запасу є тотожними за своїм призначенням суперечить нормам ч.2 ст. 19, ст. 25 ЗК України і є безпідставним.

Інші планово-картографічні матеріали, наявні у справі, не містять жодних даних про те, до яких земель (резервного фонду чи запасу) відносилася спірна земельна ділянка.

Відповідачі заперечують, що ця ділянка виділена саме із земель резервного фонду, тому не має істотного значення визнання цієї обставини ОСОБА_1 в касаційній скарзі на рішення судів за цим позовом, заявленим з інших підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 року скасовано попередні рішення судів у цій справі саме з метою перевірки вказаних обставин, що спростовує доводи апеляційної скарги про встановлення цим судовим рішенням факту виділення спірної ділянки із земель резервного фонду.

В засіданні апеляційного суду учасники процесу ствердили, що усі можливості для відшукання і надання суду доказів вичерпані, у зв'язку з цим клопотання про надання доказів або їх витребування відсутні.

За таких обставин колегія суддів констатує, що стороною позивача всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України не представлено достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту виділення спірної земельної ділянки із земель резервного фонду.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у заявленому позові за недоведеності факту порушень закону управлінням Держземагенства у Хмельницькій області при видачі оспорюваних наказів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області відхилити.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_4 Провадження № 22-ц/792/1424/16

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 47