Постанова

від 04.10.2016 по справі 910/4725/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа№ 910/4725/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Каніковського А.О.,

представників:

від позивача не з'явились

від відповідача Берус Н.В. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп»

на рішення господарського суду міста Києва

від 07.06.2016 року

у справі № 910/4725/16 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сила»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп»

про стягнення 117 664,85 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сила»

про стягнення 63 030,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2015 у справі № 910/4725/16 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.06.2016) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп» (далі - ТОВ «Мега Груп») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сила» (далі - ТОВ «Авто-сила») 30550, 00 грн. - суми боргу та 458, 25 грн. - витрати по сплаті судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Авто-Сила» на користь ТОВ «Мега Групп» 778, 91 грн. - витрати на послуги адвоката. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що покупець відмовився від договору поставки у зв'язку з встановленням факту поставки неякісних паливно-мастильних матеріалів, заперечення продавця щодо встановленого факту поставки неякісного товару відсутні, в силу норм ст.ст. 689, 678 ЦК України, п.5 ст. 268 ГК України попередня оплата за товар, перерахована позивачем за первісним позовом, підлягає поверненню позивачу, а тому суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги щодо стягнення передоплати в сумі 30 550,00 грн. підлягають задоволенню.

В частині позовної вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу в розмірі 81 890,80 грн. за поставку товару неналежної якості суд відмовив з тих підстав, що строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у даному спорі, сплив.

В частині позовної вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в розмірі 5 224,05 грн. за несвоєчасне відвантаження товару суд відмовив у зв'язку зх. тим, що пеня нарахована позивачем за первісним позовом на підставі Договору поставки після припинення правовідносин сторін за Договором.

В частині позовних вимог позивачем за зустрічним позовом про стягнення штрафу за відмову від отримання товару в розмірі 20 472,70 грн., вартості витрат, які пов'язані з доставкою товару в розмірі 11 323,77 грн., суму неодержаного прибутку (втрачена вигода) в розмірі 31 234,29 грн., суд першої інстанції також відмовив з тих підстав, що позивач за первісним позовом правомірно відмовився від договору поставки, в зв'язку з неякісністю оливи, а тому підстави для застосування штрафних санкцій, стягнення суми витрат на доставку вантажу та вартості неодержаного прибутку позивачем за зустрічним позовом не обґрунтовані.

В частині позовних вимог про стягнення з позивача за первісним позовом витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000, 00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову витрати позивача за зустрічним позовом в розмірі 2 000,00 грн. відшкодуванню не підлягають, а враховуючи, що первісні позовні вимоги задоволені частково, витрати відповідача за первісним позовом в розмірі 3 000,00 грн., підлягають частковому відшкодуванню пропорційно розміру первісних позовних вимог та складають суму в розмірі 778,91 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ «Мега Групп» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду міста Києва 07.06.2016 року у справі № 910/4725/16 в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом в сумі 30 550, 00 грн. та розподілу судових витрат по справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ТОВ «Мега Групп». Апеляційна скарга (з урахуванням пояснень від 23.08.2016) мотивована тим, що на думку ТОВ «Мега Групп» рішення суду першої інстанції є незаконним з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з підстав порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що суд не дослідив умови додаткової угоди, викладені в Додатку № 1 від 26.08.2015 до Договору поставки № 61/08-15 від 26.08.2015 щодо умов прийомки товару та визнання моменту поставки, зокрема п. 5., крім того п.п. 5.5., 5.6. та 5.7. Договору поставки № 61/08-15 від 26.08.2015. За посилання апелянта покупець безпідставно відмовився від виконання умов укладеного договору , оскільки не існувало ніякого неякісного товару тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Гончаров С.А., Тарасенко К.В.) від 08.07.2016р. ТОВ «Мега Групп» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.09.2016.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/4725/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/4725/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року (у складі колегії суддів головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.) прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «Мега Групп» та відкладено розгляд справи на 04.10.2016.

15.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та виклик третьої особи.

В судове засідання з'явився представник відповідача за первісним позовом, представник позивача за первісним позовом не з'явився. В судовому засіданні 04.10.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ТОВ «Мега Групп», а в задоволенні первісного позову ТОВ «Авто-Сила» відмовити в повному обсязі.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, відтак вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності даного представника.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2015 ТОВ «Мега Групп» (постачальник) та ТОВ «Авто-Сила» (покупець) укладено договір поставки № 61/08-15 від 26.08.2015 року (далі - Договір), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити товар, вказаний в Додатках до даного Договору (Товар) у кількості, за номенклатурою, цінами та строками поставки згідно з умовами Договору та додатків до нього.

В Додатку № 1 від 26.08.2015 року до Договору (далі - Додаток № 1), сторони погодили асортимент, кількість і вартість Товару, а саме: оливи марки І-20А у кількості 20390 кг за загальною ціною 411 878,00 грн.

Відповідно до п. 5 Додатку №1 постачальник здійснює доставку товару з 01.09.2015 року по 04.09.2015 рік на склад покупця, м. Запоріжжя.

Згідно з п. 4.1. Договору Товар повинен бути поставлений на протязі 10 днів з моменту виконання до п. 6.1. в якому передбачено, що покупець зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок постачальника 100% оплату за Товар, за цінами і в строк, зазначений у Додатках. Покупець здійснює оплату згідно з виставленими постачальником рахунками.

Так, 27.08.2015 відповідачем за первісним позовом виставлено позивачу за первісним позовом рахунок №285/1 на оплату товару згідно Договору на суму 409 454,00 грн. з ПДВ.

Позивачем за первісним позовом, в свою чергу, сплачено за Товар згідно Договору на загальну суму 409 454,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2200 від 27.08.2015 на суму 30 000,00 грн., № 3381 від 31.08.2015 року на суму 190 939,00 грн., № 3394 від 03.09.2015 року на суму 188 515,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постачальником здійснено відвантаження автомобільним транспортом МАН АА9522ІМ, причіп АА5783ХХ Товару, а саме оливу індустріальну І-20А на склад покупця за адресою м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, місце приймання склад №174 завод ПАТ «Запоріжсталь» та надано паспорт № 45 на оливу індустріальну І-20А, в якому зокрема зазначено, що кінематична в'язкість при 40 °С, мм2/с оливи марки І-20А становить 30,57, при нормі 29-35, а тому олива індустріальна І-20А відповідає ГОСТ 20799-88.

Як вбачається з протоколу №163 випробування оливи марки І-20А, складеного 03.09.2015 експрес-групою щодо визначення забрудненості поверхні сталевих смуг і експрес-аналізу оливи, технологічних змазок, емульсій і випробування жесті, смуги ЦХД ЦЛК ПАТ «Запоріжсталь» зазначена олива не відповідає державному стандарту, ГОСТ 20799-88.

За результатами вказаного випробування, кінематична в'язкість при 40 °С, мм2/с оливи марки І-20А становить 23,89, а згідно вимог державного стандарту 20799-88, який був чинний на час поставки оливи, кінематична в'язкість при 40 °С, мм2/с оливи марки І-20А має становити 29-35.

Комісіє зі складу представників ПАТ «Запоріжсталь», за участю представника покупця - Соболєва О.Є. складено та підписано Акт №1 про неналежну якість товару від 03.09.2015 року, в якому зазначено, що олива марки І-20А, яку доставлено 03.09.2015 року ТОВ «Авто-Сила» автомобілем МАН АА9522ІМ, причіп АА5783ХХ на склад покупця №174, ПАТ «Запоріжсталь» не відповідає вимогам ГОСТ 20799-88 щодо кінематичної в'язкості оливи.

Листом № 07/09-2 від 07.09.2015 покупець повідомив постачальника про те, що олива І-20А не відповідає паспорту та державному стандарту 20799-88, про що свідчить Акт №1 про неналежну якість товару від 03.09.2015 року та просив повернути перераховану передоплату та двічі направлено претензії-вимоги з проханням повернути попередню оплату в розмірі 30 550, 00 грн. і сплатити штраф за поставку товару неналежної якості в розмірі 81 890, 80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом було повернуто частину попередньої оплати в загальному розмірі 378 904, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 241 від 04.09.2015, № 258 від 08.09.2015, № 255 від 07.09.2015, № 268 від 09.09.2015. Відтак, неповернутою є сума попередньої оплати в розмірі 30 550, 00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ст. 687 ЦК України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (п.5 ст. 268 ГК України).

Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Так, позивач за первісним позовом, в зв'язку з неналежною якістю поставленої продавцем оливи, що виключає можливість її використання, продукцію не прийняв, а листом №07/09-2 від 07.09.2015 року повідомив продавця про розірвання договору, просив повернути попередню оплату за товар, яка в повному обсязі відповідачем не повернута.

Доказів повернення продавцем попередньої оплати покупцю в повному обсязі суду не надано.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що попередня оплата за товар, перерахована позивачем за первісним позовом, підлягає поверненню позивачу, а тому первісні позовні вимоги щодо стягнення передоплати в розмірі 30 550,00 грн. підлягають задоволенню, а заперечення відповідача за первісним позовом щодо односторонньої відмови позивача за первісним позовом від Договору спростовуються листом від 07.09.2015 та платіжними дорученнями № 241 від 04.09.2015, № 258 від 08.09.2015, №255 від 07.09.2015, № 268 від 09.09.2015, що свідчить про домовленість сторін щодо припинення дії договору.

Твердження відповідача за первісним позовом на те, що Акт № 1 про неналежну якість товару від 03.09.2015 складено за відсутності його представника, а також за відсутності представника ТОВ «Мега Групп» спростовується самим актом, в якому міститься підпис представника ТОВ «Мега Групп», перевірка оливи за якістю відбулася на складі одержувача за адресою, обумовленою в договорі в порядку, передбаченому п. 5.4. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Стосовно вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в розмірі 5 224, 05 грн. за несвоєчасне відвантаження товару та штрафу в розмірі 81 890, 80 грн. за поставку товару неналежної якості, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.7.6. Договору за поставку товару неналежної якості постачальник протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмової вимоги покупця, оплачує останньому штраф в розмірі 20% від вартості не якісного товару, а також власними силами та за власний рахунок, протягом 3-х робочих днів здійснює заміну такого товару на товар належної якості.

Положеннями п. 8 ст. 269 ГК України встановлено, що позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, відповідачем за первісним позовом заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення штрафних санкцій за поставку неякісного товару.

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом встановлено наявність недоліків товару 03.09.2015, що підтверджується Актом №1 про неналежну якість отриманого товару від 03.09.2015, в той час як позивач за первісним позовом звернувся до суду з даним позовом 15.03.2016, про що свідчить відмітка органу поштового зв'язку на конверті, в якому позивачем за первісним позовом направлено позовну заяву до суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем за первісним позовом пропущено шестимісячний строк позовної давності звернення до суду із вимогами про стягнення штрафу на підставі п.7.6. Договору, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В п. 7.2. Договору сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасного відвантаження Товару, покупець може стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми недопоставленого Товару.

Оскільки пеня за порушення строків поставки товару нарахована позивачем за первісним позовом в розмірі 5 224, 05 грн. за період з 10.09.2015 по 29.02.2016 після припинення правовідносин сторін за Договором, та у зв'язку з відмовою покупця від Договору, обумовленої поставкою неякісної продукції, підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом пені відсутні.

Крім того, заявлені вимоги позивачем за зустрічним позовом про стягнення з відповідача штрафу за відмову від отримання товару в розмірі 20 472,70 грн., нарахованого на підставі п. 4 Додатку №1 від 26.08.2015 до Договору; вартості витрат, які пов'язані з доставкою Товару в розмірі 11 323,77 грн., суму неодержаного прибутку (втрачена вигода) в розмірі 31 234, 29 грн., задоволенню не підлягають з огляду на те, позивач за первісним позовом правомірно відмовився від Договору, а тому підстави для застосування штрафних санкцій, стягнення суми витрат на доставку вантажу та вартості неодержаного прибутку позивачем за зустрічним позовом є не обґрунтовані.

Одночасно відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання про стягнення з позивача за первісним позовом витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, як вірно визначено судом першої інстанції, оскільки в задоволенні зустрічного позову відмовлено, витрати на послуги адвоката позивача за зустрічним позовом в розмірі 2 000,00 грн. відшкодуванню не підлягають, а, враховуючи, що первісні позовні вимоги задоволені частково, витрати відповідача на послуги адвоката за первісним позовом в розмірі 3 000,00 грн., передбачені п. 4.1.1. Додаткової угоди підлягають частковому відшкодуванню пропорційно розміру первісних позовних вимог в розмірі 778, 91 грн.

Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення за первинним позовом ТОВ «Авто-Сила» про стягнення суми попередньої оплати, штрафу та пені фактично змінив предмет позову та встановив обставини про розірвання Договору без будь-яких звернень до суду з заявами та клопотаннями позивача, чим вийшов за межі позовних вимог та порушив норми ст. 83 ГПК України та рекомендації ВГСУ, надані в інформаційному листі від 11.04.2005 № 01-8/344 є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Клопотання скаржника від 07.09.2016 № 0709-01 щодо покладення витрат на послуги адвоката в апеляційній інстанції в сумі 3 000, 00 грн. на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог колегією суддів відхиляється з огляду на те, що судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишено без задоволення, відтак судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Групп» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2015 у справі № 910/4725/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/4725/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров