Постанова

від 12.01.2017 по справі 910/4725/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Справа № 910/4725/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівДанилової М.В., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі№ 910/4725/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Сила" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" простягнення 117 664,85 грн. та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Сила" простягнення 63 030,76 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-СИЛА" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ГРУП" про стягнення 117 664,85 грн., з яких 30 550 грн. - сума передоплати за товар, 81 890,80 грн. - штраф, 5 224,05 грн. - пеня. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оплачений за договором № 61/08-15 від 26.08.2015 товар позивачем від відповідача не отримано, у зв'язку з невідповідністю товару вимогам щодо його якості. З огляду на що, на думку позивача, останній має право вимагати повернення сплачених за товар коштів, а також штраф за поставку товару неналежної якості та пеню за прострочення строку поставки у заявленому розмірі. При цьому позивач посилався на приписи статей 509, 526, 536, 549, 693 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України.

Водночас до суду першої інстанції із зустрічним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Сила" про стягнення штрафу за відмову від отримання товару в розмірі 20 472,70 грн., вартості витрат, які пов'язані з доставкою товару в розмірі 11 323,77 грн., суми неодержаного прибутку в розмірі 31 234,29 грн. Обґрунтовуючи зустрічний позов, товариство вказувало на безпідставну відмову відповідача за зустрічним позовом від отримання товару. При цьому позивач за зустрічним позовом посилався на приписи статей 22, 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 218, 224, 225, 265 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016, ухваленим суддею Шкурдовою Л.М., первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь відповідача 30 550 грн. суми передоплати за товар, у решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що покупець відмовився від договору поставки у зв'язку з встановленням факту поставки неякісних паливно-мастильних матеріалів, а заперечення продавця щодо встановленого факту поставки неякісного товару відсутні. З огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем попередньої оплати за товар, перерахованої позивачем за первісним позовом. Відмова у стягнення штрафу вмотивована спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у даному спорі. Окрім цього, відмовляючи у стягнені пені, суд виходив з того, що пеня нарахована позивачем за первісним позовом на підставі договору поставки після припинення правовідносин сторін за договором. Відмовляючи у зустрічному позові, суд виходив з того, що позивач за первісним позовом правомірно відмовився від договору поставки, в зв'язку з неякісністю оливи, а тому підстави для застосування штрафних санкцій, стягнення суми витрат на доставку вантажу та вартості неодержаного прибутку позивачем за зустрічним позовом не обґрунтовані. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 629, 678, 68730, 625, 626, 629, 651, 902, 903 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Іоннікової І.А. - головуючого, Тищенко О.В., Гончарова С.А., постановою від 04.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням пояснень, просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, у задоволенні первісного позову відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник, зокрема, вказує на помилковий висновок судів щодо поставки неякісного товару, оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів про прийомку товару на свій склад. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 525, 526, 530, 549, 599, 615, 624, 653 Цивільного кодексу України, статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 19.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Сила" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Сила" (покупець) укладено договір поставки № 61/08-15, за умовами пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити товар, вказаний в додатках до даного договору у кількості, за номенклатурою, цінами та строками поставки згідно з умовами договору та додатків до нього. В додатку № 1 від 26.08.2015 до договору сторони погодили асортимент, кількість і вартість товару, а саме: оливи марки І-20А у кількості 20 390 кг за загальною ціною 411 878 грн. Відповідно до пункту 5 додатку №1 постачальник здійснює доставку товару з 01.09.2015 по 04.09.2015 на склад покупця, м. Запоріжжя. Згідно з пунктом 4.1. договору товар повинен бути поставлений упродовж 10 днів з моменту виконання пункту 6.1. договору, в якому передбачено, що покупець зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок постачальника 100% оплату за товар, за цінами і в строк, зазначений у додатках. Покупець здійснює оплату згідно з виставленими постачальником рахунками. Судами установлено, що 27.08.2015 відповідачем за первісним позовом виставлено позивачу за первісним позовом рахунок №285/1 на оплату товару згідно з договором на суму 409 454 грн. з ПДВ. Позивачем за первісним позовом сплачено вказаний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями № 2200 від 27.08.2015, № 3381 від 31.08.2015, № 3394 від 03.09.2015. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постачальником здійснено відвантаження товару автомобільним транспортом НОМЕР_2, причіп НОМЕР_3, а саме оливу індустріальну марки І-20А на склад покупця за адресою м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, місце приймання склад №174 завод ПАТ "Запоріжсталь" та надано НОМЕР_1 на оливу індустріальну І-20А, в якому зокрема зазначено, що кінематична в'язкість при 40 °С, мм2/с оливи марки І-20А становить 30,57, при нормі 29-35, а тому олива індустріальна І-20А відповідає ГОСТ 20799-88. З протоколу №163 випробування оливи марки І-20А, складеного 03.09.2015 експрес-групою щодо визначення забрудненості поверхні сталевих смуг і експрес-аналізу оливи, технологічних змазок, емульсій і випробування жесті, смуги ЦХД ЦЛК ПАТ "Запоріжсталь" зазначена олива не відповідає державному стандарту, ГОСТ 20799-88. За результатами вказаного випробування, кінематична в'язкість при 40 °С, мм2/с оливи марки І-20А становить 23,89, а згідно з вимогами державного стандарту 20799-88, який був чинний на час поставки оливи, кінематична в'язкість при 40 °С, мм2/с оливи марки І-20А має становити 29-35. Комісією зі складу представників ПАТ "Запоріжсталь", за участю представника покупця складено та підписано акт №1 про неналежну якість товару від 03.09.2015, в якому зазначено, що олива марки І-20А, яку доставлено 03.09.2015 автомобілем НОМЕР_2, НОМЕР_3 на склад покупця №174 не відповідає вимогам ГОСТ 20799-88 щодо кінематичної в'язкості оливи. Листом № 07/09-2 від 07.09.2015 покупець повідомив постачальника про те, що олива І-20А не відповідає паспорту та державному стандарту 20799-88, про що свідчить акт №1 про неналежну якість товару від 03.09.2015 та просив повернути перераховану передоплату. Водночас судами установлено, що відповідачем за первісним позовом було повернуто лише частину попередньої оплати в загальному розмірі 378 904 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 241 від 04.09.2015, № 258 від 08.09.2015, № 255 від 07.09.2015, № 268 від 09.09.2015. Відтак, неповернутою є сума попередньої оплати в розмірі 30 550 грн. Згідно з приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Статтею 673 Цивільного кодексу України визначено обов'язок продавця передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. При цьому, якість - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби. Якість товарів повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка передбачає вимоги до їх якості. Разом з цим, відповідно до приписів статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. Аналогічні правові наслідки передання товару неналежної якості передбачені також приписами статті 678 Цивільного кодексу України. Так, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, який відповідно до статей 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди попередніх інстанцій установили, що позивач на виконання умов спірного договору перерахував відповідачеві 409 454 грн. за оливу індустріальну марки І-20А у кількості 20 390 кг; що цей товар був відвантажений відповідачем і доставлений на склад покупця №174. Суди попередніх інстанцій установили, з підтвердженням матеріалами справи, що доставлений на склад покупця є неякісним, оскільки не відповідає вимогам ГОСТ 20799-88 щодо кінематичної в'язкості оливи; що відповідач повернув лише частину попередньої оплати в загальному розмірі 378 904 грн. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Як вже за зазначалося, суди установили факт поставки відповідачем неякісної індустріальної олії за спірним договором та відмову позивача від договору, що правомірно визнали підставою для стягнення на користь позивача за первісним позовом неповернутого за товар залишку попередньої оплати у розмірі 30 550 грн. З наведених підстав відмова у зустрічному позові також визнається правомірною. Стосовно відмови у вимогах позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 224,05 грн. за несвоєчасне відвантаження товару та штрафу в розмірі 81 890,80 грн. за поставку товару неналежної якості, колегія суддів також погоджується з висновками судів з огляду на наступне. Приписами статті 269 Господарського кодексу України визначено, що позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. Згідно з приписами статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так, відповідачем за первісним позовом заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення штрафних санкцій за поставку неякісного товару. Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом встановлено наявність недоліків товару 03.09.2015, в той час як позивач звернувся до суду з даним позовом 15.03.2016, суди дійшли вірного висновку щодо пропуску позивачем за первісним позовом шестимісячного строку на звернення до суду із вимогами про стягнення штрафу, які заявлені на підставі пункту 7.6. договору. Окрім цього, визнається правомірною і відмова судів у стягненні пені за порушення строків поставки товару, оскільки спірна сума пені нарахована за період з 10.09.2015 по 29.02.2016, тобто після припинення правовідносин сторін за договором, у зв'язку з відмовою покупця від договору, обумовленої поставкою неякісної продукції. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених судами попередніх інстанцій обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка, за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/4725/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга