Ухвала

від 06.10.2016 по справі 810/1573/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1573/16 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ ІНВЕСТ КОМПАНІ" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, у якому просив визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110011/2016/00059 від 08.04.2016 року та рішення № 125110011/2016/010027/2 від 08.04.2016 року про коригування митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року позов задоволено.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення, у якій контролюючий орган, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що 15.01.2016 між компанією В« Xiamen Sunrise Group Co., Ltd (Китай) (надалі - В«ПродавецьВ» ) та ТОВ В«Ост Інвест КомпаніВ» (Україна) (далі - В«ПокупецьВ» ) було укладено контракт № 1 про поставку запасних частин вантажних автомобілів, дисків металевих, окрашених.

У відповідності до інвойсу № RS160211 від 29.02.2016, поставка товару здійснювалась у кількості 1000 штук дисків за ціною 17,50 доларів США за одну одиницю товару, всього на загальну суму 17500,00 доларів США. Оплату за товар позивачем здійснено відповідно до платіжних доручень від 28.01.2016 № 41 на суму 5250,00 доларів США та від 24.03..2016 № 45 на суму 12250,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі зазначеного контракту, товариством до Київської митниці ДФС України була подана вантажна митна декларація від 06.04.2016 № 125110011/2016/004118.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Одночасно, з вказаною ВМД декларантом митному органові було надано: контракт № 1 від 15.01.2016; доповнення до контракту (специфікація); інвойс № RS160211 від 29.02.2016; довідка про транспортні витрати від 04.04.2016; рахунок на перевезення № 12003028 від 0.04.2016; платіжні доручення № 41 та № 45; сертифікат походження № ССРІТ4401600829377 від 08.03.2016; пакувальний лист від 29.02.2016; транспортний документ на автомобільний транспорт (СМР) № 3337; транспортний документ на морський транспорт (Bill of Lading) № 4358-0177-602.012 від 05.03.2016; лист отримувача № 42 (щодо не страхування вантажу); прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 12.01.2016.

Крім того, на вимогу митниці, позивачем були надані декларація країни експортера № 370820160088099523 від 03.03.2016 та експертний висновок Київської ТПП № Ц-433 від 06.04.2016. Також повідомлено, що страхування товару позивачем не здійснювалося.

За результатами розгляду Київською митницею поданих декларантом документів, було складено картку відмови у прийнятті митної декларації № 125110011/2016/00059 від 08.04.2016 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125110011/2016/010027/2 від 08.04.2016, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання протиправними та скасування названих рішень митниці, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують відповідно до ст. 53 МК.

Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15, яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

Судом першої інстанції установлено, що між митницею та декларантом була проведена процедура консультації, шляхом направлення на адресу позивача електронного повідомлення з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

Так, позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме, бухгалтерську документацію, прайс-лист виробника товарів, оплату на перевезення товарів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що митним органом не було обґрунтовано, які саме розбіжності виявлено та яким чином витребовувані документи усунуть ці розбіжності.

На виконання вимог відповідача товариство 07.04.2016 та 08.04.2016 надало додаткові документи.

Проте, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, обґрунтовуючи наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості, контролюючий орган у своєму рішенні від 08.04.2016 № 125110011/2016/010027/2, вказав на наявність розбіжностей у наданих декларантом до митного оформлення документах, а саме: у листі від 06.04.2016 № 42 позивач повідомив про те, що страхування товару не здійснювалося, водночас, відповідач вказує, що п. 8 контракту передбачено, що страхування здійснюється силами та за рахунок покупця; також відповідачем вказано, що наданий до митного оформлення рахунок на перевезення від 07.042016 № 12003028 має транспортно експедиційні послуги, які не включені до митної вартості товару та не розподілені до та після перетину кордону України.

Проте, колегія суддів критично оцінює наведені митним органом мотиви прийняття спірного рішення, позаяк останнє не містить відомостей про те, які саме документи, подані декларантом під час митного оформлення товару, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не давали можливості відповідно до вимог Митного кодексу України визначити вартість за ціною контракту, також митним органом не наведено які саме складові митної вартості товару не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення.

На думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу посилання митного органу щодо не включення позивачем до митної вартості товару витрат із його страхування, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, позивачем, який є покупцем за контрактом, страхування не здійснювалося.

Згідно із умовами контракту (п. 3.1), поставка здійснювалася на умовах FOB. Зазначений термін інкотермс застосовується тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водяним транспортом і означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Зазначені умови не зобов'язують забезпечувати страхування.

Так, пунктом 8 контракту від 15.01.2016 № 1 передбачено, що страхування товару здійснюється за рахунок і силами покупця.

Зазначена умова контракту має добровільний характер, визначає, що покупець, у разі необхідності, здійснює страхування, і є лише додатковою гарантією для продавця щодо звільнення його від такого обов'язку, проте не означає, що покупець у будь-якому випадку зобов'язаний забезпечити страхування товару.

Для визначення митної вартості товару правове значення має лише наявність чи відсутність витрат на страхування, тобто відсутність витрат на страхування товару виключає можливість врахування їх при визначенні митної вартості товару.

Так, листом від 06.04.2016 № 42 декларант повідомив митний орган про те, що страхування товару не здійснювалося, тому невключення позивачем до митної вартості товару витрат із його страхування за наведених умов і обставин, не є перешкодою для визначення митної вартості за основним методом.

Також колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на те, що транспортні витрати на транспортно-експедиційні послуги не розподілені до та після перетину кордону.

Як зазначалося, в силу п. 3.1 Контракту від 15.01.2016 № 1 поставка товару здійснювалася на умовах FOB, за якими покупець несе усі витрати, пов'язані із перевезенням товару з моменту фактичного переходу товару через поручні судна у вказаному порту навантаження.

Так, декларантом до митного оформлення було надано рахунок на перевезення від 07.04.2016 №12003028, у якому окремо визначені транспортні послуги (морський фрахт) при перевезенні вантажу за маршрутом до порту ОСОБА_1 (кордон України) вартість яких становить 5801 грн. 60 коп. у т.ч. ПДВ 0,00 грн., та транспортно-експедиційні послуги 25476 грн. 32 коп. у т.ч. ПДВ 4276 грн. 05 коп.

Зазначені дані відповідають зазначеним у довідці компанії Kuehne & Nagel SC від 04.04.2016, що підтверджує вартість наданих транспортних послуг.

Отже доводи контролюючого органу з приводу наявності розбіжностей у наданих декларантом до митного оформлення документах, зокрема щодо страхування та перевезення товару, спростовуються наявними у справі доказами, належність та допустимість яких не викликає сумніву.

Інших мотивів та доводів в обґрунтування помилковості визначеної декларантом митної вартості товару, у рішенні про її коригування від 08.04.2016 № 125110011/2016/010027/2 не наведено.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких місяться у матеріалах справи, судова колегія погоджується із висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем у його рішенні зазначено, що ним використано цінову інформацію, яка наведена в МД від 03.09.2014 № 236110011/2014/015458, що свідчить про суперечливість доводів митного органу щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості окрім резервного.

Також, судова колегія зауважує, що у даному випадку експорт товару, митна вартість якого скоригована, відбувся 06.04.2016, а вартість операції взята відповідачем з вартості експорту ідентичних товарів, що експортовані 03.09.2014, тобто з різницею у півтора роки, що не може бути визнано об'єктивним критерієм для коригування митної вартості.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для виникнення у митниці обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів та відсутності підстав для витребування додаткових документів, позаяк, доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, тому оскаржувані у межах даного спору рішення, є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ ІНВЕСТ КОМПАНІ" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддяОСОБА_3 СуддяОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено 10 жовтня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

ОСОБА_3